Рішення

від 01.10.2018 по справі 917/683/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2018 Справа № 917/683/18

За позовною заявою Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1", юридична адреса: АДРЕСА_1,36014; поштова адреса: вул. Зигіна, 29, оф. 203, м. Полтава, 36014

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПК-Стандарт", вул. Автобазівська, 2/9, м. Полтава, Полтавська область, 36008

про стягнення 213776,92 грн. заборгованості

Суддя О.М. Тимощенко

ОСОБА_2 Стельмах

Представники:

від позивача : не з'явився;

від відповідача : не з'явився.

Обставини справи: 11.06.2018 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПК-Стандарт" про стягнення 213 776,92 грн. заборгованості за договором оренди №1909/ОР від 19.09.2017 року, з яких : 175 500,00 грн. - сума основного боргу, 25 149,01 грн. - пеня, 10 745,91 грн. - інфляційні втрати, 2 382,00 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 13.06.2018 року на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу позовну заяву Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" залишено без руху та надано позивачу строк 5 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.

18.06.2018 року через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

30.07.2018 року ухвалою Господарського суду Полтавської області відкрито провадження у справі № 917/683/18.

06.09.2018 року ухвалою Господарського суду Полтавської області було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті.

Сторони представництво у судове засідання 01.10.2018 р. не забезпечили, відповідач у визначений судом у п. 6 ухвали суду від 30.07.2018 р. строк відзиву на позов не надав. Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи. Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Явка учасників процесу в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.07.2018 року була надіслана відповідачу 15.08.2018 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 08.08.2018 року з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку від 07.08.2018 року про невручення даного поштового відправлення у зв'язку з - "закінченням встановленого строку зберігання" .

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 30.07.2018 року є 07.08.2018 року.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення ( ч.4 ст. 240 ГПК України)

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані документальні докази, суд, встановив:

19.09.2017 р. між Приватним підприємством "Українська сервісна бурова компанія-1" (Орендодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПК-Стандарт" (Орендар) було укладено Договір № 1909/ОР (а.с. 12-16, далі - Договір).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- орендодавець зобов'язується передати Орендарю в строкове платне користування ясс (гідравлічний ударний механізм двосторонньої дії) QYSZ165В (надалі - Обладнання), а Орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування Обладнання та сплачувати за користування ним орендну плату. Найменування, кількість, облікова вартість та інші характеристики Обладнання визначаються в Додатках до цього Договору. Обладнання передається в оренду з метою використання за призначенням в господарській діяльності Орендаря (п.1 Договору );

- строк оренди починає перебіг з дати підписання Сторонами акту приймання - передачі Обладнання в оренду та закінчується датою підписання акту приймання-передачі (повернення) Обладнання з оренди. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Обладнання іншій стороні Договору. Відновлювальна вартість Обладнання, що передається в оренду, визначаться в Додатках до цього Договору (п.2.2 Договору);

- розмір орендної плати за користування Обладнанням та розмір вартості одноразового сервісного обслуговування Обладнання визначаються в Додатках до цього Договору. Розрахунок фактичного часу знаходження Обладнання в режимі роботи, за який нараховується орендна плата, здійснюється подобово з моменту складання акту прийому - передачі Обладнання в оренду і закінчується поверненням Обладнання з оренди, що фіксується актом прийому-передачі, за винятком однієї доби, що відводиться на мобілізацію і демобілізацію Обладнання. Орендар зобов'язується сплачувати Орендодавцю орендну плату за користування Обладнанням протягом 10 (десяти) банківських днів місяця наступного за розрахунковим з дати підписання ОСОБА_2 підтвердження користування Обладнанням на підставі рахунку (п.3.1 - 3.3 Договору);

- орендар зобов'язується: Використовувати Орендоване Обладнання відповідно до його призначення та умов цього Договору. Своєчасно і в повному обсязі сплачувати Орендну плату, на умовах викладених у Договорі (п. 4.1.1 - 4.1.2 Договору);

- за порушення строків оплати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п. 7.3 Договору);

- цей Договір вступає в силу з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2017 рок Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не виявить бажання розірвати Договір, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік (п.9.1 Договору).

Згідно акту прийому-передачі від 20.09.2017 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду ясс (гідравлічний ударний механізм двосторонньої дії) QYSZ165B . Вищезазначене обладнання відповідачем було повернуто позивачу 06.10.2017 р. (копії актів наявні у матеріалах справи, а.с. 18-19).

19.10.2017 р. позивачем повторно було передано в оренду відповідачу ясс (гідравлічний ударний механізм двосторонньої дії) QYSZ165B, який 27.11.2017 р. відповідач повторно повернув позивачу (копії актів наявні у матеріалах справи, а.с. 20-21) .

В дотримання умов Договору позивачем було пред'явлено відповідачу акти надання послуг на загальну суму 337 500,00 грн., а саме : №150 від 06.10.2017р. на суму 117 000,00 грн., №167 від 31.10.2017р.на суму 99 000,00 грн., №217 від 12.12.2017р. на суму 121 500,00 грн. (а.с. 22-24). Дані акти були підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін.

В порушення умов Договору, відповідачем була здійснена лише часткова оплата наданих позивачем послуг, а саме : 19.09.2017 р. сплачено 45 000,00 грн., 13.10.2017 р. сплачено 72 000,00 грн., 10.11.2017 р. сплачено 20 000,00 грн. та 28.12.2017 р. сплачено 25 000,00 грн. Проведення відповідачем часткових оплат підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача (а.с. 25-28).

За даними позивача, як на момент звернення з даним позовом до суду, так і на момент розгляду даної справи відповідач зобов'язання за Договором, щодо сплати орендних платежів не виконав, заборгованість останнього складає 175 500,00 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з відповідача 213 776,92 грн. заборгованості за договором оренди №1909/ОР від 19.09.2017 року, з яких : 175 500,00 грн. - сума основного боргу, 25 149,01 грн. - пеня, 10 745,91 грн. - інфляційні втрати, 2 382,00 грн. - 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором щодо сплати орендних платежів виконував неналежним чином, заборгованість останнього з орендних платежів перед позивачем на момент прийняття рішення складає 175 500,00 грн., що підтверджується матеріалами справи. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3 Договору визначено, що орендар за порушення строків оплати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу .

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 25 149,01 грн. пені за період з 15.11.2017 року по 14.05.2018 року (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язання з оплати орендних платежів по кожному окремому акту), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з 2 382,00 грн. трьох процентів річних та 10 745,91 грн. інфляційних втрат за період з 15.11.2017 року по 14.05.2018 року (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язання з оплати орендних платежів по кожному окремому акту), суд визнає його правильним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 175 500,00 грн., пені в сумі 25 149,01 грн., інфляційних втрат в сумі 10 745,91 грн. та 3% річних в сумі 2 382,00 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПК-Стандарт" (вул. Автобазівська, 2/9, м. Полтава, Полтавська область, 36008, код ЄДРПОУ 41471190, р/р 26003150283001 в ПАТ Полтава-банк МФО 331489) на користь Приватного підприємства Українська сервісна бурова компанія-1 (АДРЕСА_1, 36014, код ЄДРПОУ 36514577, р/р НОМЕР_1 в ПАТ Полтава-банк МФО 331489) борг в сумі 175 500,00 грн., пеню в сумі 25 149,01 грн., інфляційні втрати в сумі 10 745,91 грн. та 3% річних в сумі 2 382,00 грн. та 3 206,65 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

рішення підписано 02.10.2018 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М.Тимощенко