Рішення

від 24.09.2018 по справі 816/1484/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1484/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 "КОЛОС" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2018 року Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_4 "КОЛОС" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.02.2018 №0012281312, №0012261312, №0012271312, податкової вимоги від 26.03.2018 №9182-17/07.

В обґрунтування позовних вимог вказано про незгоду із висновками планової виїзної перевірки позивача, які набрали форму акту від 26.12.2017 № 1748/16-31-13-12/30742545. Зазначено, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом, у перевіряємий період лише за вимогою орендарів їм виплачувалася орендна плата, і як наслідок, нараховувався і сплачувався податок на доходи фізичних осіб у відповідний період, а не у періоди, які були визначені податківцями самостійно. Відтак, перевіряючими безпідставно додаткового визначено грошове зобов'язання зі сплати сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору в сумі 12585,98 грн. Крім того, вказували, що позивач в силу вимог п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України вважається вільним від грошового зобов'язання в сумі 55805,74 грн. Пояснювали, що при складанні акту перевірки контролюючим органом використано суб'єктивні припущення, які не мають підтверджуючих доказів та належного обґрунтування.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року позовну заяву Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 "КОЛОС" залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 23 липня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 816/1484/18 до 23 серпня 2018 року.

Ухвалою суду від 23 серпня 2018 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки акту перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_4 "КОЛОС", ідентифікаційний код 30742545, зареєстроване як юридична особа 24.04.2000, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу 1 560 120 0000 000467 від 11.04.2007.

У період з 28.11.2017 по 18.12.2017 (термін проведення перевірки продовжувався згідно наказу від 04.12.2017 на 5 робочих днів з 12.12.2017 по 18.12.2017) посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області на підставі наказу Головного управління ДФС у Полтавській області від 31.10.2017 № 2573 проведено планову виїзну документальну перевірку Селянського (фермерського) господарство ОСОБА_4 "КОЛОС" з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.09.2014 по 30.09.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 0101.2011 по 30.09.20127, військового збору за період з 01.09.2014 по 30.09.2017.

За результатами перевірки складений акт від 26.12.2017 № 1748/16-31-13-12/30742545, в якому зафіксовано порушення підприємством:

- п.164.1 ст.164, п.167.1 ст. 167, пп.170.1.1, 170.1.4 п.170.1 ст.170, абз. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, далі - ПК України, у зв'язку з чим визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 102685,09 грн., в тому числі: за 4 квартал 2014р. (грудень) - 7219,74грн., за 4 квартал 2015р. (грудень) - 7670,33грн., 1 квартал 2016р. (березень) - 15590,50грн., 2 квартал 2016р. (червень) - 29900,97грн., З квартал 2016р. (вересень) - 942,81грн., 4 квартал 2016р. (грудень) - 41360,74грн.;

- пп. 168.1.2., пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168, абз. а п. 176.2 ст.176 ПК України, у результаті чого не перераховано податок на доходи фізичних осіб до бюджету із доходів у вигляді паїв, у загальній сумі 55805,74грн., а саме залишок сальдо станом на 01.09.2014;

- п.1.2 (пп.1.3 п.16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ), п.164.1 ст.164. п.167.1 ст.167, пп.170.1.1, 170.1.4 п.170.1 ст.170, абз. а п.176.2 ст.176 ПК України, у зв'язку з чим визначено грошове зобов'язання з військового збору в сумі 12585,98 грн., в тому числі: в тому числі: за 4 квартал 2015р. (грудень) - 6158,44грн., 1 квартал 2016р. (березень) - 822,13грн., 2 квартал 2016р. (червень) - 1509,79грн., З квартал 2016р. (вересень) - 57,37грн., 4 квартал 2016р. (грудень) - 4038,25грн.;

- пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. а п.176.2 ст.176, з врахуванням вимог розділу XX підрозділ 10 пп.16 1 ПК України, у результаті чого не перераховано до бюджету військовий збір із доходів у вигляді паїв у загальній сумі 3315,62 грн. за березень 2016 року та несвоєчасно перераховано до бюджету військовий збір із доходів у вигляді паїв, у загальній сумі 25,28 грн. за березень 2016 року;

- пп. б п. 176.2 ст.176 ПК України та Порядку заповнення податкового розрахунку суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку (за формою 1ДФ), затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014р. №49 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2014р. за №228/25005); затвердженого наказом Міністерства фінансів 13.01.2015р. за №4 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за №111/26556), в результаті подання Податкових розрахунків за формою 1-ДФ не у повному обсязі та з недостовірними відомостями за 3-4 кв. 2014 року, 4 кв. 2015 року, 1-3 кв. 2016 року, І кв. 2017 року.

В матеріалах справи наявна копія заперечення СФГ ОСОБА_4 "Колос" на акт перевірки, в якому позивач вказує про незгоду із висновками акту від 26.12.2017 № 1748/16-31-13-12/30742545. За наслідками розгляду заперечень на акт перевірки, ГУ ДФС у Полтавській області його висновки залишені без змін.

У зв'язку із встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, ГУ ДФС у Полтавській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 02.02.2018:

№0012281312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені за податковими зобов'язаннями в розмірі 12585,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6822,91 грн., пені в розмірі 3312,24 грн;

№0012271312, яким до СФГ ОСОБА_4 "Колос" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п у сумі 510 грн.;

№0012261312, яким СФГ ОСОБА_4 "Колос" збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені за податковими зобов'язаннями в розмірі 102685,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 89160,32 грн., пені в розмірі 57855,61 грн.

26 березня 2018 року ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкову вимогу №9182-17/07 про визначення станом на 25.03.2018 суми податкового боргу СФГ ОСОБА_4 "Колос" в розмірі 272932,15 грн.

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 02.02.2018 №0012261312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені за податковими зобов'язаннями в розмірі 102685,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 89160,32 грн., пені в розмірі 57855,61 грн., суд виходить із такого.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено порушення, яке полягає у не перерахуванні С(Ф)Г ОСОБА_4 Колос до бюджету податку на доходи фізичних осіб у вигляді паїв в сумі 55805,74 грн., у зв'язку з чим порушено пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. а п. 176.2 ст.176 ПК України, у результаті чого не перераховано податок на доходи фізичних осіб до бюджету із доходів у вигляді паїв, у загальній сумі 55805,74 грн., а саме, встановлено залишок не перерахованого податку станом на 01.09.2014 року.

Зокрема, перевіркою повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб встановлено, що станом на 01.09.2014 сальдо розрахунків з бюджетом з податку на доходи фізичних осіб по кредиту рахунку 641 становить 56455,52 грн., яке складається з поточного залишку за серпень 2014 року в сумі 965,01 грн. та нарахованого і не перерахованого до бюджету податку на доходи фізичних осіб за попередні періоди в сумі 55805,74 грн.

Як зазначено в акті перевірки, заборгованість з податку на доходи фізичних осіб в сумі 55805,74 грн. виникла станом на 30.06.2013 року та відображена в податковому розрахунку за формою 1 ДФ за 2 квартал 2013 року від 09.08.2013 №9049118344, а саме: нарахована позивачем сума ПДФО становить 108596,61грн., перерахована до бюджету - 52790,87грн., розбіжність становить 55805,74 грн.

В подальших звітних періодах в податкових розрахунках ф. 1ДФ перерахування ПДФО не відображено.

Також, відповідач вказав, що заборгованість С(Ф)Г ОСОБА_4 Колос з виплати орендної плати за користування паями перед орендодавцями відсутня, в податковому розрахунку за формою 1ДФ за 2 квартал 2013 року від 09.08.2013 №9049118344 нарахована сума доходу співпадає із сумою виплаченого доходу і становить 728651,91 грн.

Перевіркою встановлено факт не перерахування (заборгованість з податку на доходи фізичних осіб перед бюджетом) податку в сумі 55805,74 грн., який визначений С(Ф)Г ОСОБА_4 Колос самостійно.

При перевірці даних бухгалтерського обліку, а саме, головної книги та обігового балансу С(Ф)Г ОСОБА_4 Колос , встановлено сальдо розрахунків з бюджетом по кредиту рахунку 641/9 ПДФО з паїв станом на 01.09.2014 в сумі 55805,74 грн. що обліковується на кожне 1 число місяця протягом періоду, що перевірявся.

Згідно п.п. 51.1 ст. 51 ПК України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно із. п.п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 54.2 ст. 54 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зокрема зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. (п.п. "а", "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України).

За правилами п.п. 54.3.5 п. 54.3 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Судом встановлено, що залишок несплаченої суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 55805,74 грн. є узгодженою сумою грошового зобов'язання, оскільки самостійно відображена позивачем в Головній книзі та включена до податкової звітності і не сплачена у встановлені податковим законодавством строки.

Разом з тим, статтею 102 ПК України, встановлені строки давності та їх застосування.

Відповідно до п. 102.1. вказаної статі, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з ж п.102.4. ст. 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже зазначеними нормами чітко визначено право контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання протягом трьох років (1095 днів) з моменту граничного строку для подачі податкової декларації або строку сплати грошових зобов'язань та право стягнути з платника податковий борг протягом 1095 календарних днів, за умови дотримання строку нарахуванням контролюючим органом грошового зобов'язання.

Отже з метою встановлення правомірності дій відповідача необхідно встановити чи дотримано контролюючим органом строків встановлених вказаною статтею та внаслідок чого чи правомірно нараховано частину суми основного боргу, а саме 55805,74 грн. наявної на 01.09.2014 року, яка виникла станом на 30.06.2013.

За змістом пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до п.п. 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Отже, законодавство ставить до податкових агентів вимогу перераховувати податок на доходи фізичних осіб (у випадку нарахування, але невиплати доходу платнику податків) у межах строків, передбачених для місячного податкового періоду, в якому нарахований такий дохід.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з п. 127.1 ст.127 ПК України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з положеннями підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті ПК України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Тобто, податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого (на наданого) доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого Податковим кодексом для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.

Отже, посилання пункту 168.1.5 статті 168 ПК України на місячний податковий період слід розуміти так, що податкове зобов'язання податковим агентом повинне бути сплачено протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

У разі несплати узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом, податковий агент притягається до відповідальності, передбаченої за таке порушення.

Таким чином, сума грошових зобов'язань в даному випадку сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) або перераховується до бюджету податковим агентом протягом 10 календарних днів, при цьому подання самої декларації в такому випадку здійснюється до 20 числа відповідного місяця (як граничного строку, передбаченого Податковим кодексом для подання місячної податкової декларації), що означає, що граничний строк подання звітності та сплати грошових зобов'язань за 2 квартал 2013 року сплив 01.09.2013 року.

З урахуванням зазначеного, строк протягом якого контролюючий орган міг самостійно визначити суму грошового зобов'язання платника податків, стосовно правомірності нарахування грошових зобов'язань з правовідносин, що виникли до 01.09.2014 року (тобто дати з якої проводилася перевірка ) сплив 01.09.2016 року.

Таким чином, відповідач визначивши під час здійснення перевірки у грудні 2017 році за період з 01.09.2014 року по 30.09.2017 року суму грошових зобов'язань у розмірі 55805,74 грн, що фактично виникла до 01.09.2014 року, порушив вимоги статті 102 ПК України щодо строків самостійного нарахування контролюючим органом штрафних санкцій за несвоєчасну сплату суми грошового зобов'язання в розмірі 13951,44 грн. та пені в розмірі 37000,58 грн.

Крім того, вибірковою перевіркою достовірності та повноти включення С(Ф)Г ОСОБА_4 Колос доходів (як у грошовій, так і не грошовій формах) до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку встановлено порушення п. 164.1 ст.164, пп. 170.1.1, 170.1.4 п. 170.1 ст.170, абз. а п. 176.2 ст.176 ПК України, а саме, не нарахування орендної плати орендодавцям - фізичним особам за строкове платне володіння і користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення за наявності діючих договорів оренди; визначення орендної плати без врахування коефіцієнтів індексації та як наслідок, заниження бази оподаткування, що стало підставою для додаткового визначення грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 102685,09грн.

Згідно наданих в ході проведення перевірки С(Ф)Г ОСОБА_4 Колос договорів оренди землі передбачено порядок виплати орендної плати.

