Рішення

від 19.09.2018 по справі 914/701/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2018 Справа №914/701/18

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Зубкович Д.С. розглянув матеріали позовної заяви

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999", м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртарнс ЛТД", м. Львів,

предмет позову : звернення стягнення на предмет застави та стягнення 564 015,39 грн.,

підстава позову : порушення зобов'язань за договором №286С/06/2015 від 16.06.2015 року, за договором поставки нафтопродуктів №286П/06/2015 від 16.06.2015 року,

за участю представників:

позивача : не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ПРОЦЕС

17.04.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД" про стягнення 815 343,64 грн., з яких 251 328,25 грн. основна заборгованість, 90 000,00 грн. компенсації, 455 000,00 грн. сума вартості обладнання, 19 015,39 грн. 3% річних.

Ухвалою від 23.04.2018 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 15.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.06.2018 року.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 13.06.2018 року за участю представника позивача оголошено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.06.2018 року.

21.06.2018 року до суду надійшла заява позивача про часткову зміну предмета позову - однієї з позовних вимог, а саме позовної вимоги №1, сформульованої як стягнення суми основного боргу, на іншу - звернення стягнення на предмет застави згідно з договором застави транспортних засобів від 15.08.2016 року, враховуючи суму заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" за договором поставки нафтопродуктів №286П/06/2015 від 16.06.2015 року у розмірі 251 328,25 грн. .

27.06.2018 року прийнято до розгляду заяву про часткову зміну предмета позову; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Конверт, адресований відповідачу, з ухвалою від 27.06.2018 року повернувся на адресу суду з відміткою "вибули".

01.08.2018 року закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті на 13.08.2018 року. Ухвала від 01.08.2018 року отримана позивачем 07.08.2018 року, від відповідача повернувся конверт з відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання . 13.08.2018 року розгляд справи по суті відкладено, про наступну дату судового засідання повідомлено належним чином сторін, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та поштовим конвертом (7901411947818).

У судове засідання 29.08.2018 року сторони явки представників не забезпечили. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника. Від відповідача повернувся конверт з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати вручення . Розгляд справи відкладено на 12.09.2018 року, сторонам надіслано виклики в судове засідання.

12.09.2018 року представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи та зазначено про наявність таких у іншої сторони. У судовому засіданні відкладено розгляд справи на 19.09.2018 року, явка позивача обов'язковою не визнавалась, відповідачу надіслано виклик в судове засідання.

У судове засідання 19.09.2018 року відповідач повторно явки представника не забезпечив, конверт з ухвалою від 12.09.2018 року повернувся на адресу суду з відміткою вибули , ухвала суду від 12.09.2018 року, надіслана на адресу - 79070, Львівська обл., місто Львів, проспект Червоної Калини, буд.121, кв.13, також відповідачем не отримана, що вбачається з веб-сайту Укрпошти http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku за ідентифікатором поштового відправлення 7901411984373 - 18.09.2018, 14:19:00, відправлення не вручене під час доставки: інші причини .

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час і місце розгляду справи за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з адресою, вказаною позивачем у позовній заяві 79070, Львівська обл., місто Львів, проспект Червоної Калини, будинок 35, офіс 4, а також за адресою, зазначеною в документах відповідача, наявних в матеріалах справи - 79070, Львівська обл., місто Львів, проспект Червоної Калини, буд.121, кв.13. Проте, конверти, адресовані відповідачу, поверталися на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання , вибули , інші причини, що не дали змоги виконати вручення . Інших адрес чи відомостей про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД" із матеріалів справи не відомо та суду не повідомлено.

Верховним судом у постанові від 03.03.2018 року у справі №911/1163/17 вказано, що не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не перешкоджала місцевому господарському суду розглянути справу відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України у наведеній редакції за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду першої інстанції . Суд звертає увагу, що суть положень ст.75 ГПК України в попередній редакції та ч.9 ст.165 ГПК України в чинній редакції є тотожними - у разі ненадання відповідачем відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, суд вважає, що ним вжито всі дії, спрямовані на повідомлення відповідача про розгляд даної справи, у матеріалах справи наявні належні докази вчасного повідомлення відповідача про всі судові засідання у даній справі, що дає можливість вирішити спір по суті за відсутності відповідача.

Відповідно до ч.9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 19.09.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник з підстав неналежного виконання відповідачем, на переконання позивача, договірних зобов'язань по договору поставки нафтопродуктів та у зв'язку з неповерненням відповідачем позивачу майна, переданого на строкове зберігання. Крім звернення стягнення на предмет застави в погашення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів у розмірі 251 328,25 грн., позивач просить стягнути 90 000,00 грн. компенсації, 455 000,00 грн. суми вартості обладнання, 19 015,39 грн. 3% річних.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

16.06.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" (надалі по тексту рішення - позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД" (надалі по тексту рішення - відповідач) уклали договір поставки нафтопродуктів №286П/06/2015, відповідно до якого продавець (позивач) зобов'язався поставляти покупцю нафтопродукти - дизельне пальне, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати нафтопродукти - дизельне пальне в обсягах по цінах, в терміни відповідно до умов договору. Сторони погодили, що обсяг та ціна товару визначається у накладних, які оформляються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару (п.1.2). Згідно з п.3.3 договору датою передачі партії товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідному акті (відповідному товаросупроводжувальному документі). Прийом-передача товару здійснюється представниками сторін в пункті доставки та оформляється шляхом підписанням актів (п.4.1).

Згідно з видатковою накладною №4285 від 24.08.2015 року ТОВ "Синергія 1999" поставило товар ТОВ "Укртранс ЛТД" на суму 84 694,43 грн., згідно з видатковою накладною №4479 від 31.08.2015 року - на суму 81 499,55 грн., згідно з видатковою накладною №4675 від 06.09.2015 року - на суму 41 946,68 грн., згідно з видатковою накладною №4837 від 13.09.2015 року - на суму 56 583,23 грн., згідно з видатковою накладною №4981 від 20.09.2015 року - на суму 38 458,75 грн., згідно з видатковою накладною №6351 від 15.11.2015 року - на суму 9 020,66 грн., згідно з видатковою накладною №7026 від 13.12.2015 року - на суму 16 805,74 грн., тобто на загальну суму 329 09,04 грн.

Рахунок №4121 від 24.08.2015 року на оплату товару, вартістю 84 694,43 грн., надісланий відповідачу 25.08.2015 року, рахунок №4323 від 31.08.2015 року на оплату товару, вартістю 81 499,55 грн., - 01.09.2015 року, рахунок №4476 від 06.08.2015 року на оплату товару, вартістю 41 946,68 грн., - 07.09.2015 року, рахунок №4632 від 13.09.2015 року на оплату товару, вартістю 56 583,23 грн., - 14.09.2015 року, рахунок №4778 від 20.09.2015 року на оплату товару, вартістю 38 458,75 грн., - 21.09.2015 року, рахунок №6093 від 15.11.2015 року на оплату товару, вартістю 9 020,66 грн., - 16.11.2015 року, рахунок №6739 від 13.12.2015 року на оплату товару, вартістю 16 805,74 грн., - 14.12.2015 року.

Згідно з актами звіряння взаємних розрахунків, підписаних представниками обох сторін, на 31.07.2016 року заборгованість на користь ТОВ "Синергія 1999" по договору поставки нафтопродуктів №286П/06/2015 від 16.06.2015 року становила 341 328,25 грн., на 30.09.2016 року - 312 328,25 грн., на 30.11.2016 року - 288 328,25 грн.

Як вбачається з претензії вих.№12012017-1 від 12.01.2017 року, позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість по договору поставки нафтопродуктів в сумі 103 664,10 грн. до 30.01.2016 року (копія претензії та докази її надіслання долучені до позовної заяви). Згідно з претензією вих.№29112017-3 від 29.11.2017 року позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість по договору поставки в сумі 251 328,25 грн. до 29.12.2017 року (копія претензії та докази її надіслання долучені до позовної заяви).

Позивачем долучено копію гарантійного листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД" вих.№3108-18/1 від 31.08.2017 року, яким директор підприємства Харечко У.Л. визнає факт прострочення виконання зобов'язання по договору та вимоги претензії від 12.01.2017 року, гарантує сплату боргу до 31.12.2017 року, зазначаючи разом з тим про сплату компенсації у розмірі 10 000,00 грн. за кожен прострочений місяць.

З метою забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з договору поставки нафтопродуктів №286П/06/2015 від 16.06.2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД" (заставодавець) передав у заставу Товариству з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" (заставодержатель) рухоме майно - транспортні засоби:

- спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е марки Renault, модель Magnum AE 430, 2000 року випуску, білого кольору, шасі (кузов, рама) №VF611GTA0E0013633, об'єм двигуна 11929, реєстраційний номер ВС1743АН,

- загальний напівпричіп н/пр-бортовий-тентований, марки Kogel, модель SN 24, 2004 року випуску, червоного кольору, шасі (кузов, рама) WK0SN002440735270, реєстраційний номер ВС5985ХР.

