Рішення

від 19.09.2018 по справі 925/511/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Черкаси справа № 925/511/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - не з'явились, розглянув у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом приватного акціонерного товариства Черкаське обласне підприємство автобусних станцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про звільнення земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне акціонерне товариство «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» , звернувся в господарський суд Черкаської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якій просив суд зобов'язати відповідача звільнити та привести до стану, придатного до використання за цільовим призначенням, земельну ділянку площею 24 кв.м., яка розташована на території Уманської автостанції, відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- позивачем прийнято рішення про розірвання з відповідачем укладеного ними договору від 01.01.2009 року № 156-П про надання послуг на розміщення торгового кіоску на території Уманській АС та прибирання кіоску, що належить відповідачу, з території АС у зв'язку з реконструкцією території Уманської АС та наведенням благоустрою, встановленням технічного обладнання відповідно до наказу МІУ від 15.11.2013 року № 923 Про затвердження змін до Порядку регулювання діяльності автостанцій , що унеможливлює перебування на цій території кіоску;

- на підставі зазначених обставин та за відсутності листа відповідача про продовження дії Договору на 2017 рік, позивач попередженням від 28.02.2017 року № 123 повідомив відповідача, що дія укладеного між ними договору з 01.04.2017 року достроково призупиняється, і у зв'язку з неприбиранням кіоску відповідачем в подальшому направив відповідачу претензію від 05.07.2017 року № 358 про звільнення земельної ділянки. Вимога позивача відповідачем виконана не була;

- відповідно до п. 3.2. договору, укладеного між сторонами, договір може бути розірваний достроково при умові письмового попередження однієї із сторін за один місяць;

- отже, договір є розірваним, а дії відповідача із самовільного зайняття земельної ділянки порушують права позивача як користувача земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/511/18 за правилами загального позовного провадження, зобов'язано відповідача до дня судового засідання подати письмовий відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову у разі їх наявності, запропоновано позивачу у строк до п'яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, у заяві від 02.07.2018 року вказав на неможливість надання відзиву на позов у зв'язку з не направленням йому позивачем копії позовної заяви з доданими до неї документами, про що зазначив повторно і у своїй заяві від 30.07.2018 року, у якій вважав також, що ним як орендарем земельної ділянки, порушень умов договору допущено не було (а.с. 71, 80). У підготовче засідання відповідач не з'явився, представника не направив, не повідомивши про причини неявки.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31.07.2018 року підготовче провадження у справі № 925/511/18 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В засіданні суду представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю. Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленням про вручення копії ухвали господарського суду Черкаської області від 31.07.2018 особисто відповідачу 09.08.2018 року (а.с. 90), у засідання суду не з'явився, явку представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

ОСОБА_3 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що за позивачем зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою за кадастровим № 7110800000:02:002:0389, яка розташована у Черкаській області, м. Умань, вул. Київська, 1, є землею комунальної власності та належить на праві постійного користування позивачеві для транспортного обслуговування населення, право користування посвідчується державним актом від 26.06.1998 ЧР 23-175 (а.с. 56-59).

ОСОБА_3 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.03.2008 № 18246224 та ОСОБА_3 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.10.2017 № 101449425 вбачається, що на даній земельній ділянці розміщені нежитлові будівлі, власником яких є позивач.

01.01.2009 року приватне акціонерне товариство «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» , як виконавець, та фізична особа-підприємець ОСОБА_2, як замовник, уклали договір № 156-П про надання послуг на розміщення торгового кіоску на території Уманській АС (далі - Договір, а.с. 45), за умовами п.п. 1.1. п. 1 Предмет договору якого, виконавець зобов'язався надати в тимчасове платне користування місце на території АС розміром 24,00 м.кв. для розміщення торгового кіоску по наданню послуг пасажирам: торгівля продуктами харчування.

Сторони Договору погодили усі його істотні умови і, зокрема, домовились про таке:

п. 2.2. - замовник зобов'язується своєчасно сплачувати виконавцю за надані послуги згідно договірної ціни 570,00 грн. (в т.ч. ПДВ) щомісячно, до 10 числа місяця, за який проводиться розрахунок;

п. 2.3. - виконавець вправі коригувати вартість послуг відповідно до офіційного індексу інфляції;

п. 3.1. - даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 1.12.2008 р.;

п. 3.2. - договір може бути розірваний достроково при умові письмового попередження однієї із сторін за один місяць;

п.3.3. - договір може бути розірваний в односторонньому порядку за несплату орендної плати за два місяця;

п.3.4. - за взаємною згодою сторін, договір може бути продовжений терміном на один рік;

п.4.1. - взаємовідносини сторін, не урегульовані цим договором, регламентуються законодавчими актами України.

Відповідно до листів позивача від 30.12.2011 р. №1398, від 26.12.2012 р. №1664, від 19.12.2013 р. №1115, від 12.12.2014 р. №778, від 19.01.2016 р. №36 на заяви відповідача та відповідно до п.3.4. Договору, строк дії цього Договору продовжувався за згодою сторін на рік щороку, з 2009 року до 31.12.2016 року (а.с. 46-50).

Як вбачається із попередження позивача від 28.02.2017 р. № 123, адресованого відповідачу, позивач письмово згідно з п. 3.2. Договору попередив відповідача, що ними продовження договору на 2017 рік не узгоджувалось і у зв'язку з виникненням обставин що унеможливлюють використання даної території з метою, визначеною умовами договору, дія Договору з 01.04.2017 року призупиняється. Попередження було надіслано на адресу відповідача 15.03.2017, що підтверджується квитанцією Укрпошти (а.с. 51) та було вручено особисто відповідачу, від підпису про ознайомлення із попередженням відповідач відмовився, про що зроблено відмітку на попередженні за підписами складу осіб, які були присутні при відмові (а.с. 52).

07.07.2017 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 05.07.2017 року № 358 про звільнення земельної ділянки, яку останній отримав 14.08.2017, що підтверджується даними відстеження пересилання поштових відправлень (а.с. 53., доказ вручення - а.с. 54).

Всупереч п. 3.2. Договору відповідач не повернув земельну ділянку, що належить на праві постійного користування позивачу.

ОСОБА_3 службової записки від 02.06.2017 року головного бухгалтера позивача директору позивача вбачається, що 30.05.2017 року надійшли кошти від відповідача в сумі 1585,69 грн. за розміщення кіоску на території АС Умань, незважаючи на те, що договір розірваний з 01.04.2017 року та бухгалтерія позивача не пред'являла рахунки на оплату з квітня 2017 року, а за березень 2017 р. борг відсутній.

Статтею 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України договори є обов'язковими для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 2, 4, 10 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов'язки, виникли із договору від 01.01.2009 року № 156-П про надання послуг на розміщення торгового кіоску на території Уманській АС, за правовою природою віднесені до зобов'язань найму (оренди) земельної ділянки, загальні положення про найм (оренду) визначені параграфом 1 глави 58, про найм (оренду) земельної ділянки, як окремий вид зобов'язань, параграфом 3 глави 58 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 781 ЦК України визначені підстави припинення договору найму.

Договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи- наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем

Згідно з ч. 2 ст. 782 ЦК України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

У ч. 3 ст. 291 ГК України встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У абзаці 4 статті 31 Закону України Про оренду землі встановлено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку (ст. 35 Закону України Про оренду землі).

Відповідно до викладених обставин справи, вбачається, що відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 фактично користується на умовах оренди земельною ділянкою на підставі договору від 01.01.2009 року № 156-П про надання послуг на розміщення торгового кіоску на території Уманській АС, укладеного між позивачем та відповідачем, за користування землею сплачує орендну плату.

Крім того, розділом 3 договору сторони погодили строк дії договору. Зокрема, відповідно до п. 3.2. договір може бути розірваний достроково при умові письмового попередження однієї із сторін за один місяць.

Попередженням від 28.02.2017 р. № 123 позивач попередив відповідача, що дія Договору з 01.04.2017 року призупиняється.

Отже, з 01.04.2017 року договір від 01.01.2009 року № 156-П про надання послуг на розміщення торгового кіоску на території Уманській АС є розірваним в силу умов п. 4.3. договору і відповідач з 01.04.2017 року втратив правові підстави користуватися земельною ділянкою.

Доказів повернення земельної ділянки відповідач суду не надав.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства та умови договору суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 20300, АДРЕСА_1, звільнити, привести до придатного для використання за цільовим призначенням стану та передати приватному акціонерному товариству Черкаське обласне підприємство автобусних станцій , код ЄДРПОУ 22804012, місцезнаходження: 18006, м. Черкаси, бул. Шевченка, 389, земельну ділянку площею 24 м 2 , розташовану на території Уманської автостанції.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 20300, АДРЕСА_2 на користь приватного акціонерного товариства Черкаське обласне підприємство автобусних станцій , код ЄДРПОУ 22804012, місцезнаходження: 18006, м. Черкаси, бул. Шевченка, 389, р/р 26008301201675 ЧУ ВАТ Ощадбанк МФО 354507, судові витрати у розмірі 1762 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01 жовтня 2018 року.

Суддя В.М. Грачов