Рішення

від 24.09.2018 по справі 920/642/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.2018 Справа № 920/642/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи № 920/642/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ОСОБА_2 (вул. Зарічна, буд. 3А, смт. Варва, Варвинський район, Чернігівська область, 17600, код 38402284),

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства Обрій (вул. Роменська, 4, смт. Липова Долина, Сумська область, 42500, код 23999986),

про стягнення 89669 грн. 84 коп. заборгованості з орендної плати, 9200 грн. 00 коп. заборгованості по оплаті перегону техніки, 13919 грн. 56 коп. пені, 3475 грн. 71 коп. 3% річних, 7551 грн. 29 коп. інфляційних збитків, за договором оренди №29-05/17-01 від 29.05.2017 та договором суборенди № 29-05/17-02 від 29.05.2017,

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 18.09.2018

Від відповідача: не з'явився;

При секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 123 816 грн. 40 коп., з яких: 89 669 грн. 84 коп. заборгованості з орендної плати, 9200 грн. 00 коп. заборгованості по оплаті перегону техніки, 13919 грн. 56 коп. пені, 3475 грн. 71 коп. 3% річних, 7551 грн. 29 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладених між сторонами договору оренди №29-05/17-01 від 29.05.2017 та договору суборенди № 29-05/17-02 від 29.05.2017, а також судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах справи.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 23.08.2018 провадження у справі №920/642/18 відкрите в порядку спрощеного позовного провадження за клопотанням позивача.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив:

29 травня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ІСТ ОСОБА_2 і Селянським (фермерським) господарством ОБРІЙ були укладені Договір оренди № 29-05/17-01 (далі за текстом - Договір1 ) та Договір суборенди №29-05/17-02 техніки з екіпажем (далі за текстом - Договір 2 ).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору 1 та Договору 2 позивач зобов'язувався передати за плату відповідачу у строкове платне користування сільськогосподарську техніку та самохідні машини чи механізми з екіпажем та зобов'язується сплачувати позивачу орендну плату.

Згідно п. 1.3. Договору 1 позивач гарантує, що техніка, що передається в оренду за Договором 1, на момент його підписання Сторонами належить йому на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами чи державою, а також не обтяжена та не обмежена будь-яким іншим чином, передбаченим чинним законодавством.

Пунктом 1.3. Договору 2 передбачено, що позивач гарантує, що техніка, що передається в суборенду за Договором 2, на момент його підписання Сторонами перебуває в оренді відповідно до договору оренди (найму) транспортних засобів № б-н від 10.09.2014. Позивач гарантує, що техніка не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами чи державою, а також не обтяжена та не обмежена будь-яким іншим чином, передбаченим чинним законодавством, а також позивач гарантує, що має право передавати техніку в суборенду.

Зі змісту п. 1.4. Договору 1 та Договору 2 вбачається, що управління (керування) Технікою, що передається в користування відповідачу, за Договорами 1 та 2, її технічне обслуговування в процесі експлуатації за цільовим призначенням провадяться екіпажем позивача, при чому екіпаж не припиняє трудових відносин з позивачем та не вступає у трудові відносини з відповідачем.

Відповідно до п. 3.1. Договору 1 та Договору 2: техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі. На письмову вимогу відповідача строк оренди може бути скорочений, в такому випадку термін дії Договору та строк оренди за ним припиняються з моменту отримання позивачем відповідної вимоги відповідача (якщо інший строк припинення зазначено у вимозі, зі вказаного у вимозі моменту), а техніка повинна бути повернутою відповідачем позивачу протягом 2 діб з моменту припинення терміну дії оренди.

Згідно п. 3.2. Договорів 1 та 2 техніка повинна бути передана позивачем та прийнята відповідачем в термін до 02 червня 2017 року або в інший термін, додатково погоджений сторонами в Додатковій угоді. Передача техніки здійснюється за місцезнаходженням відповідача (п. 3.2. Договору 1). Передача техніки здійснюється за місцезнаходженням відповідача на умовах EXW ( Інкотермс 2010 ) - склад відповідача або інше місце в межах України, додатково вказане відповідачем (п. 3.2. Договору 2).

