Рішення

від 19.09.2018 по справі 813/2303/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2303/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коморного О.І.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Анатолієвича про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Львівській області, податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Анатолієвича з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Наказ ГУ ДФС у Львівській області від 11.12.2017 р. №6165;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0050791311 від 13.02.2018 року, № НОМЕР_1 від 13.02.2018 року, № НОМЕР_2 від 13.02.2018 року № НОМЕР_3 від 13.02.2018 року, № НОМЕР_4 від 13.02.2018 року, № НОМЕР_5 від 13.02.2018 року, № НОМЕР_6 від 13.02.2018 року, № НОМЕР_7 від 13.02.2018 року № НОМЕР_8 від 13.02.2018 року;

- визнати протиправним та скасувати Рішення № НОМЕР_9 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.05.2018 року та Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.05.2018 року № Ф-0177841311;

- визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 04.06.2018 року №64506-17 та Рішення №20596/10/13-01-17-04-09 від 08.06.2018 року про опис майна у податкову заставу.

Позов обґрунтовано тим, що 11.12.2017р. відповідачем прийнято наказ №6165 про проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача з 22.12.2017р. тривалістю 5 робочих днів. За результатами вказаної перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу.

Позивач зазначив, що при проведенні перевірки та формуванні її висновків ревізорами ГУ ДФС у Львівській області допускалось довільне тлумачення норм чинного законодавства України, відверте недотримання норм Податкового кодексу України, більше того, саме призначення та проведення перевірки здійснено з грубим порушенням чинного законодавства України.

Так, позивач зазначив, що у Вступній частині вказаного Акту зазначено, що документальна позапланова перевірка проведена на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2. п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 сг.78. п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України, однак, не зважаючи на зазначення виду перевірки як виїзна , перевірка ФОП ОСОБА_4проведена у приміщенні Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області за адесою; м. Львів, вул. Стрийська, 35., тобто порушено вимоги передбачені п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України в частині місця проведення призначеної перевірки, оскільки вона фактично не проводилась за місцезнаходженням позивача, а здійснювалась у приміщенні податкової інспекції.

Крім того, відповідно до положень пп.78.11, п.78.1. ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначенія перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Жодного судового рішення (слідчого судді) про призначення перевірки ФОП ОСОБА_3 перевіряючими представлено не було. Вказане Рішення до відома ФОП ОСОБА_4 не доводилось.

ОСОБА_1 того, Законом України № 1728-VII1 від 03.11.2016 р., зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 2246-VІІІ від 07.12.2017 р. встановлено до 31 грудня 2018 р. мораторій, в тому числі і на проведення позапланових заходів органами державного нагляду (контролю).

Відповідно до ст.6 Закону №1728-VІІІ дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом ОСОБА_5 України, при цьому, такий Перелік органів державного нагляду, визначених Кабінетом ОСОБА_5 України, було оприлюднено лише 22.02.2018р., в той час як перевірка проводилась з 22.12.2017 року, відтак, вказане свідчить про відсутність у посадових осіб відповідача повноважень на проведення позапланової виїзної перевірки позивача.

Вважає, що акт перевірки від 11.01.2018 р. є недостовірним доказом, оскільки фактично перевірка позивача за місцезнаходженням позивача не проводилась, представники відповідача не працювали з документами, що відносяться до предмету перевірки, а тому не можна вважати, що фактично відповідачем проведено перевірку.

Представник відповідача долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідно до п. 73.3 ПКУкраїни контролюючим органом здійснено запити про надання інформації. Інформація не була надана позивачем, хоча такий обов'язок передбачений ПК України. У зв'язку з ненаданням позивачем документів на запит контролюючого органу видано наказ від 11.12.2017.

Оскільки вказаною перевіркою встановлені порушення ПК України, контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу.

Крім того, звернув увагу, що правові наслідки оскаржуваного наказу у даному випадку є вичерпаними, оскільки саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення. У даному випадку, позивач був присутній під час перевірки, крім того така проводилась за його відома, оскільки наказ був надісланий рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити повністю.

Суд заслухав вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідив подані сторонами докази та

встановив:

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято наказ №6165 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3А." проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти, нарахування, та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки 11.01.2018 року Головним управлінням ДФС у Львівській області складено акт № 57/13-01-13-07/НОМЕР_10 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 Анатоєвича (РНОКПП НОМЕР_10) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів та єдиного внеску за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року.

Перевіркою встановлені порушення:

- п. 177.2 ст.177 ПК України - невизначення розміру валового доходу, валових витрат та чистого доходу, одержаних/понесених протягом періоду з 01.10.2015 року по 31.12.2016 року, донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 418076,02 грн.;

- п. 177.5 ст. 177 ПК України - неподання до контролюючого органу органу податкової декларації про майновий стан і доходи, одержані в 2015-2016 роках;

- пп.2 п.291.4 ст.291 ПК України, ч. 1 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України - порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, донараховано єдиного податку в сумі 42475,19 грн.;

- п.183.2, п.183.10, п. 188.1 ст.188 ПК України - несвоєчасна реєстрація платником ПДВ та невизначення податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 3691822,71 грн.; донараховано ПДВ в сумі 228786,65 грн.;

- пп. 163.1.1 п. 163.1, ст.163 п.16.1 підрозділу 10 розділу XX перехідних положень ПК України - невизначення бази оподаткування військовим збором в розмірі 2282389,97 грн.; донараховано військовий збір в сумі 34235,85 грн.

- п.177.10 ст.177 ПК України - неведення обліку доходів та витрат за 2015-20І6 роки

-пп.168.1.1 пп.168.1.2 пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, абз.«а» п.176.2 ст.176 ПК України, не утримано податок на доходи фізичних осіб в сумі 169,13 грн. та не перераховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 1144,89гривень.

-п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст. 176 ПК України, п.п.1.5 пп.1.6 п. 161 підрозділуЮ розділу XX Перехідних положень ПК України, не перераховано до бюджету військовий збір в розмірі 108,50 гривень.

- п.121.1 ст.121 ПК України.

- ч.2 п.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із змінами і доповненнями - не визначення бази нарахування єдиного внеску за період з 01.10.2015 року по 31.12.2016 року в сумі 440432,00 грн.; донараховано єдиного внеску в сумі 105295,31 грн.

- пп.296.5.1. п. 296.5 ст.296 ПК України.

На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено:

- податкові повідомлення рішення: 0051051051311 від 13.02.2018 року, №0050531311 від 13.02.2018 року, №13.02.2018 року №0050581311, № НОМЕР_11 від 13.02.2018 року, №0050681311 від 13.02.2018 року, №0050651311 від 13.02.2018 року, № НОМЕР_7 від 13.02.2018 року, № НОМЕР_8 від 13.02.2018 року.

- рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_9 від 07.05.2018 року;

В подальшому, ГУ ДФС у Львівській області винесено податкову вимогу від 04.06.2018 року №64506-17 та рішення №20596/10/13-01-17-04-09 від 08.06.2018 року про опис майна у податкову заставу.

Позивач не погодився із вказаними податковими та звернувся із даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 20.1. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статт 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом зі змісту акту перевірки встановлено, що документальна позапланова перевірка проведена на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2. п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78. п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України.

Нормами пп.75.1.2. ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності стосовно якого проводиться така перевірка.

Водночас судом встановлено, що контролюючим органом, не зважаючи на зазначення виду перевірки, а саме виїзної перевірки, проведено перевірку ФОП ОСОБА_3 в приміщенні Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 35.

Пунктом 78.1 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема пп. 78.1.11 ПК України, отримано судове рішення суду, (слідчого судді) про призначення перевірки.

Судом встановлено, та не спростовано представником відповідача, що судового рішення (слідчого судді) про призначення перевірки ухвалено не було.

Законом України № 1728-VІІІ від 03.11.2016 р., зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 2246-VІІІ від 07.12.2017 р. встановлено до 31 грудня 2018 р. мораторій, в тому числі і на проведення позапланових заходів органами державного нагляду (контролю).

Так, зазначеними нормами встановлено, що перевірки фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходів у попередніх календарних роках до 20,0 мли. гри., здійснюються Державною фіскальною службою України та її територіальними органами виключно з дозволу Кабінету ОСОБА_5 України, при наявності:

- Заяви суб'єкту господарювання щодо його перевірки;

- Рішення Суду;

- Обставин, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Судом встановлено, що у вступній частині Акту міститься посилання, як на підставу проведення перевірки на пп.78.1.11. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, який дає право на проведення перевірки за наявності судового рішення.

В той же час, оскаржуваний наказ на проведення перевірки №6165 від 11.12.2017 року, направлення на перевірку від 22.11.2017 року, наказ про продовження перевірки №61453 від 29.12.2017 року а також акт перевірки не містять відомостей щодо судового рішення про призначення позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_1 того, як зазначалось судом, рішень про призначення перевірки ухвалено не було.

