Рішення

від 28.09.2018 по справі 809/899/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2018 р. справа № 809/899/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ТОВ "Євротрейд-Івано-Франківськ"

до відповідача: Управління Держпраці в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування припису №ІФ676/348/АВ-П від 23.04.2018 та постанови №ІФ676/348/АВ/П/ТД-1ФС від 11.05.2018 про накладення штрафу у розмірі 111 690 грн., -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2018 представник товариства з обмеженою відповідальністю "Євротрейд-Івано-Франківськ" (надалі також, - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі також, - відповідач) про визнання протиправними та скасування припису, постанови про накладення штрафу.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за результатами інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) позивача на предмет дотримання ним законодавства про працю складено акт та винесено припис про усунення виявлених порушень від 23.04.2018 №ІФ676/348/АВ-П, відповідно до яких виявлено ознаки порушення законодавства про працю ТОВ "Євротрейд-Івано-Франківськ", зокрема частини 3 статті 24 КЗпП України. 11.05.2018 під час розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, Управління Держпраці в Івано-Франківській на підставі акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 23.04.2018 №ІФ676/348АВ винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 11.05.2018 №ІФ676/348/АВ/П/ТД-1ФС, відповідно до якої накладено на ТОВ "Євротрейд-Івано-Франківськ" штраф у розмірі 111690 грн. Позивач не погоджується із винесеним приписом про усунення виявлених порушень №ІФ676/348/АВ-П від 23.04.2018 та постановою про накладення штрафу уповноваженими особами від 11.05.2018 №ІФ676/348/АВ/П/ТД-1ФС, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що прийняті всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідач направив відзив на позов, в якому позовних вимог не визнав, просив в його задоволенні відмовити на тій підставі, що під час перевірки встановлено порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України, відповідальність за які передбачено абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, порушення вимог статті 253 КЗпП України, частини 6 статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України "Про оплату праці", відповідальність за які передбачено абзацом 8 частини 2 статті 265 КЗпП України. Вказані порушення слугували підставами для внесення оскаржуваного припису та винесення оскаржуваної постанови (а.с. 117-122).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків (а.с.85-87).

11.06.2018 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий, відтак ухвалою суду від 15.06.2018 відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 1-2).

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, однак на адресу суду направила заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 108).

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав відзиву на позовну заяву. Суду зауважила, що станом на час розгляду справи, штраф, згідно постанови від 11.05.2018 №ІФ676/348/АВ/П/ІП-2ФС у розмірі 3 723 грн. позивачем сплачено у добровільному порядку відповідно до платіжного доручення від 17.05.2018 №511. Фактично добровільною сплатою штрафу позивачем визнано наявність порушень, що виявлені в ході інспекційного відвідування. Враховуючи викладене, просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові та інші докази, якими сторони обґрунтовують власні позовні вимоги та заперечення на них, встановив наступне.

10.04.2018 начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області на підставі підпунктів 3, 6 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 видано наказ за №420-Д "Про проведення інспекційного відвідування ТзОВ "Євротрейд - Івано-Франківськ" (а.с. 124).

Управління Держпраці в Івано-Франківській області відповідно до наказу від 10.04.2018 №420-Д, на підставі підпунктів 3, 6 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017№295, листа Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 30.01.2018 №1739/04 видано направлення за №04-13/15-10/2330 від 10.04.2018 для проведення інспекційного відвідування позивача, з питань дотримання вимог законодавства про працю (а. с. 13, 125).

В період з 19.04.2018 до 23.04.2018 посадовою особою Управління Держпраці в Івано-Франківській області, на підставі вказаного направлення, здійснено перевірку ТОВ "Євротрейд - Івано-Франківськ", за наслідками якої складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю за №ІФ676/348АВ (а. с. 14-20, 126-129).

Позивачем на акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю за №ІФ676/348АВ подано зауваження, яке отримано відповідачем 04.05.2018, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с. 27-37, 130-135).

Відповідачем на зауваження до акту інспекційного відвідування №ІФ676/348АВ надано відповідь за №04-13/15-10/3102 від 08.05.2018 (а.с. 38-42, 140-142).

23.04.2018 відповідач, за наслідками виявлених порушень, вніс ТОВ "Євротрейд-Івано-Франківськ" припис за №ІФ676/348АВ-П, яким приписано позивачу усунути та дотримуватись вимог частини 3 статті 24 КЗпП України, частини 6 статті 95 КЗпП України, статті 253 Кодексу законів про працю України (а. с. 44-48, 136-138).

27.04.2018 заступником начальника управління Держпраці в Івано-Франківській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ІФ676/348/АВ/П/ТД (а.с. 143).

11.05.2018 заступником начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_2 за наслідками розгляду справи про накладення штрафу на підставі вказаного акту інспекційного відвідування, постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №ІФ676/348АВ-П/ТД-ІФС, за порушення позивачем частини 3 статті 24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачено абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, накладено на ТОВ "Євротрейд -Івано-Франківськ" штраф в розмірі 111 690 гривень (а.с. 51 - 52, 146).

Також, 11.05.2018 заступником начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_2 за наслідками розгляду справи про накладення штрафу на підставі вказаного акту інспекційного відвідування, постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №ІФ676/348АВ-П/ІП-2ФС, за порушення позивачем статті 253 КЗпП України, частини 6 статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України "Про оплату праці", відповідальність за яке передбачено абзацом 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, накладено на ТОВ "Євротрейд - Івано-Франківськ" штраф в розмірі 3723 гривні (а.с. 147).

Суд зазначає, що як встановлено у судовому засіданні згідно постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.05.2018 №ІФ676/348/АВ/ІП/2ФС ТзОВ "Євротрейд - Івано-Франківськ" у добровільному порядку сплачено штраф у сумі 3723 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №511 від 17.05.2018, яке міститься у матеріалах справи (а.с.148).

Позивач, не погоджуючись з винесеним приписом про усунення виявлених порушень від 23.04.2018 №ІФ676/348/АВ-П та постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.05.2018 №ІФ676/АВ/П/ТД-1ФС, звернувся в суд та просить визнати їх протиправними та скасувати.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" .

Відповідно до статті 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 4 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що заходи контролю здійснюються зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Постановою Кабінету Міністрів України за №96 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення).

Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (пункт 1 Положення).

Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Положення).

Відповідно до пункту 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Міністерства соціальної політики України за №390 від 02.07.2012 затверджено Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів та форму акта перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Міністерством соціальної політики України видано наказ "Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів" за №1338 від 18.08.2017, яким затверджено форму акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю.

Постановою Кабінету Міністрів України за №295 від 26.04.2017 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок).

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (пункт 1).

Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів (пункт 2).

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Згідно з пунктом 19 Порядку за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (пункт 20).

Відповідно до пункту 21 Положення якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Згідно з пунктом 26 Положення у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об'єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (частина 1 статті 1).

Відповідно до статті 4 Кодексу законів про працю України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги про визнання протиправними та скасування припису про усунення виявлених порушень від 23.04.2018 №ІФ676/348/АВ-П та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.05.2018 №ІФ676/АВ/П/ТД-1ФС, суд встановив, що висновками акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ІФ676/348/АВ від 23.04.2018 встановлено порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме: фактичний допуск найманого працівника до роботи без належного оформлення трудового договору. З наданого для перевірки договору про надання послуг встановлено, що ТзОВ "Євротрейд - Івано-Франківськ" замість укладення трудового договору уклало договір про надання послуг з прибирання приміщення. Зокрема, з ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг з 01.03.2016 терміном дії протягом 1 року. Наступний договір був укладений з працівницею з 01.03.2017 року терміном дії до 28.02.2018. Згідно пункту 1.1 даного договору ОСОБА_3 зобов`язана надати послуги з прибирання приміщення Замовника за адресою місцезнаходження офісу: м. Івано-Франківськ, вул. С. Стрільців, 16, за графіком визначеним Замовником. Пунктом 1.2 передбачено, що послуги мають відповідати наступним вимогам - здійснення сухого і вологого прибирання приміщення до повного очищення від бруду та пилу. Пунктом 2.1.1. передбачено, що Виконавець бере на себе обов'язки якісно і своєчасно надавати послуги. Пунктом 2.2.2 передбачено, що Замовник зобов`язаний надавати доступ до приміщення у часи, відведені для його прибирання. Нарахування заробітної плати по договору надання послуг з ОСОБА_3 відображено в розрахункових відомостях за 2017-2018рр. разом з штатними працівниками підприємства.

Суд зазначає, що Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Статтею 628 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Суд зазначає, що у цивільно-правових договорах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату.

В даному випадку предметом цивільно-правових угод про виконання робіт (надання послуг), які укладені суб'єктом господарювання з фізичною особою, є виконання саме трудових функціональних обов'язків у відповідності до обраного позивачем виду господарської діяльності. Праця за цією угодою не є юридично самостійною.

Враховуючи наведені обставини, суд прийшов до висновку, що відносини за цивільно-правовою угодою фактично є трудовими, а сторони такої угоди прирівняні до працівника та роботодавця. Виходячи із цього, застосування до трудових правовідносин цивільно-правових норм являється недопустимим.

Також, суд зазначає, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджає реалізації працівнику права на працю гарантованого фізичним особам та статтею 2 Кодексу законів про працю України шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки.

За таких обставин, суд приходить до висновку про порушення позивачем вимоги частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

Згідно частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як наслідок цивільно-правові угоди між позивачем та ОСОБА_3 на переконання суду є такими, що містять вказані вище ознаки трудових договорів, які позивачем не оформлені у спосіб, встановлений Законом.

Висновками акта перевірки встановлено порушення частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 33 Закону України №108, а саме: як встановлено з відомостей нарахування заробітної плати, індексація заробітної плати директору ТзОВ "Євротрейд - Івано-Франківськ" в 2016 році не проводилась. З липня 2016 по серпень 2016 заробітна плата підлягала індексуванню. Однак директору ОСОБА_4 у липні 2016, серпні 2016, індексація не нараховувалася, а була донарахована у вересні 2016.

Відповідно до частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

При цьому статтею 33 Закону України "Про оплату праці" визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості (стаття 9 Закону України "Про оплату праці").

Статтею 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою (стаття 11 Закону України "Про оплату праці").

Таким чином, індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників і їх сімей.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 в справі №816/2325/16, провадження №К/9901/3914/17.

Згідно статті 95 Кодексу законів про працю України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, які поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації доходів населення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Таким чином, фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації.

В судовому засіданні доведено факт несвоєчасного нарахування та виплати індексації заробітної плати директору ТзОВ "Євротрейд - Івано-Франківськ" ОСОБА_4 за період липень - серпень 2016.

Висновками вказаного акта перевірки за №ІФ676/348/АВ від 23.04.2018 встановлено порушення позивачем вимог статті 253 Кодексу законів про працю України, а саме: у ТзОВ "Євротрейд - Івано-Франківськ" працівницю, яку допущено до роботи без укладення трудового договору, загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню не підлягала.

Статтею 253 Кодексу законів про працю України визначено осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Так це особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Як доведено судом, ОСОБА_3, яка працювала у позивача та яку допущено судом до роботи без укладення трудового договору, загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню не підлягала.

Окрім того, як встановлено судом вище, постановою управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ676/348/АВ/П/ІП-2ФС від 11.05.2018 на позивача за порушення вимог статті 253 КЗпП України, частини 6 статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України "Про оплату праці", відповідальність за які передбачено абзацом 8 частини 2 статті 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 3723 грн., який позивачем сплачено у добровільному порядку, що підтверджується копією платіжного доручення №511 від 17.05.2018 (а.с. 148).

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Згідно вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

На підставі вищенаведеного суд дійшов до висновку про те, що при винесенні оскаржуваного припису про усунення виявлених порушень №ІФ676/348/АВ-П від 23.04.2018 та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ІФ676/348/АВ/П/ТД-1ФС від 11.05.2018, відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак в їх задоволенні слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротрейд-Івано-Франківськ", адреса: вул. Січових Стрільців, 16, а/с 85, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 40278998;

відповідач: Управління Держпраці в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39784625.

Суддя Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 03 жовтня 2018 р.