Рішення

від 02.10.2018 по справі 414/2214/18

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року м. Кремінна

Справа № 414/2214/18

Провадження № 2/414/542/2018

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Новомикільська сільська рада Кремінського району Луганської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, вказавши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Новомикільську сільську раду Кремінського району Луганської області.

В обґрунтування позову зазначається, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: Луганська область, Кремінський район, с. Новомикільське, вул. Гагаріна, 34, де вона зареєстрована. За вказаною адресою також зареєстровані її син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4, які у 2014 року у зв'язку із початком антитерористичної операції виїхали закордон і з того часу не проживать за вказаною адресою.

В той же час, факт реєстрації відповідачів створює перешкоди для позивача у реалізації її прав як власника будинку, зокрема в оформленні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки позивач не має можливості отримати довідку про їх доходи.

У зв'язку із викладеними обставинами позивач просила суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування зазначеним жилим приміщенням.

У судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд задовольнити позов. Позивач пояснила, що її син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 у 2014 році після початку антитерористичної операції виїхали до Російської Федерації та не проживать за місцем реєстрації у її будинку за адресою: Луганська область, Кремінський район, с. Новомикільське, вул. Гагаріна, 34, їх місцезнаходження їй невідоме, стосунків з дітьми вона не підтримує. В той же час, факт реєстрації відповідачів у її будинку перешкоджає їй в оформленні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг та порушує її права як власника.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань від них не надходило, відзив на позов вони також не подавали.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, голова Новомикільської сільської ради Кремінського району Луганської області ОСОБА_5 надав суду письмову заяву, в якій вказав, що проти позову не заперечує та просить розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку із неявкою в судове засідання відповідачів, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки ними не повідомлялися, відзиву на позову вони не подали, а позивач не заперечувала проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів, про що судом була постановлена відповідна ухвала.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснили, що син позивача ОСОБА_3 та донька позивача ОСОБА_4 у 2014 році виїхали у Росію і з того часу вони їх не бачили. На даний час позивач, наскільки відомо свідкам, має намір оформити субсидії на оплату житлово-комунальних послуг цього будинку, однак, через реєстрацію сина та доньки за цією адресою не має можливості це зробити.

Заслухавши позивача та свідків, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням досліджені докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2005 набула права власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами і будівлями, що розташований за адресою: Луганська область, Кремінський район, с. Новомикільське, вул. Гагаріна, 34 (а.с. 10). Зазначені обставини також підтверджуються витягом з Державного реєстру правочинів № 1946142 від 26.12.2005, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9795009 від 09.02.2006 та технічним паспортом на зазначений житловий будинок від 23.05.2005 (а.с. 11, 12, 17).

Відповідно до довідки про склад сім'ї № 272 від 17.07.2018, виданої головою Новомикільської сільської ради Кремінського району Луганської області , позивач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. За вказаною адресою також зареєстрований син позивача ОСОБА_3 та донька позивача ОСОБА_4, які фактично за даною адресою не проживають (а.с. 18). Факт реєстрації відповідачів у будинку позивача також підтверджується домовою книгою на вказаний будинок та довідкою Новомикільської сільської ради Кремінського району Луганської області № 258 від 03.09.2018 (а.с. 13-16, 21).

З акту обстеження місця проживання від 20.07.2018 вбачається, що з 2014 року діти позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не проживають за місцем своєї реєстрації за адресою: Луганська область, Кремінський район, с. Новомикільське, вул. Гагаріна, 34, що підтверджується підписами сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (а.с. 19).

Як зазначається у ст. 72 Житлового кодексу Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться в судовому порядку.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції № 475/97-ВР від 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 07.02.2014, оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316, 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин. У зв'язку з цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку за адресою: Луганська область, Кремінський район, с. Новомикільське, вул. Гагаріна, 34, в якій залишаються зареєстрованими її діти - син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4, що позбавляє позивача права вільно користуватися та розпоряджатися належною їй власністю.

Враховуючи зазначені обставини, а також той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без поважних причин не проживають за адресою своєї реєстрації понад рік, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні актом обстеження місця проживання від 20.07.2018 та показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, суд дійшов висновку, що відповідачі втратили право користування жилим приміщенням за місцем реєстрації у будинку позивача, а тому позов підлягає повному задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1; місце реєстрації: Луганська область, Кремінський район, с. Новомикільське, вул. Гагаріна, 34) до ОСОБА_8 (місце реєстрації: Луганська область, Кремінський район, с. Новомикільське, вул. Гагаріна, 34), ОСОБА_4 (місце реєстрації: Луганська область, Кремінський район, с. Новомикільське, вул. Гагаріна, 34), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Новомикільська сільська рада Кремінського району Луганської області (ідентифікаційний код 04336211; місцезнаходження: Луганська область, Кремінський район, с. Новомикільське, вул. Центральна, 9), про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме житловим будинком, розташованим за адресою: Луганська область, Кремінський район, с. Новомикільське, вул. Гагаріна, 34.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до Кремінського районного суду Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.Г. Безкровний