Рішення

від 03.10.2018 по справі 826/18460/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2018 року м. Київ № 826/18460/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Медійні Системи" доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, та рішення про опис майна у податкову заставу,- В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медійні Системи" з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0036161207 від 04.11.2016,

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0009561201 від 04.11.2016,

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 4669-23 від 22.09.2015,

- визнати протиправним та скасувати Рішення про опис майна у податкову заставу № 4669-23 від 22.09.2015.

Позивач зазначає, що за результатами камеральної перевірки складено акт на підставі якого прийнято оскаржувані рішення, якими позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі: 79 487,35 грн. за затримку на 58, 58,0 57 днів сплати ПДВ (ППР 0036161207) та 40 611,08 грн. за затримку на 27, 24, 19, 19, 17, 16, 2 календарних днів ПДВ (ППР 0009561201).

Позивач зазначає по суті, що винесені ППР є ідентичними до тих, які ДПІ прийняла за актом від 16.03.2016, які були визнані помилковими самим відповідачем та ГУ ДФС у м. Києві. При цьому, відносно окремих сум податкових зобов'язань, які враховуються ДПІ і щодо яких рахуються строки сплати, позивач звертає увагу на їх своєчасну сплату в рамках досягнення податкового компромісу.

Позивач звертає увагу на низку раніше скасованих ППР та, як вбачається із суті доводів позивача, на помилковість ведення обліку в інтегрованій картці платника податків у зв'язку з неврахуванням фактів скасування певних рішень ДПІ, дублювання при прийняті попередніх ППР, проведення із запізненням в інтегрованій картці ухвал про оскарження ППР, про збій у системі обліку ДПІ 17.08.2015. Наведене у сукупності, як вбачається із позову, і призвело до прийняття оскаржуваних ППР.

Позовна вимога про визнання протиправною податкової вимоги і рішення про опис майна, які прийняті 22.09.2015, тобто до прийняття вищезгаданих оскаржуваних ППР, викликана тим, що недоїмка зі сплати ПДВ, і нарахована пеня виникли в ІС Податковий блок помилково, з чим, як зазначено у позові, погоджується ДПІ та ГУ ДФС у м. Києві, однак, як зазначає позивач, цей помилковий борг до цих пір продовжує обліковуватись в інтегрованій картці, а відповідач не вчиняє дій для того, щоб відновити суму податкового кредиту товариства, яка існувала в картці до виникнення помилки.

Враховуючи викладене у позовній заяві позивач просить задовольнити.

Відповідач, з підстав, викладених в Акті перевірки просить у задоволенні позову відмовити, виклавши у запереченнях (т.1., а.с. 119) нормативно-правове регулювання спірних відносин та проводки операцій в інтегрованій картці платника податків.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменка В.А. від 10.12.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 року № 6569 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою від 18.10.2017 справу прийнято до провадження судді Кармазіна О.А. та призначено справу до розгляду по суті на 08.11.2017.

У судовому засіданні 08.11.2017 на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час

Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, 04.11.2016 проведено камеральну перевірку позивача щодо своєчасності сплати податку на додану вартість за результатами якої складено акт (т.1, а.с. 97, 127) № 761-26-55-12-01.

Перевіркою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених п. 57.1. ПК України.

Зазначається, що платник порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 15312,87 грн. Також вказується, що відповідальність передбачена ст. 126 ПК України.

Крім наведеного, Акт перевірки не містить будь-якої деталізації, викладу обставин щодо вчиненого, на думку ДПІ, порушення, відомостей щодо декларацій.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки у цей же день, 04.11.2016 , прийняті оскаржувані ППР (т.1, а.с. 99, 100) з визначенням періодів прострочення як зазначено вище.

ППР № 0036161207 прийнято у зв'язку з порушенням строків сплати податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 397436,75 грн. ПДВ, ППР №0009561201 прийнято у зв'язку з порушенням строків сплати податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 40622,08 грн. ПДВ.

До матеріалів справи надано розрахунок штрафної санкції (т.1, а.с. 98) з посиланням на декларації від 17.05.2013, 19.03.2013, 19.06.2013, 19.02.2013, ППР від 12.02.2013, податкові декларації від 18.04.2013, 19.07.2013, на уточнюючі розрахунки від 28.02.2014, 08.04.2013 (згідно наказу № 213). Суми прострочення визначені відповідно: 9614,60 грн., 8885,30 грн., 9676,30 грн., 8885,30 грн., 153128,70 грн., 9579,20 грн., 9716,40 грн., 196735 грн., 116598,75 грн., 131538 грн., 149300 грн. Штрафні санкції визначені у відсотковому відношенні відповідно: 10, 10, 10, 10, 10, 10, 10, 10, 20, 20, 20 днів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції з 15.12.2017) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють , чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

По-перше. Відповідно до абз. 1 п. 75.1. ст. 75 ПК України (в редакції на час проведення перевірки) камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

При цьому, згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Разом з тим, відповідач проводив перевірку не податкової звітності ТОВ Медійні системи перевірку своєчасності сплати позивачем самостійно визначених у податкових деклараціях сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що відповідно до п/п. 75.1.2, п. 77.3. ПК України (в редакції на час проведення перевірки), є предметом документальної перевірки.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №803/1338/17 (провадження № К/9901/28558/18).

На відміну від камеральної перевірки, документальна невиїзна перевірка потребує наявності наказу про призначення документальної перевірки та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, що випливає із приписів п. 77.4., п. 78.4., 79.2. ПК України, а також з пред'явленням направлення на перевірку, що випливає з приписів п. 77.6., 78.5., 88.1. ПК України.

При цьому, виходячи з положень п/п. 17.1.6. ПК України платник податку має право , крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Проте , всупереч наведеним вище вимогам, відповідачем проведено камеральну перевірку, наказ про проведення документальної перевірки не приймався, направлення на перевірку не видавалося та, відповідно, позивач не отримав від відповідача копії наказу про проведення документальної перевірки, що є підтвердженням порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог чинного законодавства, зокрема контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений законом. Наведене, у свою чергу, призвело до порушення прав позивача, передбачених п/п. 17.1.6 ПК України.

Таким чином, діючи не у спосіб, передбачений законом, відповідач провів камеральну перевірку з питань, які не входять до кола питань і досліджень, які за загальним правилом входять до предмету камеральної перевірки.

Враховуючи наведене, акт перевірки є доказом здобутим з порушенням закону та на підставі ч. 1 ст. 74 КАС України судом не береться до уваги та, не може бути підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Наведене є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

По-друге . Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.2. ПК України).

Згідно з п. 86.2. ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, акт перевірки надісланий позивачу одночасно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

У свою чергу, положеннями п. 86.7. ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Таким чином, незалежно від виду перевірки, платнику податків у будь-якому випадку повинна бути надана можливість подати заперечення на Акт перевірки, які, як вбачається з попередніх відносин позивача та ДПІ, а також подальших взаємовідносин, існували протягом тривалого часу до та після проведення перевірки у вигляді щодо комплексу обставин нарахування та сплати податкових зобов'язань.

Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Згідно з п. 86.8. ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня , наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті без дотримання вимог п. 86.7. та р. 86.8. ПК України, а саме: податкові повідомлення-рішення були прийняті в день проведення перевірки, тобто позивач був позбавлений можливості подати заперечення проти висновків акту перевірки; спірні рішення прийняті до спливу строку подачі позивачем заперечень проти висновків акту перевірки, а відтак зазначені прийняті з порушенням встановлених правил та процедур, прийняті передчасно - без дотримання права позивача на подачу та розгляд його заперечень, що є передумовою прийняття спірних рішень, у зв'язку з чим є такими, що прийняті з порушенням закону, що також свідчить про протиправність цих рішень та наявність підстав для їх скасування.

Відтак, в цій частині позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішень.

Що стосується позовних вимог відносно скасування податкової вимоги від 22.09.2015 та рішення про опис активів від 22.09.2015, слід зазначити наступне.

Так, у податковій вимозі № 4669-23 від 22.09.2015 зазначено, що станом на 21.09.2015 сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з ПДВ складає 486 124,10 грн. основний платіж 423737,75 грн., пеня - 62386,35 грн. Зазначається, що з 09.04.2015 на будь-яке майно платника податків розповсюджується право податкової застави.

