Рішення

від 02.10.2018 по справі 910/8006/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 02.10.2018Справа №  910/8006/18 Господарський суд міста Києва  у складі судді Спичака О.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом  Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м.Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймдік» про  стягнення 3016,98 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймдік» про стягнення  3 016,98  грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором банківського рахунку №26006300189509 від 10.02.2016 в частині внесення щомісячної оплати за обслуговування тарифного пакету. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.06.2018р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк»  залишено без руху. Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2018р. позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі.  При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про розгляд справи в срощеному провадженні та можливість  здійснювати розгляд даної  справи за правилами спрощеного провадження. Ухвалою від 24.07.2018р. встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження. Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.07.2018р. була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03119, м.Київ, вул.Академіка Вільямса, будинок 5. Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати». У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.07.2018р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Таким чином, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Праймдік» не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. До того ж, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання. Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва –            ВСТАНОВИВ: 10.02.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м.Києву та Київській області АТ «Ощадбанк»  (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Праймдік» (клієнт) було укладено договір №26006300189509 банківського рахунку, відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язується надавати клієнту послуги розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошових коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає банку право користуватись тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд. За умовами п.2.1 договору №26006300189509 від 10.02.2016р. банк протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок №26006300189509 в гривні України та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування, відповідно до умов цього договору, законодавства України, в тому числі, нормативно-правових актів Національного банку України. У п.3.1 укладеного між сторонами правочину вказано, що вартість послуг банку визначена в тарифах у вигляді суми тарифу-вартості послуги. При настанні термінів оплати вартості наданих банком послуг з розрахункового рахунку клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів у відповідності з тарифами, що необхідні для оплати наданих банком послуг з рахунку клієнта, а також інших рахунків, відкритих в Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (п.3.2 договору №26006300189509 від 10.02.2016р.). Пунктами 4.3.10, 4.3.11 договору №26006300189509 від 10.02.2016р. передбачено обов'язок клієнта сплачувати вартість послуг банку згідно з тарифами в порядку, визначеному розділом 3 цього договору; своєчасно поповнювати рахунок грошовими коштами, у разі відсутності або недостатності коштів на рахунках з метою належного виконання своїх обов'язків за цим договором щодо сплати на користь банку вартості наданих ним послуг, в тому числі, з метою забезпечення можливості здійснення банком договірного списання коштів в сумі, необхідній для повної оплати послуг, а також в інших випадках, визначених цим договором, для реалізації банком права договірного списання коштів з рахунку. Пунктом 6.4 договору №26006300189509 від 10.02.2016р.  визначено, що за несвоєчасне поповнення рахунку відповідно до умов п.4.3.11 договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання коштів за надані банком послуги, клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,2% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє протягом одного календарного року. Дія договору автоматично продовжується на кожен наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не повідомить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору (п.9.1 договору №26006300189509 від 10.02.2016р.). У додатку №2 до договору №26006300189509 від 10.02.2016р. контрагентами погоджено тарифи за послуги банку. Зокрема, визначено, що сума комісії за обслуговування рахунка становить 99 грн. та сплачується щомісячно не пізніше п'ятого числа наступного місяця. Суд приймає до уваги договір №26006300189509 від 10.02.2016р., як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків. Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів полягає, що у період з 02.2016р. по 03.2018р. відповідачем не здійснювалась оплата послуг позивача з обслуговування рахунка, наявність грошових коштів на рахунку, яка б вказувала на можливість банку здійснити договірне списання, не забезпечувалась, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймдік» утворилась заборгованість в сумі 2442 грн. За приписами ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські    зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання    зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч.4 ст.1068 Цивільного кодексу України). Згідно з ч.1  ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).     Умовою виконання зобов'язання -    є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. Як вказувалось судом, у додатку №2 до договору №26006300189509 від 10.02.2016р. контрагентами погоджено тарифи за послуги банку. Зокрема, визначено, що сума комісії за обслуговування рахунка становить 99 грн. та сплачується щомісячно не пізніше п'ятого числа наступного місяця. Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк внесення відповідачем плати за обслуговування банком рахунку клієнта за період з 02.2016р. по 03.2018р. на загальну суму 2442 грн., настав. Проте, судом зазначалось, що відповідачем не здійснювалась оплата послуг позивача з обслуговування рахунка, наявність грошових коштів на рахунку, яка б вказувала на можливість банку здійснити договірне списання,  не забезпечувалась, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймдік» утворилась заборгованість в сумі 2442 грн. Доказів зворотного матеріали справи не містять. За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймдік» в частині стягнення основного боргу в сумі 2442 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі. Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 155,03 грн., 3% річних в сумі 78,18 грн. та інфляційних втрат в розмірі 341,77 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного: Відповідно до ч.1  ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)  ст. 610 Цивільного кодексу України  кваліфікує як порушення зобов'язання. Згідно з ч.1  ст. 611 Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності. У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Пунктом 6.4 договору №26006300189509 від 10.02.2016р.  визначено, що за несвоєчасне поповнення рахунку відповідно до умов п.4.3.11 договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання коштів за надані банком послуги, клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,2% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Враховуючи порушення відповідачем строків оплати послуг з обслуговування рахунку, в межах договору №26006300189509 від 10.02.2016р., позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню на загальну суму 155,03 грн., зокрема, за прострочення виконання грошових зобов'язань за вересень 2017р. – березень 2018р. Проте, за висновками суду, наведений заявником розрахунок пені є невірним, з огляду на наступне. Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Проте, наведених приписів чинного законодавства при проведенні розрахунку позивачем враховано не було. Зокрема, позивачем при визначення періодів нарахування не було визначено виникнення прострочення з урахуванням того, що 05.11.2017р. було вихідним днем. До того, заявником не враховано, що договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Статтею 1 вказаного нормативно-правового акту унормовано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»). Проте, всупереч вищенаведених  приписів чинного законодавства, позивачем розмір пені не було обмежено розміром подвійної облікової ставки Національного банку України. Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення  з відповідача пені в сумі 67,18 грн. Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За порушення строків внесення плати за послуги у межах договору №26006300189509 від 10.02.2016р. позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 78,18 грн. та інфляційних втрат в розмірі 341,77 грн. Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України»  при визначенні суми 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача було допущено аналогічні помилки, що і при розрахунку пені, зокрема, щодо визначення періодів нарахування з урахування часткових оплат. Після проведення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 78,03 грн. Одночасно, у застосуванні індексації позивачем не враховано  рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі №62-97р  від 03.04.1997р. Верховного Суду України. Відповідно до Листа №62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та  Інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду України «Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Вказані рекомендації щодо нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат також викладено у Листі б/н від 01.07.2014р. Верховного Суду України «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві». Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 290,44 грн. Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог. Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Задовольнити позовні вимоги частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймдік» (03119, м.Київ, вул.Академіка Вільямса, будинок 5, ЄДРПОУ 39938970) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м.Київ, вул.Госпітальна, будинок 12-Г, ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Головного управління по м.Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (01001, м.Київ, Шевченківський район, Володимирська, будинок 27, код 09322277)  основний борг в сумі 2442 грн., пеню в розмірі 67,18 грн., 3% річних в сумі 78,03 грн., інфляційні втрати в сумі 290,44 грн. та судовий збір в розмірі 1680,63 грн. 3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 6. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. 7. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                           Спичак О.М.