Рішення

від 26.09.2018 по справі 917/984/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2018 Справа № 917/984/18

за позовною заявою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ,04053) в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування", вул. Європейська, 173, м. Полтава, 36008

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Техремсервіс" АДРЕСА_1,36004

про стягнення 25 304,39 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Стельмах А.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 дов. №2-715д від 06.06.2018 року

від відповідача: не з'явився

Обставини справи : до Господарського суду Полтавської області 15.08.2018 року надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Техремсервіс" про стягнення 25 304,39 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 17.08.2018 року на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу позовну заяву Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" залишено без руху та надано позивачу строк 5 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.

22.08.2018 року через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 27.08.2018 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання у справі було призначено на 26.09.2018 року.

В судовому засіданні 26.09.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.08.2018 була надіслана відповідачу 27.08.2018 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1,36004.

Однак, поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 05.09.2018 року з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку про невручення даного поштового відправлення у зв'язку з - "не запитом".

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 27.08.2018 року є 04.09.2018 року.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.09.2018 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив коли буде складено повне рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

між ПАТ Укргазвидобування в особі філії ГПУ Полтавагазвидобування (позивач, покупець) та ТОВ Техремсервіс (постачальник, відповідач) укладений договір поставки клапанів запірних та вентилів під манометр № 1082/17 від 31.08.2017 р. з додатками (арк. с. 16-26).

При укладенні договору сторони, зокрема, узгодили наступне:

- постачальник зобов'язувався поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець прийняти та оплатити такий товар (п.1.1. договору);

- найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації. Загальна вартість ОСОБА_3 визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації (п. 1.2, п. 3.2. договору);

- постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений цим договором, якість якого відповідає сертифікатам якості або паспортам виробника, Держстандартам, технічним або іншим умовам, які пред'являються до товару даного виду та підтверджуються відповідними документами ( п.2.1. договору);

- строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору. Обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV даного договору (п. п. 5.1,5.2 договору);

- датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання - передачі товару або видаткової накладної (п. 5.3 договору);

- по прибуттю товару в кінцевий пункт призначення його приймання проводиться безпосередньо вантажоотримувачем. Приймання товару по якості проводиться відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу № П-7 від 25.04.1966 р., та сертифікату якості та/або паспорту заводу-виробника (п. п. 5.9, 5.11 договору).

В специфікації сторони визначили загальну вартість товару в сумі 135000,00 грн. в тому числі ПДВ. Крім того в пункті 3. специфікації сторони також визначили, що строк поставки товару: не більше 60 календарних днів з дати підписання договору.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що товар був поставлений відповідачем на загальну суму 128 858,52 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1 від 24.01.2018 року; №5 від 02.04.2018 року; №8 від 03.05.2018 року; №9 від 03.05.2018 року (арк. с. 31-34). Але товар поставлений з порушенням терміну поставки.

У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань з поставки товару у визначений строк, позивачем на підставі положень договору нараховані штрафні санкції в сумі 25 304,39 грн., з яких: 15 854,39 грн. пені та 7% штрафу в сумі 9450,00 грн. (розрахунок арк. с. 37).

Отже, спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару у визначені в договорі строки, у зв'язку з чим позивач вказує на те, що відповідач повинен понести відповідальність у вигляді пені та штрафу.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що Рознарядка щодо поставки товару №11-8794 від 01.09.2017 року була направлена відповідачу 01.09.2017 року та отримана ним 04.09.2017 року (арк. с. 27). Як зазначено в п. 2,3 Специфікації № 1 до ОСОБА_3, умови поставки Товару DDP - станція (склад) призначення:

- для вхідного контролю: ГПУ Полтавагазвидобування , 36008, м. Полтава, вул. Європейська (Фрунзе) 173, далі на склад за адресою:

- 36034, м. Полтава, вул. Домобудівельна,4, База ремонтно-технічного забезпечення ГПУ Полтавагазвидобування (для проведення гідравлічного випробування);

- далі на склад за адресою: 39430, Полтавська область, Машівський район, с. Селещина, вул. Богдана Хмельницького, 9, Центральний склад № 01 ГПУ Полтавагазвидобування (для відвантаження).

Відвантаження товару проводиться за рознарядкою покупця. Строк поставки товару: не більше 60 календарних днів з дати підписання договору.

Пунктом 6.2.5. договору передбачена можливість позивача відмовитись від товару, який не поставлений в строк визначений специфікацією.

За умовами п.11.3 договору покупець має право відмовитися від ОСОБА_3 в односторонньому порядку у випадку, якщо Постачальник передав меншу кількість Товару, ніж це встановлено даним ОСОБА_3 ( в тому числі Покупець має право відмовитися від уже переданого Товару). Пунктом 11.4 ОСОБА_3 передбачено, що у випадку прийняття Покупцем рішення про відмову від ОСОБА_3, з підстав, вказаних у п. 11.3 даного ОСОБА_3, Покупець має право письмово повідомити Постачальника про відмову від ОСОБА_3, в односторонньому порядку з зазначенням підстав прийняття такого рішення. В даному випадку Договір припиняє дію з дати відправлення повідомлення про відмову від ОСОБА_3.

Листом № 11-5495 від 10.05.2018 р. ( арк. с. 29) позивач повідомив відповідача про відмову від товару та від ОСОБА_3 в односторонньому порядку у зв'язку із передачею меншої кількості Товару, ніж було встановлено ОСОБА_3.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 7.1, 7.11 ОСОБА_3, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за ОСОБА_3 Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим ОСОБА_3.

У разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки Товару у строки, зазначені у Специфікації до даного ОСОБА_3, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язань по договору № 1082/17 від 31.08.2017 р. в загальній сумі 25 304,39 грн., з яких: 9450,00 грн. - 7% штраф, 15854,39 грн.-пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу суд дійшов висновку про правомірність заявлених вимог.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 15854,39грн. пені, 9450,00 грн. - 7% штрафу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240,252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Техремсервіс" ( АДРЕСА_1,36004 , ідентифікаційний код 36864351) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ,04053, ідентифікаційний код 30019775 ) в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" ( вул. Європейська, 173, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код 00153100) 15 854,39 пені, 9 450 - 7% штрафу, 1762 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Рішення підписано 28.09.2018 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Тимощенко