Крім того, на підставі ст. 89 ПК України 22.09.2015 ДПІ також прийнято Рішення № 4669-23 про опис майна у податкову заставу.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до п/п. 14.1.153. ПК України (в редакції на час прийняття податкової вимоги) податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. 59.1. ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3. ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п. 59.5. ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У свою чергу, положеннями п. 89.1. ПК України передбачено, що право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (п/п. 89.1.1. ПК України).

Відповідно до п. 89.3. ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Як вже зазначалося вище, податкова вимога та рішення про опис активів прийняті до прийняття вищезгаданих податкових повідомлень-рішень, а відтак, перші є окремим предметом оскарження у даній справі.

Обґрунтовуючи протиправність податкової вимоги та, відповідно, рішення про опис майна, позивач зазначає (т.1., а.с. 170), що заборгованість за податковою вимогою виникла через уточнюючий розрахунок від 08.04.2015 № 9062648017 за серпень 2013, який було подано в рамках процедури досягнення податкового компромісу , та яким була збільшена сума грошових зобов'язань з ПДВ на 526 011,00 грн. і в рядку 25.3. визначена сума до сплати в бюджет у розмірі 5% від донарахованої суми грошових зобов'язань 26 301,00 грн. Цей уточнюючий розрахунок відповідач безпідставно, на думку позивача, відобразив у своїй ІС Податковий блок , та ІКПП як такий, що було подано відповідно до абз. 4 п. 50.1. ПК України, але не в рамках процедури досягнення податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, про що вказує окрема відмітка в рядку 01 цього уточнюючого розрахунку, а також той факт, що його було подано до Заяви про податковий компроміс від 07.04.2015, та відображено в переліку уточнюючих розрахунків, доданих до такої заяви.

Водночас, з копії цього уточнюючого розрахунку (т.1., а.с. 16) вбачається проставлення також відмітки у графі абз. 4 п. 50.1. ст. 50 Кодексу , що визнається і позивачем (т.1, а.с. 53), із зазначенням у рядку 25.1. сплачується до бюджету 526 011 грн., а у рядку 25.3. сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки - 26 301 грн.

Позивач також зазначає, що уточнюючий розрахунок з ПДВ (за серпень 2013) міститься в поданому відповідачу переліку операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації для застосування процедури досягнення податкового компромісу. Позивач наголошує, що своєю довідкою № 31/26-55-22-07/33401113 від 26.05.2015 та рішенням щодо про погодження застосування податкового компромісу від 28.05.2015, відповідач повідомив про те, що уточнюючий розрахунок було перевірено та підтверджено суму узгодженого податкового компромісу. Але, після того, як позивач сплатив суму податкового компромісу, відповідач почав сприймати цей уточнюючий розрахунок як такий, який було подано не в рамках податкового компромісу, а за звичайними правилами абз. 4 п. 50.1. ст. 50 Кодексу . Між тим, позивач наполягає, що вказаний уточнюючий розрахунок подано в рамках застосування процедури податкового компромісу. Водночас, позивач констатує за результатами оцінки відзиву відповідача, що в результаті подання уточнюючого розрахунку 08.04.2015 по ІКПП позивачу було збільшено суму податку на 526 011 грн. та, враховуючи наявну на той час переплату, збільшено недоїмку в сумі 397 436,75 грн.

Слід додати, що в рамках перевірки, проведеної 16.03.2016, проводилась і перевірка щодо уточнюючого розрахунку від 08.04.2015 № 9062648017 за серпень 2013 (т.1, а.с. 61), відносно проведення якої у відповіді на заперечення ДПІ зазначено (т.1., а.с. 77), що він поданий згідно абз. 4 п. 50.1. ПК України; нарахування проведено в КОР платника 08.04.2015. За результатами вказаної перевірки прийняті ППР від 11.04.2016 № 0001451101 про застосування штрафу у розмірі 79487,35 грн., яке скасовано рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 22.06.2016 (т.1, а.с. 86-92), та ППР від 11.04.2016 № 0001461101 про застосування штрафу 25 309,21 грн. відносно скасування чи оскарження якого у судовому порядку відомостей не надано.

У взаємозв'язку з вищевикладеним слід зазначити, що відповідно до ч. 1 підрозділу 9-2 Розділу XX Перехідні положення ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

З наведеного у сукупності вбачається , що між сторонами існує спір щодо дій та бездіяльності ДПІ, які мали місце у зв'язку з реалізацією процедури застосування податкового компромісу, на що вказує і звернення позивача (т.1, а.с. 96), під час проведення якого в ІКПП не відбулися зміни показників зобов'язань у зв'язку з поданням вищезгаданого уточнюючого розрахунку, який позивач вважає таким, що поданий в межах реалізації процедури податкового компромісу, а ДПІ - як таку, що була подана за звичайними правилами, що і призвело, за твердженням позивача, до формування оскаржуваної податкової вимоги.

У той же час, застосування податкового компромісу є окремо визначеною ПК України спеціальною процедурою, відокремленою від загальних правил ПК України з питань оподаткування та адміністрування, із власним окремо визначеним предметом регулювання, процедурою встановлення обставин, а відтак, у разі незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю щодо наведеного, їх оскарження за своїми складовими виокремлюється у власний предмет спору, в результаті чого може бути встановлена протиправність дій ДП щодо реалізації процедури податкового компромісу, щодо формування показників звітності та ІКПП та, відповідно, зобов'язано ДПІ вчинити дії стосовно коригування показників ІКПП. Однак, даний спір у даному позові не заявлявся та у суду відсутні повноваження щодо вирішення такого спору в межах даної справи.

У даному випадку, дії чи бездіяльність ДПІ у зв'язку з незгодою позивача із діями ДПІ відносно застосування податкового компромісу не є предметом оскарження у даній справі, висновки щодо чого (правомірності чи протиправності дій ДПІ під час застосування податкового компромісу), однак, є визначальними, базовими для з'ясування питань правомірності чи протиправності оскаржуваної податкової вимоги та похідного від неї рішення про опис активів.

Ці спірні відносини щодо правомірності дій ДПІ у процедурі податкового компромісу не можуть бути розв'язані в межах даної справи, оскільки, як вже зазначалося, такий предмет оскарження у даній справі не заявлявся, дії чи бездіяльність ДПІ в контексті наведеного у даній справі не оскаржуються. Між тим, можливе визнання дій чи бездіяльності ДПІ у процедурі податкового компромісу протиправними та можливе зобов'язання ДПІ вчинити дії щодо формування в ІКПП тих показників, на яких наполягає позивач, є базовим, визначальним для формування висновків щодо оцінки правомірності формування податкової вимоги та рішення про опис активів, які є предметом оскарження у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що дії чи бездіяльність ДПІ у зв'язку із застосуванням податкового компромісу не є предметом позову, не оскаржувались та незаконними не визнавалися, що є передумовою розв'язання спору щодо податкової вимоги та рішення про опис майна, суд приходить до висновку, що в межах заявлених підстав позову позивачем в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України не доведено протиправності формування податкової вимоги, яка формувалася за даними ІКПП, та похідного рішення - про опис майна. Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення позову в цій частині не має та, відповідно, у задоволенні позову в цій частині підстав не має.

Відтак, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, як зазначено вище. Відповідно, в іншій частині позову, зокрема, щодо вимог до державного реєстратора, у задоволенні позову слід відмовити.

Беручи до уваги, що з трьох позовних вимог майнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 9093,52 грн, та з них - дві майнові вимоги у загальному розмірі 120109,43 грн. (за ППР) підлягають задоволенню, на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 1801,64 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Медійні Системи (код з ЄДР 33401113; адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 9-А, офіс 8А) задовольнити частково .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.11.2016 № 0036161207 та № 0009561201, прийняті ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДР 39669867).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити .

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Медійні Системи (код з ЄДР 33401113; адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 9-А, офіс 8А) за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДР 39669867; адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) 1 801,64 грн. (одну тисячу вісімсот одну гривню 64 коп.) на відшкодування судового збору, сплаченого за квитанцією № N15EW55457 від 22.11.2016.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін