Рішення

від 02.10.2018 по справі 904/3543/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2018м. ДніпроСправа № 904/3543/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛОКОЗАЙ ПРЕМІУМ", смт. Доброслав, Лиманський район, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОВБУШ ТРЕЙД СЕРВІС", м. Дніпро

про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних, пені за Договором поставки у розмірі 129 793,59 грн.

Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛОКОЗАЙ ПРЕМІУМ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОВБУШ ТРЕЙД СЕРВІС" про стягнення заборгованості за договором поставки у загальному розмірі 129 793,59 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 99 999,99 грн., інфляційних втрат - 5 300,00 грн., 3% річних - 2 094,84 грн. та пені - 22 398,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки № 16/59 від 13.06.2016 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач не скористався своїм правом, відзив на позов не надав.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю " АЛОКОЗАЙ ПРЕМІУМ" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОВБУШ ТРЕЙД СЕРВІС" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 16/59 (далі - договір), також сторонами узгоджено протокол узгодження розбіжностей до договору поставки № 16/59 від 13.06.2016.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти за замовленням покупця чай торгівельної марки Alokozay (далі - товар) виробництва ALOKOZAY TEA INTERNATIONAL LTD , Dubai, OAE, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

Пунктом 4.1. договору в редакції протоколу узгодження встановлено, що ціна на товар встановлюється постачальником. Постачальник зобов'язується поставити товар за цінами, узгодженими сторонами в специфікації. Ціна товару, вказана у видаткових (товарно-транспортних) накладних, повинна відповідати ціні, яку сторони узгодили в специфікації. Вартість упаковки та доставки включається в ціну товару.

Оплата вартості кожної поставленої партії товару здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу - 30 календарних днів з дати поставки партії товару. Допускається повна або частково передплата товару (п. 4.3. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за один тиждень до закінчення терміну дії даного договору не заявить про своє бажання його розірвати (припинити) чи змінити, договір продовжується на кожен наступний рік на тих же умовах (п. 6.9. договору).

На виконання умов укладеного договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 120 801,68 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні (а.с.30-32).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 99 999,99 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Крім основного боргу, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 5 300,00 грн. - інфляційних втрат, 2 094,84 грн. - 3% річних, 22 398,76 грн. - пені.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, строк оплати товару є таким, що настав.

Заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 99 999,99 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 33).

Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи не заперечується та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 99 999,99 грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 5 300,00 грн. - інфляційних втрат за період з грудня 2017 року по червень 2018 року, 2 094,84 грн. - 3% річних, 22 398,76 грн. - пені за період з 11.11.2017 по 25.07.2018.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

3% річних за період з 11.11.2017 по 25.07.2018 складають 2 094,84 грн. та підлягають до стягнення.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, за період з грудня 2017 року по червень 2018 року становлять 5 412,05 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 5 300,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 22 398,76 грн. за період з 11.11.2017 по 25.07.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого періоду не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строк, за який нараховуються штрафні санкції.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.3. договору в редакції протоколу узгодження встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але не оплаченого товару за кожний день прострочення, нарахування якої не обмежено часом.

При цьому постачальник має право зупинити постачання товару до повного погашення заборгованості, яка виникла у покупця за отриманий, але не оплачений товар, із звільненням постачальника від відповідальності за зупинення поставок та від застосування до нього господарських (майнових) санкцій. У випадку прострочення оплати будь-якої партії отриманого товару понад 60 календарних днів від наданого договором відстрочення, постачальник має право вимагати від покупця, а покупець зобов'язаний оплатити вартість загальної кількості фактично отриманого, але не оплаченого товару не зважаючи на дату його одержання покупцем (одностороння зміна порядку оплати товару).

Перевіривши розрахунки надані позивачем, суд вважає позовні вимоги про стягнення пені за період, що перевищує 6 місяців, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 22 398,76 грн., оскільки договором передбачено нарахування пені за необмежений час.

Згідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 99 999,99 грн., інфляційних втрат - 5 300,00 грн., 3% річних - 2 094,84 грн. та пені 22 398,76 грн.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОВБУШ ТРЕЙД СЕРВІС" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Тернова, 3Б, код ЄДРПОУ 35359121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛОКОЗАЙ ПРЕМІУМ" (67500, Одеська область, Лиманський район, смт. Доброслав, проспект 40-річчя визволення, 2-Б, код ЄДРПОУ 40262684) суму основного боргу у розмірі 99 999,99 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 99 коп.), інфляційних втрат - 5 300,00 грн. (п'ять тисяч триста грн. 00 коп.), 3% річних - 2 094,84 грн. (дві тисячі дев'яносто чотири грн. 84 коп.), пені - 22 398,76 грн. (двадцять дві тисячі триста дев'яносто вісім грн. 76 коп.) та витрати по сплаті судового збору - 1 946,91 грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок шість грн. 91 коп.), про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.10.2018

Суддя ОСОБА_1