Пунктом 3.3. Договорів і та 2 встановлено, що передача техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками позивача та відповідача (за наявності у відповідача печатки).

Порядок здійснення розрахунків по Договору 1 визначено в розділі 4 Договору.

Орендна плата за Договором становить загальну вартість наданих послуг з оренди Техніки з екіпажем, сплачених Орендарем Орендодавцеві протягом дії Договору на підставі актів приймання - передані наданих послуг, та розраховується наступним чином:

Орендна плата з урахуванням індексації встановлюється в розмірі 790 грн. 36 коп., втому числі ПДВ 131 грн. 73 коп., що еквівалентно 30 доларів США за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ та діючим на день підписання даного Договору, за один гектар посіяної площі сільськогосподарської культури, за допомогою всієї Техніки(п. 4.1.1.).

Сторони прийшли до згоди про врахування динаміки офіційного курсу гривні до долару США (що слід вважати фінансово-ціновим застереженням) У випадку зміни на дату підписання акту приймання-передачі наданих послуг за даним Договором, офіційного курсу гривні до долару США по відношенню до курсу гривні до долару США, встановленого НБУ та діючого на день підписання даного договору, орендна плата за даним Договором підлягають корегуванню в порядку та на умовах, передбаченому п. 4.1.3. даного Договору(п. 4.1.2.), яким визначено, що Орендна плата за даним Договором корегуються пропорційно до зміни офіційного курсу гривні до долару СІІІА, встановленого НБУ та діючого на дату підписання акту приймання-передачі наданих послуг заданим Договором, по відношенню до офіційного курсу гривні до долару США, встановленого НБУ та діючого на день підписання даного Договору, таким чином, щоб орендна плата за даним Договору, визначені в національній валюті України, відповідали доларовому еквіваленту орендної плати, визначеному в п. 4.1.1 даного Договору.

Згідно п. 4.5. Договору 1 відповідач здійснює позивачу попередню оплату в розмірі 39 518 грн.00 коп. з урахуванням ПДВ.

В пункті 4.2. Договорів 1 та 3 сторони визначили, що виплата орендної плати проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання Сторонами акта приймання передачі наданих послуг згідно даних системи GPS - моніторингу.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання умов Договору 1 та згідно Акту приймання-передачі від 29 травня 2017 p. ТОВ ІСТ ОСОБА_2 передало СФГ ОБРІЙ сільськогосподарську техніку: Трактор CASE Magnum 340, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та Сівалку Pottinger Terrasem С6.

За цим Договором сторонами було підписано акти надання послуг: № 65 від 6 червня 2017 року на суму 148 620 грн. 19 коп. та № 69 від 12 червня 2017 року на суму 13 166 грн. 90 коп., а всього - на загальну суму 161 787 грн. 09 коп.

В свою чергу, Оплата відповідачем по Договору 1 була проведена лише частково: передоплата згідно з п. 4.5 Договору - 39 517, 80 грн., внесена 31.05.17; оплата 60 000 грн. 00 коп., внесена 02.06.17 та 06.10.17, а всього відповідачем було сплачено 99 517 грн. 80 коп.

Таким чином, залишок несплаченої заборгованості з орендної плати по Договору 1 становить 62 269 грн. 69 коп., що підтверджується письмовими матеріалами справи: рахунками № 38 від 31.05.2017, № 42 від 02.06.2017, банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно п. 4.1.1. Договору 2 орендна плата з урахуванням індексації встановлюється в розмірі 200 грн. 00 коп. з ПДВ за одну годину використання всієї техніки.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання умов Договору 2 та згідно Акту приймання-передачі від 29 травня 2017 p. ТОВ ІСТ ОСОБА_2 передало СФГ ОБРІЙ сільськогосподарську техніку: трактор колісний ХТЗ 17221, державний реєстраційний номер 14855ЯО.

Сторонами був підписаний акт надання послуг № 66 від 6 червня 2017 року на суму 27 400 грн. 55 коп., оплата за яким СФГ ОБРІЙ на користь ТОВ ІСТ ОСОБА_2 не проводилася.

Таким чином, заборгованість відповідача з орендної плати по Договору 2 становить 27 400 грн. 55 коп.

Судом встановлено, що в матеріалах справи містяться належним чином підписані представниками обох сторін без зауважень акти надання послуг, що свідчить про те, що зобов'язання по Договорах 1 та 2 позивачем були виконані належним чином.

Судом встановлено, що загальна сума боргу відповідача по Договорах 1 та 2 з орендної плати становить 89 669 грн. 84 коп.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

05.07.2018 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №04/07-01 від 04.07.2018 з вимогою виконати свої зобов'язання за Договорами 1 та 2 щодо сплати заборгованості з орендної плати в загальному розмірі 89 669 грн. 84 коп., однак відповідачем дана претензія залишена без відповідного реагування /а.с. 30-32/.

Враховуючи те, що письмові матеріали справи не містять обґрунтованих заперечень відповідача з приводу заявлених позовних вимог, а факт неналежного виконання грошового зобов'язання по Договорах 1 та 2 відповідачем повністю підтверджується письмовими матеріалами справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на свою користь 89 669 грн. 84 коп. заборгованості з орендної плати.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9 200 грн. 00 коп. оплати за перегон техніки, яка передбачена сторонами у п. 3.8. Договорів 1 та 2, згідно якого витрати на доставку (перегін) техніки сплачує відповідач.

Зі змісту п. 4.6. Договору вбачається, що відповідач сплачує позивачу вартість доставки (перегону) техніки, яка дорівнює 9200 грн.00 коп. з урахуванням ПДВ.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги в цій частині тим, що сторонами підписано належним чином акт приймання-передачі техніки, а отже у відповідача виник такий обов'язок з моменту підписання такого акту.

В той же час, судом встановлено, що сторони не домовились у Договорах 1 та 2 про строк оплати за перегон техніки, що також не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні. Крім того, судом встановлено, що під час надсилання претензії №04/07-01 від 04.07.2018 позивачем не було включено суму боргу за перегон техніки в розмірі 9 200 грн. 00 коп., а лише зазначено про необхідність виконати обов'язок щодо сплати орендної плати в загальному розмірі 89 669 грн. 84 коп.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що право вимоги щодо сплати відповідачем 9 200 грн. 00 коп. за перегон техніки у позивача не виникло, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 13 919 грн. 56 коп. пені (10 395 грн. 86 коп. по Договору 1 та 3 523 грн. 70 коп. по Договору 2), нарахованої відповідно до п.7.4. Договорів 1 та 2, яким передбачено, що за прострочення виконання обов'язку з оплати наданих послуг відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг, за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Зі змісту ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобоввЂ�язань вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру пені за період прострочення оплати платежу, суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

Так, судом встановлено, що позивачем пеня по Договору 1 нарахована за загальний період з 12.06.2017 по 16.12.2017, що суперечить вимогам ч. 6. ст. 232 ГК України.

Таким чином, по Договору 1 стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 10 355 грн. 47 коп., нарахована за період з 12.06.2017 по 12.12.2017.

Згідно Договору 2 пеня нарахована позивачем в межах строків, передбачених законодавством, тому вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 523 грн. 70 коп. пені по Договору 2 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення 3 475 грн. 71 коп. - 3 % річних за період з 12.06.2017 по 16.08.2018 по Договорах 1 та 2, а також 7 551 грн. 29 коп. інфляційних збитків за період липень 2017 р. - липень 2018 р. по Договорах 1 та 2.

Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3 475 грн. 71 коп. - 3 % річних за період з 12.06.2017 по 16.08.2018 по Договорах 1 та 2, а також 7 551 грн. 29 коп. інфляційних збитків за період липень 2017 р. - липень 2018 р. по Договорах 1 та 2.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Обрій (вул. Роменська, 4, смт. Липова Долина, Сумська область, 42500, код 23999986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ОСОБА_2 (вул. Зарічна, буд. 3А, смт. Варва, Варвинський район, Чернігівська область, 17600, код 38402284) 89 669 грн. 84 коп. заборгованості з орендної плати, 13879 грн. 17 коп. пені, 3475 грн. 71 коп. 3% річних, 7551 грн. 29 коп. інфляційних збитків, 1 718 грн. 64 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 01.10.2018 р.

Суддя ОСОБА_4