Рішення

від 19.09.2018 по справі 925/665/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року

м. Черкаси справа № 925/665/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., з секретарем судового ОСОБА_1 за участю прокурора - Іщенко І.В. посвідчення, представників: позивача - ОСОБА_2 за довіреністю, першого відповідача - не з'явився, другого відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до комунального закладу "Михайлівська спеціальна загальноосвітня школа - інтернат Черкаської обласної ради" та до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестагропром" про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання недійсним договору про спільну діяльність без об'єднання вкладів учасників від 02.04.2018р. та зобов'язати звільнити займану земельну ділянку площею 14,3260 га з кадастровим номером 7121884000:02:000:1154, що розташована на території Михайлівської сільської ради за межами населеного пункту.

Позов вмотивовано тим, що умовами спірного договору передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою з метою здійснення підприємницької діяльності (виробництво сільськогосподарської продукції). Тобто цей договір є фактично договором оренди і укладений з порушенням вимог закону до таких договорів.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав вказаних у позові.

Представник першого відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник другого відповідача у відзиві на позов направленому суду проти позовних вимог заперечував. Заперечення вмотивоване тим, що спірний договір є саме договором про спільну діяльність і відповідає вимогам закону щодо таких договорів.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши наявність в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, судом було встановлено наступне.

Кам'янським відділом Смілянської місцевої прокуратури за результатами перевірки законності використання майна дитячих закладів встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ №347759, виданого на підставі розпорядження Кам'янської районної державної адміністрації від 07.10.2004 за №239 Михайлівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернат надано у постійне користування із земель державної власності земельну ділянку площею 14,3260 га сільськогосподарських угідь.

Земельна ділянка розташована на території Михайлівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області, кадастровий номер 7121884000:02:000:1154.

Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за №51.

02.04.2018 між ТОВ Інвестагропром та Михайлівською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернат укладено договір про спільну діяльність без об'єднання вкладів учасників (далі Договір).

Термін дії договору до 31.12.2018.

Відповідно до розділу 1 договору сторони приймають на себе зобов'язання спільно діяти у сфері сільського господарства з метою досягнення спільних цілей щодо вирощування врожаю зернових, практики та навики обробітку земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні у Михайлівської школи-інтернат, загальною площею 14,3260 га.

Відповідно до п. 3.1 Договору ТОВ Інвестагропром зобов'язаний провести сільськогосподарський обробіток земельної ділянки, здійснити комплекс весняно-польових робіт та забезпечити його матеріальними ресурсами, сільськогосподарською технікою та персоналом - тобто здійснити всі необхідні та достатні дії для сільськогосподарського обробітку земельної ділянки.

Керівництво спільною діяльністю за договором (повне ведення господарських справ) і ведення бухгалтерського обліку доручено ТОВ Інвестагропром (п. 5.3 Договору).

Згідно з розділом 6 Договору вкладом ТОВ Інвестагропром є: грошові кошти, матеріальні ресурси, сільськогосподарська техніка з персоналом, агрономія, охорона посівів та врожаю.

Вкладом Михайлівської школи-інтернат є земельна ділянка, професійні навички та вміння.

Михайлівська школа-інтернат не є професійно-технічним навчальним закладом, учні школи не проходять навчально-виробничу практику, а також не є науковим сільськогосподарським закладом, тому не може здійснювати професійну діяльність в аграрній сфері, в зв'язку з чим відповідні положення спірного договору носять формальний характер, включені до договору з метою приховати орендні відносини, які фактично склалися між сторонами.

З листа Михайлівської школи-інтернат від 06.03.2018 №16/04-03 вбачається, що аналогічні договірні відносини між сторонами існують щорічно з 2015 року. За період 2015-2017 роки ТОВ Інвестагропром сплатив дитячому закладу кошти в сумі 72 000,00 грн.

ТОВ Інвестагропром фактично користується та володіє, експлуатує земельну ділянку площею 14,3260 га за рахунок власної техніки, обладнання, інвентарю, паливно-мастильних матеріалів, насіннєвих матеріалів, мінеральних добрив, засобів рослин, відповідних спеціалістів, працівників та сплачує плату за її експлуатацію та користування Михайлівській школі-інтернат.

Таким чином, земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7121884000:02:000:1154, площею 14,3260, що перебуває у державній власності та надана в постійне користування дитячому закладу фактично вибула у платне користування та повне відання суб'єкта господарювання для здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Статтею 1130 ЦК України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до положень статті 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об'єднання осіб для досягнення спільної мети.

Однак оспорюваний договір не може вважатись договором про спільну діяльність, оскільки відповідач 1 фактично передав земельну ділянку, права розпоряджатися якою не має; жодної спільної господарської мети сторони не мали, позаяк лише відповідач 2 здійснював господарську діяльність на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні відповідача 1; вклад Михайлівської школи-інтернат (крім земельної ділянки) має формальний характер не підкріплений дійсними обставинами.

Водночас, за змістом статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Укладаючи договір про спільну діяльність від 02.04.2018, Михайлівська школа-інтернат та ТОВ Інвестагропром мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки умовами спірного договору передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою з метою здійснення підприємницької діяльності (виробництво сільськогосподарської продукції), договір не містить іншої мети, з якою використовується земельна ділянка. Тобто, фактичний об'єкт договору - земельна ділянка дитячого навчального закладу передано у строкове платне користування.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, укладений між відповідачами договір про спільну діяльність є удаваним, оскільки його вчинено для приховання договору оренди земельної ділянки.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, Законом України Про оренду землі та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Положеннями частин 1, 8 статті 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

З огляду на вказане, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Права землекористувачів визначені ст. 95 Земельного кодексу України. Відповідно до ч. 1 цієї статті землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування, а отже сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Формулювання законодавця право самостійно господарювати підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, підкреслюючи що таке господарювання має відбуватися самостійно.

У пунктах 2.24, 2.25 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин зазначено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правової о режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. У спорах про визнання договорів оренди землі недійсними необхідно з'ясовувати наявність відповідних повноважень у осіб, якими підписується договір.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, визначено статтею 124 Земельного Кодексу України.

Відповідно до норм вказаної статті така передача здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. З ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Статтею 84 Земельного кодекс України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Таким чином, повноваження щодо розпорядження (надання у власність та користування) спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення належать виключно до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, а отже відповідач - Комунальний заклад Михайлівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Черкаської обласної ради , будучи лише користувачем земельної ділянки, не наділений правом її передачі в користування іншій особі та укладення спірного правочину.

Частиною 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі визначено порядок укладення договору оренди землі, а саме: укладення договору оренди земельної

ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування -орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Всупереч наведених норм чинного земельного законодавства земельна ділянка площею 14,3260 га ріллі надана відповідачем-1 відповідачу-2 на підставі оспорюваного договору спільної діяльності від 02.04.2018 у фактичне орендне користування.

В порушення вимог ст. ст. 92, 122, 124, 125 Земельного кодексу України, ст.16 Закону України Про оренду землі , при укладенні спірного договору рішення відповідного органу виконавчої влади не приймалися, аукціон не проводився, та Михайлівська школа-інтернат фактично передала у користування ТОВ Інвестагропром для здійснення підприємницької діяльності земельну ділянку, якою не мала права розпоряджатися.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В порушення Закону України Про оренду землі оспорюваний договір від 02.04.2018р. не містить істотних умов, передбачених діючим законодавством для договору оренди землі, не відповідає типовій формі договору оренди землі, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220.

Приписами ст. 6 Цивільного Кодексу України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, сторони при укладенні спірного правочину порушили норми Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі в тому числі щодо наявності повноважень на розпорядження земельною ділянкою у відповідача 1.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі за № 908/546/17 та від 10.05.2018 у справі №924/263/17.

Відповідно до ч. 2 ст.18 Закону України Про освіту навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 12.06.2003 №363 затверджено Положення про загальноосвітню школу-інтернат, відповідно до п. 1.2 якого школа-інтернат та санаторна школа-інтернат у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України Про освіту , Про загальну середню освіту , іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 44 Закону України Про загальну середню освіту , матеріально-технічна база загальноосвітніх навчальних закладів включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно загальноосвітніх навчальних закладів належить їм на правах, визначених законодавством України.

Згідно відомостей Державного акту на право постійного користування земельна ділянка площею 14,3260 га відноситься до земель освіти.

Враховуючи особливість суб'єкта користування земельною ділянкою - як навчального закладу, спірне майно, як його складова, пов'язана із освітнім процесом, набуває властивості об'єкта освіти.

Отже, використання вказаної земельної ділянки державної форми власності здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки насамперед її використання повинно бути спрямоване на забезпечення потреб вихованців закладу, а не здійснення господарської діяльності третьою особою.

Таким чином, у зв'язку з використанням земельної ділянки суб'єктом господарювання на підставі спірного договору, має місце її використання не за цільовим призначенням, а отже спірний договір суперечить положенням ч. 1 ст. 96 ЗК України, ст. 63 Закону України Про освіту , ст. 44 Закону України Про загальну середню освіту .

За змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно ст.ст. 152, 155 ЗК України, захист прав на земельні ділянки, крім іншого, здійснюється шляхом визнання недійсними як угод, так і рішень органів виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи, що нормами спеціального земельного законодавства визначений особливий порядок передачі в оренду земель, який у даному випадку дотриманий сторонами не був, та зважаючи на те, що зміст спірного правочину не відповідає вимогам статей 4, 16 Закону України Про оренду землі , нормам Земельного кодексу України, відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 207 Господарського кодексу України, укладений договір від 02.04.2018 підлягає визнанню недійсним.

Правовим наслідком визнання правочину недійсним, відповідно до ст. 216 ЦК України є подвійна реституція - кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Встановлені цією статтею наслідки недійсного правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються, зокрема до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Внаслідок неправомірних дій відповідачів щодо незаконної передачі у користування та використання суб'єктом господарювання спірної земельної ділянки, порушено законні повноваження ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, як органу державної влади, на розпорядження земельною ділянкою державної власності.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, будучи органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в тому числі щодо управління державним майном до складу якого входить спірна земельна ділянка, наділений правом розпоряджатися землями державної власності та обов'язком щодо контролю за їх використанням, не забезпечив дієвого контролю та нагляду за використанням земельної ділянки державної власності, внаслідок чого земельна ділянка незаконного перейшла у відання та господарювання третьої особи, не здійснюючи тим самим захист інтересів держави у сфері земельних відносин.

У даному випадку порушення інтересів держави полягає в незаконній передачі земельної ділянки державної власності із відання дитячого закладу у господарювання юридичної особи для здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства господарський суд дійшов до висновку, що спірний договір про спільну діяльність без об'єднання вкладів учасників від 02.04.2018 року підлягає визнанню недійсним, як такий, що суперечить Закону, а займана земельна ділянка державної власності площею 14,3260 га з кадастровим номером 7121884000:02:000:1154 звільненню.

Прокуратура Черкаської області за платіжним дорученням від 19.06.2018 №1118 сплатила 11256,70 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати прокуратури Черкаської області на сплату судового збору у сумі 11256,70 грн. підлягають відшкодуванню їй за рахунок відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про спільну діяльність без об'єднання вкладів учасників від 02.04.2018р. укладений між ТОВ Інвестагропром та Михайлівською спеціалізованою загально освітньою школою - інтернат.

Зобов'язати ТОВ Інвестагропром звільнити займану земельну ділянку площею 14,3260 га з кадастровим номером 7121884000:02:000:1154, що розташована на території Михайлівської сільської ради за межами населеного пункту.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестагропром" (вул. Шевченка, 46, с. Телепине, Кам'янський район, Черкаська область, 20842, код 33077520) на користь прокуратури Черкаської області (бульв. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000, код 02911119, МФО 820172, р/р 35212034003751) - 5628,35 грн. судового збору.

Стягнути з комунального закладу Михайлівська спеціальна загальноосвітня школа - інтернат Черкаської обласної ради (вул.. Шевченка, 121, с. Михайлівка, Кам'янський район, Черкаська область, 20825, код 04591593) на користь прокуратури Черкаської області (бульв. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000, код 02911119, МФО 820172, р/р 35212034003751) - 5628,35 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.10.2018.

Суддя К.І. Довгань