Рішення

від 22.05.2007 по справі 11/123-07-3512

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" травня 2007 р.

Справа  № 11/123-07-3512

За позовом:  Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

До відповідача:

Державного виробничого житлово-побутового підприємства

про визнання  договору укладеним, дійсним та визнання права

власності.

                                                       Суддя   Власова С.Г.

Представники:

Від позивача:  ОСОБА_1 (на підставі паспорту);

Від відповідача:

Чистякова Л.Г. (керівник).

СУТЬ СПОРУ: Фізична

особа -підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач), звернулось до господарського суду

Одеської області з позовом Державного виробничого житлово-побутового

підприємства про визнання  укладеним та

дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна -нежилого приміщення підвалу,

загальною площею 107 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, між фізичною

особою - підприємцем ОСОБА_1 та Державним виробничим житлово-побутовим

підприємством  та визнання за Позивачем

права власності на зазначене приміщення.          

В судовому засіданні від 13.09.2006

р. Позивач позовні вимоги підтримував, наполягав на їх задоволенні, надав

пояснення по суті спору.

Відповідач відзиву на позов не

надав, в судовому засіданні  позовні

вимоги визнав у повному обсязі.

В судовому засіданні від 16.05.2007

р. в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України,

оголошувалась перерва до 22.05.2007 р.

Розглянувши у відкритому судовому

засіданні матеріали справи, суд встановив:

На підставі мирової угоди

затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області 07.02.2005 р. у

справі  17-2-32-2/02-9251 та додаткової

ухвали господарського суду Одеської області 

від 25.03.2005 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Підприємство

інвалідів „Порятунок” набуло право 

власності на нежиле приміщення підвалу, загальною площею 119,6 кв.м. що

знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Право власності ТОВ „ПІ „Порятунок”

зареєстроване КП ОМБТІ та РОН у книзі 44неж на стор. 74, номер запису 428,

реєстраційний номер № 11053521.

21.05.2006 р. ТОВ „ПІ „Порятунок”

уклало з фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 договір купівлі-продажу

вищевказаного нежилого приміщення .

21.05.2006 р. Фізична особа

-підприємець ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2006 р.,

зареєстрованого приватним нотаріусом ОСОБА_2 за НОМЕР_1, набула право власності

на нежиле приміщення підвал, загальною площею 119,6 кв.м., що знаходиться за

адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на

нерухоме майно НОМЕР_2 від 16.06.2006 р.

Позивач вказує, що після

набуття  права власності на підвал йому

стало відомо, що Державне виробниче житлово-побутове підприємство є

власником  решти підвальних приміщень, що

знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 107,0 кв. м., що межує з її

власністю і доступ в ці приміщення можливий тільки через підвальні приміщення

Позивача. У зв'язку з відсутністю вільного доступу  в підвальні приміщення Відповідача та

обмеженою можливістю їх використання, Позивач звернувся до Відповідача з

пропозицією придбати  у нього цю частину

підвального приміщення, площею 107 кв.м. ( лист від 18.01.2007 р. за вих.

НОМЕР_3 ).

Відповідач листом НОМЕР_4 від

05.02.2007 р.  надав відповідь  в якій повідомив  , що не заперечує проти надання останньому

частини підвального приміщення у розмірі 107 кв. м., у зв'язку з неможливістю

її використання та запропонував Позивачу сплатити 50 000,00 грн.

Позивач вказує, що 15.02.2007 р.

ним внесено до каси Державного виробничого житлово-побутового підприємства суму

у розмірі 50 000,00 грн., про що свідчить квитанція до прибуткового касового

ордеру НОМЕР_5.

Враховуючи, що відповідно до ст.

657 Цивільного Кодексу України договір купівлі-продажу  нерухомого 

майна  підлягає  нотаріальному 

посвідченню,   Позивач  вказує, що наполягав   на нотаріальному посвідчені договору

купівлі-продажу, але до теперішнього часу Відповідач відмовляється від

нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Посилаючись на порушення

Відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1, Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та

законного інтересу.

        Проаналізувавши подані до суду

документи, пояснення щодо обставин справи та вимоги чинного законодавства, суд

дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на

наступне. 

Приписами ст. 15 Цивільного кодексу

України та ст. 20 Господарського кодексу 

України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного

права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право

на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного

законодавства. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист

своїх прав і законних інтересів.

Кожна особа має право звернутися до

суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права( ст.16

Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст. 179

Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами,

встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей,

передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих

видів договорів.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу

України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені

актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими

актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами

виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини,

а у випадках, встановленими актами цивільного законодавства -акти органів

місцевого самоврядування.

21.05.2006 р. фізичною особою

підприємцем ОСОБА_1 з ТОВ „ПІ „Порятунок, було укладено договір купівлі-продажу

нежилого приміщення підвалу, загальною площею 119,6 кв.м., що знаходиться за

адресою: АДРЕСА_1.

21.05.2006 р. Фізична особа

-підприємець ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2006 р.,

зареєстрованого приватним нотаріусом ОСОБА_2 за НОМЕР_1, набула право власності

на нежиле приміщення підвал, загальною площею 119,6 кв.м., що знаходиться за

адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на

нерухоме майно НОМЕР_2 від 16.06.2006 р.

16.05.2007 р. за вих. № 988

господарським судом Одеської області був направлений лист директору КП ОМБТІ та

РОН  щодо надання інформації.

