Постанова

від 26.09.2018 по справі 501/1958/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 501/1958/16-ц

провадження № 61-19748св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя - доповідач)

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Люстдорф ,

представники відповідача: Капітанчук Володимир Юрійович, Савкова Марія Михайлівна,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_2, на рішення Іллічівського міського Одеської області в складі судді Смирнова В. В. від 22 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області в складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Цюри Т. В., Сидоренко І. П. від 28 березня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Люстдорф (далі - ОСББ Люстдорф ) про захист прав споживача.

Позовна заява мотивована тим, що їй було незаконно нараховано борг по утриманню будинку та прибудинкової території на загальну суму 14 733,09 грн за період з 01 жовтня 2012 року по 01 грудня 2015 рік, оскільки відповідачем не було надано такі послуги.

Посилаючись на Закон України Про захист прав споживачів , Закон України Про житлово-комунальні послуги , просила визнати порушеними її права як споживача послуг ОСББ Люстдорф .

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення відповідачем її прав як споживача комунальних послуг.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилено, рішення Іллічівського міського Одеської області від 22 листопада 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

У квітні 2017 року представник ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій розглянули справу не об'єктивно та упереджено, не правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка їх регулює.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Суд установив, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, які надає ОСББ Люстдорф .

Згідно зі статтею 1 Закону України від 29 листопада 2001 року

№ 2866-III Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - Закон № 2866-III) об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Пунктом 3 частиною першою статті 17 Закону № 2866-III передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

За змістом статті 22 Закону № 2866-III для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Отже, утримання будинку та прибудинкової території ОСББ забезпечується як самим ОСББ так і відповідними підприємствами - виконавцями послуг з утримання будинку на підставі договору з ОСББ, свої послуги об'єднанню такі підприємства надають за тарифами, встановленими органами місцевого самоврядування.

Право ОСББ шляхом скликання загальних зборів встановлювати розміри платежів, зборів, внесків членів об'єднання, а також витрати на оплату комунальних та інших послуг, передбачено статтями 10, 15, 16, 17, 21 Закону № 2866-III та Статутом ОСББ. Розмір плати за утримання будинків та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Матеріалами справи узгоджується, що ОСББ Люстдорф власними силами та із залученням відповідних підприємств на договірній основі забезпечувало утримання будинку і прибудинкової території на АДРЕСА_1 у період з 2012 по 2015 роки, а тому мало всі передбачені законом підстави для вимоги про сплату таких послуг споживачем.

Крім того, судовими рішеннями Київського районного суду м. Одеси у справах № № 1512/17464/2012, 520/1520/16-ц було встановлено, що ОСББ Люстдорф правомірно надає житлово-комунальні послуги за тарифами, які відповідають чинному законодавству, а ОСОБА_1 не сплачує встановлені збори і платежі, пов'язані з обслуговуванням і утриманням будинку та прибудинкової території, у зв'язку з чим утворюється заборгованість за різні періоди часу, яка стягується судовими рішеннями.

Таким чином, вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали в їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів та відповідають вимогам статей 212, 213-215, 303, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського Одеської області від 22 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає .

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. І. Крат В. М. Коротун