Рішення

від 18.09.2018 по справі 910/2795/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2018Справа № 910/2795/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСЕР"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Український будівельно - інвестиційний банк"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕС ГРУП"

третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Продзернопром"

третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВК ГРУПП"

третя особа 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЧИСТ ПЛЮС"

третя особа 4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна

третя особа 5 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Репутація"

третя особа 6 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертеймент Компані"

про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: Драненко Я.В.

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи 1: Губанова В.В., Яндян О.А.

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

від третьої особи 4: не з'явився

від третьої особи 5: Руденко А.О.

від третьої особи 6: Руденко А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРОСЕР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕС ГРУП" в якому просить:

- визнати недійсним з моменту вчинення Договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості нежитлового приміщення, виробничо-складської будівлі з вбудованими офісними приміщеннями загальною площею 1665,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Броварська, 11, укладений між АТ "УКРБУДІНВЕСТБАНК" та ТОВ "ДЖИ ЕС ГРУП" (№4535);

- визнати недійсним з моменту вчинення Договір купівлі-продажу ДОК ДБХ загальною площею 220,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Броварська, 11, укладений між AT "УКРБУДІНВЕСТБАНК" та ТОВ "ДЖИ ЕС ГРУП" (№4538);

- визнати недійсним з моменту вчинення Договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,8013 га (кадастровий номер ділянки 3210500000:06:006:0016), що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Броварська, 11, укладений між AT "УКРБУДІНВЕСТБАНК" та ТОВ "ДЖИ ЕС ГРУП" (№4541);

- скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24144050 від 03.09.2015), внесений на підставі договору купівлі-продажу №4535 від 03.09.2015;

- скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24144115 від 03.09.2015). внесений на підставі договору купівлі-продажу №4538 від 03.09.2015;

- скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24144206 від 03.09.2015). внесений на підставі договору купівлі-продажу №4541 від 03.09.2015.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що оскільки додаткова угода № 1 від 11.08.2015 до договору № 30/07-2015/22А від 30.07.2015 про проведення відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна була укладена з порушенням ч. 5 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" та аукціон з продажу майна, яке перебувало у заставі публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" був проведений з порушенням ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" та визнані недійсними рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 по справі №910/15425/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі №910/7586/16, позивач вважає, що договори купівлі-продажу мають бути визнані недійсними з підстави ч. 1 ст. 215 ЦК України, а внесені на підставі спірних договорів записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - скасовані.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 (суддя Демидов В.О.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2795/18 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Продзернопром", Товариство з обмеженою відповідальністю "НВК ГРУПП", Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЧИСТ ПЛЮС" та на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової Світлани Володимирівни, підготовче засідання призначено на 26.04.2018.

12.04.2018 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на позов, в якому останній проти позову заперечив, посилаючись зокрема на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось у позасудовому порядку шляхом продажу на підставі договору, а не на прилюдних торгах, як стверджує позивач. Відповідачем 1 зазначено, сума заборгованості позивача перед банком становила 4848288,84 грн., в той час предмет іпотеки було реалізовано за 4849656,40 грн., що відповідно виключає можливість задоволення вимог за рахунок продажу частини предмета іпотеки. Окрім іншого відповідачем 1 також зазначено, що у разі порушення приписів ч. 6 ст. 38 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" належним способом захисту порушеного права іпотекодавця є відшкодування різниці продажу предмета іпотеки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Репутація" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертеймент Компані", підготовче засідання відкладено на 15.05.2018.

11.05.2018 через відділ діловодства суду від третьої особи 5 надішли письмові пояснення, в яких третя особа 5 проти позову заперечила.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/2795/18 на 30 (тридцять) днів та підготовче засідання у справі відкладено на 25.05.2018.

Розпорядженням в.о.керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/744 від 24.05.2018, у зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Демидова В.О., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/2795/18.

В результаті повторного автоматизованого розподілу справи №910/2795/18, зазначена справа була передана на розгляд судді Гулевець О.В.

25.05.2018 через відділ діловодства суду від третьої особи 4 надішли письмові пояснення, в яких третя особа 4 просила суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 суддею Гулевець О.В. прийнято справу № 910/2795/18 до свого провадження, підготовче засідання у справі № 910/2795/18 призначено на 25.06.2018.

В підготовчому засіданні 25.06.2018 представники ТОВ "Бізнес Репутація" (третя особа 5) та ТОВ "Інтертеймент Компані" (третя особа 6) заявили усне клопотання про призначення колегіального розгляду.

Судом відкладено розгляд клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

В підготовчому засіданні 25.06.2018 відкладено розгляд справи на 16.07.2018.

В підготовчому засіданні16.07.2018 судом було розглянуте клопотання про призначення колегіального розгляду справи. У задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено, з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.

Законом не визначено, які саме категорії справ підлягають колегіальному розгляду, а складність справи може визначатися залежно від складності спірних правовідносин, доказового наповнення матеріалів справи, неоднаковості судової практики застосування правових норм, що регулюють спірні відносини, тощо.

В той же час, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду призначити колегіальний розгляд справи лише з певним колом обставин, які, на думку сторони, свідчать про складність справи. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про призначення колегіального розгляду справи, та зробити мотивований висновок щодо обґрунтованості таких доводів.

Дослідивши обставини справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення розгляду справи у складі колегії суддів.

Жодних обставин, які б обґрунтовували складність даної справи та неможливість її всебічного та об'єктивного розгляду суддею одноособово, заявниками не було наведено.

В підготовчому засіданні 16.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.08.2018, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання. Третім особам 1-4 направлено ухвалу про виклик судове засідання з розгляду справи №910/2795/18 по суті.

01.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання, в якому позивачем заявлено про відкладення розгляду справи по суті та визнати поважними причини першої неявки в судове засідання 02.08.2018.

В судовому засіданні 02.08.2018, враховуючи заявлене позивачем клопотання та положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом відкладено розгляд справи по суті на 04.09.2018.

03.09.2018 від відповідачів надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 04.09.2018 задоволено клопотання відповідачів про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи по суті на 18.09.2018.

В судове засідання 18.09.2018 представники позивача, відповідача 2 та третіх осіб 2-4 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представники третьої особи 1 в судовому засіданні 18.09.2018 надали усні пояснення враховуючи обставини, наведені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2018 року по справі №910/7586/16.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив.

Представники третіх осіб 5,6 проти позовних вимог заперечили.

В судовому засіданні 18.09.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 25.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРОСЕР" (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В, за реєстровим №13045, відповідно до умов якого позивач є майновим поручителем:

- ТОВ "НВК Групп" по кредитному договору №LV/U/04-0253 від 25.12.2013, укладеному між ТОВ "НВК Групп" та AT "Укрбудінвестбанк";

- ТОВ "Добродія Фудз" по кредитному договору №LV/U/04-0254 від 25.12.2013, укладеному між ТОВ "Добродія Фудз" та AT "Укрбудінвестбанк";

- ТОВ "Авточист плюс" по кредитному договору №LV/U/04-0255 від 25.12.2013, укладеному між ТОВ "Авточист плю" та AT "Укрбудінвестбанк".

Згідно із п.п. 1.2.1, 1.2.2 п.1.2 Іпотечного договору в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних в п.1.1 цього договору, іпотекодавець на умовах, передбачених цим договором, передав в іпотеку:

- нежитлове приміщення, виробничо-складську будівлю з вбудованими офісними приміщеннями літ Б, загальною площею 1665,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок №11;

- ДОК ДБХ літ В, загальною площею 220,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок №11 (колишня вулиця Броварська, 7);

- земельну ділянку, на якій знаходяться нежитлові приміщення, вказані у п.1.2.2 іпотечного договору, площею 0,8013 га (кадастровий номер ділянки 3210500000:06:006:0016), що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок №11.

Власником вказаного майна іпотекодавець став на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 18.12.2011, зареєстрованими в реєстрі за номерами 3750, 3753,3756.

Згідно із п.п.6.1, 6.2, 6.3.2 іпотечного договору іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або часткового невиконання іпотекодавцем умов договору та/або умов кредитного договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація відбуваються на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або в позасудовому порядку. Якщо іпотекодержатель приймає рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, то задовольнити свої вимоги він може на свій розсуд одним із наступних способів, зокрема: іпотекодержатель набуває права від свого імені продавати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених в Законі України "Про іпотеку".

03.06.2014 між позивачем та банком було укладено договір про внесення змін №1 до "потечного договору, посвідченого Морозовою С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 25.12.2013 за реєстровим №13045, яким внесено зміни до Іпотечного договору, шляхом виключення з договору ТОВ "Добродія Фудз".

24.12.2014 між позивачем та відповідачем-1 укладено договір про внесення змін №2 до іпотечного договору, посвідченого Морозовою С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 25.12.2013 за реєстровим №13045, яким внесено зміни до іпотечного договору в частині визначення строку погашення заборгованості до 24.12.2015 за кредитними договорами №LV/U/04-0253 від 25 12.2013 та №LV/U/04-0255 від 25 12.2013.

Також 31.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРОСЕР" (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" (іпотекодержатель) укладений іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Морозовою С.В., за реєстровим номером 4047, відповідно до якого позивач виступав майновим поручителем ТОВ "Продзернопром" за кредитним договором №LV/U/04-0281 від 22 липня 2014 року, укладеного між ТОВ "Продзернопром" та АТ "Укрбудінвестбанк".

Як встановлено судом, 27.08.2015 було проведено аукціон з продажу предмету іпотеки, за результатами якого були укладені відповідні договори купівлі-продажу, про що свідчить протокол №3181 про проведення аукціону у вигляді електронних торгів з продажу майна, що перебуває у заставі банку. Початкова ціна (вартість лоту) встановлена у сумі 4 801 640,00 грн.

Переможцем аукціону визначено учасника №3523 - ТОВ "Джи Ес Груп" (відповідач 2). Сума, що підлягає сплаті переможцем аукціону замовнику аукціону за придбане майно становила 4 849 656,40 грн. з ПДВ.

03.09.2015 між Публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" як іпотекодержателем/продавцем, та Товариством з обмеженою відповідністю "Джи Ес Груп", як покупцем, укладені наступні договору:

- договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим номером 4535, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає нежитлове приміщення, виробничо-складську будівлю з вбудованими офісними приміщеннями (літ Б), загальною площею 1665,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок №11, продаж майна вчинюється за 3 025 856,03 грн.;

- договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим номером 4538, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає ДОК ДБХ (літ В), загальною площею 220,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок №11, продаж майна вчинюється за 401 073,97 грн.;

- договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим номером 4541, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає земельну ділянку, розміром 0,8013 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться за адресою: Київська обдасть, місто Бориспіль, вулиця Броварська, 11, кадастровий номер: 3210500000:06:006:0016; продаж майна вчинюється за 1 422 726,40 грн.

03.09.2018 на підставі зазначених договорів купівлі-продажу були проведені відповідні реєстраційні дії по внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей щодо власника майна.

Як вбачається із матеріалів справи в подальшому відбулось відчуження земельної ділянки, нежитлового приміщення у виробничо-складській будівлі з вбудованими офісними приміщеннями загальною площею 1665,8 кв. м. та нежитлового приміщення загальною площею 220,8 кв. м., які знаходяться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Броварська, буд. 11 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Репутація" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертеймент Компані".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 по справі №910/15425/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017 визнано недійсною з моменту вчинення додаткову угоду № 1 від 11.08.2015 до договору № 30/07-2015/22А від 30.07.2015 про проведення відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна, яке перебуває в заставі Банку, укладену між ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" та ТБ "Перспектива-Коммодіті".

Також постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі №910/7586/16 визнано недійсним відкритий (публічний) аукціон з продажу майна, яке перебувало у заставі публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", оформлений протоколом №3181 від 27.08.2015 про проведення аукціону у вигляді електронних торгів з продажу майна, яке перебуває у заставі публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" на товарній біржі "Перспектива-Коммодіті".

Оскільки, як стверджує позивач, додаткова угода № 1 від 11.08.2015 до договору №30/07-2015/22А від 30.07.2015 про проведення відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна була укладена з порушенням ч. 5 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" та аукціон з продажу майна, яке перебувало у заставі публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" був проведений з порушенням ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" та визнані недійсними рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 по справі №910/15425/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі №910/7586/16, позивач вважає, що договори купівлі-продажу мають бути визнані недійсними з підстави ч. 1 ст. 215 ЦК України, а внесені на підставі спірних договорів записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - скасовані.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із приписами частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач стверджує, що договори купівлі-продажу від 03.09.2015 суперечать приписам ч. 5 ст. 33 та ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Приписами частини 1 статті 12 Закону України "Про іпотеку" (у редакції чинній на час продажу предмету іпотеки) визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 у справі №910/26420/15, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2016, Публічне акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" звернулось до ТОВ "Продзернопром" та ТОВ "Авточист плюс" з вимогами №363 та №365 про погашення боргу від 02.04.2015, в яких банк зазначив про те, що у зв'язку з несвоєчасним погашенням відсотків та кредиту наявний прострочений борг, а тому відповідно до п. 2.16 кредитних договорів банк має право достроково вимагати погашення наданого позичальнику кредиту. Також відповідач 1 вимагав впродовж 10 днів з моменту направлення вимог погасити борг.

