Рішення

від 02.10.2018 по справі 328/1782/18

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/1782/18

02.10.2018

2 /328/812/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02 жовтня 2018 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Коваленко П.Л., за участю секретаря судового засідання Баздирь О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, третя особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Токмацької міської ради,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, третя особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Токмацької міської ради.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1. В даній квартирі зареєстровані позивач, відповідач ОСОБА_2 та донька відповідача ОСОБА_3. З дня реєстрації, а саме з 24.07.2012 по теперішній час відповідач та її неповнолітня донька ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 не проживають. Відповідач та її неповнолітня донька ОСОБА_3, які не проживають за вищезазначеною адресою втратили право на користування житлом, внаслідок своєї відсутності без поважних причин понад один рік. Оскільки за вищевказаною адресою відповідач та її неповнолітня донька ОСОБА_3 не проживають, виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються, чим об'єктивно порушуються права власника, тому позивач змушена звернутися за захистом до суду.

В зв'язку з цим позивач просить суд визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечує, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином; клопотань про перенесення розгляду справи чи розгляд справи за її відсутності не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служби у справах дітей виконавчого комітету Токмацької міської ради в судове засідання не з'явився, в своїй заяві просив справу розглянути без його участі.

Суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копіями наступних документів: свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.12.2003, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2516871 від 09.01.2004, відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.10.2018 та довідкою КП Абрис №322 від 17.09.2018.

Факт не проживання відповідача ОСОБА_2 та її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 з 2012 року за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, підтверджено довідкою від 04.07.2018, виданої ЖБК Веселка .

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Суд встановив, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується матеріалами справи.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Суд встановив, що місце проживання відповідача ОСОБА_2 та її неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1, з 24.07.2012, але за вказаною адресою вони з 2012 не проживають.

Відповідно до положення статей 64, 156 Житлового кодексу Української РСР до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Дана позиція також висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 являється племінницею позивача ОСОБА_1, а ОСОБА_3 онукою позивача ОСОБА_1, вони з 2012 року не проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, тобто в розумінні статей 64, 156 Житлового кодексу Української РСР, не відносяться до членів сім'ї власника квартири ОСОБА_1

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім"ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

В силу ст.160 СК України місце проживання дитини визначається по місцю проживання батьків.

Неповнолітня дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає.

Права неповнолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Причини не проживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації не залежать від волі дитини, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для неповнолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків.

Неповнолітня дитина не є самостійним суб'єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

Отже, системний аналіз цивільного та житлового законодавства дає підстави вважати, що неповнолітня дитина не може бути самостійним відповідачем за позовом про визнання її такою, що втратила права користування житлом, та зберігає або втрачає таке право автоматично разом з батьками.

Згідно з п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя , при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

За змістом ст.7 Закону України від 11 грудня 2003 №1382-IV Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

За змістом ст.ст.71, 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, провадиться в судовому порядку внаслідок відсутності цієї особи понад шість місяців без поважних причин.

Суд вважає, що є підстави визнати ОСОБА_2, та її неповнолітню доньку ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 16 січня 2012 року у справі №6-57цс11. Зокрема, у тексті постанови зазначено, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом із тим одну з таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньої; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Крім того, право відповідачем не оспорюється, відзив на позовну заяву до суду не подано.

Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи за клопотанням особи, яка його сплатила, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (частина перша статті 7 Закону № 3674-VI Про судовий збір ), в зв'язку з відсутністю клопотання позивача щодо стягнення з відповідачки сплаченого судового збору, судом дане питання не вирішується.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.391 ЦК України, ст.ст.71, 72 ЖК України, ст.160 СК України, ст.3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 223, 263, 264, 265, 280, 282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1), яка діє в інтересах ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, третя особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Токмацької міської ради (місце знаходження: 71701, Запорізька область, місто Токмак, вулиця Центральна, 45, код ЄДРПОУ 25221205) - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, передбаченому ЦПК України.

Заочне може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги з урахуванням п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності 15.12.2017.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Текст даного заочного рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: