Рішення

від 12.09.2018 по справі 804/4204/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року Справа № 804/4204/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 (01025, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49061, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 25, код ЄДРПОУ 39734820) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 2683-1303 від 30.06.2016 року, № 2684-1303 від 30.06.2016 року, № 3982-1303 від 14.06.2017 року, № 3983-1303 від 14.06.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем на підставі договорів оренди земельних ділянок загальною площею 0,0563 га та 0,0043 га, укладених 18 грудня 2008 року між нею та Дніпропетровської міською радою, винесено податкові повідомлення-рішення № 2683-1303 від 30.06.2016 року, № 2684-1303 від 30.06.2016 року, № 3982-1303 від 14.06.2017 року, № 3983-1303 від 14.06.2017 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за період 2016 - 2017 роки. Проте, на підставі рішення постійно діючого третейського суду Гарант від 05.11.2008 року та постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2009 року, право власності на будівлю, що знаходиться на орендованих земельних ділянках, зареєстровано за ТОВ виробнича фірма Дніпронафта , тобто відбулась зміна власника будівлі, у зв'язку із чим договори оренди земельної ділянки припинили свою дію в силу закону. Таким чином, вважає винесені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

22 червня 2018 року від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо правової позиції судових інстанцій щодо набуття права власності на будівлю та переходом до набувача права користування земельною ділянкою.

25 червня 2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що договори оренди землі від 18.12.2008 року, укладені між позивачем та Дніпропетровською міською радою достроково не розірвані, а тому позивач зобов'язаний, згідно ст. 288 Податкового кодексу України, сплачувати орендну плату за землю. Таким чином, податковий орган при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Ухвалою суду від 07.08.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні, позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, скасувавши податкові повідомлення-рішення № 2683-1303 від 30.06.2016 року, № 2684-1303 від 30.06.2016 року, № 3982-1303 від 14.06.2017 року, № 3983-1303 від 14.06.2017 року, складені Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, оскільки позивач не є користувачем земельних ділянок.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні останніх відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно договору купівлі-продажу від 04.05.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_5 була власником будівлі ділового центру літ.Б-4, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 22.

З метою оформлення права користування земельною ділянкою, на якій знаходилась дана будівля, між ОСОБА_5 (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) укладені договори оренди землі від 18.12.2008 року, згідно яких орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянки, які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 22, загальною площею 0,0563 га та 0,0043 га, кадастрові номери № 1210100000:02:414:0057 та 1210100000:02:414:0055 відповідно.

Цільове використання земельних ділянок за вказаними договорами - 1.11.6 інша комерційна діяльність.

Відповідно до п. 1.3 вказаних договорів, підставою для надання земельних ділянок в оренду стало рішення Дніпропетровської міської ради від 19.09.2008 року № 212/36.

За умовами п. 3.1 договорів, останні укладено на п'ятнадцять років.

При цьому, судом встановлено, що на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду "Гарант" від 05.11.2008 року та постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2009 року, право власності на будівлю літ.Б-4 та споруди, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 22, зареєстровано за ТОВ виробнича фірма Дніпронафта , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22594773 від 28.04.2009 року.

Також, встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 29.01.2014 року № 337 новим власником будівлі по вул. Леніна, буд. 22 в м. Дніпропетровську є ТОВ Готельний комплекс - готель Асторія , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 58576124.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на підставі договорів оренди земельних ділянок від 18.12.2008 року, укладених між ОСОБА_5 та Дніпропетровською міською радою, винесено податкові повідомлення-рішення № 2683-1303 від 30.06.2016 року, № 2684-1303 від 30.06.2016 року, № 3982-1303 від 14.06.2017 року, № 3983-1303 від 14.06.2017 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб, за період 2016 - 2017 роки.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами п. 287.7 ст. 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Ст. 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 року № 161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно абз. 8, ч. 1, ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Відповідно до договорів оренди від 18.12.2008 року ОСОБА_5 набула право користування земельними ділянками кадастровий номер № 1210100000:02:414:0057 та 1210100000:02:414:0055, загальною площею 0,0563 га та 0,0043 га, що знаходяться по вул. Леніна, 22 м. Дніпропетровськ.

Разом з тим, право власності на будівлю літ.Б-4, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 22, зареєстровано за іншими особами, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22594773 від 28.04.2009 року, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №58576124 від 05.05.2016 року.

У розумінні положень пп. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1, п. 269.2 ст. 269, пп. 270.1.1, 270.1.2 п. 270.1 ст. 270, п. 287.7 ст. 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК).

Таким чином, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

За таких обставин, з моменту набуття права власності іншою особою на будівлю, що розташована на орендованих позивачем земельних ділянках, така оренда землі припинилась, що свідчить про відсутність у позивача обов'язку щодо сплати земельного податку з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, вбачається протиправність висновку податкового органу щодо правомірності нарахування земельного податку позивачу у 2016-2017 роках, оскільки з моменту переходу права власності на об'єкт нерухомості, для позивача припинилось право користування земельними ділянками на якій він розміщений.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі № 825/308/17 (провадження № К/9901/2082/17) та від 19.06.2018 року № 822/2696/17 (провадження № К/9901/44579/18).

Отже, у позивача відсутні правові підстави для сплати зобов'язання за винесеними податковими повідомленнями-рішеннями № 2683-1303 від 30.06.2016 року, № 2684-1303 від 30.06.2016 року, № 3982-1303 від 14.06.2017 року, № 3983-1303 від 14.06.2017 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 2683-1303 від 30.06.2016 року, № 2684-1303 від 30.06.2016 року, № 3982-1303 від 14.06.2017 року, № 3983-1303 від 14.06.2017 року прийняті відповідачем не обґрунтовано, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2 379,95 грн., що документально підтверджується квитанцією від 26.04.2018 року № КП-70/1.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2 379,95 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_5 (01025, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49061, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 25, код ЄДРПОУ 39734820) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №2683-1303 від 30.06.2016 року, № 2684-1303 від 30.06.2016 року, № 3982-1303 від 14.06.2017 року, № 3983-1303 від 14.06.2017 року.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49061, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 25, код ЄДРПОУ 39734820) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_5 (01025, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 2 379,95 гривень (дві тисячі триста сімдесят дев'ять грн. 95 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 21 вересня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1