Вимоги були отримані ТОВ "Продзернопром" 06.04.2015 та ТОВ "Авточист плюс" 07.04.2015.

Публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" направлено вимогу №540 від 28.04.2015 позивачу, в якій банк вимагав впродовж 30 днів з моменту отримання цієї вимоги сплатити 1 115 970,46 грн. в рахунок погашення боргу за кредитним договором №LV/U/04-0253, та 879 755,25 грн. в рахунок погашення боргу за кредитним договором №LV/U/04-0255 від 25.12.2013. Також відповідач 1 повідомив про те, що у випадку, якщо борг за кредитним договором не буде погашено протягом 30 днів, відповідач-1 задовольнить свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом його продажу третім особам за ціною, визначеною експертним шляхом.

Як встановлено судом під час розгляду справи №910/26420/15, вказана вимога отримана позивачем 13.05.2015.

Частиною 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2 іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або в позасудовому порядку.

В пункті 6.3.2. іпотечного договору встановлено, що якщо іпотекодержатель приймає рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, то задовольнити свої вимоги він може на свій розсуд одним із наступних способів, зокрема: іпотекодержатель набуває права від свого імені продавати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених в Законі України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

10.07.2015 між Товарною біржею "Перспектива - Коммодіті" (біржа, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кволітас" (виконавець) укладений договір на проведення оцінки майна №19КП/15, у відповідності до якого замовник доручає виконавцю проведення робіт з оцінки майна, а саме нежитлове приміщення виробничо-складська будівля з вбудованими офісними приміщеннями, загальною площею 1665,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, 11; нежитлове приміщення ДОК ДБХ, загальною площею 220,8кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, 11; земельну ділянку (кадастровий номер ділянки 3210500000:06:006:0016), площею 0,8013 га, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, 11 (п.п 1.1., 1.2., 1.3, 1.4 договору на проведення оцінки майна).

В межах розгляду справи №910/26420/15 встановлено, що на підставі договору оцінки №19КП/15 від 10.07.2015, ТОВ "Кволітас" було складено звіти про незалежну оцінку, в яких зазначено про те, що ринкова вартість нежитлового приміщення виробничо-складська будівля з вбудованими офісними приміщеннями, загальною площею 1665,8 кв.м., нежитлового приміщення ДОК ДБХ, загальною площею 220,8 кв. м. та земельної ділянки (кадастровий номер 3210500000:06:006:0016), загальною площею 0,8013 га, що знаходяться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, 11, станом на 15.07.2015 склала 2 995 920,00 грн., 397 080,00 грн. та 1 408 640,00 грн. відповідно, що у підсумку складає 4 801 640,00 грн.

10.07.2015 між Товарною біржею "Перспектива - Коммодіті" (біржа, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кволітас" (виконавець) укладений договір на проведення оцінки майна №19КП/15, у відповідності до якого замовник доручає виконавцю проведення робіт з оцінки майна, а саме нежитлове приміщення виробничо-складська будівля з вбудованими офісними приміщеннями, загальною площею 1665,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, 11; нежитлове приміщення ДОК ДБХ, загальною площею 220,8кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, 11; земельну ділянку (кадастровий номер ділянки 3210500000:06:006:0016), площею 0,8013 га, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, 11 (п.п 1.1., 1.2., 1.3, 1.4 договору на проведення оцінки майна).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №910/8198/17 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018, визнано недійсним з моменту укладення договір на проведення оцінки майна №19КП/15 від 10.07.2015 (на час вирішення даного спору на розгляді у Верховному Суді перебуває касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017).

Як вбачається із матеріалів справи, 30.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" та Товарною біржою "Перспектива-Коммодіті" було укладено договір №30/07-2015/22А про проведення відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна, яке перебуває у заставі банку, відповідно до якого біржа зобов'язалася надати послуги з організації і проведення аукціонів згідно з Регламентом.

11.08.2015 між Публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" та Товарною біржою "Перспектива-Коммодіті", було укладено додаткову угоду №1 до договору №30/07-2015/22А від 30.07.2015 предметом якої є надання біржею послуг з організації та проведення аукціону з продажу майна (предмета застави) за початковою ціною 4 801 640,00 грн.