Заставна вартість предметів застави визначена сторонами у сумі 212 500,00 грн., з яких вартість спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е марки Renault, модель Magnum AE 430 - 107 500,00 грн. та напівпричіпа н/пр-бортовий-тентований, марки Kogel, модель SN 24 - 105 000,00 грн. (п.1.5 договору застави транспортних засобів від 15.08.2016 року).

17.08.2016 року предмет застави зареєстровано в реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягами №55221641 від 26.03.2018 року та №55221603 від 26.03.2018 року.

Крім цього, 16.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД" укладено договір №286С/06/2015, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ Синергія 1999 ) передає, а замовник (ТОВ Укртранс ЛТД ) приймає у строкове зберігання з правом користування окреме індивідуально визначене обладнання: пункт паливозаправний (укомплектований), виробництва ТОВ Петромел-Красилів , місткістю 20 000 літрів, що є об'єктом цього договору для заправки дизельним пальним виконавця транспортних засобів замовника.

Згідно з п.2.1 договору факт передачі обладнання підтверджується актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

16.06.2015 року представники сторін договору підписано акт прийому-передачі до вказаного договору.

21.09.2016 року Тимченком Тарасом Івановичем, регіональним інженером ТОВ Синергія 1999 складено акт про відсутність обладнання за місцем його знаходження.

Претензією вих.№03102016 від 03.10.2016 року позивач звертався до відповідача з вимогою роз'яснення підстав відсутності окремо визначеного обладнання за місцем його встановлення та з вимогою повернення окремого індивідуально визначеного обладнання: пункту паливозаправного (укомплектованого), виробництва ТОВ Петромел-Красилів , місткістю 20 000 літрів позивачу, та надання доступу для демонтажу вказаного обладнання в термін до 31.12.2016 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне .

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки та договір зберігання.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як встановлено з матеріалів справи, згідно з видатковими накладними за період серпень-грудень 2015 року позивачем посталено покупцю товар на загальну суму 329 009,04 грн., з яких, як вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку позивача та з довідки АТ Міжнародний інвестиційний банк від 12.06.2018 року, сплачено 77 680,79 грн. в рахунок погашення заборгованості по накладній від 24.08.2015 року. Із виписок по рахунку позивача за період липня-вересня 2015 року вбачається також здійснення відповідачем оплати дизельного палива згідно з договором №286П/06/2015 від 16.06.2015 року за попередні періоди.

Визначаючи порядок розрахунків по договору поставки, сторони визначили, що оплата товару проводиться відповідно до виставлених рахунків, які формуються продавцем на підставі показників на лічильних пристроях паливороздаточної колонки резервуару кожні три дні; оплата товару здійснюється покупцем протягом одного дня з моменту отримання рахунку (п.5.4, п.5.5.).

Згідно з додатковою угодою №2 від 03.07.2017 року до договору поставки нафтопродуктів №286П/06/2015 від 16.06.2015 року, п.7.2 договору викладено в наступній редакції: даний договір, а також інші документи, що утворюються при його виконанні, передані за допомогою веб порталу …@sienergy.com.ua на електронну адресу ukrtranssltd@gmail.com мають чинність оригіналу. На письмову вимогу однієї зі сторін листи, рахунки, акти звірки, повідомлення та ін. передаються поштою чи кур'єром на юридичну адресу кожної зі сторін . Відповідно, надіслання рахунків на оплату поставленого позивачем товару на електронну адресу відповідача - ukrtranssltd@gmail.com є належним врученням таких рахунків відповідачу та має наслідком виникнення обов'язку їх оплати протягом одного дня з моменту їх отримання.