Верховний суд у Постанові від 16.01.2018 року у справі № 2а/1570/4582/11 дійшов висновку, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може буш належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання вимог ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення - рішення. У такому випадку висновки акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеномустаттею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Судом з матеріалів справи встановлено, та не спростовано представником відповідача, що копію Наказу від 11.12.2017 року № 6165 позивачу вручено не було.

Так, Верховний суд у постанові від 17.12.2014 року у справі № 6-143цс 14 вказав, що за загальним змістом термін повідомлення включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

У даному випадку субєктом владних повноважень порушено принцип юридичної визначеності (legal certainty), який є невідємним елементом принципу правової держави та верховенства права. У справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG (1975) АС 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету ОСОБА_5 Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Відтак, суд дійшов висновку, що акт отриманий у результаті документальної виїзної перевірки є неналежним доказом виходячи з положень процесуального принципу допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 КАС України, відповідно до якої обставини справи, що за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

ОСОБА_1 того, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи контролю, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу контролю, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, протягом 15 робочих днів з дня наступного за днем отримання запиту.

Системний аналіз вказаної норми права дає підстави стверджувати, що, що обов'язковою передумовою здійснення документальної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК органи контролю мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи контролю функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу контролю і повинен містити підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує, перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати, а також печатку органу контролю.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою - листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків, або іншому суб'єкту інформаційних відносин, або його посадовій особі.

Відповідачем долучена до матеріалів справи копія поштового відправлення, у якому, як вказує відповідач надіслано запит про надання інформації. Однак, суд не приймає такі твердження до уваги, оскільки копія поштового відправлення не містить опису вкладення у цінний лист, таким чином не можливо визначити, що саме направлено на адресу позивача у даному поштовому відправленні.

ОСОБА_1 того, судом досліджено запит про надання інформації та встановлено, що у вказаному запиті органу контролю конкретно не визначено жодної з шести, визначених у п.73.3 ст.73 ПК України підстав для направлення такого запиту.

Також, у вказаному запиті органу контролю не зазначено жодних відомостей про виявлені факти під час аналізу податкової інформації, включаючи і вказаний акт, які свідчили б про можливі порушення позивачем або його контрагентами вимог податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи контролю.

З огляду на зазначене, запит органу контролю про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, а тому позивач звільнений від обов'язку давати відповідь на вказаний запит, що прямо передбачено п.73.3. ст.73 ПК, у зв'язку з чим орган контролю був позбавлений права приймати наказ про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків з підстав, визначених пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК (ненадання пояснень та їх документального підтвердження), що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.

У разі коли запит складено з порушенням вимог викладених в абзаці 1.2 цього пункту , платник податків звільняється від обов'язку давати відповідь на такий запит.

Таким чином, якщо запит органу контролю про надання інформації оформлений з

порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема, в ньому чітко не зазначено

підстави для його направлення (надсилання), платник податку звільняється від обов'язку

надання відповіді на такий запит, що, у свою чергу, виключає право органу контролю

призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних

підтверджень на обов'язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 826/12244/14.

Згідно з частинами 1, 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд дійшов висновку, що призначення та проведення перевірки відбулось з порушенням положень чинного законодавства України, а тому наказ про проведення перевірки підлягає скасуванню, як і податкові повідомлення- рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, податкова вимога, та рішення про про опис майна у податкову заставу, оскільки такі прийняті на підставі незаконної перевірки, а тому не можуть вважатись правомірними.

З урахуванням викладеного, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

у х в а л и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ ГУ ДФС у Львівській області від 11.12.2017 р. №6165 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3А.

3.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0050791311 від 13.02.2018 року, № НОМЕР_1 від 13.02.2018 року, № НОМЕР_2 від 13.02.2018 року № НОМЕР_3 від 13.02.2018 року, № НОМЕР_4 від 13.02.2018 року, № НОМЕР_5 від 13.02.2018 року, № НОМЕР_6 від 13.02.2018 року, № НОМЕР_7 від 13.02.2018 року № НОМЕР_8 від 13.02.2018 року.

4. Визнати протиправним та скасувати Рішення № НОМЕР_9 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.05.2018 року та Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.05.2018 року № Ф-0177841311.

5. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Львівській області від 04.06.2018 року № 64506-17.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області №20596/10/13-01-17-04-09 від 08.06.2018 року Про опис майна у податкову заставу

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м.Львів, 79003; ЄДРПОУ 39462700) на користь фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 Анатолієвича (вул. Замкнена, 1, с.Холодновідка, Пустомитівський район, Львівська область, 81112; ЄДРПОУ НОМЕР_10) судовий збір в сумі 10572,00грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складений 28.09.2018 року.

Суддя Коморний О.І.