Рішення

від 26.09.2018 по справі 917/956/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2018 Справа № 917/956/18

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полфармхолдинг", вул. Кагамлика, 37-А, м. Полтава, Полтавська область, 36000

до відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 36000

про стягнення 17 977,74 грн. заборгованості

Суддя О.М. Тимощенко

ОСОБА_3 Стельмах

Без повідомлення (виклику) учасників справи

Обставини справи: 09.08.2018 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Полфармхолдинг" до відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 17 977,74 грн. 17 977,74 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 03.05.2013 р. Договору № 3/05 оренди частини нежитлового приміщення, з яких : 15 000,00 грн. основного боргу, 2 308,21 грн. пені, 214,53 грн. 3% річних та 455,00 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 13.08.2018 року на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Полфармхолдинг" залишено без руху та надано позивачу строк до 5 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.

17.08.2018 року через канцелярію Господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Суд ухвалою від 21.08.2018 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/956/18 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 247 ГПК України суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження у зв'язку з її малозначністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

13.09.2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому останній зазначає, що орендні платежі ним були повністю сплачені і заборгованість перед позивачем відсутня, а тому відповідач просить суд відмовити в позові. До заперечень відповідач додав копії рахунків-фактур.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані документальні докази, суд, встановив:

03.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полфармхолдинг" (Орендодавець) та ОСОБА_1 особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) було укладено Договір оренди частини нежитлового приміщення № 3/05 (а.с. 33-35, далі - Договір).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування (далі за текстом - оренду) нежиле приміщення (далі за тестом - приміщення). Адреса приміщення - м. Полтава, вул. Шевченка, 12. Загальна площа приміщення 70 квадратних метрів.в т.ч. торговельна площа 23м 2 (п.1 Договору);

- Передача приміщення здійснюється за актом приймання-передачі, підписання уповноваженими представниками Сторін якого, свідчить про фактичну передачу такого в оренду (п.3.1 Договору);

- Цей договір набирає чинності з 03.05.2013 р . і діє до 15.05.2016 р. (п.4.1 Договору);

- Розмір орендної плати встановлюється за 1 м2 в розмірі 100,00 грн. з урахуванням ПДВ. Орендна плата починається сплачуватися з дня підписання акту приймання-передачі приміщення. Вартість комунальних послуг та електроенергії не включається в орендну палату та сплачується згідно додаткових рахунків орендодавця. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця оренди (п.5.1, п. 5.2 Договору);

- Орендар зобов'язується : використовувати приміщення у відповідності з п. 2.1 цього Договору; своєчасно сплачувати передбачені цим договором платежі (ч. 1,2 п.7.1 Договору);

- Орендар несе наступну відповідальність : за затримку сплати орендних платежів, передбачених цим договором, сплачувати Орендодавцю пеню у розмірі подвійною облікової ставки НБУ за кожний день затримки від суми заборгованості (ч. 1 п.8.1Договору);

- Після закінчення терміну або дострокового припинення договору Орендар зобов'язується протягом 3 (трьох) днів підготувати до передачі і звільнити приміщення та передати Орендодавцю за актом прийому-передачі. Орендна плата сплачується до моменту повернення приміщення за актом прийому-передачі (п.9.1- 9.2 Договору).

До Договору між сторонами було укладено зміни (а.с. 36-38), а саме :

- 01.10.2013 р. Зміни (Додаток № 2 до Договору оренди № 3/05), згідно яких сторони внесли зміни, зокрема, в частині розміру орендної плати, яка становить 5 000,00 грн.;

- 15.05.2016 р. Зміни (Додаток № 3 до Договору оренди № 3/05), згідно яких сторони дійшли згоди, що строк дії Договору продовжується до 31.12.2018 р.;

- 12.03.2018 р. Зміни (Додаток № 4 до Договору оренди № 3/05), згідно яких сторони дійшли згоди, що строк дії Договору припиняється з 01.04.2018 р..

03.05.2013 р. орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення за адресою - м. Полтава, вул. Шевченка, 12, загальною площею 70 кв.м., на підтвердження чого було складено відповідний акт, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою позивача (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 40).

В дотримання умов Договору позивачем було пред'явлено відповідачу акти здачі-приймання робіт (а.с.45-47)

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами проводилась звірка взаєморозрахунків та було складено належним чином оформлений акт, згідно якого станом на 12.03.2018 р. за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 15 000,90 грн.. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печаткою позивача (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 42-43).

В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором, в частині здійснення розрахунків по орендним платежам за січень, лютий та березень 2018 р., позивачем було пред'явлено відповідачу претензію № 12/03 від 12.03.2018 року, з вимогою оплатити орендні платежі по Договору та завчасно звільнити приміщення (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 44). Дана претензія 15.03.2018 року була отримана відповідачем, що підтверджується особистою розпискою відповідача (а.с. 44).

За даними позивача, як на момент звернення з даним позовом до суду, так і на момент розгляду даної справи відповідач зобов'язання за Договором щодо сплати орендних платежів не виконав, заборгованість останнього складає 15 000,00 грн..

31.03.2018 р. орендар повернув, а орендодавець прийняв з оренди нежитлове приміщення за адресою - м. Полтава, вул. Шевченка, 12, загальною площею 70 кв.м., на підтвердження чого було складено відповідний акт, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою позивача (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 39).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з відповідача 17 977,74 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 03.05.2013 р. Договору № 3/05 оренди частини нежитлового приміщення, з яких : 15 000,00 грн. основного боргу, 2 308,21 грн. пені, 214,53 грн. 3% річних та 455,00 грн. інфляційних втрат .

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором щодо сплати орендних платежів виконував неналежним чином, заборгованість останнього з орендних платежів за період з січня по лютий 2018 р. перед позивачем на момент прийняття рішення складає 15 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи. Дана обставина відповідачем не спростована.

Заперечення відповідача, стосовно того, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем, судом як правомірні не приймаються, оскільки надані відповідачем на підтвердження проведення оплат за орендні послуги копії рахунків-фактур не є допустимими доказами в розумінні приписів ст. 76 та ст. 77 ГПК України.

По-перше, у п. п. 5.2 Договору сторони узгодили, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця оренди.

Тобто, належними та допустимими доказами в даному випадку можуть бути, зокрема, банківські виписки по рахунку, платіжні доручення або банківські квитанції.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в розрізі приписів Закону України № 996-XIV від 16 липня 1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) та "Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого Постановою Національного банку України 29.12.2017 р. № 148, при здійсненні розрахунків у готівковій формі, фінансова операція оформлюється первинними документами, зокрема, прибутковими та витратними ордерами, касовими й товарними чеками і т.ін.. При цьому, відповідно до приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

По-друге, з вищезазначених рахунків-фактур неможливо ідентифікувати, хто саме прийняв грошові кошти.

По-третє, суд вважає за необхідне зазначити, що з вищезазначених рахунків-фактур вбачається, що невідомою особою отримано грошові кошти в загальному розмірі 20 000,00 грн. за серпень 2015 р., за квітень, жовтень, листопад та грудень 2017 р., а заборгованість за вищезазначені періоди не є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що орендар за затримку сплати орендних платежів, передбачених цим договором, зобов'язаний сплачувати Орендодавцю пеню у розмірі подвійною облікової ставки НБУ за кожний день затримки від суми заборгованості.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 308,21 грн. пені за період з 11.01.2018 року по 08.09.2018 року (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язання з оплати орендних платежів за кожний окремий місяць), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з 214,53 грн. трьох процентів річних та 455,00 грн. інфляційних втрат за період з 11.01.2018 року по 08.09.2018 року (з урахуванням моменту виникнення зобов'язання з оплати орендних платежів за кожний окремий місяць), суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним, допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 15 000,00 грн. основного боргу, 2 308,21 грн. пені, 214,53 грн. трьох процентів річних та 455,00 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 36000 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полфармхолдинг" (вул. Кагамлика, 37-А, м. Полтава, Полтавська область, 36000 ; код ЄДРПОУ 32689613) 15 000,00 грн. основного боргу, 2 308,21 грн. пені, 214,53 грн. трьох процентів річних та 455,00 грн. інфляційних втрат та 1 762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 26.09.2018 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М.Тимощенко