Ухвала

від 03.10.2018 по справі 700/546/18

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 700/546/18

Провадження № 2/700/331/18

03 жовтня 2018 року Лисянський районний суд Черкаської області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Бондарчук Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка справу №700/546/18 за позовом ОСОБА_2 до Смільчинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Смільчинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 06 вересня 2005 року померла її мати - ОСОБА_3.

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в с.Смільчинці по вул..Медовій, 30 Лисянського району Черкаської області та присадибної земельної ділянки площею 0,50 га.

Крім того, під час оформлення спадщини після смерті матері вона дізналась, що мати за життя не встигла переоформити спадкове майно, що залишилось після смерті своєї матері - ОСОБА_4, яка померла 03.06.1997 року. Зокрема після смерті баби залишилося спадкове майно, яке складається з земельної частки (паю) розміром 2,78 умовних кадастрових гектарів. Мати фактично прийняла спадщину після смерті баби, оскільки в силу ст..549 ЦК України (1963 р.) постійно проживала з ОСОБА_4, однак не оформила спадщину в установленому законом порядку.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті матері є вона та її брат, син померлої - ОСОБА_5. Однак 01.11.2012 року ОСОБА_5 помер. Таким чином вона є єдиним спадкоємцем першої черги за законом та фактично прийняла спадщину, оскільки постійно проживала з померлою та на даний час користується спадковим майном.

Під час звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено, через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок. Тому вона вимушена звернутись до суду та просить визнати за нею право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Позивач в судове засідання не з'явилася, в позовній заяві вказала, що просить розглянути справу без її участі.

Відповідач - представник Смільчинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з телефонограмою в якій просить справу розглянути без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають до задоволення.

06.09.2005 року померла мати позивача - ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-СР №026184.

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в с.Смільчинці по вул..Медовій, 30 Лисянського району Черкаської області та присадибної земельної ділянки площею 0,50 га.

Крім того, під час оформлення спадкових документів після смерті матері позивач дізналась, що мати за життя не встигла переоформити спадкове майно, що залишилось після смерті її баби - ОСОБА_4, яка померла 03.06.1997 року. Зокрема після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, яке складається з земельної частки (паю) розміром 2,78 умовних кадастрових гектарів.

ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, оскільки постійно проживала з нею, вела спільне господарство та після смерті матері здійснила її поховання за власний рахунок, що підтверджується довідками Смільчинецької сільської ради №385 від 02.08.2018 року та №170 від 04.04.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України (1963 р.) спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння

спадковим майном.

Відповідно до інформаційної довідки Лисянської державної контори №1423/01-16 від 07.08.2018 року інші спадкоємці після смерті ОСОБА_4 відсутні.

Таким чином, ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, однак не оформила її в установленому законом порядку.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є позивач та її брат, син померлої - ОСОБА_5. Однак, 01.11.2012 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СР №199479. Таким чином позивач є спадкоємцем першої черги за законом та фактично прийняла спадщину, оскільки постійно проживала з померлою та на даний час користується спадковим майном, що підтверджується довідкою Ватутінської міської ради №176 від 21.05.2018 року.

При зверненні до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу було відмовлено, через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок, що підтверджується відповіддю Ватутінської міської державної нотаріальної контори №174/02-14 від 16.05.2018 року. Тому позивач вимушена звернутись до суду та просить визнати за нею право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3.

Крім того, відповідно до інформаційної довідки Ватутінської міської державної нотаріальної контори №338/01-16 від 07.09.2018 року інші спадкоємці після смерті ОСОБА_3, яка померла 06.09.2005 року відсутні.

Згідно зі с. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності на майно, у разі коли це право оспорюється або не визнається, а також у разі втрати документів на право власності на майно.

Згідно ст.1268 ЦК України, не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно зі ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Враховуючи, що на момент відкриття спадщини спадкодавцю ОСОБА_3 належало право власності на земельну частку (пай) після смерті її матері ОСОБА_4, тому суд дійшов висновку, що за позивачем, як спадкоємцем першої черги за законом, необхідно визнати право власності на вищевказану земельну ділянку , що залишилась після смерті ОСОБА_4, яка померла 03.06.1997 року.

Враховуючи, що позивач фактично прийняла спадщину, відповідачем позов визнаний, необхідно визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3, яка померла 06.09.2005 року та спадкове майно яке залишилось після смерті ОСОБА_4, яка померла 03.06.1997 року.

Керуючись ст. 392, 1262, 1268,1270 ,1274, 1296 ЦК України, ст.ст. 3, 6, 7, 10, 12, 259-260, 264 -266, 269 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки с.Скаливатка (м.Ватутіне) вул..Лермонтова,5 Черкаської області, реєстраційний номер облікової картки податків:НОМЕР_1) до Смільчинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області (місце знаходження:с.Смільчинці Лисянського району Черкаської області, код:34116696) про визнання права власності на спадкове майно- задоволити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою с.Смільчинці вул..Медова,30 Лисянського району Черкаської області, який належав ОСОБА_3, яка померла 06.09.2005 року.

Визнати за ОСОБА_2 право користування присадибною земельною ділянкою площею 0,50 га, що знаходиться за адресою с.Смільчинці вул..Медова,30 Лисянського району Черкаської області, яка перебувала у користуванні ОСОБА_3, яка померла 06.09.2005 року.

Визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай), розміром 2,78 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території с.Смільчинці Лисянського району згідно сертифікату серії ЧР №0254216 виданого на підставі рішення Лисянської райдержадміністрації від 25.09.1997 року №421 на ім'я ОСОБА_4, яка померла 03.06.1997 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча -