Рішення

від 20.09.2018 по справі 2040/6921/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 р. № 2040/6921/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегралфінанс" до Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_1, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_1 від 08.08.2018 року № РВ-6301665022018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) про обмеження у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 6325157903:00:004:0009 до Державного земельного кадастру (із додатком), прийняте за результатами розгляду заяви ТОВ "Інтегралфінанс" від 02.08.2018 р. ( реєстраційний номер ЗВ-6308022732018); зобов'язати Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_1 здійснити державну реєстрацію обмежень у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 6325157903:00:004:0009 за заявою ТОВ "Інтегралфінанс" від 02.08.2018 ( реєстраційний номер ЗВ-6308022732018) на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розроблена ТОВ "Земтехстандарт".

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим, а тому, підлягає скасуванню.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідач та представник третьої особи у судове засідання не прибули, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позов, в якому відповідач, заперечуючи проти позову, просив у його задоволенні відмовити з тих підстав, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, він діяв в межах законодавства.

Представником третьої особи подано пояснення, які фактично дублюють правову позицію відповідача.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Так, 23.09.2009 між Пісочинською селищною радою Харківського району Харківської області (Орендодавець) та ТОВ "Інтегралфінанс" (Орендар) укладено договір оренди землі № б/н (надалі - Договір) на підставі рішення XIII сесії V скликання Пісочинської селищної ради від 06.07.2007, зі змінами згідно з рішенням XXVI сесії V скликання Пісочинської селищної ради від 09.07.2009 р., за умовами якого, Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку - землі оздоровчого призначення, яка знаходиться в с. Рай-Оленівка на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області. Загальна площа земельної ділянки 2,4000 га, у тому числі, пасовище - 1,7000 га, землі громадського призначення - 0,7000 га ( п.1, 2 Договору). Цей договір укладено на 20 років ( п.8 Договору).

Земельна ділянка передана TOB Інтегралфінанс за актом приймання-передачі земельної ділянки № 041070300001 від 26.01.2010 р.

Додатковою угодою до Договору від 14.11.2016р. внесено зміни до договору оренди землі від 23.09.2009 в частині розміру орендної плати.

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6325157903:00:004:0009.

Рішенням Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області XXVII сесії VII скликання від 08.02.2018 ТОВ Інегралфінанс надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,4000 га, яка використовується на умовах оренди, розташованої на території Пісочинської селищної ради в сел. Рай-Оленівка Харківського району Харківської області.

На підставі наведеного вище рішення, за замовленням позивача ТОВ ЗЕМТЕХСТАНДАРТ було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування санаторно - оздоровчих закладів, яка використовується на умовах оренди, розташованої на території Пісочинської селищної ради в сел. Рай-Оленівка Харківського району Харківської області.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення відомостей (змін до них) про обмеження у використанні земельної ділянки до Державного земельного кадастру від 02.08.2018 (реєстраційний номер 3B-6308022732018) разом із доданими документами, за результатами розгляду якої відповідачем прийнято рішення від 08.08.2018 за № РВ-6301665022018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (надалі - Оскаржуване рішення) з підстав, наведених у додатку до рішення, а саме через: невідповідність встановленої технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) позивача прибережної захисної смуги (20 м) вимогам ст. 60 Земельного кодексу України ; необхідність встановлення прибережної захисної смуги окремим проектом землеустрою, а не за технічною документацією.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду за його оскарженням.

По суті позову суд зазначає наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України ( ч.2 ст. 19 Конституції України).

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначені Законом України "Про Державний земельний кадастр" (надалі - Закон).

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами (ст.1 Закону).

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин ( ч.1 ст. 9 Закону).

Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки ( ч.4 ст. 9 Закону).

Відповідно до ч.6 ст. 9 Закону, державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом ( ч.2 ст. 39 Закону).

Відповідно до ст.195 ЗК України, основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом ( ч.5 ст.5 Закону).

Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону ( ч.3 ст. 5 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру ( надалі - Порядок).

Пунктом 67 Порядку встановлено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Відповідно до ст. 28 Закону внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель здійснюється у формі: державної реєстрації обмежень у використанні земель; внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі обмежень у використанні земель, безпосередньо встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Державна реєстрація обмеження у використанні земель здійснюється на підставі заяви: власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності або особи, на користь якої встановлені обмеження, - щодо обмежень, які стосуються використання певної земельної ділянки; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, рішенням якого затверджена документація із землеустрою, яка є підставою для внесення відомостей про ці обмеження до Державного земельного кадастру, - щодо інших обмежень.

Для державної реєстрації обмеження у використанні земель заявник подає Державному кадастровому реєстратору, який здійснює державну реєстрацію таких обмежень: заяву про державну реєстрацію обмеження за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; документ, що підтверджує виникнення, зміну та припинення обмеження; електронний документ, що містить результати робіт із землеустрою.

Державна реєстрація обмеження у використанні земель або мотивована відмова у такій реєстрації здійснюється протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви.

Згідно ч.5 зазначеної статті, відмова у здійсненні державної реєстрації обмеження у використанні земель надається у разі, якщо: обмеження згідно із законом не підлягає державній реєстрації; обмеження встановлюється на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; із заявою про державну реєстрацію звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам законодавства; заявлене обмеження вже зареєстровано.

При цьому, щодо подання, в силу зазначеної норми, для державної реєстрації обмеження у використанні земель документу, що підтверджує виникнення, зміну та припинення обмеження, таким документом, в силу п. 101 та п. 102 Порядку є технічна документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

Суд зазначає, що в силу ст. 22 Закону, документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, зокрема, мають відповідати законодавству.

Згідно підпунктів 1 та 2 пункту 111 Порядку, державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

Відповідно до п. 67 Порядку, документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Пунктом 74 Порядку визначено, що державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність: 1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів); 2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1; 3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.

Системно аналізуючи наведені нормативні положення, суд зазначає, що внесення відомостей ( змін до них), в тому числі, стосовно обмежень у використанні земельних ділянок, віднесено до компетенції державного кадастрового реєстратора за місцем розташування земельної ділянки. Для вчинення зазначених дій заявник подає відповідну заяву разом з пакетом документів, наведених в Законі та Порядку. Водночас, державний кадастровий реєстратор протягом 14 днів розглядає вказану заяву та додані до неї документи та приймає рішення про внесення відомостей (змін до них) щодо обмеження у використанні земельної ділянки або про відмову у внесенні таких відомостей (змін до них). При цьому, перелік підстав для відмови чітко визначено ч.5 ст. 28 Закону та розширеному тлумаченню не підлягає.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідачем в якості підстави для відмови вказано невідповідність поданих документів вимогам законодавства, що на його думку, виражається у необхідності встановлення прибережної захисної смуги окремим проектом землеустрою, а не і технічною документацією; невідповідності розміру прибережної захисної смуги вимогам Земельного Кодексу.

Суд не погоджується та такими підставами для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та у своїх висновках виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 110 ЗК України, на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.

Частиною 2 ст. 111 ЗК України визначено, що законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель: а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків; б) заборона на провадження окремих видів діяльності; в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту; г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги; ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт; д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку.

Відповідно до ч.4 та 5 ст. 111 ЗК України, обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Частиною 5 ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що відомості про обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), іншої документації із землеустрою.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, серед іншого перелік обмежень у використанні земельної ділянки, що чітко визначено ч.10 ст.55 Закону України "Про землеустрій".

Таким чином, виходячи з норм ч.10 ст.55 Закону України "Про землеустрій", ч. 5 ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ч.5 ст. 111 ЗК України, обмеження у використанні земельної ділянки можуть встановлюватись не тільки за проектом землеустрою, а й за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), що також узгоджується з приписами Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, якою було затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру.

За таких обставин, посилання відповідача не неможливість внесення відомостей про обмеження використання земельної ділянки на підставі технічної документації з землеустрою є такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та суперечать ним.

Щодо тверджень відповідача про невідповідність розміру прибережної захисної смуги, що визначена у технічній документації позивача - 20 м. від урізу води, вимогам ст. 60 ЗК України, суд також відхиляє зазначені, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Водного кодексу України, прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Згідно ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Відповідно до п. 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. № 486, на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Зі змісту технічної документації із землеустрою, поданої відповідачу, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325157903:00:004:0009 розташована в межах села Рай-Оленівка, тобто в межах населеного пункту.

Згідно з викопіюванням з генерального плану села Рай-Оленівка 1988 року, що наявний у технічній документації, прибережна захисна смуга у межах даного населеного пункту встановлена у розмірі 20 м. від урізу води.

Згідно ст. 1 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Відповідно до ч.1 ст. 17 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Отже, генеральний план с. Рай-Оленівка в силу вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", є містобудівною документацією, якою встановлена прибережна захисна смуга відповідно до існуючих конкретних умов забудови населеного пункту згідно приписами ст. 88 ВК України, Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. № 486, у розмірі 20 м. від урізу води, водночас, відповідачем зазначене було залишено поза увагою, а тому, неправильно застосовано приписи ст. 60 ЗК України, як підставу для прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей ( змін до них) про обмеження у використанні земельної ділянки.

Слід зазначити, що позивачем разом з заявою до відповідача було подано необхідний пакет документів, що останнім не заперечується у відзиві на позов, а тому, за результатом її розгляду відповідач повинен був здійснити державну реєстрацію обмежень у використанні земельної ділянки або надати вмотивовано відмову у реєстрації, водночас, відмова, надана ним є невмотивованою та такою, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було доведено правомірності рішення, яке є предметом судового оскарження в даній справі, отже, суд приходить до висновку про його скасування.

Щодо решти позову в частині вимог зобов'язального характеру, як способі відновлення порушеного права позивача, суд зазначає наступне.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечувати поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам ( Постанова Верховного Суду від 19 червня 2018 року справа №750/8511/17).

При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд» , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Згідно ч.3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, суд, беручи до уваги встановлені обставини у поєднанні з наведеними нормами права, також задовольняє решту позовних вимог, оскільки вказане є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегралфінанс"(61058, м. Харків, вул. Іванівська, 1, код ЄДРПОУ 32868111) до Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_1 ( 61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, під 6, пов. 2, ід. код 39792822), третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області( 61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, під'їзд 1, поверх 6,7, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_1 від 08.08.2018 року № РВ-6301665022018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) про обмеження у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 6325157903:00:004:0009 до Державного земельного кадастру (із додатком), прийняте за результатами розгляду заяви ТОВ "Інтегралфінанс" від 02.08.2018 р. ( реєстраційний номер ЗВ-6308022732018) .

Зобов'язати Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_1 ( 61058, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, під 6, пов. 2, ід. код 39792822) здійснити державну реєстрацію обмежень у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 6325157903:00:004:0009 за заявою ТОВ "Інтегралфінанс"(61022, м. Харків, вул. Іванівська, 1, код ЄДРПОУ 32868111) від 02.08.2018 року ( реєстраційний номер ЗВ-6308022732018) на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розроблена ТОВ "Земтехстандарт".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.