Рішення

від 25.09.2018 по справі 903/474/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 вересня 2018 р. Справа № 903/474/18

Суддя господарського суду Волинської області Дем'як В. М., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка. М.П., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НП Логістік» , Києво-Святошинський р-н., с. Білгородка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Металтек» , Волинська область, м. Луцьк

про стягнення 1 026 624,39 грн.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 22.06.2018р.

від відповідача: не прибув

Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НП Логістік» звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металтек» про стягнення 1026624,39грн. з них: 663304,34грн. - основного боргу за поставлений товар, 30530,00 грн. - 3% річних, 144975,41грн. - інфляційних втрат та 187814,98 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки за №09082016 від 22.09.2016р.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.07.2018р. було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із підготовчої стадії.

Ухвалою суду від 16.08.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні, просить суд задоволити позов в повному об'ємі, та долучив докази часткової оплати відповідачем, а саме: виписку по рахунку 26002484406 .

Відповідач в призначене судове засідання не прибув, хоча належним чином були повідомлений про час та дату розгляду справи. Ухвала суду від 16.08.2018р. була направлена на юридичну адресу останнього: 43012, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Декабристів, буд. 16, офіс 1, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1004154479 від 02.07.2018р., і в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

22.09.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю НП Логістік (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Металтек (відповідачем) укладено договір поставки за №09082016.

Згідно п.п. 1.1 договору визначено, що постачальник зобов'язується постачати товар для використання його покупцем у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість .

Пунктом 1.2 договору передбачено, що постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами , державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження.

Відповідно п.п.2.1, 2.2.1, 2.2.2 договору визначено, що предметом поставки є комплект складських стелажів, товар поставляється покупцю протягом 2 днів з дати підписання договору. Постачальник зобов'язався передати покупцеві при постачанні товару:

-рахунок-фактуру;

-видаткову накладну.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 договору сторони передбачили, що поставка товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця. Датою поставки товару вважається дата приймання товару, вказана в видатковій накладній.

Пунктами 4.2, 4.3 договору визначено, що ціна товару складає 780 358,05грн., яка відповідачем не спростована.

Розрахунки за товар здійснюються в наступному порядку :

1)Перший етап - попередня оплата (авансовий платіж) в розмірі 15% від вартості товару. Покупець сплачує авансовий платіж протягом 2 банківських днів з дати отримання від постачальника рахунку фактури для здійснення оплати. Під банківським днем сторони розуміють день, в який банківські установи України в установленому порядку здійснюються розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів.

2)Другий етап - оплата 85% залишкової вартості товару, покупець здійснює оплату другого етапу розрахунків протягом 30 банківських днів з дати поставки товару.

В п. 6.5. договору сторони визначили, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасного перерахованої суми, за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов договору, позивач взяті на себе зобов'язання по поставці і передачі товару - комплект складських стелажів виконав в повному обсязі на загальну суму 780 358,05 грн. Даний факт підтверджено видатковою накладною №3551 від 23.09.2016р., яка підписана сторонами та скріплена печатками.

Відповідно до абз. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Проте, відповідач взяті на себе, згідно договору, зобов'язання в частині проведення розрахунків за поставку товару виконав частково, що підтверджується випискою по рахунку, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за період 01.01.2016р. - 21.05.2018р. на суму 117 053,71 грн.

Заборгованість на день розгляду справи становить 663 304,34 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору поставки №09082016 від 22.09.2016р.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст.610, п. 1 ст. 611, п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача в розмірі 663 304,00грн. основної заборгованості, підставна та підлягає до задоволення.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, нараховані позивачем 3% річних за період з 07.11.2016р. по 24.05.2018р. в сумі 30 530, 00 грн. та втрати від інфляції за той же період в розмірі 144 975,49 грн. підставі та підлягають до задоволення.

Між тим, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, а саме : за період з 26.05.2017р. по 24.05.2018р. в сумі 188 396,61грн.

Суд, дослідивши документи додані до матеріалів справи, дійшов висновку про задоволення заяви відповідача щодо застосування строків позовної давності та відмову у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення пені в розмірі 188 396, 61грн., виходячи з наступного.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, з врахуванням ст. 257 ЦК України позивач мав право звернутись до суду з вимогою про захист свого права та стягнення пені за договором поставки №09082016 від 22.09.2016р., після 23 жовтня 2016р., тобто через 30 днів після підписання видаткової накладної за №3551 від 23.09.2018р., однак останній звернувся з позовною вимогою - 03.07.2018р. про стягнення пені в сумі 188 396,61 грн. за період з 26.05.2017 по 24.05.2018р.

За таких обставин, позивач просить стягнути пеню, нараховану поза межами строку позовної давності.

Враховуючи викладене, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності. до даного спору за вх.№01-55/7902/18 від 27.07.2018р підлягає до задоволення, що є підставою для відмови у частині нарахування пені згідно приписів ч.2 п.1 ст. 258 ЦК України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України судової палати у цивільних та господарських справах від 16.09.2015 у справі № 6-68цс15.

Доводи і заперечення представника відповідача викладені у відзиві за вх.№01-55/7902/18 від 27.07.2018р. на позовну заяву спростовуються встановленими обставинами справи.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість , достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 663 304,34 грн., 3% річних - 30 530,00грн. та втрати від інфляції у розмірі 144 975,41 грн. підлягають до задоволення. В решті позову слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

вирішив:

1. Позов задоволити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Металтек (43012, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Декабристів, буд 16, офіс 1, код ЄДРПОУ 39232300 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НП Логістік (08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Білгородка, вул. Компресорна, 3, код ЄДРПОУ 39709972) 838 809,75 грн., 663 304,34 грн., 3% річних - 30 530,00 грн. та втрати від інфляції у розмірі 144 975,41 грн. та 12 582,15 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Рівненського апеляційного господарського суду.

Повний текст

рішення складено

02.10.2018р.

Суддя В. М. Дем`як