Рішення

від 01.10.2018 по справі 802/358/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 жовтня 2018 р. Справа № 802/358/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" він є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 15.01.2018 року. Починаючи з 2016 року, він перебуває на обліку в Вінницькому приміському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області та до грудня 2017 року отримував пенсію за віком. Разом із тим, починаючи з 01.01.2018 року відповідачем була припинена виплата пенсії без повідомлення будь-яких причин.

Такі дії відповідача щодо припинення виплати пенсії, позивач вважає протиправними, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 06.02.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні). Даною ухвалою також встановлено позивачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 19.02.2018 року розгляд даної адміністративної справи вирішено продовжувати в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 05.03.2018 року.

Ухвалою від 05.03.2018 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про заміну неналежної сторони.

Іншою ухвалою від 05.03.2018 року провадження у даній справі №802/358/18-а зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №805/402/18 (Пз/9901/20/18).

Ухвалою від 18.09.2018 року поновлено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.10.2018 року.

01.10.2018 року представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Позиція відповідача з приводу заявлених позовних вимог відображена у відзиві на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що при припиненні виплати пенсії позивачу відповідач керувався рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №34 від 24.12.2017 року, як це й передбачено законодавством. Вказане рішення є чинним та ніким не оскаржувалось. З огляду на викладене, вважає, що підстави для задоволення даного позову відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 3 статті 194 та статті 205 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 починаючи з 2016 року перебуває на обліку в Вінницькому приміському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області та до грудня 2017 року отримував пенсію за віком, як внутрішньо переміщена особа.

Згідно рішення Комісії по розгляду питань пов'язаних з наданням субсидій, соціальних допомог, компенсацій та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Вінницькій районній державній адміністрації №34 від 19.12.2017 року виплата пенсії позивачу припинена з 01.01.2018 року.

15.01.2018 року ОСОБА_1 видано довідку про взяття на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів на лінії зіткнення №0000456839.

З метою поновлення пенсійних виплат, 15.01.2018 року позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, однак рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 23.01.2018 року, у відновленні пенсійних виплат позивачу відмовлено, оскільки згідно п. 18 Порядку №365 повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особі у разі їх припинення відповідно до п. п. 4 п. 12 Порядку є можливе лише через шість місяців після такого припинення.

Вважаючи такі дії відповідача щодо припинення виплати пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до статті 7 цього Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк"

Згідно із п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року, довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Так, із матеріалів справи судом встановлено, що як на підставу припинення здійснення позивачу пенсійних виплат територіальний орган Пенсійного фонду посилається на рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №34 від 19.12.2017 року про припинення соціальних виплат ОСОБА_1 відповідно до п. п. 3 п. 12 Порядку №365 (отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат).

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 (далі - Порядок №365) встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до п. п. 3 п. 12 Порядку №365, соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат.

В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Водночас Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", оскільки, як свідчить аналіз положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

В даному ж випадку, доказів існування визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підстав для припинення виплати пенсії позивачу, відповідачем не надано.

Суд також звертає увагу на те, що висновки щодо застосування вищезазначених норм матеріального права також містяться у Постанові Верховного суду від 03.05.2018 року, прийнятої за наслідками розгляду зразкової справи № 805/402/18 про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі.

Згідно з вимогами частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні "Пічкур проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. За наведених вище міркувань Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (параграфи 51, 54).

У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для припинення виплати пенсії позивачу починаючи з 01.01.2018 року, що, як наслідок, свідчить про те, що вимоги даного адміністративного позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01.01.2018 року.

Зобов'язати Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01.01.2018 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (вул. Миру, 5, с. Ксаверівка, Вінницький район, Вінницька область, ідентифікаційний код НОМЕР_1);

Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (вул. Винниченка, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 20098343).

Повний текст рішення складено 01.10.2018 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна