Рішення

від 01.10.2018 по справі 910/7623/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2018Справа № 910/7623/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , розглянувши матеріали господарської справи

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Платінум" (04070, м. Київ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНО-ХРЕЩАТИЦЬКА, будинок 25; код ЄДРПОУ 34538979)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Перспектива Інвест" (02096, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПРИВОКЗАЛЬНА, будинок 8, квартира 104;код ЄДРПОУ 40651067 )

про стягнення 588 777,05 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Платінум" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Перспектива Інвест" про стягнення 588 777,05 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, в порушення умов Договору оренди №К13-ПРИБ від 01.01.2017 року не сплатив орендні та комунальні платежі.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 542 521,53 грн. - боргу за оренду, 46 255,52 грн. - боргу за комунальні послуги, 8 831,66 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

Крім того, ухвалою Господарського суд міста Києва від 26.07.2018 року встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази направлення відзиву та заперечень позивачу надати суду.

Відповідачем без поважних причин письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що від відповідача ухвалу суду від 26.07.2018 року в даній справі повернуто з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання.

При цьому суд зазначає, що у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в зв'язку з чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

При цьому, зважаючи на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Платінум (далі по тексту - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Перспектива Інвест (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено Договір оренди №К13-ПРИБ (далі по тексту - Договір), відповідно до якого (п.1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування на строк визначений у даному Договорі, на умовах оренди, без права викупу, частину нежилих приміщень загальною площею 1518,00 (одна тисяча п'ятсот вісімнадцять) кв.м. (далі - Приміщення), які розташовані у будівлі за адресою: м. Київ, Велика Окружна (Святошинський район), буд. 4, Літ. X (корп. 13) (надалі - Будівля ). План Приміщення та його місцезнаходження, зазначено у Додатку № 1 до даного Договору. Сторони домовилися, що площа Приміщення за цим Договором може бути відкорегована Сторонами шляхом підписання Акту приймання-передачі Приміщення в оренду, із обов'язковим зазначенням в цьому акті точної площі.

У відповідності до підпункту б) пункту 2.2. Договору орендар зобов'язується сплачувати Платежі у порядку та строки передбачені даним Договором.

Згідно з п.3.1. Договору сторони погодились, що у відповідності з умовами даного Договору Орендар сплачує Орендодацю наступні платежі (далі - Платежі):

- Комунальні послуги;

- Орендна плата;

Відповідно до підпункту а) пункту 3.1.1. Договору з моменту підписання даного Договору Орендар сплачує/відшкодовує/компенсує Орендодавцю вартість фактично спожитих у Приміщенні комунальних послуг. Комунальні послуги оплачуються за тарифами, що встановлюються відповідними державними і комунальними органами і/або обслуговуючими організаціями, на підставі показань приладів обліку.

Згідно з п.3.2. Договору сторони домовилися, що Орендна плата за користування Приміщенням починаючи 1 (першого) календарного дня місяця строку оренди розраховується за формулою:

ОПм = Пл х (помножити на) ОС, де

ОПм - орендна плата (як базова-розрахункова за 1 календарний місяць) з врахуванням ПДВ,

Пл - площа Приміщення у м.кв., розрахована та визначена у акті (актах) приймання-передачі Приміщення в оренду;

ОС - місячна орендна ставка за 1 м.кв. Приміщення, яка складає 89,00 грн. (вісімдесят дев'ять гривень 00 коп.) з ПДВ, що еквівалентно 3,37 дол. США (три долари США 37 центів) за курсом гривні до долара США погодженого Сторонами на дату укладання даного Договору.

На дату фактичного виконання Орендарем зобов'язань зі сплати Орендної Плати, місячна орендна ставка за 1 м. кв. для розрахунку суми Орендної плати повинна бути еквівалентна 3,37 дол. США (три долари США 37 центів) за офіційним курсом гривні до долара США, встановленого Національним банком України станом на таку дату (на дату складання відповідного рахунку- фактури).

Сторони домовилися, що в розмір місячної орендної плати включена плата за користування частиною земельної ділянки та компенсація податку на нерухомість.

Щомісячно, починаючи з дати підписання цього Договору, місячна орендна плата підлягає індексації з урахуванням офіційно встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції (споживчих цін) за цей період та розраховується як сума в гривнях. Зазначена в цьому пункті індексація розміру орендної плати не є зміною орендної плати і не потребує додаткового погодження Сторонами. Про збільшення індексації місячної орендної плати, яка передбачена цим пунктом Договору, Орендар повідомляється письмово, шляхом направлення відповідного рахунку з урахуванням індексації на його юридичну адресу (п.3.2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору орендна плата сплачується щомісячно, не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця.

Згідно з п 3.6. Договору оплата всіх вищевказаних платежів проводиться на підставі даного Договору чи рахунку, наданого Орендодавцем. При цьому наявність рахунку від Орендодавця не є обов'язковою.

Всі платежі здійснюються у національній валюті України - гривні. Обов'язок по здійсненню Платежів, передбачений даним Договором, є виконаним належним чином у момент, коли Платежі у повному розмірі та в передбачені даним Договором строки будуть зараховані на рахунок Орендодавця. Банківські витрати, які пов'язані з перерахунком грошових коштів, покладаються на ту сторону, яка є платником (п.3.7. Договору).

Відповідно до п. 3.9. Договору всі належні по даному Договору Платежі Орендар перераховує на поточний рахунок Орендодавця, вказаний у даному Договорі, або інший рахунок Орендодавця, про який Орендар повідомлений належним чином. Платежі оплачуються на підставі рахунків, які надає Орендар у строки, що встановленні даним Договором. У випадку, якщо Орендодавець не виставить рахунок, Орендар, з метою проведення своєчасних розрахунків, зобов'язаний здійснити платежі на підставі Договору. Відсутність по будь-яким причинам у Орендаря рахунку не звільняє останнього від оплати орендної плати у строки, що вказані у даному Договорі.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 14.08.2019 р. включно (п.8.1. Договору).

Позивачем передано, а відповідачем прийнято у тимчасове платне користування приміщення, що підтверджується підписаним між сторонами 01.01.2017 року Актом приймання-передачі приміщення в оренду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності сплати орендної плати та комунальних платежів відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем за період з лютого 2018 року по травень 2018 року (включно) виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 542 521,53 грн., а за травень 2018 року виникла заборгованість в розмірі 46 255,52 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача орендну плату за період з лютого 2018р. по травень 2018р. у сумі 542 521,53 грн., а за травень 2018 року не сплачено комунальні послуги в розмірі 46 255,52 грн., в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість зі сплати вказаних сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 542 521,53 грн. (боргу за оренду) та 46 255,52 грн. (боргу за комунальні послуги), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Перспектива Інвест" (02096, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПРИВОКЗАЛЬНА, будинок 8, квартира 104; код ЄДРПОУ 40651067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Платінум" (04070, м. Київ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНО-ХРЕЩАТИЦЬКА, будинок 25; код ЄДРПОУ 34538979) 542 521 (п'ятсот сорок дві тисячі п'ятсот двадцять одну) грн. 53 коп. - боргу за оренду, 46 255 (сорок шість тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 52 коп. - боргу за комунальні послуги, 8 831 (вісім тисяч вісімсот тридцять одну) грн. 66 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (абзац 2 ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.М. Якименко