Враховуючи наявні у справі підписані обома сторонами видаткові накладні за період серпня, вересня, листопада, грудня 2015 року на загальну суму 329 009,04 грн., надіслання відповідачу рахунків на оплату поставленого товару на підставі договору поставки нафтопродуктів №286П/06/2015 від 16.06.2015 року, а також враховуючи здійснення часткової оплати таких рахунків відповідачем, суд доходить висновку про наявність заборгованості в сумі 251 328,25 грн.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, як зазначалося вище, відповідачем не оплачено вартості поставленого товару на загальну суму 251 328,25 грн., тоді як обов'язок оплати товару згідно з видатковою накладною від 24.08.2015 року настав 26.08.2015 року, згідно з видатковою накладною від 31.08.2015 року - 02.09.2015 року, згідно з видатковою накладною від 06.08.2015 року - 08.09.2015 року, згідно з видатковою накладною від 13.09.2015 року - 15.09.2015 року, згідно з видатковою накладною від 20.09.2015 року - 22.09.2015 року, згідно з видатковою накладною від 15.11.2015 року - 17.11.2015 року, згідно з видатковою накладною від 13.12.2015 року - 15.12.2015 року. З кожного наступного дня відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано 3% річних - 19 015,39 грн. Однак, суд зазначає, що позивачем неправильно визначено момент виникнення прострочення для здійснення таких нарахувань, оскільки, як встановлено судом вище, прострочення виконання зобов'язання у відповідача наставало 27.08.2015 року, а не 25.08.2015 року, як вказав позивач, 03.09.2015 року, а не 01.09.2015 року, 09.09.2015 року, а не 07.09.2015 року, 16.09.2015 року, а не 14.09.2018 року, 23.09.2015 року, а не 21.09.2015 року, 18.11.2015 року, а не 16.11.2015 року, 16.12.2015 року, а не 14..12.2015 року. Відповідно, сума 3% річних за прострочення виконання зобов'язання становить 18 974,07 грн., у зв'язку з чим 41,32 грн. 3% річних є безпідставно заявленими до стягнення.

Разом з тим, позивачем замінено позовну вимогу про стягнення заборгованості в сумі 251 328,25 грн. вимогою про звернення стягнення на предмет застави. Так, укладаючи договір застави транспортних засобів, сторони в ньому зазначили, що за договором поставки заставодержавтель повинен сплатити заставодавцю грошові кошти в сумі 341 328,25 грн. у строк до 16.06.2017 року в наступному порядку: щомісячно з 01 по 10 число місяця сплачувати грошові кошти основного зобов'язання в рівних частинах на поточний рахунок заставодержателя.

Згідно з п.5.1 договору застави заставодержатель набуває право звернення на предмет застави якщо у момент настання строку повного та/або часткового виконання зобов'язання за договором поставки воно не буде виконано, а саме при повному або частковому неповерненні у встановлений договором поставки термін грошових коштів, в тому числі при простроченні щомісячної оплати основного зобов'язання, та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені договором поставки строк суми неустойки.

Згідно з п.5.3 звернення стягнення на предмет застави здійснюється: у судовому порядку - за рішенням суду; у позасудовому порядку; на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Враховуючи, що згідно з договором застави прострочення по договору поставки настало 17.06.2017 року, то відповідно, у позивача виникло право звернення стягнення на транспортні засоби відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України Про заставу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст.25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Боржник вправі до дня продажу предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах повністю виконати забезпечену обтяженням вимогу обтяжувача разом з відшкодуванням витрат, понесених обтяжувачем у зв'язку з пред'явленням вимоги і підготовкою до проведення публічних торгів. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах.

Позивач, заявивши вимогу про звернення стягнення на предмет застави згідно з договором застави транспортних засобів від 15.08.2016 року, враховуючи суму заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" за договором поставки нафтопродуктів №286П/06/2015 від 16.06.2015 року у розмірі 251 328,25 грн., не зазначив спосіб реалізації предмета застави та його початкову вартість, які мають бути вказані в рішенні про задоволення відповідної позовної вимоги. Разом з тим, позивачем не зазначено способу реалізації предмета забезпечувального обтяження, передбаченого статтею 26 Закону, тобто не обрано іншого, ніж шляхом проведення публічних торгів, визначеного законом. Щодо вартості заставного майна, враховуючи відсутність спору в частині визначення його ціни, суд бере до уваги погоджену сторонами в договорі застави заставну вартість предмета застави - 212 500,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення 90 000,00 грн. компенсації, суд зазначає, що така не передбачена договорами, укладеними сторонами, ґрунтується лише на гарантійному листі відповідача, копія якого є в справі, що не може бути підставою виникнення зобов'язання. Так, згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Наявна в матеріалах справи копія гарантійного листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД" вих.№3108-18/1 від 31.07.2017 року не відповідає жодній із передбачених ст.11 ЦК України підстав виникнення зобов'язань та не може бути підставою стягнення 90 000,00 грн. в межах даного спору. Крім цього, зі змісту гарантійного листа вбачається, що пропозиція відповідача виплатити компенсацію висловлена для запобігання розгляду спору в судовому порядку та для збереження ділових відносин. Тобто, взамін на виплачену компенсацію позивач для акцепту висловленої відповідачем пропозиції фактично повинен відмовитись від можливості вирішення спору в судовому порядку, що є недопустимим і суперечить положенню ч.4 ст.4 ГПК України (відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною). Відтак, запропоновані умови компенсації не можна вважати погодженими сторонами, відповідно, відсутні підстави вважати виникнення у відповідача обов'язку сплачувати компенсацію у розмірі 90 000,00 грн.

Щодо вимоги про відшкодування вартості предмета, переданого на зберігання, суд зазначає наступне. Як встановлено вище, 16.06.2015 року представниками сторін договору підписано акт прийому-передачі обладнання - пункту паливозаправного (укомплектованого), місткістю 20 000 літрів позивачу, вартістю 455 000,00 грн.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч.1 ст.936 ЦК Ураїни).

Відповідно до ч.1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Позивач зазначає, що відповідачем не повернуто майно, передане на зберігання, і позивач припускається думки, що обладнання відповідачем втрачено, у зв'язку з чим відповідно до п.9.2 договору (у випадку втрати обладнання компенсується повна його вартість згідно з актом прийму-передачі до цього договору) стягненню з відповідача підлягає вартість такого обладнання. Так, 21.09.2016 року Тимченком Тарасом Івановичем, регіональним інженером ТОВ Синергія 1999 складено акт про відсутність обладнання за місцем його знаходження. Суд звертає увагу на зміст вказаного акта та суб'єкта його складення. Так, регіональним інженером ТОВ Синергія 1999 здійснено плановий огляд суборендованого на підставі договору №286С/06/2015 від 16.06.2015 року обладнання, проте, за відповідною адресою резервуар відсутній. Акт містить прохальну частину про з'ясування у ТОВ Укртранс ЛТД причин відсутності обладнання. Акт складений односторонньо працівником ТОВ Синергія 1999 , докази його вручення чи надіслання іншій стороні відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відтак, суд не вважає даний акт належним, достовірним і достатнім доказом підтвердження обставини втрати обладнання переданого на зберігання відповідачу. Поданий позивачем акт і претензія від 03.10.2016 року не підтверджують заявленої позивачем позовної вимоги, а твердження позивача про втрату обладнання є припущенням, що не може бути підставою для задоволення позову. Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права та можливості вимагати повернення обладнання чи відшкодування його вартості у разі наявності інших визначених договором підстав - дострокового припинення договору, закінчення строку його дії, чи за умови наявності належних доказів втрати обладнання, які окреслюватимуть інші підстави позову, ніж у даній справі.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, перевіривши доводи позивача, суд доходить висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч.9 ст.165, ст.ст 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Звернути стягнення на предмет застави згідно з договором застави транспортних засобів від 15.08.2016 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД" (код ЄДР 38456848) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" (код ЄДР 37449253), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М., зареєстрованим в реєстрі за №808, - рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД", а саме транспортні засоби: спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е марки Renault, модель Magnum AE 430, 2000 року випуску, білого кольору, шасі (кузов, рама) №VF611GTA0E0013633, об'єм двигуна 11929, реєстраційний номер ВС1743АН, та загальний напівпричіп н/пр-бортовий-тентований, марки Kogel, модель SN 24, 2004 року випуску, червоного кольору, шасі (кузов, рама) WK0SN002440735270, реєстраційний номер ВС5985ХР в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД" (код ЄДР 38456848, 79070, Львівська обл., місто Львів, проспект Червоної Калини, будинок 35, офіс 4) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" (код ЄДР 37449253, 03039, м.Київ, проспект Науки, будинок 3) за договором поставки нафтопродуктів №286П/06/2015 від 16.06.2015 року у розмірі 251 328,25 грн., шляхом проведення публічних торгів, з початковою вартістю предмета застави 212 500,00 грн., з яких вартість спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е марки Renault, модель Magnum AE 430 - 107 500,00 грн. та напівпричіпа н/пр-бортовий-тентований, марки Kogel, модель SN 24 - 105 000,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД" (код ЄДР 38456848, 79070, Львівська обл., місто Львів, проспект Червоної Калини, будинок 35, офіс 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" (код ЄДР 37449253, 03039, м.Київ, проспект Науки, будинок 3) 18 974,07 грн. 3% річних та 4 055,52 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

4. Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 41,32 грн. 3% річних та 90 000,00 грн. компенсації та 455 000,00 грн. вартості обладнання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 01.10.2018 року

Суддя Матвіїв Р.І.