Рішення

від 25.09.2018 по справі 336/1674/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

№ 336/1674/18

Пр..№ 2/336/1532/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2018 р. м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Петрова С.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної універсальної біржі Запоріжжя (треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) про визнання права власності на квартиру, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 02.04.2018 р. звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив в процесі розгляду справи.

В позові зазначив, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Квартира придбана ним на підставі договору купівлі-продажу № 3-0140 від 26.02.2000 р., зареєстрованому Центральною Універсальною біржею Запоріжжя . Однак, вищевказаний документ ним був втрачений. Отримати дублікат втраченого договору купівлі-продажу в ЦУБ Запоріжжя неможливо, у зв'язку з тим, що дублікат біржової угоди купівлі-продажу нерухомості не є підставою для реєстрації права власності на нерухомість відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002 р. № 7/5. Тому отримати правовстановлюючий документ на квартиру в позасудовому порядку є неможливим.

На його письмову заяву ТОВ ЗМБТІ надало копію втраченого правовстановлюючого документа з матеріалів інвентаризаційної справи.

Відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, відомості щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 відсутні.

Встановити факт володіння на праві приватної власності квартирою та отримати правовстановлюючий документ позивачу необхідно для можливості, в майбутньому, вільно розпоряджатись належним йому майном.

За позовом позивач, посилаючись на ст.ст.15, 16, 316, 386, 392 ЦК України, просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою судді від 06.04.2018 р. відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 14.05.2018 р.

14.05.2018 р. підготовче судове засідання відкладено на 08.06.2018 р. на підставі п.2 ч.2 ст.198 ЦПК України.

08.06.2018 р. відкладено підготовче судове засідання на 03.07.2018 р. за клопотанням представника позивача.

03.07.2018 р. відкладено підготовче судове засідання на 15.08.2018 р. у зв'язку із зайнятістю судді в іншому процесі.

15.08.2018 р. підготовче судове засідання відкладено на 30.08.2018 р. у відповідності до п.2 ч.2 ст.198 ЦПК України.

30.08.2018 р. закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 25.09.2018 р.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі його представника, позов підтримує, просить задовольнити.

Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.

Представник відповідача до суду не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подавав.

Треті особи - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись у встановленому порядку, пояснень по суті позову не подавали.

Третя особа - ОСОБА_2 направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечує.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України розгляд справи проведено за відсутності відповідача та третіх осіб.

Перевіривши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію позивача та третьої особи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 26.02.2000 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нерухомості, за яким позивач придбав квартиру АДРЕСА_1. Згаданий договір на підставі ст.15 ЗУ Про товарні біржі був зареєстрований на Центральній Універсальній біржі Запоріжжя , реєстраційний номер 3-0140 (а.с.9-10). Право власності ОСОБА_1 на підставі вказаного договору зареєстровано в ТОВ ЗМБТІ (а.с.8).

Згідно зі ст. 58 Конституції України , закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" N 9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, в даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР .

Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року , договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу ).

Статтею 47 УРСР (в редакції 1963 року) встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу .

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК , суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Зі змісту договору купівлі-продажу від 26.02.2000 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" , зареєстрований на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст. 227 ЦК України підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов'язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.

В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцями ОСОБА_3, ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_1

Отримавши державну реєстрацію в ТОВ ЗМБТІ права власності на квартиру № 14 в житловому будинку № 3 по вул..Полякова в м.Запоріжжя, яку ОСОБА_1 придбав за договором купівлі-продажу від 26.02.2000 р., держава цим самим визнала право власності позивача на спірну квартиру, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" , є підстави вважати даний договір дійсним.

Положення ст.392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також, у постанові від 23.12.2014 р. у справі № 3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючого документа.

Враховуючи, що договір на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності є дійсним, а власник втратив правовстановлюючий документ, то його право власності підлягає захисту у обраний позивачем спосіб.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Центральної універсальної біржі Запоріжжя (треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) про визнання права власності на квартиру - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Дмитрюк