Рішення

від 29.08.2018 по справі 804/4417/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року Справа № 804/4417/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №804/4417/18 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІССТА" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ :

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІССТА" (далі- ТОВ "ДІССТА", підприємство, відповідач), у якому позивач просить суд стягнути з ТОВ "ДІССТА" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 372 974, 24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання положень Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , ТОВ "ДІССТА" при середньообліковій чисельності штатних працівників - 202 особи, повинно було створити 8 робочих місць, на які працевлаштувати осіб з інвалідністю. Натомість, відповідач не виконав зазначений норматив, чим порушив вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , а тому зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 372 974, 24 грн., виходячи з розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника. Позивач зауважує, що відповідач у добровільному порядку вищезазначену суму санкцій не сплачує, у зв'язку з чим Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із даним позовом.

Справі за вищезазначеним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 804/4417/18.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/4417/18 за вищезазначеним позовом та ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження згідно ч. 2 ст. 257 та ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні.

Згідно ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи №804/4417/18 у спрощеному провадженні.

Ухвалою від 18.06.2018р. судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов в порядку ч. 1 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 15-ти днів з моменту отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження по справі від 18.06.2018р.

Ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження по справі №804/4417/18 відповідач отримав 31 липня 2018 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відзив на позов у встановлений судом строк (тобто - до 15.08.2018р.) та станом на момент розгляду даної справи (29.08.2018р.) відповідач не надав.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно Положенню про Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженому наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 21.05.2011 року № 81, відділення Фонду здійснює, зокрема, збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відділення Фонду є юридичною особою, може бути позивачем і відповідачем у судах різних інстанцій.

02.02.2018р. ТОВ "ДІССТА" подало до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма №10-ПІ), у якому відображено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2017 році становила 202 особи (рядок 01 звіту), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить - 0 осіб (рядок 02 звіту). При цьому, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті19 Закону №875-ХІІ, повинна складати 8 осіб (рядок 03 звіту), фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2017 році становив 9417,60 тис. грн. (рядок 04 звіту).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Порядок, підстави та умови участі суб'єктів господарювання в реалізації державний гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-ХІІ від 21.03.1991р. (далі- Закон №875-ХІІ).

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на підприємства, установи, організації законодавчо покладено обов'язок створювати робочі місця для інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ - для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відтак, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2017 році становила 202 особи (згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою №10-ПІ), тому згідно із ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ відповідач у 2017 році повинен був виконати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 8 робочих місць, однак протягом 2017 року цей норматив підприємством не був виконаний.

За приписами ч.ч. 1-4 ст. 20 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Крім того, згідно із статтею 218 Господарського кодексу України - підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Тому у цій справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №875-ХІІ, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку,встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України Про зайнятість населення №5067-VІ від 05.07.2012р., роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Разом з тим, відповідач не надав суду жодних доказів того, що ним вживались залежні від підприємства заходи для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу у 2017 році.

Так, зокрема, відповідачем не надано до суду доказів того, що протягом 2017 року підприємство інформувало державну службу зайнятості населення про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів шляхом подачі звітів за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць та потреби в працівниках.

Тобто, відповідачем не було виконано обов'язку по інформуванню служби зайнятості щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Виходячи з наведеного, ТОВ "ДІССТА" не були виконані обов'язки щодо працевлаштування інваліда, передбачені Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні . Відповідач не здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що позивач правомірно нарахував адміністративно-господарські санкції. Розрахунок адміністративно-господарських санкції є обґрунтованим та здійсненим позивачем у відповідності до вимог статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та вимог постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки відповідач не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу у 2017 році, суд вважає правомірним стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 372 974, 24 грн.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст.ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Водночас, суд зазначає, що під час розгляду адміністративної справи №804/4417/18 позивач, як суб'єкт владних повноважень, не мав судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та/ або проведенням експертиз, що виключає підстави для присудження таких витрат на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням відсутності відзиву на позов та з огляду на відсутність доказів сплати відповідних коштів (адміністративно-господарських санкцій), суд доходить висновку, що позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІССТА" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 78, 143, 241-246, 250, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 49101, м.Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 11; код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІССТА"(зазначене позивачем у позовній заяві місцезнаходження: 49000, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 24430372) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІССТА"(код ЄДРПОУ 24430372) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 372 974, 24 грн. (триста сімдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят чотири гривні двадцять чотири копійки).

Копію рішення суду направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1