Рішення

від 24.09.2018 по справі 913/313/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

24 вересня 2018 року Справа № 913/313/18

Провадження № 9/913/313/18

За позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування", вул.Кудрявська, буд.26/28, м. Київ-53, 04053, в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування", вул.Стадіонна, буд.9, смт. Донець Балаклійського району Харківської області , 64250

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", кв.Гайворового, буд.35а, м. Луганськ, 91021

про стягнення 15249 грн 28 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю №2-396д від 02.01.2018;

від відповідача: представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" про стягнення заборгованості за договором № 4С від 07.06.2010 про спільне використання технологічних електричних мереж в сумі 14575 грн 65 коп., пені у розмірі 747 грн 54 коп., 3 % річних у сумі 143 грн 01 коп. та інфляційних втрат у сумі 293 грн 60 коп.

Позивач на обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем, як користувачем мереж, своїх зобов'язань за договором, зокрема в частині проведення своєчасного та повного розрахунку за надані йому послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання протягом жовтня 2017 року - березня 2018 року, а тому у зв'язку із допущенням прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем на підставі п.8.2.1. договору та ст.625 ЦК України нараховано відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.06.2018 (у складі судді Ворожцова А.Г.) відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

У відзиві б/н від 30.07.2018 відповідач не заперечує надання відповідних послуг та наявність заборгованості, однак посилається на їх передчасність та не виникнення обов'язку зокрема з оплати пені, оскільки позивачем в порушення п.8.2.1 договору №4С від 07.06.2010 року не надано рахунків відповідачу на оплату пені. За вказаних обставин, а також посилаючись на складне фінансове становище, відповідач просить суд зменшити розмір неустойки (пені) на 95% та відмовити у задоволені неправомірно нарахованих санкцій.

15.08.2018 представником позивача відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України подана заява про зменшення позовних вимог за вих.№ 2-8081-3 від 13.08.2018, з новим розрахунком, в якій позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу за договором № 4С від 07.06.2010 до 13835 грн 01 коп. та розмір інфляційних нарахувань до 209 грн 49 коп., збільшив розмір пені до 1001 грн 58 коп. та 3% річних до 203 грн 20 коп., загалом просив стягнути з відповідача суму 15249 грн 28 коп(а.с.116-124).

Дана заява була прийнята судом до розгляду, спір вирішується судом з її урахуванням.

Позивач у відповіді на відзив відповідача на позовну заяву за вих.№ 2-8096-3 від 14.08.2018 заперечив проти задоволення поданого клопотання про зменшення розміру нарахованої пені, зазначивши про те, що та обставина, що відповідач надає послуги населенню та має податкову заставу, не впливає на обов'язок відповідача виконувати свої договірні зобов'язання перед позивачем та відповідно не виключає його вини у виникненні заборгованості. Основним видом діяльності позивача є видобування природного газу, 100% якого реалізується відповідачу для задоволення потреб населення. Порушення відповідачем умов договору призводить до фактичної неможливості видобутку природного газу, що може призвести до недостатнього забезпечення природним газом населення та підприємств, що здійснюють теплопостачання в опалювальний період. Умовами договору про те, що на суму пені позивач виписує окремий рахунок визначено лише порядок добровільної сплати пені відповідачем. Проте, не направлення рахунку відповідачу, не позбавляє позивача права стягнення пені у судовому порядку. Оскільки розмір штрафних санкцій узгоджений сторонами у договорі, вимоги відповідача щодо зменшення розміру пені на 95% є безпідставними

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.08.2018 (у складі судді Ворожцова А.Г.) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.08.2018.

Як свідчать матеріали справи, судове засідання призначене на 27.08.2018 не проводилося у зв'язку з перебуванням судді Ворожцова А.Г. на лікарняному, про що сторін було повідомлено телефонограмами.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №191-р від 04.09.2018, у зв'язку із отриманням суддею Ворожцовим А.Г. листка непрацездатності, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду був проведений повторний автоматичний розподіл заяви, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 04.09.2018. Справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.09.2018 прийнято справу №913/313/18 до розгляду в новому складі суду. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті. Призначено справу до розгляду по суті на 24.09. 2018.

В судове засідання 24.09.2018 прибув лише представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Наразі відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.42 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні.

За висновком суду, неприбуття представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, враховуючи належне його повідомлення. Суд також враховує, що від сторін обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду спору не надходило, натомість в матеріалах справи наявні викладені правові позиції обох сторін із доданими доказами. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду.

У судовому засіданні 24.09.2018 постановлено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, та заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (далі - позивач), як власником, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (далі - відповідач), як користувачем, було укладено договір № 4С від 07.06.2010 (далі - договір) про спільне використання технологічних електричних мереж з протоколом розбіжностей в редакції, запропонованій позивачем (а.с.17-39).

Додатковою угодою від 28.01.2013 до договору у зв'язку з реорганізацією Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» , сторону договору №4С від 07.06.2010 - Дочірню компанію «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» замінено на Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (а.с.41).

Рішенням акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» №237 від 21.05.2018 було змінено тип, найменування товариства та внесено зміни до статуту шляхом затвердження його у новій редакції. Згідно вказаного рішення найменування Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» змінено на Акціонерне товариство "Укргазвидобування".

Згідно з п.1.1 договору, власник зобов'язується надавати послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання для забезпечення технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії (далі - послуги з утримання технологічних мереж спільного використання) в точки приєднання електроустановок користувача, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Власника з утримання технологічних електричних мереж спільного використання відповідно до умов договору.

Порядок розрахунку вартості послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання наведено в додатку «Порядок обрахування плати за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання» , який розроблено відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423 (п. 7.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, користувач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, належних власникові, в строк, встановлений договором. Підписувати (або надавати вмотивовану відмову від підписання) акт про обсяг переданої електричної енергії та акт прийому-здачі наданих послуг протягом трьох робочих днів, починаючи з дня отримання зазначених документів від власника. Повернення підписаних або не підписаних (з мотивованою відмовою) акту про обсяг переданої електричної енергії та акту прийму-здачі наданих послуг здійснюється користувачем не пізніше наступного робочого дня після спливу зазначеного триденного строку (п.4.1, 4.4 договору).

Пунктом 7.3. договору визначено, що оплата користувачем послуг з утримання технологічних мереж спільного використання здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок власника на підставі рахунку, виставленого власником користувачу. Власник виставляє рахунок після підписання сторонами акту про обсяг переданої електричної енергії та акту прийму-здачі наданих послуг. Користувач сплачує рахунок протягом десяти днів, починаючи з дня його отримання від власника.

Відповідно до п. 7.1. договору, розрахунковим вважається період з 1 числа поточного місяця до 1 числа наступного місяця.

За внесення платежів, передбачених п.4.1 договору, з порушенням терміну, визначеного п.7.3 договору, користувач сплачує власнику пеню у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. На суму пені власник виписує окремий рахунок (п.8.2.1 договору).

Договір набирає чинності з 01.10.2010, укладається на строк до 31.12.2010 року та вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення цього строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від договору або його перегляд. Договір може бути розірвано достроково за згодою сторін або в інших випадках, передбачених законодавством. Договір втрачає чинність у разі переходу права власності (права господарського відання) та технологічні електричні мережі спільного використання від власника до іншої особи з дати такого переходу (п.9.4. договору в редакції згідно внесених змін додатковою угодою від 28.10.2010, а.с.40).

На виконання вказаних умов договору позивачем були надані відповідачеві в період з жовтня 2017 року по березень 2018 року послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, належних власникові. Отримані послуги відповідач не оплатив, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 13 835 грн 01 коп., за стягненням якої та, нарахованих у зв'язку із допущенням простроченням, пені, 3% річних та інфляційних втрат, звернувся позивач до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою, укладений між сторонами договір №4С від 07.06.2010 є договором про надання послуг, до якого застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України, глав 19-22 Господарського кодексу України.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт надання позивачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за вказаним договором №4С від 07.06.2010 підтверджується наявними матеріалами справи.

Зокрема, долученими копіями актів прийому - здачі наданих послуг: від 31.10.2017 на суму 2296 грн 31 коп., від 30.11.2017 на суму 2296 грн 31 коп., від 31.12.2017 на суму 2296 грн 31 коп., від 31.01.2018 на суму 2562 грн 24 коп., від 28.02.2018 на суму 2562 грн 24 коп., від 31.03.2018 на суму 1821 грн 60 коп. (а.с.42,45,48,52,55,58), а також підписаними сторонами актами про обсяг переданої електричної енергії (а.с.43,46,49,51,55,58), та виставленими відповідачу рахунками для оплати наданих послуг: №886 від 31.10.2017 на суму 22 96 грн 31 коп., №977 від 30.11.2017 на суму 22 96 грн 31 коп., №1034 від 31.12.2017 на суму 2296 грн 31 коп., №130 від 31.01.2018 на суму 2562 грн 24 коп., №201 від 28.02.2018 на суму 2562 грн 24 коп., №276 від 31.03.2018 на суму 1821 грн 60 коп. (а.с. 42, 45, 48, 51, 54,57).

Вказані акти були підписані представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунки за зобов'язаннями жовтня 2017 року по березень 2018 року направлялися відповідачу поштою та вручалися нарочно представнику, про що свідчать відмітки про отримання, проставлені на повідомленнях про вручення поштових відправлень та роздруківки з сайту Укрпошти.

Судом враховується, що відповідач не оспорює заявлені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Оскільки зобов'язання з оплати послуг з утримання технологічних мереж у сумі 13835 грн 01 коп. в обумовлений договором строк відповідачем не були виконані у повному обсязі та своєчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами та не спростовано відповідачем, тому господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №4С від 07.06.2010 про спільне використання технологічних електричних мереж за отримані послуги в період з жовтня 2017 року по березень 2018 року в зазначеному розмірі.

Розглядаючи додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Як вбачається, позивач заявляє до стягнення 3% річних на загальну суму 203 грн 20 коп., які розраховані окремо по кожному зобов'язанню за загальний період прострочення з 01.12.2017 по 14.08.2018 (а.с.122).

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем, за допомогою програми «Законодавство» та встановлено, що він відповідає чинному законодавству, є обґрунтованим та арифметично вірно обрахованим.

Враховуючи викладене, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є 3% річних в сумі 203 грн 20 коп.

Відносно заявленої додаткової вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат окремо по кожному зобов'язанню за загальний період з грудня 2017 року по липень 2018 року на загальну суму 209 грн 49 коп., суд зазначає наступне.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.122), господарський суд зауважує про правильність визначення періодів для нарахування інфляційних та застосованих коефіцієнтів. Разом з тим, в розрахунку наявні арифметичних неточності, зокрема, позивачем застосовується сукупний індекс інфляції з округленням, що призвело до безпідставного збільшення суми інфляційних, обрахованих зокрема за зобов'язаннями жовтня 2017, січня - лютого 2018 року

Враховуючи виявлені помилки, судом здійснено правильний розрахунок інфляційних за допомогою інформаційно-правової системи Законодавство :

Період виникнення заборгованостіСума боргуТермін сплатиСума оплати (простроченого боргу)Сукупний індекс інфляціїПеріод нарахування інфляційнихІнфляційні втрати Жовтень 2017 у позивача 2296,31 30.11.2017 2296,31 104,67грудень 2017- липень 2018 107,33 107,93 Листопад 2017 у позивача 2296,31 02.01.2018 2296,31 102,10лютий 2018- липень 2018 48,36 48,22 Грудень 2017 у позивача 2296,31 29.01.2018 2296,31 102,10лютий 2018- липень 2018 48,36 48,22 Січень 2018 у позивача 2562,24 16.03.2018 2562,24 100,09квітень 2018- липень 2018 2,42 2,56 Лютий 2018 у позивача 2562,24 29.03.2018 2562,24 1,001квітень 2018- липень 2018 2,42 2,56 Всього 208,61 З огляду на зазначене, з відповідача підлягають правомірно стягненню інфляційні втрати саме в сумі 208 грн 61 коп. В іншій частині інфляційних втрат, заявлених позивачем, слід відмовити.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені на загальну суму 1 001 грн 58 коп., яка розрахована позивачем за загальний період прострочення з 01.12.2017 - по 14.08.2018 (а.с.121).

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно положень ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як вбачається, в пп.8.2.1 п.8.2 договору сторонами було погоджено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1 договору, з порушенням терміну, визначеного п.7.3 договору, користувач сплачує власнику пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. На суму пені власник виписує окремий рахунок.

Судом було перевірено розрахунок пені, наданий позивачем (а.с.121), та встановлено, що зазначений розмір визначений у договорі є більшим ніж облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, а тому позивачем обґрунтовано застосовується облікові ставки НБУ.

Разом з тим, суд зауважує про те, що позивач хоча і вказує у розрахунку, що розрахунок здійснює із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, однак, фактично розраховує пеню із застосуванням лише однієї облікової ставки НБУ, що наразі є правом позивача та не порушує прав відповідача.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок, суд враховує, що останнім правильно визначені періоди нарахування, дата виникнення прострочення, розрахунок є арифметично вірним. За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 001 грн 58 коп.

Доводи відповідача з приводу відсутності підстав для стягнення пені оскільки позивачем не направлялися відповідачу рахунки на пеню згідно пп.8.2.1 п.8.2 договору, суд визнає помилковими та до уваги не приймає, враховуючи наступне.

Суд зауважує про те, що в пп.8.2.1 п.8.2 договору сторони передбачили підстави та порядок нарахування пені - у разі допущення прострочення в платежах, а також те, що на суму пені власник виписує рахунок.

Однак, виходячи зі змісту вказаного пункту, підстава та дата, з якої підлягає нарахуванню пеня, не ставиться сторонами в залежність від факту направлення/вручення відповідного рахунку користувачу.

Крім того, не направлення рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України. Наявність або відсутність рахунку не звільняє боржника від обов'язку її сплатити у разі заявлення до стягнення кредитором. Адже підставою для нарахування пені, як штрафної санкції, є допущення боржником прострочення у виконанні грошових зобов'язань - несвоєчасне внесення платежів. Зазначене не обмежує позивача у праві звернутися із відповідною вимогою про стягнення з відповідача нарахованої пені в судовому порядку.

З огляду на викладене, обґрунтованою визнається вимога щодо стягнення пені в сумі 1 001 грн 58 коп.

Встановлені за матеріалами справи обставини та доводи позивача відповідач під час розгляду спору не спростував, докази здійснення погашення боргу в матеріалах справи також відсутні.

Вирішуючи заявлене клопотання відповідача у відзиві на позовну заяву б/н від 30.07.2018 про зменшення розміру пені на 95%, господарський суд виходить з наступного.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що неповна оплата послуг по утриманню технологічних електричних мереж спільного використання наданих за вказаним договором пов'язана з обставинами, на які підприємство не в змозі вплинути. Зокрема, споживачі послуг з постачання електричної енергії не розраховуються з товариством за отримані послуги, що призводить до виникнення заборгованості перед ДП Енергоринок , яка складає станом на 01.05.2018 5 175 457,9 тис.грн., заборгованість споживачів побутового та юридичного секторів складає 5660050 тис.грн.; фінансові санкції НКРЕКП, протиправний арешт рахунків державною виконавчою службою призвели до блокування фінансових операцій та обнуління поточних рахунків товариства. Внаслідок форм-мажорних обставин на території Луганської та Донецької області ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" перебуває у важкому фінансовому становищі. Крім того, під час бойових дій на території Луганської області значних пошкоджень зазнало майно та устаткування підприємства, яке за власні кошти ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" змушене відновлювати, з метою забезпечення електроенергією споживачів побутового та юридичного секторів, внаслідок чого зазнає значних матеріальних збитків і втрат.

Приписами статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідач не подав суду доказів свого важкого фінансового становища, винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення ним грошового зобов'язання та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій. Належні докази щодо збитковості господарської діяльності відповідачем суду не представлені (не надано баланс, фінансові звіти за відповідні періоди). Долучені довідки за підписом комерційного директора відповідача про наявність заборгованості перед ДП Енергоринок та про наявність дебіторської заборгованості споживачів наразі не є належними доказами в розумінні ст.ст.76-79 ГПК України.

Пеня в сумі 1 001 грн 58 коп. заявлена до стягнення позивачем за висновком суду не є надмірно великою порівняно із збитками кредитора. Уклавши договір, сторони чітко визначили між собою межі відповідальності за порушення кожною стороною взятих на себе зобов'язань.

Крім того, судом враховується, що на час розгляду спору основна заборгованість відповідачем також залишається не погашеною.

Доводи про форс-мажорні обставини не приймаються судом до уваги, так як згідно ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Відповідач сертифікат Торгово-промислової палати України суду не подав.

За таких обставин, клопотання відповідача про зменшення пені на 95% відхиляється в зв'язку з його необґрунтованістю.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути основний борг у сумі 13 835 грн 01 коп., 1 001 грн 58 коп.- пені, 203 грн 20 коп. - 3% річних; 208 грн 61 коп. - інфляційних нарахувань , нараховані на підставі пп.8.2.1 п.8.2 договору, ст.625 ЦК України, у зв'язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов'язання. В іншій частині позову слід відмовити.

Також згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1761 грн 90 коп.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (кв.Гайового, буд.35а, м. Луганськ, 91021, адреса для листування - 92702 Луганська область, м. Старобільськ, вул.. Горького, 123, ідентифікаційний код 31443937) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вул.Кудрявська, буд.26/28, м.Київ-53, 04053, ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" (вул.Стадіонна, буд.9, смт. Донець Балаклійського району Харківської області , 64250, ідентифікаційний код 00153146) основний борг у сумі 13 835 грн 01 коп., 1 001 грн 58 коп.- пені, 203 грн 20 коп. - 3% річних; 208 грн 61 коп. - інфляційних нарахувань, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 761 грн 90 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" б/н від 30.07.2018 про зменшення розміру пені на 95 % відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 03.10.2018.

Суддя О.В. Драгнєвіч