Рішення

від 02.10.2018 по справі 910/10752/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2018Справа № 910/10752/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська Товарна Спілка"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вестфор"

про стягнення 18 520,65 грн.

Представники сторін:

не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська Товарна Спілка" до товариства з обмеженою відповідальністю "Вестфор" про стягнення 18 520,65 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки №4010 від 19.02.2018 року належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті поставлено товару, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.08.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

19.02.2018 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська Товарна Спілка" та товариством з обмеженою відповідальністю "Вестфор" укладено договір поставки № 4010.

Відповідно до п.1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти товар, а покупець приймати та оплачувати його вартість відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з п.1.2. договору, ціна, асортимент та кількість товару визначається сторонами у рахунок-фактурах та видаткових накладних.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що загальна вартість даного договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних (товарно-транспортних або видаткових накладних) на кожну партію товару.

Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем у день отримання товару відповідно до умов даного договору та діючого законодавства. Датою отримання товару є дата, що вказана у видатковій накладній. Зобов'язання постачальника щодо якості товару вважаються виконаними, якщо покупцем не пред'явлено відповідних претензій протягом п'яти днів з моменту отримання товару (п. 3.3.).

Позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на суму 31 500,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № УТС26/02-3 від 26.02.2018 р., яка підписана сторонами та товарно-транспортною накладною, № 49048 (УТС26/02-3) від 26.02.2018 р.

Зі сторони товариства з обмеженою відповідальністю "Вестфор" вищезазначена видаткова накладна підписана ОСОБА_1

Із довіреності № 29 від 23.02.2018 р., що наявна в матеріалах справи, вбачається, що видана на ОСОБА_1.

Даною довіреністю уповноважено ОСОБА_1 на отримання від ТОВ Торгівельний двір УТС цінностей.

Згідно з п. 2.2 договору, покупець здійснює оплату згідно рахунку-фактури протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару. Датою здійснення оплати є дата, зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Позивач зазначив, що відповідач частково виконав зобов'язання по договору поставки № 4010 від 19.02.2018 р. та 23.02.2018 р. здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 15 750,00 грн.

Будь-яких доказів оплати по договору за оспорюваний період матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 5.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. У разі відсутності зауважень у сторін, договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Для досудового врегулювання спору мирним шляхом позивач 12.04.2018 р. звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "Вестфор" з претензією вих. № 12-04 від 12.04.2018 р., відповідно до якої просив сплатити заборгованість в розмірі 15 750,00 грн.

Відповіді не надійшло, кошти не сплачені.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у товариства з обмеженою відповідальністю " Вестфор " перед позивачем в сумі 15 750,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором поставки, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 199,00 грн. за період з 08.03.2018 р. по 09.08.2018 р. та індексу інфляції в розмірі 300,64 грн. за період з 08.03.2018 р. по 30.06.2018 р.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що позивачем не вірно визначено перший день прострочення оплати, оскільки згідно з п. 2.2 договору, покупець здійснює оплату згідно рахунку-фактури протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару, тому заборгованість виникає із 09.03.2018 р.

Проте, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що кількість днів за прострочений період нараховано вірно, а саме 154 дні (з 09.03.2018-09.08.2018 року).

Вимога позивача щодо стягнення 3% річних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 199,00 грн.

За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 300,64 грн., а тому вимога позивача в цій частині є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором поставки позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2 271, 01 грн. за періоди з 08.03.2018 року по 09.08.2018 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.3. договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з п. 4.1. договору, у випадку порушення умов договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.2. договору, у разі прострочення оплати вартості поставленого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день несплати.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2 271,01 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ч.9 ст.165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вестфор" (03149, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 148/1, код ЄДРПОУ 40194274) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська Товарна Спілка" (03037, м. Київ, вул. Білгородська, буд. 4, код ЄДРПОУ 37243629) основний борг в розмірі 15 750 (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 271 (дві тисячі двісті сімдесят одну) грн. 01 коп., 3 % річних в розмірі 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 00 грн., індекс інфляції в розмірі 300 (триста) грн. 64 коп. та судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий