Рішення

від 11.09.2018 по справі 804/4186/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року Справа № 804/4186/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремгорпром" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2018 року № НОМЕР_1,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ремгорпром (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми Р від 16.02.2018 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем 14010100 податок на додану вартість в розмірі 75 025,00 грн. (в тому числі основний платіж - 60 020,00 грн., штрафні санкції - 15 005,00 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Ремгорпром з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ АРОКС БРОК за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки № 4849/04-36-14-21/39362728 від 02.02.2018 року, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції з контрагентом - ТОВ АРОКС БРОК підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності ТОВ Ремгорпром та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Прийнятим податковим повідомленням-рішенням неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 75 025,00 грн., із них: 60 020,00 грн. за основним платежем та 15 005,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

05 липня 2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому було зазначено, що в ході проведення перевірки ТОВ "Ремгорпром" за період з 01.12.2016 року про 31.12.2016 року встановлені взаємовідносини з ТОВ АРОКС БРОК , однак аналізом податкової та фінансової звітності ТОВ АРОКС БРОК встановлено, що підприємство декларацію за грудень 2016 року з податку на додану вартість не надавало, операцій з продажу товарів на адресу ТОВ Ремгорпром не здійснювало. Крім того, ТОВ АРОКС БРОК є фігурантом кримінального провадження, порушеного за ознаками ч. 3 ст. 212 КК України. Разом з тим, ТОВ Ремгорпром до перевірки не надано сертифікати відповідності або паспортів якості виробника на отримані товари від ТОВ АРОКС БРОК або інші документи, що можуть підтвердити походження товарів. У зв'язку з чим, надані до перевірки первинні документи не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення поставки товару та підтверджувати реальність взаємовідносин позивача з контрагентом. Відповідач, вважає дії податкового органу щодо проведення перевірки та викладені висновки в акті перевірки № 4849/04-36-14-21/39362728 від 02.02.2018 року відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та такими, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

24 липня 2018 року на адресу суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію викладену в позовній заяві та зазначено, що у відзиві на позов відповідачем не спростовано доводи ТОВ "Ремгорпром" щодо відсутності порушень податкового законодавства.

Ухвалою суду від 14 серпня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті .

Представник позивача у судовому засіданні, позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив, скасувавши податкове повідомлення-рішення від 16.02.2018 року № НОМЕР_1, складене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, оскільки господарська операція була реально вчинена.

Представник відповідача, у судовому засіданні, позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні останніх відмовити, посилаючись на обставини, що викладені у письмовому відзиві на позов від 05.07.2018 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариства з обмеженою відповідальністю Ремгорпром зареєстроване 22.08.2014 року виконавчим комітетом Криворізької міської ради та перебуває на податковому обліку в Криворізькій північній ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з 26.08.2014 року, є платником податку на додану вартість.

У період з 22.01.2018 року по 26.01.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області відповідно до п. 19-1.1 ст. 19-1 п.п. 20.2.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 п.п. 78.1.1 п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі направлення від 17.01.2018 року № 240 та на підставі наказу від 16.01.2018 року № 194-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Ремгорпром з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ АРОКС БРОК за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 02.02.2018 року № 4849/04-36-14-21/39362728 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлені порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року та п.п.2.2, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, в результаті чого ТОВ Ремгорпром занижено податок на додану вартість на загальну суму 60 020,00 грн., в тому числі по періодам: за грудень 2016 року у сумі 60 020,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.02.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем 14010100 податок на додану вартість в розмірі 75 025,00 грн. (в тому числі основний платіж - 60 020,00 грн., штрафні санкції - 15 005,00 грн.), за податковими операціями з ТОВ АРОКС БРОК .

Правомірність винесеного Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у періоді, який перевірявся ТОВ Ремгорпром мало взаємовідносини з ТОВ АРОКС БРОК .

Так, судом встановлено, що 30 червня 2016 року між ТОВ Ремгорпром (покупець) та ТОВ АРОКС БРОК (постачальник) укладено договір на поставку продукції, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товари, а покупець зобов'язується прийняти вказані товари і сплатити за них певну грошову суму. Предметом поставки є комплектуючі та матеріали з найменуванням, зазначених у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження факту поставки даної продукції були виписані податкова накладна № 131 від 26.12.2016 року, видаткова накладна № 131 від 26.12.2016 року, факт переміщення отримання вантажу підтверджується товарно-транспортною накладною від 26.12.2016 року № АБ 131.

Крім того, судом встановлено, що з метою перевезення придбаної продукції ТОВ Ремгорпром уклало договір транспортного експедирування від 04.01.2016 року № 2016/2 з ФОП ОСОБА_5, виконання якого підтверджується актом наданих транспортно-експедиторських послуг № 12 від 26.12.2016 року, відповідно до якого експедитором було надано транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажів замовника маршрутом м. Київ - м. Кривий Ріг на суму 15 150,00 грн. без ПДВ.

Розрахунки за товар та послуги з перевезення вантажу проведено у повному обсязі. Заборгованість між підприємствами відсутня.

Під час проведення перевірки податковим органом досліджені всі первинні документи, однак податковим органом зроблено висновок про нереальність господарської операції.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно з положенням пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Позивач та його контрагент на момент складання податкової накладної від 26.12.2016 року були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Із змісту статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судовим оглядом встановлено, що первинні бухгалтерські документи Товариства з обмеженою відповідальністю Ремгорпром відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, судом встановлено, що податкова накладна постачальника за спірною операцією заповнена у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На момент здійснення поставки позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку - покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Крім того, щодо отриманої податкової інформації та не подачі звітності до податкового органу, слід зазначити, що позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту, про що також зазначено в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Суд звертає увагу, що контрагент позивача на час здійснення операції перебував на обліку в податковому органі та не припинений. Факт підтвердження первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договору, який укладений між позивачем та його контрагентом, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилок та недоліків у їх оформленні не є беззаперечною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Окрім того, контролюючий орган в акті перевірки посилається на те, що в ході перевірки позивачем не надано сертифікатів якості (відповідності) товару.

Так, відповідно до пп. 20.1.8 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок контролюючі органи мають право вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто, документи, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості і т.н.) - документи, які за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів платнику податку, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

Стосовно доводів відповідача щодо факту відкриття кримінальних проваджень щодо засновників контрагента позивача, суд зазначає, що в даному випадку станом на момент винесення податкового повідомлення-рішення та розгляду справи судом відсутні вироки, що набрали законної сили, а сам по собі факт відкриття кримінальних проваджень не має правового значення та жодним чином не стосується предмету доказування в даній справі.

За таких обставин, відповідачем не надано належних та достатніх доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ Ремгорпром та ТОВ АРОКС БРОК не були спрямовані на настання реальних наслідків господарської діяльності, оскільки отримані позивачем товари були використані в межах господарської діяльності позивача, що не спростовано відповідачем.

З огляду на вказане, слід дійти висновку, що відповідачем не доведено належними доказами правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.02.2018 року № НОМЕР_1, у зв'язку з чим дане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1 762,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 08.06.2018 року № 689.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1 762,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремгорпром" (50086, м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 1Б, код ЄДРПОУ 39362728) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2018 року № НОМЕР_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2018 року № НОМЕР_1.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремгорпром" (50086, м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 1Б, код ЄДРПОУ 39362728) судові витрати у розмірі 1762,00 гривень (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 21 вересня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1