Так, у п.9 Договору зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі **% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає в рік * * * * грн. Із цієї суми Орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.

Пунктом 10 Договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням (без-урахування) індексації.

Пунктом 13 Договору зазначено, що розмір орендної плати переглядається 1 (один) раз на рік, у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря;

- в інших випадках передбачених законом.

В ході проведення перевірки, С(Ф)Г ОСОБА_4 Колос надані листи Відділу Держземагенства у Гадяцькому районі Полтавської області від 23.01.2014 №94; від 30.01.2015 №39-28-0.3-67/20-15 та від 26.01.2016 № 39-28-99.3-25/20-16 Про кількісний стан земель закріплених за СФГ Колос станом на 1 число звітного року", де зазначені дані про нормативну грошову оцінку земель на 2014, 2015, 2016 та 2017 роки.

Згідно довідки відділу Держгеокадастру у Гадяцькому районі Полтавській області від 15.12.2017р. №870/103-17 Про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (паю), яка знаходиться на території Малопобиванської сільської ради Гадяцького району Полтавської області вартість земельної ділянки (паю) з урахуванням коефіцієнтів індексації становить: у 2014 році - 80906,94 грн.; у 2015 році - 101052,77 грн.; у 2016 році - 121263,32 грн.; у 2017 році - 121263,32 грн.

Як зазначено в акті перевірки, база оподаткування визначена останнім днем звітного року, за який нарахована сума орендної плати (за 2014 рік - 31.12.2014; за 2015 рік - 31.12.2015; за 2016 рік - 31.12.2016).

Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу у їх сукупності з фактичними обставинами справи, суд виходить з такого.

У відповідності до вимог пп.164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України, базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, тобто, будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

А згідно із п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п.170.1 статті 170 цього Кодексу.

Також до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу) у вигляді: г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Особливості оподаткування доходів від надання нерухомості в оренду регламентується п.170.1 ст.170 Податкового Кодексу України, та відповідно до пп.170.1.1 якого податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Згідно приписів п.288.1 ст.288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктами 288.3 та 288.4 ст.288 ПК України, передбачено, що об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду, а розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Одночасно, згідно із загальними положеннями цивільного законодавства про договір, договором є вільна домовленість 2-х або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладаючи договір, сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як визначено ст.13 Закону Про оренду землі , договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст.21 Закону України Про оренду землі , розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПКУ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до положень ст.653 ЦК України, ст.30 Закону України Про оренду землі ініціативою вносити зміни до договорів оренди землі наділена одна зі сторін цих договорів.

До того ж, як видно із ст.23 Закону України Про оренду землі , орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Як вбачається із постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до ОСОБА_3 нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів від 31.10.2011 №1185, її дія поширюється лише щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Згідно із п.1 цієї ОСОБА_3, нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Таким чином, саме зміст правочину, який вчиняється стосовно земельної ділянки, є основою для визначення виду грошової оцінки землі.

При цьому, слід зауважити, що законодавець чітко встановив, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується виключно нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Стосовно ж земель приватної власності таку норму не передбачено, як не передбачено і мінімальної суми орендного платежу.

Отже, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності може базуватися на інших видах грошової оцінки земельних ділянок, а не тільки на нормативній грошовій оцінці.

Крім того, згідно Указу Президента від 02.02.2002 за №92/2002 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) встановлюється в розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю), а про обов'язкове ж застосування нормативної грошової оцінки для визначення такої вартості в даному Указі нічого не зазначається.

Матеріалами справи підтверджено, що спірною перевіркою фактично було встановлено, що фермерським господарством були взяті в оренду земельні ділянки (паї) у фізичних осіб для вирощування сільгоспкультур, за що громадянам нараховувалась та виплачувалась орендна плата, розмір якої узгоджений договорами оренди, лише за вимогою орендаря. Розмір орендної плати складав 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За умовами Податкового кодексу України податок на землю і орендна плата є різними видами обов'язкового платежу за землю. Так податок насправді вираховується із об'єкту оподаткування, а орендна плата сплачується відповідно до умов договору.

Отже, за таких обставин, оскільки, орендна плата за ділянки, які знаходяться в приватній власності, не є податком, її розмір не регулюється нормами ПКУ.

Так, до переліку загальнодержавних податків в силу п.14.1.136, п.14.1.147 ст.14 Податкового кодексу України належить орендна плата лише за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, при обчисленні орендної плати за земельні ділянки приватної власності будь-які підстави для обов'язкового застосування коефіцієнту відсутні.

До того ж, в ПКУ зазначена обов'язковість нарахування (виплати, надання) доходу для того, щоб утримати з нього податок на доходи фізичних осіб, але, в даному випадку, як встановлено судом, ГУ ДФС в Полтавській області здійснило донарахування ПДФО з доходу, який не був нарахований та виплачений орендарем, а оскільки не було події нарахування доходу, то й утримувати ПДФО законних підстав немає.

Відповідно, податкове повідомлення рішення від 02 лютого 2018 року №0012261312 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені за податковими зобов'язаннями в розмірі 83 465,96 грн. (вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят п'ять гривень дев'яносто шість копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 74 745,97 грн. (сімдесят чотири тисячі сімсот сорок п'ять гривень дев'яносто сім копійок), пені в розмірі 53 840,15 грн. (п'ятдесят три тисячі вісімсот сорок гривень п'ятнадцять копійок) є протиправним та в даній частині підлягає скасуванню.

Стосовно висновків перевірки щодо порушення С(Ф)Г ОСОБА_4 Колос п. 167.1 ст.1 67, абз. а п.176.2 ст.176 ПК України в частині нарахованих доходів у 1-2 кварталі 2016 року орендодавцям - фізичним особам за строкове платне володіння і користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення згідно договорів оренди в сумі 19219,13 грн., судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167,5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

За змістом пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно п. 176.2 а ст. 176 Податкового кодексу України податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Виконанням податкового обовязку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України).

В порушення зазначених норм, позивачем утримано податок на доходи фізичних осіб за ставкою 15%, в той час, коли ставка податку на доходи фізичних осіб у 2016 році визначена на рівні 18%.

Нарахування податку на доходи фізичних осіб відображено в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2016 року №9055699046 від 14.04.2016, за 2 квартал 2016 року №9130369487 від 27.07.2016 (за ознакою доходу - 106 Суми доходу отримані фізичними особами у вигляді орендного платежу ) та обліковуються на рахунку 641/9 ПДФО з паїв у бухгалтерському обліку позивача.

З аналізу позовної заяви та під час розгляду справи по суті встановлено, що позивачем не наведено доводів заперечення допущення ним помилки щодо визначення (застосування) меншої ставки оподаткування.

Статтею 127 пунктом 127.1 Податкового кодексу України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом. До або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Судом зауважується, що не можна вважати виконаним обов'язок щодо нарахування і утримання та/або сплати (перерахування) податків, у випадку, коли, у спірному випадку, застосовано хибну ставку податку (меншу, ніж встановлено у певному податковому періоді).

З огляду на це, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі положень статті 127 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 129 пункту 129.4 Податкового кодексу України, пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження. Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими твердження відповідача щодо порушення С(Ф)Г ОСОБА_4 Колос п. 167.1 ст.167, абз. а п.176.2 ст.176 ПК України і, відповідно, податкове повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 19 219,13 грн, застосування штрафних (фінансових санкцій) в розмірі 14 414,35 грн та пені в розмірі 4 015,46 грн. суд вважає правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Стосовно сплати позивачем військового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до детального розрахунку донарахованих сум, фінансових санкцій та пені по податковому повідомленню-рішенню №0012281312 від 02.02.2018 з військового збору /а.с. 52, 103-104 т. 2/, позивачем:

- за вересень 2016 року самостійно нараховано, проте не перераховано (не сплачено) до бюджету військовий збір із доходів у вигляді паїв у сумі 3315,62 грн. у зв'язку з чим донарахування військового збору контролюючим органом не здійснювалося, визначено штрафну санкцію у розмірі 20 % від суми несвоєчасно перерахованого військового збору - 663,12 грн. та пеню в сумі 484,37 грн.

- за березень 2016 року своєчасно не перераховано військовий збір із доходів у вигляді паїв в сумі 25,28 грн, у зв'язку з чим контролюючим органом визначено штрафну санкцію у розмірі 20 % від суми несвоєчасно перерахованого військового збору - 5,06 грн.

- не сплачено податку на доходи фізичних осіб в розмірі 83465,96 грн. з орендної плати орендодавцям - фізичним особам за строкове платне користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, у зв'язку з чим контролюючим органом додатково визначено грошове зобов'язання з військового збору в сумі 12585,98 грн, в тому числі: за 4 квартал 2015 року (грудень) - 6158,44 грн., 1 квартал 2016 року (березень) -822,13 грн., 2 квартал 2016 року (червень) - 1509,79 грн., 3 квартал 2016 року (вересень) - 57,37 грн., 4 квартал 2016 року (грудень) - 4038,25грн.

Згідно з підпунктом 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Податкового кодексу України.

Ставка збору становить 1,5 % об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Згідно із положеннями пп. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

При цьому, відповідно до п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Матеріалами справи підтверджено та представником позивача не заперечується, що у березні 2016 року позивачем визначено грошове зобов'язання з військового збору в розмірі 3315,62 грн та не перераховано вказану суму до бюджету; у вересні 2016 року позивачем визначено грошове зобов'язання з військового збору в розмірі 25,28 грн, однак несвоєчасно перераховано вказану суму до бюджету.

Як вбачається із розрахунку донарахованих сум, фінансових санкцій та пені з військового збору, податковим повідомленням-рішенням від 02.02.2018 № НОМЕР_1 позивачу визначено зобов'язання з військового збору у розмірі 21567,86 грн., яке винесене контролюючим органом на підставі заниження загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, що відбулося за рахунок не сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 83465,96 грн. з орендної плати орендодавцям - фізичним особам за строкове платне користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Оскільки висновки податкового органу про визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДФО на загальну суму 83465,96 грн. визнано необґрунтованими, підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з військового збору у податкового органу також були відсутні.

З огляду на встановлені під час судового розгляду справи обставини суд приходить до висновку, що порушення термінів перерахування (сплати) військового збору позивачем допущено лише в частині суми несплаченого військового збору в розмірі 3315,62 грн та в частині суми несвоєчасно сплаченого військового збору в розмірі 25,28 грн., у зв'язку з чим штрафні санкції (штраф) та пеня мають бути розраховані саме із вказаних сум, та складати пеню у загальному розмірі 485,09 грн., штраф у загальному розмірі 668,18 грн.

З огляду на зазначене, податкове повідомлення-рішення від 02.02.2018 № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового, пені за податковими зобов'язаннями в розмірі 12 585,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6 154,73 грн., пені в розмірі 2 827,15 грн. підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку оспорюваному податковому повідомленню-рішенню від 02.02.2018 №012271312, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 510 грн, суд встановив такі обставини.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, в результаті якої встановлено факт подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) у перевіряємий період з недостовірними даними.

Так, матеріалами справи підтверджено, що звіти №1 ДФ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку позивачем було надіслано до контролюючого органу з помилками, а саме:

- в податковому розрахунку за 2 кв. 2016 року відображена інформація про суму нарахованого ОСОБА_5 (рнокп НОМЕР_2) доходу за строкове платне володіння і користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення згідно договору оренди в загальній сумі 24851,42 грн; за даними перевірки фактична сума нарахованого/виплаченого доходу становить 4854,42грн. (ознака доходу 106);

- в податковому розрахунку за 3 кв. 2016 року відображена інформація про суму доходу у вигляді безповоротної фінансової допомоги, що нарахована фізичній особі - підприємцюОСОБА_6 (НОМЕР_3), згідно договору від 12.09.2016 року в сумі 500000,00 грн.; відображено за ознакою доходу 169 , тоді як ознака доходу має бути "157";

- в податковому розрахунку за 1 кв. 2016 року відображено недостовірні відомості про платника податку (код помилки - 99 податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО ) - ОСОБА_7, сума доходу 2427,21 грн., рнокпп за даними юридичної особи НОМЕР_4, рнокпп за даними перевірки НОМЕР_4;

- в податковому розрахунку за 3 кв. 2016 року відображено недостовірні відомості про платника податку (код помилки - 99 податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО )- ОСОБА_7, сума доходу 3648,93 грн., рнокпп за даними юридичної особи НОМЕР_4, рнокпп за даними перевірки НОМЕР_4;

- в податковому розрахунку за 4 кв. 2015 року відображено недостовірні відомості про платника податку (код помилки - 99 податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО ) - ОСОБА_8, сума доходу 2 427,21 грн., рнокпп за даними юридичної особи НОМЕР_5, рнокпп заданими перевірки НОМЕР_6;

- в податковому розрахунку за 2 кв. 2016 року відображено недостовірні відомості про платника податку (код помилки - 99 податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО ) - ОСОБА_8, сума доходу 2 427,21 грн., рнокпп за даними юридичної особи НОМЕР_5, рнокпп за даними перевірки НОМЕР_6;

- в податковому розрахунку за 1 кв. 2016 року відображено недостовірні відомості про платника податку (код помилки - 99 податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО ) - ОСОБА_9, сума доходу 8 953,78 грн., рнокпп за даними юридичної особи НОМЕР_7, рнокпп за даними перевірки НОМЕР_8;

- в податковому розрахунку за 4 кв. 2015 року відображено недостовірні відомості про платника податку (код помилки - 98 податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорта фізичної особи закрито ) - ОСОБА_10, сума доходу 2427,21 грн., рнокпп заданими юридичної особи НОМЕР_9, рнокпп за даними перевірки НОМЕР_10.

- в податковому розрахунку за 2 кв. 2016 року відображено недостовірні відомості про платника податку (код помилки - 98 податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорта фізичної особи закрито ) - ОСОБА_10, сума доходу 2427,21 грн., рнокпп за даними юридичної особи НОМЕР_9, рнокпп за даними перевірки НОМЕР_10;

- в податкових розрахунках за 3-4 кв. 2014 року, 4 кв. 2015 року, 3 кв. 2016 року не відображена інформація про суму безвідсоткової поворотної фінансової позики, що надана господарством фізичній особі ОСОБА_11 в загальній сумі 985368,00грн. та повернута фізичній особі ОСОБА_11 в загальній сумі 317530,00 грн. (ознака доходу 153 ).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.176.2 ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Таким чином, податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, юридична особа, яка виплачує фізичній особі кошти, які податковим законодавством віднесено до оподатковуваного доходу такої фізичної особи, до якого, зокрема, включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо та інші доходи, до яких віднесено суми страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі, за договорами добровільного медичного страхування. При цьому на податкового агента покладено обов'язок щодо своєчасного та повного нараховування, утримання та сплати (перераховування) до бюджету податку з доходу, що виплачується на користь платника податку та подання у строки, встановлені Податковим кодексом України для податкового кварталу, податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку.

Пунктом 119.2 ст.119 ПК України передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються у випадках, коли недостовірні відомості або помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) виникли у зв'язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу та були виправлені відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу.

Порядок заповнення і подання до органу Державної фіскальної служби України Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України врегульовано Порядком заповнення і подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 (далі - Порядок №4).

Згідно пункту 1.2 Порядку №4, податковий розрахунок - документ, який свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. На підставі відомостей щодо сум утриманого та/або сплаченого податку, які зазначаються у податковому розрахунку, нарахування податкового зобов'язання не проводиться.

Згідно пункту 2.1 Порядку №4, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Якщо останній день строку подання податкового розрахунку припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Згідно пункту 3.1 Порядку №4, у графі 2 "Податковий номер або серія та номер паспорта*" відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичної особи, яка має відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), про яку надається інформація в податковому розрахунку.

Пунктом 4.1 ат 4.3 Порядку №4, встановлено, що коригування поданого і прийнятого податкових розрахунків проводяться на підставі самостійно виявлених податковим агентом помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені контролюючим органом.

Уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку після закінчення строку його подання. Уточнюючий податковий розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди.

Згідно 4.4 Порядку №4, порядок заповнення звітного нового та уточнюючого податкових розрахунків є однаковим. Звітний новий та уточнюючий податкові розрахунки подаються на підставі інформації з попередньо поданого податкового розрахунку і містять інформацію лише за рядками й реквізитами, які уточнюються. Для заповнення також використовується інформація з повідомлень про виявлені помилки, які відправляються контролюючими органами до податкового агента.

Коригування показників розділу І: для заміни одного помилкового рядка іншим потрібно виключити помилкову інформацію відповідно до абзацу другого цього пункту та ввести правильну інформацію відповідно до абзацу третього цього пункту, тобто повністю заповнити два рядки, один з яких виключає попередньо внесену інформацію, а другий вносить правильну інформацію. У такому разі в першому рядку в графі 9 указується "1" - рядок на виключення, а в другому - "0" - рядок на введення.

Отже, з системного аналізу зазначених нормативно правових актів слідує, що накладення штрафу за подання з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, суми утриманого з них податку можливе у разі, коли такі помилки або недостовірні відомості призвели до заниження податкових зобов'язань з такого податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем своєчасно подано податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманих з них податків за перевіряємий період за формою 1ДФ.

Відповідна звітність була прийнята податковим органом, податок з доходів фізичних осіб, нарахований позивачем за перевіряємий період, перераховано до бюджету в повному обсязі, про що зазначено в акті перевірки та не заперечується відповідачем.

Оскільки у діях позивача відсутня така обов'язкова ознака податкового правопорушення як протиправність в частині нанесення шкоди правам та інтересам держави, у тому числі Державному бюджету України, тому притягнення позивача до відповідальності є протиправним.

Отже, висновок контролюючого органу щодо наявності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України є помилковим.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги СФГ ОСОБА_4 "Колос" в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи неправомірність висновку контролюючого органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб в розмірі 83 465,96 грн. та встановлення протиправності донарахування СФГ ОСОБА_4 "Колос" військового збору у розмірі 12585,98 грн, нарахування штрафу та пені на вказані суми, а також нарахування штрафної санкції в розмірі 510 грн., суд прийшов до висновку, що податкова вимога №9182-17/07 від 26.03.2018 в частині визначення суми податкового боргу за основним платежем в розмірі 96 051,94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 81 410,70 грн., пені в розмірі 56 667,30 грн., є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття.

Отже, адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 "КОЛОС" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини 3 статті 139 Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Беручи до уваги те, що СФГ ОСОБА_4 "Колос" при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 8187,96 грн., і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складає 7023,90 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 "КОЛОС" (вул. Тітова, буд.22, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300, код ЄДПОУ 30742545) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, податкової вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 02 лютого 2018 року №0012271312.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 02 лютого 2018 року №0012261312 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені за податковими зобов'язаннями в розмірі 83 465,96 грн. (вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят п'ять гривень дев'яносто шість копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 74 745,97 грн. (сімдесят чотири тисячі сімсот сорок п'ять гривень дев'яносто сім копійок), пені в розмірі 53 840,15 грн. (п'ятдесят три тисячі вісімсот сорок гривень п'ятнадцять копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 02 лютого 2018 року №0012281312 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового, пені за податковими зобов'язаннями в розмірі 12 585,98 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять гривень дев'яносто вісім копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6 154,73 грн. (шість тисяч сто п'ятдесят чотири гривні сімдесят три копійки), пені в розмірі 2 827,15 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять сім гривень п'ятнадцять копійок).

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області від 26 березня 2018 року №9182-17/07 в частині визначення суми податкового боргу за основним платежем в розмірі 96 051,94 грн. (дев'яносто шість тисяч п'ятдесят одна гривня дев'яносто чотири копійки), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 81 410,70 грн. (вісімдесят одна тисяча чотириста десять гривень сімдесят копійок), пені в розмірі 56 667,30 грн. (п'ятдесят шість тисяч шістсот шістдесят сім гривень тридцять копійок).

Стягнути на користь Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 "КОЛОС" (код ЄДПОУ 30742545) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 023,90 грн (сім тисяч двадцять три гривні дев'яносто копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Повне рішення складено 03 жовтня 2018 року.

Суддя ОСОБА_12