Рішення

від 20.09.2018 по справі 910/9174/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2018Справа № 910/9174/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/9174/18

За позовомКомунального підприємства "Фармація"; ДоУправління охорони здоров'я Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації; Простягнення 53 447,61 грн. без повідомлення учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Фармація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління охорони здоров'я Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 53 447,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не відшкодував витрати, понесені позивачем у зв'язку з відпуском лікарських засобів відповідно до умов договору № 3 від 10.05.2017, зважаючи на це позивач просить суд стягнути з відповідача 43 762,77 грн. боргу, 7 082,83 грн. пеню, 690,29 грн. 3% річних та 1 911,72 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/9174/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв'язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

В установлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву від 22.08.2018 № 033-23/2, згідно з яким позовні вимоги заперечуються повністю, а також заявляються вимоги про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради. Позовні вимоги відхиляються у зв'язку з пропущенням позивачем строків подання звітів про відпущені лікарські засоби, підписанням документації не уповноваженою особою та відсутністю бюджетного фінансування.

Позивач надав відповідь на відзив, де повністю відхиляє заперечення відповідача та просить позовні вимоги задовольнити.

Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.

Повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.05.2017 між Управлінням охорони здоров'я Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - сторона-1) та комунальним підприємством "Фармація" (далі - сторона 2) укладено договір № 3 про відшкодування витрат, понесених у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого сторона-1 відшкодовує стороні-2 витрати, понесені останньою у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2016 № 863 "Про забезпечення доступності лікарських засобів".

Відповідно до п. 1.2 договору відпуск лікарських засобів, що підлягають відшкодуванню, буде відбуватися за рецептами лікарів, виписаних наступними закладами охорони здоров'я: Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Деснянського району м. Києва, Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Деснянського м. Києва, Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3" Деснянського м. Києва, Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" Деснянського м. Києва, Комунальне некомерційне підприємство "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського м. Києва за місцем надання медичної допомоги пацієнту на рецептурних бланках форми № 1, в аптечних закладах за адресами, зазначеними у Додатку 1.

У п. 2.1.1. договору визначено, що відповідач в п'ятиденний термін після отримання звіту про відпущені лікарські засоби, вартість яких підлягає повному або частковому відшкодуванню (далі - Звіт) згідно з формою, встановленою у додатку до Порядку відшкодування вартості лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2017 року № 152 "Про забезпечення доступності лікарських засобів", відшкодовує витрати позивачеві, понесені у зв'язку з відпуском лікарських засобів.

Позивач зобов'язався забезпечувати відпуск лікарських засобів, що підлягають повному або частковому відшкодуванню, за рецептами лікарів закладів охорони здоров'я зазначених у пункті 1.2 цього договору (п. 2.2.1 договору) та подавати відповідачу Звіт двічі на місяць, а саме: 15 числа поточного місяця (або першого робочого дня 15 числа якщо 15 число припадає на вихідний) та 1-го робочого дня наступного місяця, а в грудні - додатково до 24 числа звітного місяця ( п. 2.2.7 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу витрати, понесені останнім в зв'язку з реалізацією лікарських засобів, передбачених п. 1.1., відповідно до поданих Звітів.

Відшкодування зазначеної в звіті суми здійснюється відповідачем протягом 5 днів з моменту надання позивачем такого Звіту при наявності фінансування (п. 3.2 договору).

Судом встановлено, що позивачем було відпущено ліки за відповідним переліком, за наслідками чого було складено звіти на загальну суму 48 124,88 грн., а саме:

- у період з 01.12.2017 по 17.12.2017 по Комунальному некомерційному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Деснянського м. Києва на суму 38 187,04 грн.;

- у період з 18.12.2017 по 25.12.2017 по Комунальному некомерційному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Деснянського м. Києва на суму 1 496,57 грн.;

- у період з 18.12.2017 по 25.12.2017 по Комунальному некомерційному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5" Деснянського м. Києва на суму 1 822,54 грн.;

- у період з 18.12.2017 по 25.12.2017 по Комунальному некомерційному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3" Деснянського м. Києва на суму 6 755,22 грн.;

- у період з 18.12.2017 по 25.12.2017 по Комунальному некомерційному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" Деснянського м. Києва на суму 1 192,38 грн.;

- у період з 18.12.2017 по 25.12.2017 по Комунальному некомерційному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Деснянського м. Києва на суму 1 822,54 грн.;

- у період з 18.12.2017 по 25.12.2017 по Комунальному некомерційному підприємству "Консультативно-діагностичний центр" на суму 167,70 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не відшкодував витрати, понесені позивачем у зв'язку з відпуском лікарських засобів відповідно до умов договору № 3 від 10.05.2017, зважаючи на це позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 43 762,77 грн., 7 082,83 грн. пені, 690,29 грн. 3% річних та 1 911,72 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач зобов'язався забезпечувати відпуск лікарських засобів, що підлягають повному або частковому відшкодуванню, за рецептами лікарів закладів охорони здоров'я зазначених у пункті 1.2 цього договору (п. 2.2.1 договору) та подавати відповідачу звіт двічі на місяць, а саме 15 числа поточного місяця (або першого робочого дня 15 числа якщо 15 число припадає на вихідний) та 1 -го робочого дня наступного місяця, а в грудні - додатково до 24 числа звітного місяця (п. 2.2.7 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу витрати, понесені останнім в зв'язку з реалізацією лікарських засобів, передбачених п. 1.1, відповідно до поданих звітів.

Відшкодування зазначеної в звіті суми здійснюється відповідачем протягом 5 днів з моменту надання позивачем такого Звіту при наявності фінансування (п. 3.2 договору).

З огляду на наведене, станом на дату звернення до суду з позовом строк здійснення відповідачем оплати за договором є таким, що настав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, за вказаними звітами відповідач перерахував лише 5 858,68 грн., а саме: за звітом на суму 38 187,04 грн. по Комунальному некомерційному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Деснянського м. Києва за період з 01.12.2017 по 17.12.2017.

Доказів сплати решти коштів в сумі 43 762,77 грн. за договором не надано так само як і будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності у відповідача обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у вказаному розмірі, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 96 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 даного Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 1 911,72 грн. інфляційних втрат та 690,29 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на заявлені періоди нарахування по кожному звіту з урахуванням строків оплати за договором, перевіривши розрахунок позивача щодо 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що він є обґрунтованим, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат у заявленому розмірі підлягають задоволенню повністю як такі, що заявлені правомірно і розрахунок яких є арифметично вірним.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 082,83 грн. пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 4.2 договору сторони дійшли згоди, що у випадку порушення відповідачем своїх зобов'язань, що не викликані обставинами, передбаченими розділом 5 цього Договору, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від розміру несплаченої суми, за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати по кожному звіту, з урахуванням строку оплати, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок є обґрунтованим і арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю, у розмірі 7 082,83 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задовольняються повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд повністю відхиляє заперечення відповідача проти позову та не вважає їх такими, що унеможливлюють задоволення позову, зважаючи на таке.

Так, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивачем порушені умови договору, а саме: строки надання звітів про відпущені лікарські засоби, крім того зазначені звіти до керівника відповідача позивачем не надавалися, і підписані були не уповноваженою особою відповідача, в Управлінні державної казначейської служби у Деснянському районі м. Києва зазначені звіти не зареєстровані, відповідач не мав можливості відслідковувати, які позивачем понесені витрати у зв'язку з реалізацією лікарських засобів після 15.12.2017. Акт звіряння взаємних розрахунків від 14.05.2018 за період грудня 2017 між позивачем та відповідачем за договором з боку відповідача підписаний не уповноваженою особою без поставлення відтиску мокрої печатки відповідача.

Згідно з п. 2.1.2 договору сторона-1 в п'ятиденний термін після отримання звіту про відпущені лікарські засоби, вартість яких підлягає повному або частковому відшкодуванню згідно з формою встановленої у додатку до Порядку відшкодування вартості лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2017 № 152 "Про забезпечення доступності лікарських засобів", та при наявності фінансування, відшкодовує витрати заявнику, понесені у зв'язку з відпуском лікарських засобів.

Встановлена у додатку до Порядку відшкодування вартості лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2017 № 152 "Про забезпечення доступності лікарських засобів" форма звіту не передбачає наявність підпису на звіті уповноваженої особи відповідача.

Представники сторін під час розгляду справи не заперечили того факту, що під час дії договору між ними мала місце усталена практика передачі звітів про відпущені лікарські засоби, зокрема такі звіти разом із супровідними листами завжди передавалися на руки представнику відповідача - головному бухгалтеру ОСОБА_3, яка проставляла відмітку про їх отримання на супровідному листі (дату отримання та підпис).

Про факт отримання звітів належним представником відповідача свідчить відшкодування відповідачем понесених витрат позивача у зв'язку з пільговим та безоплатним відпуском лікарських засобів за період з 01 по 18 грудня 2018 року, а саме: 26.12.2017, коли було відшкодовано витрати за звітами по Комунальному некомерційному підприємству "Консультативно-діагностичний центр" у сумі 2619,84 грн.; по Комунальному некомерційному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Деснянського м. Києва у сумі 35 976,93 грн.; по Комунальному некомерційному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3" Деснянського м. Києва у сумі 58 979,02 грн.; по Комунальному некомерційному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" Деснянського м. Києва у сумі 46 524,56 грн. та частково у сумі 5 858,68 грн., відшкодовано вартість відпущених лікарських засобів згідно звіту по Комунальному некомерційному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Деснянського м. Києва Деснянського району м. Києва.

Щодо порушення строків надання звітів слід зазначити.

Відповідно до п. 2.2.7 договору сторона-1 дає звіт двічі на місяць, а саме 15 числа поточного місяця (або першого робочого дня після 15 числа, якщо 15 число припадає на вихідний) та 1-го робочого дня наступного місяця, а в грудні - додатково до 24 числа звітного місяця.

Згідно з п. 3.1 та п. 3.2 договору відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу витрати, понесені останнім у зв'язку з реалізацією лікарських засобів, передбачених в п. 1.1 договору, відповідно до поданих звітів та при наявності фінансування. Відшкодування зазначеної в звіті суми здійснюється відповідачем протягом 5 робочих днів з моменту надання позивачем такого звіту при наявності фінансування.

Звіти про відпущені лікарські засоби за період з 1 по 18 грудня 2017 року позивач надав представнику відповідача - головному бухгалтеру ОСОБА_3 20.12.2017, про що свідчить відмітка на супровідному листі від 19.12.2017,, тобто з затримкою на 5 (п'ять) календарних днів (як зазначалося вище відшкодування вартості лікарських засобів згідно вказаних звітів було частково проведено відповідачем 26.12.2017).

Звіти про відпущені лікарські засоби за період з 18 по 25 грудня 2017 року були надані відповідачу 26.12.2017, про що свідчить відмітка головного бухгалтера відповідача ОСОБА_3 на супровідному листі №13/12Р від 26.12.2017, тобто з затримкою на 1 (один) календарний день (24 грудня 2017 року припадало на вихідний день (неділя).

Виходячи з системного аналізу умов договору, несвоєчасне надання звітів про відпущені лікарські засоби позивачем є підставою для відповідача відтермінувати строк відшкодування понесених витрат пропорційно часу прострочення надання звітів позивачем, вказані обставини враховані позивачем при нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків виконання грошового зобов'язання відповідачем.

Акт звіряння взаємних розрахунків від 14.05.2018 за грудень 2017 року з боку відповідача підписано головним бухгалтером відповідача ОСОБА_3П та містить відтиск мокрої печатки відповідача.

Щодо посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, то ця обставина не звільняє останнього від виконання грошових зобов'язань за укладеним між сторонами спору договором, виходячи з нижченаведеного.

За умовами договору позивач зобов'язався забезпечувати відпуск лікарських засобів, що підлягають повному або частковому відшкодуванню, за рецептами лікарів закладів охорони здоров'я підпорядкованих відповідачу.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку відшкодування вартості лікарських засобів затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.03.2017 № 152 "Про забезпечення доступності лікарських засобів" відпуск лікарських засобів здійснюється на підставі рецептів. виписаних закладами охорони здоров'я незалежно від форми власності за місцем надання медичної допомоги на рецептурних бланках форми № 1.

Відповідач у свою чергу, згідно з п. 2.1.3 договору зобов'язався здійснювати постійний моніторинг за використанням коштів отриманих з державного бюджету на виконання програми відшкодування вартості лікарських засобів для лікування серцево-судинних захворювань, цукрового діабету II типу, бронхіальної астми та за результатами моніторингу використання коштів з метою оптимізації програми відшкодування вартості лікарських засобів подавати Міністерству охорони здоров'я України пропозиції щодо раціонального використання коштів. їх перерозподілу.

Тобто безоплатний та пільговий відпуск лікарських засобів пацієнтам є похідним від виписування відповідного рецепту лікарями закладів охорони здоров'я. При цьому, відпуск лікарських засобів пацієнту, за умови пред'явлення ним належним чином оформленого рецепту лікаря, є договірним зобов'язанням позивача перед відповідачем та прямою вимогою постанови КМУ № 152.

Заперечуючи проти позову, відповідач не заперечує проти факту виписування лікарями підпорядкованих йому закладів охорони здоров'я рецептів на пільговий та безоплатний відпуск лікарських засобів у спірний період, фактичного відпуску аптечними закладами позивача лікарських засобів пацієнтам за виписаними рецептами та наявність у відповідача перед позивачем основної суми заборгованості в розмірі 43 762,77 грн. Зокрема, у відзиві відповідач вказує, що звертався з листом до Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для додаткового виділення коштів на загальну суму, яка становить 43.8 тис, грн. необхідних для компенсації заборгованості.

Крім того, з метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію № 689/03/07-02 від 06.04.2018 про сплату заборгованості за договором № 3 від 10.05.2017 у сумі 43 762,77 грн., проте відповідач відповідь на претензію не надіслав, суму заборгованості не сплатив.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до рішення Київської міської ради від21.12.2017 № 1043/4050 "Про бюджет м. Києва на 2018 рік" головним розпорядником коштів субвенції з державного бюджету на відшкодування вартості лікарських засобів для лікування окремих захворювань визначено Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і вказана обставина є підставою для залучення Департаменту у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог до предмету спору, слід прийняти до уваги таке.

За змістом ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зокрема, відповідно до п. 1.1 договору відповідач відшкодовує позивачу витрати, понесені останнім у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.2017 № 152 "Про забезпечення доступності лікарських засобів", тобто обставиною, яка відповідно до умов договору, породжує для відповідача обов'язок здійснити відшкодування вартості лікарських засобів згідно договору є факт відпуску таких лікарських засобів за рецептами лікарів, а не факт надходження бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (відповідач) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст.ст. 525. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

У ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

У п. 5 Оглядового листа від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 Вищий господарський суд України зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 названого Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005, яке відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ як джерело права, ЄСПЛ дійшов висновку про невиправданість невиконання зобов'язання через відсутність бюджетних коштів та вказав на порушення у даному випадку п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, затримка бюджетного фінансування видатків не може бути обставиною, в залежність від якої ставиться виконання відповідачем зобов'язання з відшкодування вартості лікарських засобів, переданих позивачем споживачам на виконання умов договору.

Таким чином, заперечення відповідача судом відхиляються, так само як і вимога про залучення третьої особи, а позовні вимоги задовольняються повністю.

У зв'язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 166, 178, 73-80, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління охорони здоров'я Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02232, м. Київ, вул. М. Закревського, 81/1, ідентифікаційний код 37501653) на користь Комунального підприємства "Фармація" (01030, м. Київ, вул. І.Франка, буд. 38-Б, ідентифікаційний код 05415852) 43 762 (сорок три тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 77 коп. боргу, 690 (шістсот дев'яносто) грн. 29 коп. 3 % річних, 1 911 (одну тисячу дев'ятсот одинадцять) грн. 72 коп. інфляційних втрат, 7 082 (сім тисяч вісімдесят дві) грн. пені та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко