Постанова

від 19.09.2018 по справі 758/1091/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 758/1091/16

провадження № 61-5982 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І.М.,

учасники справи:

позивач -Приватне акціонерне товариство Київенергоремонт , представник позивача -Британчук Максим Володимирович, відповідач -ОСОБА_7,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Київенергоремонт на рішення Подільського районного суду м. Києва в складі судді Зарицької Ю. Л. від 25 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва в складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М. від 31 серпня 2016 року.

Встановив:

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство Київенергоремонт (далі - ПАТ Київенергоремонт ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, розірвання договору та виселення з гуртожитку.

Позовні вимоги ПАТ Київенергоремонт обґрунтувало тим, що 04 травня 2011 року між сторонами було укладено договір на проживання у гуртожитку на АДРЕСА_1 строком до 31 грудня 2011 року. На момент подання позовної заяви ОСОБА_7 проживає та користується ліжко-місцем (кімнатою № 23) у цьому гуртожитку і має заборгованість зі сплати за проживання в загальному розмірі 9 243 грн 40 коп. ПАТ Київенергоремонт вважає, що відповідач повинен сплатити товариству поточну заборгованість за проживання у гуртожитку на підставі частини третьої статті 815 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), 3 % річних та інфляційні втрати на підставі частини другої статті 625 ЦК України, пеню на підставі статті 611 ЦК України, оскільки в добровільному порядку ОСОБА_7 досудові вимоги позивача щодо погашення заборгованості не виконав. Крім того, ПАТ Київенергоремонт вважає, що договір найму житла, укладений між сторонами у справі, підлягає розірванню з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 825 ЦК України, а ОСОБА_7 - виселенню з гуртожитку.

На підставі наведеного ПАТ Київенергоремонт просило суд: стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу - 9 243 грн 40 коп., 3 % річних - 362 грн 22 коп., інфляційні втрати - 2 935 грн 42 коп., пеню - 8 617 грн 47 коп.; розірвати договір на проживання у гуртожитку, укладений 04 травня 2011 року між ПАТ Київенергоремонт та ОСОБА_7; виселити відповідача з займаного приміщення, а саме кімнати № 23, площею 12,1 кв. м в гуртожитку на АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Також позивач просив стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2 756 грн.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача: борг - 9 234 грн 40 коп.; 3 % річних - 362 грн 22 коп.; інфляційні втрати - 2 938 грн 42 коп.; пеню - 8 617 грн 47 коп.; судовий збір - 2 067 грн, а всього стягнуто 23 225 грн 51 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь держави з ПАТ Київенергоремонт судовий збір в розмірі 413 грн 40 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій з відповідача підтверджуються наданими позивачем доказами, ґрунтуються на чинному законодавстві та є мотивованими. Позовні вимоги щодо розірвання договору та виселення суд визнав безпідставними з посиланням на нікчемність договору між сторонами у справі в частині встановлення строку його дії.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про безпідставність позову в частині вимог товариства про розірвання договору та виселення, і посилання апеляційної скарги ПАТ Київенергоремонт таких висновків районного суду не спростовують.

Слід зазначити, що питання законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення грошових сум не було предметом розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а тому спір у цій частині касаційний суд не переглядає (пункт 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ Київенергоремонт просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання спірного договору на проживання в гуртожитку і виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення та ухвалити у цій частині нове рішення суду про задоволення позовних вимог, а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

Касаційна скарга ПАТ Київенергоремонт обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків про відмову в позові в частині розірвання договору і виселення з посиланням на нікчемність положення договору між сторонами щодо строку його дії і не звернув уваги на підстави позову в цій частині, а саме: статтю 825 ЦК України, яка надає право на вимогу наймодавця розірвати договір за рішенням суду у разі прострочення наймачем оплати за житло; статтю 826 ЦК України, яка встановлює правові наслідки розірвання договору найму житла, а саме виселення з житла на підставі рішення суду, без надання іншого житла.

Позивач у касаційній скарзі вказує, що висновки апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині ґрунтуються на припущеннях, що апеляційний суд при вирішенні спору допустив порушення норм процесуального права щодо забезпечення принципів змагальності сторін, забезпечення рівності їх процесуальних прав тощо.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2016 року, крім іншого, відкрито касаційне провадження у справі, надано сторонам строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Правом на подання відзиву (заперечення) на касаційну скаргу сторони не скористалися.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2016 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

01 лютого 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ПАТ Київенергоремонт підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Зі змісту договору на проживання в гуртожитку від 04 травня 2011 року № 22г-1-1, укладеного між власником Публічним акціонерним товариством Київенергоремонт (назву змінено на Приватне акціонерне товариство Київенергоремонт - а. с. 188-211) та наймачем ОСОБА_7, відомо, що ОСОБА_7 надано для проживання ліжко/місце (кімнату) в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, площею 12,1 кв. м, номер кімнати 23.

Отже, між сторонами у справі виникли орендні правовідносини на підставі укладеного між ними договору від 04 травня 2011 року.

Суди встановили, що за ОСОБА_7 рахується заборгованість за оплату послуг з проживання у гуртожитку за період з березня до грудня 2013 року, з вересня до грудня 2014 року, із січня до грудня 2015 року в загальному розмірі 9 243 грн 40 коп.

Частина друга статті 825 ЦК України встановлює підстави розірвання договору найму житла за рішенням суду на вимогу наймодавця. Перелік цих підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Підстави розірвання договору найму житла за рішенням суду на вимогу наймодавця ґрунтуються на загальних умовах виконання зобов'язання у встановлений строк (термін), на засадах обов'язковості договору для виконання сторонами. Підставою розірвання договору найму житла є невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази.

Стаття 826 ЦК України передбачає один з правових наслідків розірвання договору найму житла. Таким наслідком є виселення з житла наймача та інших осіб, які проживали у помешканні, на підставі рішення суду без надання їм іншого житла.

Суди встановили, що ОСОБА_7 зареєстрований (прописаний) та проживає в гуртожитку на АДРЕСА_1 в м. Києві з 1998 року, і ці обставини мають значення для правильного вирішення спору, оскільки права законних мешканців гуртожитків захищені Законом України від 04 вересня 2008 року № 500-VI Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , який суди до спірних правовідносин не застосували.

Цей Закон на орендні правовідносини між сторонами, які виникли на підставі договору від 04 травня 2011 року, не поширюється, однак його положення можуть бути застосовані при вирішенні цього спору в контексті того, що ОСОБА_7 зареєстрований (прописаний) та проживає в гуртожитку на АДРЕСА_1 в м. Києві не з моменту укладення вказаного договору оренди, а починаючи з 1998 року.

Суди попередніх інстанцій не встановили обставини справи щодо вселення ОСОБА_7 до гуртожитку в 1998 року, а тому зробили передчасні висновки щодо характеру правовідносин між сторонами у справі та відсутності підстав для розірвання оспорюваного в цій справі договору і виселення відповідача з гуртожитку. Тобто судові рішення у справі ґрунтуються на припущеннях, а це суперечить вимогам статей 60, 213, 214 ЦПК України 2004 року.

Відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений процесуальними повноваженнями встановлювати обставини у справі, що не дає можливості перевірити обґрунтованість вимог позову про розірвання договору і виселення відповідача з гуртожитку. Тому оспорювані в касаційному порядку судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419, підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII Перехідні положення ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Київенергоремонт задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року скасувати в частині відмови в позові про розірвання договору на проживання у гуртожитку, укладеного 04 травня 2011 року між Приватним акціонерним товариством Київенергоремонт та ОСОБА_7; виселення ОСОБА_7 з кімнати № 23, площею 12,1 кв. м в гуртожитку на АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, справу направити у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А.О. Лесько

В.В. Пророк

В.М. Сімоненко

І.М. Фаловська