Листом за вих. НОМЕР_6 КП ОМБТІ та

РОН  надана відповідь, в якої зазначено,

що за Державним виробничим житлово-побутовим підприємством за адресою: АДРЕСА_1

-зареєстровано 2 споруди за літерами „А” і „В”. Окремо, нежиле приміщення

підвалу (в літ. „А”), площею 119,6 кв.м. зареєстровано за ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст. 355

Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб

(співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).  У разі продажу частки у праві спільної

часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її

купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та інших рівних умовах, крім випадку

продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової

власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір

продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає (п.п.1,

2 ст. 362 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного

кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли

згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про

предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для

договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї

із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом

пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти)  і прийняття пропозиції (акцепту) другою

стороною.

Частиною 1 ст. 641 Цивільного

кодексу України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може

зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має

містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати

себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію

укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до

вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги,

виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її

бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в

пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 Цивільного

кодексу України). 

Статтею 181 Господарського кодексу

України встановлено, що господарський договір за загальним правилом

викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого

печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб,

тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а

також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не

встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду

договорів.

Позивач листом від 18.01.2007 р. за

вих. НОМЕР_3 звернувся до Відповідача з пропозицією придбати  у нього частину підвального приміщення,

площею 107 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, а саме приміщення № 1 (підсобне),

загальною площею 16,60 кв.м., приміщення № 2 (підсобне), загальною площею 53,60

кв.м., приміщення № 3 (підсобне), загальною площею 6,30 кв.м., приміщення № 4

(підсобне), загальною площею 30,50 кв.м.

Відповідач листом НОМЕР_4 від

05.02.2007 р. повідомив Позивача, що не заперечує проти надання останньому

частини підвального приміщення у розмірі 107 кв. м., у зв'язку з неможливістю

використання цієї частини, та запропонував Позивачу сплатити 50 000,00 грн.

15.02.2007 р. Позивач внесла до

каси Державного виробничого житлово-побутового підприємства суму у розмірі 50

000,00 грн., про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру НОМЕР_5.

З викладеного вбачається, що

сторонами у справі були вчинені дії на встановлення, зміну та припинення

цивільних прав та обов'язків у розумінні ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу  України. На час подачі позовної заяви

Відповідач не здійснив відчуження на користь Позивача вищезазначеного об'єкту

нерухомості, чим порушив ст. 525 Цивільного кодексу  України, відповідно до якої одностороння

відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, а

згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору.

З огляду на вищевикладене, суд

доходить висновку, що вимога Позивача про визнання укладеним між фізичною

особою - підприємцем ОСОБА_1 та Державним виробничим житлово-побутовим

підприємством договору купівлі-продажу нерухомого майна -нежилого приміщення

підвалу, загальною площею 107,0 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, підлягає

задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 220 ЦК

України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що

підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання

договору, але одно із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд

може визнати такій договір дійсним.

Сторонами у справі були вчинені дії

на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків. Необхідні умови,

встановлені діючим законодавством для укладення договору купівлі-продажу, були

визначені у листах сторін НОМЕР_3 від 18.01.2007 р. та НОМЕР_4 від05.02.2007

р.  та повністю виконані Позивачем.

Позивач надав суду  докази повного та належного виконання

зобов'язання, а саме -  15.02.2007 р.

Позивач вніс до каси Державного виробничого житлово-побутового підприємства

суму у розмірі 50 000,00 грн., про що свідчить квитанція до прибуткового

касового ордеру НОМЕР_5.

Згідно ст. 328 Цивільного

кодексу  України -право власності

набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною другою  цієї статті 

встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше

прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не

встановлена судом. Крім того, згідно ст. 49 Закону України „Про власність”,

володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлене судом.

Також, ст. 392 Цивільного

кодексу  України передбачено, що власник

майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право

оспорюється або не визнається іншою особою.

З огляду на викладене, суд доходить

висновку, що вимога Позивача щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу

нерухомого майна - нежилого приміщення підвалу, загальною площею 107,0 кв.м.,

що знаходиться в АДРЕСА_1, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та

Державним виробничим житлово-побутовим підприємством та визнання за ним права

власності на нерухоме майно, а саме - нежиле приміщення підвалу, загальною площею

107,0 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, є правомірною та підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті держмита

та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти

на відповідача відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49,  82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов

задовольнити повністю.

2. Визнати

укладеним договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежилого приміщення

підвалу, загальною площею 107,0 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, між фізичною

особою - підприємцем ОСОБА_1 (код НОМЕР_7) та Державним виробничим

житлово-побутовим підприємством (код 13883291).

3. Визнати

дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежилого приміщення підвалу,

загальною площею 107,0 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, між фізичною особою -

підприємцем ОСОБА_1 (код НОМЕР_7) та Державним виробничим житлово-побутовим

підприємством (код 13883291).

4. Визнати

право власності на нерухоме майно - нежиле приміщення підвалу, загальною площею

107,0 кв.м., а саме приміщення № 1 (підсобне), загальною площею 16,60 кв.м.,

приміщення № 2 (підсобне), загальною площею 53,60 кв.м., приміщення № 3

(підсобне), загальною площею 6,30 кв.м., приміщення № 4 (підсобне), загальною

площею 30,50 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 за фізичною особою - підприємцем

ОСОБА_1 (код НОМЕР_7).

5. Стягнути

з Державного виробничого житлово-побутового підприємства (м. Одеса, вул.

Терешкової, 21, код 13883291) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_2, код НОМЕР_7) витрати по сплаті держмита у сумі 85,00 грн. та витрати

на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн.

Рішення суду набирає законної сили

після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Накази  видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                  Власова

С.Г.