Судом встановлено, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 по справі №910/15425/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017 визнано недійсною з моменту вчинення додаткову угоду № 1 від 11.08.2015 до договору № 30/07-2015/22А від 30.07.2015 про проведення відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна, яке перебуває в заставі Банку, укладену між ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" та ТБ "Перспектива-Коммодіті". Задовольняючи позов та визнаючи недійсною додаткову угоду №1 від 11.08.2015 на підставі ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, господарські суди у справі №910/15425/16 виходили з того, що додаткова угода суперечить вимогам ч. 5 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", оскільки сума заборгованості за кредитом та вартість іпотечного майна мають бути співрозмірними, а у спірних правовідносинах виконання зобов'язання можливо було забезпечити реалізацією лише частини предмету іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі №910/7586/16, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2017, було визнано недійсним відкритий (публічний) аукціон з продажу майна, яке перебувало у заставі ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк", оформлений протоколом №3181 від 27.08.2015 про проведення аукціону у вигляді електронних торгів з продажу майна, яке перебуває у заставі ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" на товарній біржі "Перспектива-Коммодіті".

Згідно із приписами ч. 5 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об'єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.

Зазначеною нормою передбачено, що стягнення на предмет іпотеки, яким є два або більше об'єкти нерухомого майна, звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

В той же час, встановлення вартості іпотечного майна у більшому розмірі ніж сума заборгованості за кредитом, не створює такого наслідку як визнання недійсними правочинів, укладених за результатами продажу предмету іпотеки.

Посилання позивача на порушення, допущені під час проведення оцінки предмета іпотеки, не впливають на правову оцінку щодо недійсності спірних правочинів, оскільки предметом спору у даній справі не є, зокрема, законність аукціону з продажу предмету іпотеки та його результатів.

Разом з тим, у відповідності до ч. 7 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта коштів повертається іпотекодавцю.

Тобто, у випадку продажу предмету іпотеки за ціну, що перевищує розмір заборгованості, передбачена виплата різниці іпотекодавцю.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання умови щодо визначення ціни продажу предмета іпотеки іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Змістом наведеної норми визначено порядок реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві та відповідні наслідки недотримання іпотекодержателем цього порядку, а саме, відповідальність останнього за відшкодування завданих збитків іпотекодавцю та усім особам, які мають зареєстровані у встановленому законодавством права чи вимоги на предмет іпотеки.

Будь-яких інших наслідків, таких, зокрема, як недійсність договорів купівлі-продажу, укладених за наслідками аукціону з продажу предмету іпотеки, наведеною нормою не визначено.

Тобто порушення визначення ціни продажу предмета іпотеки не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Разом з тим, правовим наслідком невиконання іпотекодержателем встановленого порядку визначення та погодження ціни іпотечного майна згідно з ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" встановлено відповідальність іпотекодержателя у вигляді відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Таким чином, ст. 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено спеціальний спосіб захисту права іпотекодавця у випадку продажу предмету іпотеки за заниженою ціною, а тому посилання позивача на те, що договори купівлі-продажу від 03.09.2015 не відповідають приписам ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" не може бути підставою для визнання договорів недійсними.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Вищого господарського суду України від 03.07.2014 по справі № 920/2065/13, від 11.01.2017 по справі № 909/85/14.

Судом також встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2018 року по справі №910/7586/16 було задоволено апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Репутація" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертеймент Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі №910/7586/16 та скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі №910/7586/16 та вказану справу направлено для розгляду до Господарського суду Київської області.

Отже, аукціон з продажу предмету іпотеки за результатами якого було укладено оспорювані позивачем договори є чинним, а тому посилання позивача на визнання недійсним вказаного аукціону як на підставу заявлених вимог визнається судом необґрунтованим.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає закону, змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

З урахуванням наведеного, оскільки судом встановлено, що приписи ч. ч. 5 ст. 33 та ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" не передбачають таких способів захисту прав іпотекодавця як визнання договорів купівлі-продажу предмету іпотеки недійсними, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання недійсними договорів-купівлі-продажу від 03.09.2015.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи встановлені вище обставини суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог, у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості нежитлового приміщення, виробничо-складської будівлі з вбудованими офісними приміщеннями загальною площею 1665,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Броварська, 11, укладений між АТ "УКРБУДІНВЕСТБАНК" та ТОВ "ДЖИ ЕС ГРУП" (№4535); визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу ДОК ДБХ загальною площею 220,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Броварська, 11, укладений між AT "УКРБУДІНВЕСТБАНК" та ТОВ "ДЖИ ЕС ГРУП" (№4538); визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,8013 га (кадастровий номер ділянки 3210500000:06:006:0016), що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Броварська, 11, укладений між AT "УКРБУДІНВЕСТБАНК" та ТОВ "ДЖИ ЕС ГРУП" (№4541).

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, суд відмовляє у задоволенні похідних позовних вимог - про скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСЕР".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.10.2018.

Суддя О.В. Гулевець