Рішення

від 30.08.2018 по справі 911/1449/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1449/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Районні теплові мережі»

про стягнення 12418,53 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Без виклику представників сторін.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області 02.07.2018 року звернулось Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» із позовною заявою № 14/4-655 від 04.05.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Районні теплові мережі» про стягнення 12418,53 грн.

Позов було прийнято Господарським судом Київської області у відповідності до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки, ціна позову у справі № 911/1449/18 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 04.07.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1449/18, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно листа Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» № 33-20-606 від 4.04.2014 року приймання та пересилання поштових відправлень, адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим та м. Севастополь тимчасово призупинено.

Відповідно до п. 21 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

В силу ч. 2 ст.121 Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач (зареєстрований на території Автономної Республіки Крим, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань) повідомлений про відкриття провадження у справі шляхом розміщення відповідної інформації на веб-сайті судової влади України, що підтверджується повідомленням від 06.07.2018 року.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи № 911/1449/18 в Господарському суді Київської області.

Оскільки, у встановлений судом строк відповідач відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Районні теплові мережі» (далі - Покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 13/2973-БО-19 (далі - Договір).

Відповідно п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей природний, на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

Газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 130 тис. куб. м.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20 % - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн. без урахування ПДВ (п. 5.2 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 02.10.2013 року до Договору, яка вступає в силу з дати її підписання, Сторони внесли зміни в п. 5.2 Договору, яким погодили, що до сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3823 , 78 грн., крім того ПДВ - 20 % - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 грн. без урахування ПДВ.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 02.10.2013 року).

Договір набирає чинності з дати підписання Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення (розділ 11 Договору).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що на виконання умов Договору позивач поставив протягом лютого-квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 84173,84 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу: від 28.02.2013 року на суму 23760,87 грн., від 31.03.2013 року на суму 13024,90 грн., від 30.04.2013 року на суму 2773,73 грн., від 31.10.2013 року на суму 8562,21 грн., від 31.11.2013 року на суму 13678,42 грн., від 31.12.2013 року на суму 22373,71 грн., що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планової обсягів газу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий природний газ не оплатив, розрахувався частково на суму 79559,50 грн., у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість в сумі 4614,34 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 4614,34 грн., що ним не заперечено та не спростовано.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати природного газу, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 1299,04 грн. пені на підставі п. 7.2 Договору за загальний період з 16.04.2013 року по 13.07.2014 року, 729,93 грн. 3% річних за загальний період з 16.04.2013 року по 14.11.2017 року та 5775,22 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 01.02.2014 року по 31.10.2017 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано. Пеня нарахована в межах п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Здійснені позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовні вимоги у відповідній частині є доведеними та обґрунтованими.

Однак, судом було виявлено арифметичні помилки в нарахуванні інфляційних. Судом було здійснено правильний розрахунок інфляційних за заявлений позивачем період, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 5713,99 грн. інфляційних, пеня та 3 % річних підлягають задоволенню в заявлених сумах 1299,04 грн. та 729,93 грн. відповідно.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 12357,30 грн. з яких 4614,34 грн. основного боргу, 1299,04 грн. пені, 729,93 грн. 3% річних та 5713,99 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Районні теплові мережі» про стягнення 12418,53 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Районні теплові мережі» (97541, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, селище Шкільне, вул. Мира, буд. 6, кабінет № 3, ідентифікаційний код 37647307) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 4614 (чотири тисячі шістсот чотирнадцять) грн. 34 коп. основного боргу, 1299 (одна тисяча двісті дев'яносто дев'ять) грн. 04 коп. пені, 729 (сімсот двадцять дев'ять) грн. 93 коп. 3% річних, 5713 (п'ять тисяч сімсот тринадцять) грн. 99 коп. інфляційних та 1753 (одна тисяча сімсот п'ятдесят три) грн. 31 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Районні теплові мережі» про стягнення 12418,53 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.08.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін