Постанова

від 26.09.2018 по справі 707/3125/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1339/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1 Категорія: 27 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Карпенко О.В., Василенко Л.І.

за участю секретарів Анкудінова О.І., Винник І.М.

учасники справи:

позивач - ФОП ОСОБА_3;

відповідач - ОСОБА_4;

треті особи: ТОВ Правова допомога , ТОВ НВК Земле буд-Сервіс , ТОВ Хлібна нива , Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, ПАТ КБ Приватбанк , Кам`янське відділення Смілянської об`єднаної державної податкової інспекції;

особа, яка подає апеляційну скаргу - відповідач ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 травня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Смоляра О.А. у залі Черкаського районного суду Черкаської області 23 травня 2018 року о 14 год. 40 хв., дату виготовлення повного тексту судового рішення не вказано, у справі за позовом ФОП ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ТОВ Правова допомога , ТОВ НВК Землебуд-Сервіс , Товариство з обмеженою відповідальністю Хлібна нива , Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк , Кам`янське відділення Смілянської об`єднаної державної податкової інспекції про стягнення коштів, - :

в с т а н о в и в :

30.12.2016 року ФОП ОСОБА_3звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів.

Позивач в обґрунтування своїх вимог вказує, що 22.12.2016 року між нею, ОСОБА_3 та ТОВ Правова допомога було укладено договір про відступлення права вимоги від 10.04.2013 року згідно письмової розписки від 02.08.2010 року ОСОБА_4 Станом на 26.12.2016 року ОСОБА_5 свої зобов'язання, які виникли в результаті укладання договору переуступки права вимоги, не виконав, за що має нести відповідальність у вигляді стягнення трьох відсотків річних та інфляційного збільшення суми заборгованості в межах загального строку позовної давності - за період з 26 грудня 2013 року по 26 грудня 2016 року. За таких обставин позивач вимагає стягнути з відповідача на її користь кошти за невиконання грошових зобов'язань у сумі 901 606,42 грн.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23 травня 2018 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 - задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_4 (місце реєстрації вул. Шевченка, буд.53,с.Яснозір'я, Черкаського району Черкаської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків-2679420310, паспорт серії НЕ 614069, виданий Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області 04.12.2010 року) на користь ФОП ОСОБА_3 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) борг в сумі 901 606 (дев'ятсот одна тисяча шістсот шість) грн. 42 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_3 судові витрати у сумі 6890 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 травня 2018 року у справі № 707/3125/16-ц винесене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду ґрунтуються на неналежних доказах, а тому вказане рішення підлягає скасуванню. Суд неповною мірою з`ясував всі обставини справи, надав перевагу доказам наданим скаржником, які є неналежними, та не надав можливості відповідачу довести ті обставини, на які він посилався. Також ОСОБА_4 в апеляційній скарзі акцентує увагу на тому, що, не зважаючи на той факт, що в матеріалах справи відсутні докази несплати грошових коштів в сумі 936256,31 грн., суд не зобов`язав сторони надати будь-які докази сплати чи несплати грошових коштів, у зв`язку з чим передчасно прийшов до висновку щодо наявності підстав для стягнення грошових коштів у відповідності до ст. 625 ЦК України. Зазначається, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам відповідача, щодо підробленості договору відступлення права вимоги від 10.04.2013 року, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону, то і всі наступні правочини є недійсними та такими, що не породжують правових наслідків, в тому числі договір відступлення права вимоги від 22.12.2016 року.

ОСОБА_4 просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23.05.2018 року у справі № 707/3125/16-ц і ухвалити нове рішення, яким відмовити ФОП ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду Черкаської області не надходив.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справа за апеляційною скаргою підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційному суду Черкаської області.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, представника третьої особи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення коштів, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, посилаючись , що відповідачем допущено порушення грошових зобов'язань, та у зв'язку з несвоєчасною сплатою належних платежів позивач просить суд застосувати до відповідача відповідальність у вигляді трьох відсотків річних та інфляційних відповідно до вимог ст. 625 ЦК України в межах загального строку позовної давності, підтверджених розрахунками

Суми боргу з врахуванням з про унтів та інфляційних в розмірі 901 606 грн. 42 коп.

Суд також обґрунтовував своє рішення правовим аналізом норм статей 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України, та дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_5 свої зобов`язання, які виникли в результаті укладення договору не виконав, а наявність судового рішення про стягнення боргу за договором позики, не припиняє правовідносин сторін цього договору, тому не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, передбаченого ст. 625 ЦК України. Суд не взяв до уваги посилання відповідача щодо закінчення строку позовної давності, оскільки виходив, що до вимог ст. 625 ЦК України, встановлений загальний трирічний строк позовної давності, який позивачем не був пропущений.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та вимогам закону, а суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів апеляційного суду не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 20.04.2012 року у справі № 2320/606/2012 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ Хлібна нива борг в розмірі 832 519,26 грн., проценти за користування коштами в розмірі 107 533,80грн. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 5 203,25 грн.

Апеляційний суд звертає увагу, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 20.04.2012 року, під час вирішення спору, судом було досліджено оригінал письмової розписки і встановлено факт отримання ОСОБА_5 коштів від ТОВ Хлібна нива та факт порушення боржником зобов`язання внаслідок неповернення позики (а.с.6-9).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

10.04.2013 року ТОВ Хлібна нива уклало з ТОВ Правова допомога договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ Хлібна нива стало кредитором за письмовою розпискою від 02.08.2010 року ОСОБА_5 та отримало, в тому числі право замінити на себе особу стягувача у виконавчому провадженню щодо виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20.04.2012 року.

В лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом про визнання вказаного вище договору недійсним.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.06.2016 року, залишеним без змін Апеляційним судом Черкаської області 02.08.2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

22.12.2016 року ТОВ Правова допомога уклала договір про відступлення права вимоги з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3Г (а. с. 28-29).

22.12.2016 року ОСОБА_4, як боржнику, направлено вимогу про необхідність сплатити 901 606, 42 грн. за невиконання зобов'язання у вигляді стягнення трьох відсотків річних 75 063,59 грн. та інфляційного збільшення суми заборгованості за період з 22 грудня 2013 року по 22 грудня 2016 року, що підтверджується повідомленням про відступлення права вимоги від 22.12.2016 року.

Згідно даних розрахунку процентів № 1 за період з 26 грудня 2013 року по 26 грудня 2016 року розмір трьох відсотків річних складає 75 063,59 грн. та розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції № 2 за період з 26 грудня 2013 року по 26 грудня 2016 року інфляційне збільшення суми боргу складає 826542,83 грн.

Станом на 26.12.2016 року ОСОБА_5 свої зобов'язання, які виникли в результаті укладання договору переуступки права вимоги перед кредитором ФОП ОСОБА_3 не виконав.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_4 своїх грошових зобов'язань, та несвоєчасною сплатою належних платежів, позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів згідно до вимог ст. 625 ЦК України, застосувавши відповідальність у вигляді стягнення трьох відсотків річних 75 063,59 грн. та інфляційного збільшення суми заборгованості 826 542,83 грн. в межах загального строку позовної давності - за період з 26 грудня 2013 року по 26 грудня 2016 року, що підтверджується даними розрахунку процентів № 1 та розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції № 2.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, що встановлено ст. 525 ЦК України.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 611, 615 ЦК України у випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як зазначено у статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статі 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаних сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який вірно послався, що правовий аналіз норм статей 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченої ст. 625 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку, що на вимогу про стягнення 3% річних та інфляційних витрат на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України поширюється загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, який позивачем ОСОБА_3 пропущений не був, оскільки до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_4 належних їй коштів звернулась 30.12.2016 року, в межах трирічного строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладені норми права, дослідивши розрахунки надані позивачем в підтвердження позовних вимог, взявши до уваги належні, допустимі докази, які наявні в матеріалах справи, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, який дійшов вірного, вмотивованого та обґрунтованого висновку, задовольнивши позовні вимоги ФОП ОСОБА_3, стягнувши з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_3 борг в сумі 901 606 грн. 42 коп.

Доводи апеляційної скарги відносно підроблення договору відступлення права вимоги від 10.04.2013 року не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази щодо даного факту, таким чином відповідачем не доведено підробленість договору відступлення права вимоги від 10.04.2013 року.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо відсутності доказів сплати чи несплати грошових коштів, також не можуть взяті до уваги колегією суддів апеляційного суду, оскільки всупереч вимогам ст.ст. 76-80 ЦПК України, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів щодо сплати боргу, тим самим не спростував позовні вимоги позивача та висновки суду щодо під ставності задоволення вимог позивача.

Інші доводи апеляційної скарги, наведені ОСОБА_4 не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4, оскільки доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції, їм дана належна оцінка судом, а особою, яка подає апеляційну скаргу висновки суду не спростовують, тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Виходячи з вищевикладеного, не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права та залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення .

Керуючись ст.ст. 258, 367, 368, 374,375 , 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 травня 2018 року у справі за позовом ФОП ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ТОВ Правова допомога , ТОВ НВК Землебуд-Сервіс , Товариство з обмеженою відповідальністю Хлібна нива , Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк , Кам`янське відділення Смілянської об`єднаної державної податкової інспекції про стягнення коштів - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги провести за рахунок держави, оскільки сторони є інвалідами 2 групи та звільнені від сплати судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції - Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Карпенко О.В.

ОСОБА_6