Рішення

від 03.10.2018 по справі 910/10325/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2018Справа №910/10325/18

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/10325/18

за позовом Приватного підприємства Л.В.С.

(38751, Полтавська область, Полтавський район, с.Розсошенці, вул.Кременчуцька, буд.28, код ЄДРПОУ 32016865)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Континент Буд-2007

(01021, м.Київ, вул.Інститутська, буд.28, код ЄДРПОУ 41878413)

про стягнення 17 300,00 грн,-

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне підприємство Л.В.С. , 3 серпня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Континент Буд-2007 , про стягнення 17 300,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №21/03/18 від 21.03.2016 в частині здійснення оплати за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом з 21 по 22 березня 2018 року з м.Ст.Оскол (РФ) - м.Запоріжжя (Україна) транспортним засобом ДАФ ВІ1631АН/ВІ4073ХМ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 відкрито провадження у справі №910/10325/18, призначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Зазначена ухвала суду була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103046986966 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Континент Буд-2007 , яка зазначена в позовній заяві та міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01021, м.Київ, вул.Інститутська, буд.28.

21.08.2018 на адресу суду повернулось поштове відправлення за 0103046986966 із зазначенням причини повернення: невдала спроба вручення (повернення): закінчення встановленого терміну зберігання.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

21.05.2018 між Приватним підприємством Л.В.С. (виконавець, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транс Континент Буд-2007 (замовник) укладено Договір про надання транспортних послуг №21/03/18 (далі -Договір), відповідно до п.1 якого виконавець зобов'язується за рахунок та за вказівками замовника здійснювати доставку вантажу.

Згідно із п.2.1. Договору на кожне окреме завантаження оформляється транспортна заявка, далі заявка, яка містить опис умов та особливостей конкретного перевезення і є додатком до цього Договору.

Замовник повідомляє виконавця про строки та обсяги майбутніх перевезень, кількість та необхідний вид рухомого складу. Інформація надається по факсиміальному зв'язку у формі заявки, яка додатково містить таку інформацію:

- точний адрес погрузки і вигрузки грузу;

- дату та час надання автомобіля під груз;

- вид та вагу грузу;

- адрес відправника та отримувача грузу із зазначенням контактних телефонів;

- суму фрахту, форма і строки оплати за перевезення;

- інші особливості перевезення конкретного грузу (п.3.1. Договору).

Відповідно до п.4.1.1. Договору замовник зобовязаний повідомити в своїй заявці всю необхідну інформацію щодо перевезення за формою, визначеною п.3.1. цього Договору, та гарантувати достовірність переданої інформації.

Виконавець зобовязаний здійснити перевезення згідно із заявкою замовника чітко дотримуюючимь домовленостей (п.4.2.1. Договору).

Виконавець зобовязаний доставити наданий замовником вантаж у визначений пункт призначення і передати його уповноваженій особі цілим та збереженим відповідно до товаротранспортної накладної (4.2.4. Договору).

Згідно із п.5.1. Договору замовник перераховує виконавцю суму, визначену в транспортній заявці, що є невідємною частиною договору.

Відповідно до зазначеного вище Договору, 21.03.2018 складено заявку на перевезення вантажу.

На виконання умов договору №21/03/18 від 21.03.2018 та заявки на перевезення вантажу від 21.03.2018 перевізником надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом з 21 по 22 березня 2018 року з м.Ст.Оскол (РФ) - м.Запоріжжя транспортним засобом ДАФ державний реєстраційний номер ВІ 1631 АН/ ВІ 4073 ХМ.

Відповідно до п.24 CMR 10101100/220318/0000250 від 22.03.2018 (далі -міжнародно-транспортна накладна) вантаж доломіт залізничний вагою 20040 кг передано власнику вантажу -Товариству з обмеженою відповідальністю Універсальне обладнання України . Претензії зі сторони отримувача відсутні.

На оплату наданих послуг позивачем було надіслано відповідачу рахунок та акт надання послуг №27 від 26.03.2018.

Втім, станом на дату подання позовної заяви (03.08.2018) надані позивачем послуги відповідачем не були сплачені.

Також позивач 17.05.2018 звертався із претензією до відповідача із проханням оплатити надані послуги, втім, відповіді позивачем отримано не було.

Враховуючи вищевикладене, у Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Континент Буд-2007 виникла заборгованість у розмірі 17 300,00 грн за надання послуг з перевезення за Договором №21/03/18.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В силу приписів статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч.1 с.919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно зі статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки, на час розгляду спору відповідачем не спростовано факт отримання послуг з перевезення вантажу за представленою міжнародною товарно-транспортною накладною та не надано доказів оплати послуг на суму 17 300,00 грн, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 17 300,00 грн підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного підприємства Л.В.С. .

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Континент Буд-2007 (01021, м.Київ, вул.Інститутська, буд.28, код ЄДРПОУ 41878413) на користь Приватного підприємства Л.В.С. (38751, Полтавська область, Полтавський район, с.Розсошенці, вул.Кременчуцька, буд.28, код ЄДРПОУ 32016865) суму заборгованості у розмірі 17 300 (сімнадцять тисяч триста) грн 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Континент Буд-2007 (01021, м.Київ, вул.Інститутська, буд.28, код ЄДРПОУ 41878413) на користь Приватного підприємства Л.В.С. (38751, Полтавська область, Полтавський район, с.Розсошенці, вул.Кременчуцька, буд.28, код ЄДРПОУ 32016865) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.Є. Блажівська