Рішення

від 27.08.2018 по справі 911/1218/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1218/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Великоолександрівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз-НВ»

про стягнення 51075,36 грн. та виселення

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_1 (посвідчення № 050033 від 12.06.2018 року);

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 10.07.2018 року);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Великоолександрівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз-НВ» про стягнення 51075,36 грн. та виселення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.06.2018 року відкрито провадження у справі № 911/1218/18, справу № 911/1218/18 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 09.07.2018 року.

06.07.2018 року представником позивача через канцелярію суду подано письмові пояснення по суті спору в яких позивач вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.

В судове засідання 09.07.2018 року представник відповідача не з'явився, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 08.06.2018 року не виконав, у зв'язку з чим ухвалою суду 09.07.2018 року підготовче засідання у справі № 911/1218/18 відкладалось на 25.07.2018 року.

25.07.2018 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 25.07.2018 року не з'явився, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 08.06.2018 року не виконав, про причини неможливості виконання вимог цієї ухвали не повідомив.

Розглянувши в судовому засіданні 25.07.2018 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи № 911/1218/18, проти якого представник позивача та прокурор не заперечували, суд дійшов висновку про поважність причин неявки відповідача в судове засідання та про задоволення відповідного клопотання, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2018 року підготовче засідання у справі № 911/1218/18 відкладалось до 06.08.2018 року.

Окрім того, 25.07.2018 року у зв'язку зі спливом встановленого строку проведення підготовчого провадження, представником позивача було подано письмове клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження, яке задоволено судом та ухвалою від 25.07.2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 911/1218/18 на тридцять днів.

В судовому засіданні 06.08.2018 року прокурор та представник позивача позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримали в повному обсязі, уточнень позовних вимог не має. Також зазначили і про те, що повідомлено всі обставини справи, які їм відомі, та надані суду всі наявні в них докази.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 06.08.2018 року не з'явився, про причини неможливості прибуття до суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання 06.08.2018 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення ухвалою від 06.08.2018 року справи до судового розгляду по суті на 27.08.2018 року.

В судовому засіданні 27.08.2018 року прокурор та представник позивача позовні вимоги прокуратури підтримали.

В судове засідання 27.08.2018 року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, уповноваженого представника не направив, відзиву на позов не надав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 27.08.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи та дослідивши надані докази, господарський суд,

встановив:

Бориспільською місцевою прокуратурою Київської області під час вивчення підстав для вжиття заходів представницького характеру, виявлено випадки порушення вимог Закону України Про оренду державного та комунального майна на піднаглядній території.

Так, 15.08.2013 року між Великоолександрівською сільською радою (далі - Орендодавцем, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Алмаз-НВ (далі - Орендарем, відповідачем) було укладено Договір оренди комунального майна, що зареєстрований в реєстрі за № 2090 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування комунальне майно, що перебуває у власності територіальної громади сіл на території Великоолександрівської сільської ради, а саме майно у вигляді нежитлового приміщення (далі - Майно), яке розташоване за адресою: с. Чубинське, вул. Садово-Дачна, 1-б, що знаходиться на балансі Великоолександрівської сільської ради, згідно з довідкою № 2-03/06/788 від 15.08.2013 року.

Пунктом 3.1. Договору (в редакції Додаткової угоди від 01.04.2014 року) встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади сіл на території Великоолександрівської сільської ради, затвердженої рішенням № 192-12-VI від 24.05.2011 року в новій редакції від 21.10.2011 року № 396-21-VI зі змінами, внесеними рішенням від 21.03.2014 року № 1892-63-VI, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - за березень 2014 року - 936,84 грн. Орендна плата за квітень буде визначатися шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції. Строк дії Договору з 15.08.2013 року до 14.08.2018 року.

На виконання Договору позивачем 15.08.2013 року згідно з ОСОБА_1 прийому-передачі нерухомого майна було передано в оренду відповідачу ОСОБА_3, проте відповідач в порушення умов Договору, орендну плату нараховану за період з жовтня 2014 року по червень 2015 року в розмірі 11779,76 грн. не сплатив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість.

Питання стягнення заборгованості за вищенаведеним зобов'язанням розглядалось в матеріалах справи Господарського суду м. Києва № 910/10135/15.

Під час розгляду справи відповідачем було сплачено 9863,00 грн. за оренду майна. Станом на день розгляду справи № 910/10135/15 1916,76 грн. боргу відповідач не погасив.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку з орендної плати, позивач просив суд у справі № 910/10135/15 стягнути з відповідача крім суми основного боргу, 1605,13 грн. пені, 89,14 грн. 3% річних, 1912,10 грн. інфляційних, а також розірвати спірний Договір та повернути Великоолекандрівській сільській раді спірне нежитлове приміщення.

Відповідно до п. 11.4 Договору за ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених чинним законодавством, крім випадків одностороннього розірвання Договору, передбачених цим Договором.

Пунктом 11.7 Договору передбачено, що після закінчення строку дії Договору або у випадку його дострокового припинення чи визнання недійсним орендоване майно має бути звільнено орендарем і передано орендодавцю за актом приймання-передачі протягом 15 календарних днів.

Відтак, рішенням Господарського суду м. Києва від 27.07.2015 року № 910/10135/15 позовні вимоги Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора були задоволені частково, розірвано спірний Договір оренди комунального майна від 15.08.2013 року, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальність Алмаз-НВ повернути Великоолекандрівській сільській раді спірне нежитлове приміщення, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1916,76 грн. боргу, 1605,13 грн. пені, 89,14 грн. 3% річних, 1912,10 грн. інфляційних, з відповідача до Державного бюджету України 4263,00 грн. судового збору, в частині стягнення 9863,00 грн. провадження припинено.

Таким чином, після набрання зазначеним рішенням законної сили, відповідач був зобов'язаний виконати встановлене в судовому рішенні зобов'язання.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 18 Господарсько-процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно із ч. 4 ст. 75 Господарсько-процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однак, як стверджує прокурор, 05.03.2018 року йому стало відомо, що відповідач обов'язку встановленого в рішенні Господарського суду м. Києва від 27.07.2015 року № 910/10135/15 не виконав, орендоване приміщення Великоолекандрівській сільській раді не повернув.

Окрім того, 05.03.2018 року листом № 2.16/14/238 від 23.02.2108 року прокурор був повідомлений позивачем про те, що відповідач продовжує користуватись спірним приміщенням та зберігає в ньому власне майно (копія наявна в матеріалах справи).

Також прокурором було встановлено, що у зв'язку з цим, 15.04.2016 року головним державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області було надіслано Бориспільському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення з проханням провести досудове розслідування та притягнути до кримінальної відповідальності директора відповідача за невиконання рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2015 року № 910/10135/15.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач і далі безпідставно продовжує користуватись спірним приміщенням, прокурор звернувся до суду з даним позовом в інтересах позивача з вимогами про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 51075,36 грн. нарахованих за користування збереженим без достатньої правової підстави орендованим у позивача майном за період липень 2015 року - січень 2018 року (не охопленим рішенням Господарського суду м. Києва від 27.07.2015 року № 910/10135/15) у вигляді орендної плати нарахованої згідно умов Договору на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України та виселення відповідача з спірного нежитлового приміщення.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, норма ст. 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

При цьому, оскільки ч.2 зазначеної статті передбачає, що підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події, обов'язок повернути безпідставно отримане майно для особи, поведінка якої у таких відносинах була правомірною, є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності.

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт спливу строку повернення приміщення за Договором, який було розірвано, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Відтак, відновлення порушених прав ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову в тому числі є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний орендар.

За приписами п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, ст. 225 Господарського кодексу України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Таким чином, норми ст. 22, 1212 Цивільного кодексу України та ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України передбачають відшкодування шкоди, зокрема, у вигляді неодержаних потерпілою особою доходів, що завдана як внаслідок неправомірних дій/бездіяльності, так і внаслідок безпідставного збагачення іншої особи за рахунок безпідставного збереження нею коштів, які належать (мають бути сплачені) цій потерпілій особі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2016 року у справі № 922/208/15.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не заперечено та не спростовано факту безпідставного користування спірним нежитловим приміщенням після розірвання спірного Договору, та не зазначено будь-яких об'єктивно поважних причин невиконання рішення Господарського суду м. Києва в частині повернення Великоолекандрівській сільській раді спірного нежитлового приміщення, приймаючи до уваги також, що відповідачем не спростовано обсяг позовних вимог в цій частині та не надано контррозрахунку заявленої до стягнення суми, яка була визначена позивачем виходячи із розміру щомісячної орендної плати з врахуванням індексу інфляції за фактичний період безпідставного користування, суд дійшов висновку про задоволення даної позовної вимоги в заявленій сумі.

Як вже було зазначено вище, спірний договір розірвано рішенням Господарського суду м. Києва № 910/10135/15 27.07.2015 року, яке набрало законної сили 21.09.2015 року.

Відтак, з моменту сплину терміну дії цього договору відповідач не має правових підстав займати орендоване приміщення.

Як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 16.04.2013 року у справі № 5023/4157/12, ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, передбачено: примусове виконання обов'язку в натурі, присудження до виконання обов'язку в натурі, і якщо колишній орендар не звільняє орендовані приміщення після закінчення строку дії договору оренди, то позовна вимога про його виселення як примусове виконання обов'язку в натурі відповідає приписам ст.16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів звільнення відповідачем орендованого приміщення, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині виселення відповідача з орендованого нежитлового приміщення, яке розташоване з адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Садово-Дачна, 1-Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 134065032208, загальною площею 153,7 кв.м.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129,233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Великоолександрівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз-НВ» про стягнення 51075,36 грн. та виселення задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз-НВ» (04213, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 38443912) на користь Великоолександрівської сільської ради (08320, Київська обл., Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Гагаріна, 11, ідентифікаційний код 04363484) 51075 (п'ятдесят одна тисяча сімдесят п'ять) грн. 36 коп. доходів, отриманих від безпідставно набутого майна.

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Алмаз-НВ» (04213, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 38443912) з нежитлового приміщення, яке розташоване з адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Садово-Дачна, 1-Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 134065032208, загальною площею 153,7 кв.м.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз-НВ» (04213, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 38443912) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Л. Українки, буд. 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.09.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін