Рішення

від 26.09.2018 по справі 243/4762/17

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 243/4762/17

Справа № 2/243/1541/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючий суддя Пронін С.Г.

за участю

секретаря Плаксіної Є.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ ПриватБанк , яке на підставі наказу Міністерства фінансів України Про рішення акціонера публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк № 519 від 21 травня 2018 року змінило тип банку з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, а назву з ПАТ КБ ПриватБанк на АТ КБ ПриватБанк , звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. 12 жовтня 2006 року між ЗАТ КБ ПриватБанк , правонаступником якого є позивач, і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 8 600 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. АТ КБ ПриватБанк зазначає, що підписання даного договору є прямою і безумовною згодою відповідача щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг. Також позивач вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг , Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку , які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. В зв'язку з цим при зміні кредитного ліміту позивач АТ КБ ПриватБанк керувався п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Крім цього, розмір відсотків за користування кредитом встановлений Тарифами банку , які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що передбачено п. 5.5 Правил користування платіжною карткою . Одночасно пунктом 5.3. Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин договору. Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківський послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених укладеним договором.

Так, АТ КБ ПриватБанк зазначає, що свої зобов'язання за договором він виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Натомість відповідач свої обов'язки за вказаним договором не виконав і станом на 30 квітня 2017 року сума заборгованості ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором складає 74 274,55 гривень, яка складається з наступного: 6 781,80 гривень - заборгованість за кредитом, 60 179,68 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 300,00 гривень - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 гривень - штраф (фіксована частина) відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, 3 513,07 гривень - штраф (процентна складова) відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг.

В зв'язку з викладеним позивач АТ КБ ПриватБанк просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 суму заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 74 274 гривні 55 копійок, а також понесені позивачем судові витрати в розмірі 1 600 гривень.

Представник позивача ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності № 7961-К-О від 08 серпня 2017 року, в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні, викладеним в позовній заяві, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. ОСОБА_4 відповідно до приписів п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи, оскільки в судове засідання з'явився його представник - адвокат ОСОБА_2, що діє на підставі ордеру серії ДН № ООО,51492 від 26 січня 2018 року та Договору щодо надання правової допомоги та представництво інтересів від 10 січня 2018 року.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_2, який відповідно до приписів ч. 1 ст. 64 ЦПК України має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені ОСОБА_3 його процесуальні права й обов'язки, та повноваження якого вищевказаним договором не обмежені на повне або часткове визнання позовних вимог, в судовому засіданні зазначив, що жодних кредитних договорів в розумінні ЦК України ОСОБА_3 з позивачем не укладав, оскільки в порушення вимог ст. 207 ЦК України долучені до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг не містять підписів позичальника, в зв'язку з чим вважати їх частиною договору, укладеного між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_3, не можна. Крім того, вказав, що договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором позики, оскільки ОСОБА_3 отримав від банку банківську картку для безготівкових розрахунків, з якої знімав грошові кошти, а потім повертав їх банку, тобто в обов'язки відповідача входило лише повернення банку позичених у нього грошових коштів без сплати відсотків за їх користування. З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 визнав позовні вимоги АТ КБ ПриватБанк лише в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитом у розмірі 6 781 грн. 80 коп. та заборгованості по процентам за користування кредитом лише за період з 01 травня 2014 року по 30 квітня 2017 року у розмірі 7 324 грн. 35 коп., в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності. В задоволенні решти позовних вимог представник відповідача просив відмовити позивачу.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання, а також дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

12 жовтня 2006 року відповідачем по справі ОСОБА_3 було особисто підписано Заяву № 4149105364974220. З цієї Заяви слідує, що ОСОБА_3 ознайомився та згоден з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку. Своїм підписом він виражає свою згоду, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до цієї заяви та проти чого не заперечує й представник відповідача ОСОБА_3 отримав кредитну картку Універсальна з відновлюваним типом кредитної лінії.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з вимогами частини 1 статті 207 ЦК України слідує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Отже враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між ним та Банком Договір, що підтверджується його підписом у заяві, суд приходить до переконання про дотримання сторонами під час укладання договору вимог ст. 207 ЦК України щодо його письмової форми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Натомість частиною першою статті 1046 ЦК України визначено договір позики як договір, за умовами якого одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В той же час, на виконання умов укладеного 12 жовтня 2006 року між позивачем та ОСОБА_3 договору відповідач отримав від банку кредитну картку Універсальна з кредитним лімітом у розмірі 8 600 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач отримав грошові кошти саме у користування, а не у власність, та саме від банківської установи, суд приходить до переконання про укладення сторонами саме кредитного договору.

Згідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання недопустима. Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 12 жовтня 2006 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_3, станом на 30 квітня 2017 року, та проти чого не заперечує і представник відповідача, вбачається, що станом на 30 квітня 2017 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом становить 6 781 гривня 80 копійок, що складається з поточної заборгованості за кредитом в розмірі 6 521 гривня 19 копійок та простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 260 гривень 61 копійка.

Отже приймаючи до уваги вказаний розрахунок, а також визнання представником відповідач позовних вимог у цій частині, суд, керуючись ч. 4 ст. 206 ЦПК України, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог АТ КБ ПриватБанк в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 6 781 гривня 80 копійок.

Що стосується вимог АТ КБ ПриватБанк в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Згідно із Заявою щодо надання кредиту, підписаною 12 жовтня 2006 року ОСОБА_3, а також розрахунком заборгованості за договором № б/н від 12 жовтня 2006 року, укладеним між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_3, долученими позивачем до своєї позовної заяви, ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_3 домовились про базову процентну ставку на місяць, що нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів на рік, - в розмірі 3,0%, що становить 36% на рік.

Натомість з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 12 жовтня 2006 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_3, станом на 30 квітня 2017 року , вбачається, що протягом дії кредитної картки Універсальна процентна ставка за користування кредитом змінювалась і становила у період з:

- 12 жовтня 2006 року по 31 грудня 2012 року - 36% річних;

- 01 січня 2013 року по 31 серпня 2014 року - 30% річних;

- 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року - 34,80% річних;

- 01 квітня 2015 року по 30 квітня 2017 року - 43,20% річних.

Зміну процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку позивач обґрунтовує п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якого ПАТ КБ ПриватБанк має право в односторонньому порядку змінювати розмір відсоткової ставки за кредитом.

В той же час відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11 березня 2015 року по справи № 6-16цс15 слідує, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» ) (Стандарт) не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

Так, в судовому засіданні не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач ОСОБА_3, підписуючи відповідну заяву 12 жовтня 2006 року.

У зв'язку з цим, доводи представника відповідача про те, що долучені до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку не містять підписів відповідача, а тому не є частиною договору, є обґрунтованими, через що, суд приходить до висновку, що вказані Умови та правила надання банківських послуг не є частиною кредитного договору, укладеного між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_3

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно

захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

До того ж, з правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 19 грудня 2012 року по справі № 6-149цс12, слідує, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку , тобто до 9 січня 2009 року.

ОСОБА_4, як видно з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 12 жовтня 2006 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_3, станом на 30 квітня 2017 року, збільшення розміру процентної ставки відбулось без повідомлення відповідача з 01 вересня 2014 року.

Отже, суд приходить до висновку, що процентна ставка за кредитним договором, укладеним між сторонами, є фіксованою та становить 36% на рік, а позивач ПАТ КБ ПриватБанк , в порушення вимог ст. 1056-1 ЦК України, в односторонньому порядку, без належного повідомлення відповідача ОСОБА_3 про зміну процентної ставки за користування кредитом, її збільшив, оскільки позивачем не було надано суду доказів того, що відповідач був письмово повідомлений банком про збільшення процентної ставки.

Що стосується вимог представника відповідача про застосування до позовних вимог АТ КБ ПриватБанк в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом строку позовної давності та обмеження періоду стягнення цієї заборгованості трьома роками - з 01 травня 2014 року по 30 квітня 2017 року, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 256, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Так, суд погоджується з доводами представника відповідача, що оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

В той же час згідно з ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність

переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

З довідки, долученої ПАТ КБ ПриватБанк до матеріалів справи (а.с. 63-68), вбачається, що остання операція, здійснена відповідачем, яка свідчить про визнання ним свого боргу перед позивачем, мала місце 29 квітня 2014 року, в зв'язку з чим перебіг позовної давності перервався.

Поряд з цим, зі штампу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області про одержання, проставленому на першому аркуші позовної заяви, вбачається, що АТ КБ ПриватБанк звернулося до суду 24 травня 2017 року. Тобто строк позовної давності вдруге перервався 24 травня 2017 року.

Частиною 3 статті 264 ЦК України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Крім цього, суд враховуючи, що останнім днем строку дії картки, виданої відповідачу банком на виконання укладеного між ними кредитного договору, є останній день квітня 2017 року, вважає, що така картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Тобто за договором про надання банківських послуг - кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, представником відповідача на підтвердження суми боргу за відсотками за користування кредитом, обчисленої із процентної ставки за користування кредитом у розмірі 36% на рік, надано суду висновок ТОВ Професіонали Донбасу , яке має код ЄДРПОУ 37683455 та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації 10 червня 2011 року за № 1 277 102 000 002080. Відповідно до вказаного висновку сума заборгованості відповідача перед позивачем за користування кредитом, отриманим на підставі підписаного сторонами 12 жовтня 2006 року кредитного договору, за період з 01 травня 2014 року по 30 квітня 2017 року становить 7 324 грн. 35 коп.

Приймаючи до уваги, що вказаний розрахунок відсотків за користування кредитом був виконаний товариством, основним видом економічної діяльності якого є діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, натомість позивачем не було надано суду жодного розрахунку заборгованості за відсотками за користування кредитом, обчисленого виходячи з відсоткової ставки 36% на рік, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 має сплатити банку заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 01 травня 2014 року по 30 квітня 2017 року у сумі 7 324 грн. 35 коп.

Що стосується вимоги позивача про сплату відповідачем заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3 300 гривень, штрафу (фіксованої частини) в розмірі 500 гривень та штрафу (процентної складової) в розмірі 3 513 гривень 07 копійок, то суд в цій частині керується наступним.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з вимогами ст. 2 вказаного Закону України на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених

у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На час розгляду справи в суді Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не прийнятий.

Так, в ході судового розгляду цієї справи було встановлено, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Якіра, буд 6. В той же час м. Слов'янськ входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 12 жовтня 2006 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_3, станом на 30 квітня 2017 року, слідує, що станом на 14 квітня 2014 року заборгованість відповідача перед АТ КБ ПриватБанк за пенею та комісією відсутня. Відповідно до вимог Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції штрафи також не підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги АТ КБ ПриватБанк щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3 300 гривень, штрафу (фіксованої частини) в розмірі 500 гривень та штрафу (процентної складової) в розмірі 3 513 гривень 07 копійка, не підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з вимог ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 6 781 гривня 80 копійок та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 7 324 гривні 35 копійок, а всього - 14 106 гривень 15 копійок.

Отже сума задоволених позовних вимог становить 18,99% (14 106,15 грн. * 100% / 74 274,55 грн.).

Оскільки при звернені до суду в 2017 році ПАТ КБ ПриватБанк сплатило судовий збір у розмірі 1 600 грн., то суд виходить з суми судового збору 1 600 грн. Тому судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить: 303 гривні 84 копійки (1 600 грн. * 18,99% / 100%).

Таким чином, з ОСОБА_3 на користь АТ КБ ПриватБанк підлягають стягненню: заборгованість за кредитом в розмірі 6 781 гривня 80 копійок, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 7 324 гривні 35 копійок, а також судовий збір в розмірі 303 гривні 84 копійки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-268, 273 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 527, 530, 1048, 1049, 1050, 1056-1, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 1, 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк , який має код ЄДРПОУ: 14360570, розташованого за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, на рах. 29092829003111, МФО 305299, заборгованість за кредитним договором № б/н від 12 жовтня 2006 року в розмірі 14 106 гривень (чотирнадцять тисяч сто шість) гривень 15 копійок, що складається з заборгованості за кредитом в розмірі 6 781 гривня 80 копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 7 324 гривні 35 копійок, а також судовий збір у розмірі 303 (триста три) гривні 84 копійки.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 вересня 2018 року.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_4