Рішення

від 18.09.2018 по справі 910/7809/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2018Справа № 910/7809/18

За позовомКиївської міської клінічної лікарні №6 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стартрейдінг" пророзірвання договору Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників процесу:

від позивачаСорокопуд О.П., довіреність №1758 від 24.04.2018; від відповідачаЛисенко М.В., довіреність від 23.08.2018;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська клінічна лікарня №6 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартрейдінг" про розірвання договору про закупівлю товарів №5-18 від 12.03.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що товар поставлявся відповідачем із порушенням умов договору та умов тендерної пропозиції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2018 відкрито провадження у справі №910/7809/18; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 31.07.2018; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 37.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.08.2018.

23.08.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" третьою особо, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, оскільки останнє є виробником (імпортером) продукції, яка постачалась за спірним договором і рішення у справі, на думку відповідача, може вплинути на права і обов'язки ТОВ "Альбакор".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2018 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Стартрейдінг" у задоволенні заяви про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Також, у судовому засіданні 23.08.2018 судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про доручення до матеріалів справи відзиву на позов та оголошено перерву до 18.09.2018.

31.08.2018 до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення на відзив, в яких останній надав суду додаткові пояснення по суті спору та зауважив, що кожного разу підставою для відмови позивача у прийнятті товару від відповідача була невідповідність декларації виробника і дати виготовлення товару, яка зазначена на упаковці товару.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2018 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.09.2018 проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 18.09.2018 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2018 між Київською міською клінічною лікарнею №6 (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стартрейдінг" (постачальник, відповідач) було укладено договір про закупівлю товарів №5-18 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити замовнику товар, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такий товар на умовах, визначених договором (п.1.1), найменування: риба, рибне філе та інше м'ясо риби морожені 15220000-6 (морожена риба) (п.1.2), найменування, асортимент, кількість та ціни зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору (п.1.3), постачальник повинен передати (поставити) замовнику товар, якість якого відповідає умовам встановленим згідно з документацією конкурсних торгів замовника та відповідно до чинного законодавства (п.2.1), постачальник гарантує якість товарів, що постачає (п.2.2), товари, що постачаються повинні мати необхідні копії сертифікатів якості виробника завірені печаткою постачальника (п.2.3), очікувана ціна даного договору становить 210415,80 грн в т.ч. ПДВ (п.3.1), строк поставки товару згідно поданих замовлень з 9.00 по 11.00, протягом 2018 року (п.5.1), місце поставки (призначення) товару: 03126, м.Київ, пр-т. Космонавта Комарова, 3\, склад харчових продуктів (п.5.2), товар має бути поставлений постачальником на підставі поданих заявок замовника впродовж 1 робочого дня з моменту їх отримання (п.5.3), товар має надходити до місць поставки із супровідними документами, які свідчать про його походження і якість (п.5.4), датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність замовника в місці поставки (призначення), що підтверджується відповідними документами (товарно-транспортними накладними, видатковими накладними) (п.5.5), зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність замовника у місці поставки та підписання відповідних документів (п.5.7), у разі виявлення уповноваженим представником замовника невідповідності якості або кількості товару згідно відвантажувальним документам або документам про якість товару, постачальник здійснює допоставку товару або заміну неякісного товару за свій рахунок (п.5.8), замовник має право (п.6.2) у разі невиконання постачальником зобов'язань за даним договором достроково розірвати цей договір, повідомивши про це замовника у письмовій формі не менш ніж за 20 календарних днів (п.6.2.3), постачальник зобов'язаний (п.6.3) з кожною поставкою товару надати копії сертифікатів якості виробника, завірені печаткою постачальника (п.6.3.3), у разі виявлення замовником невідповідності щодо кількості або якості товару постачальник зобов'язаний за свій рахунок здійснити допоставку товару або замінити неякісний товар протягом 1-го дня з дати отримання претензій від замовника (п.6.3.4), договір набирає чинності з моменту його укладення і діє по 31.12.2018, а в частині оплати - до повного виконання зобов'язання (п.10.2), розірвання договору за ініціативою однієї із сторін можливе при попередженні у письмовій формі іншої сторони не менше ніж за 20 календарних днів (п.11.4).

На виконання умов договору замовником було надіслано постачальнику заявку від 27.03.2018 №1132 про поставку 28.03.2018 з 8:00 - 11:00 год. товару - 100 кг мороженої риби без голови (хек, сайда).

Як зазначив позивач у позові, постачальник, на виконання вищевказаної заявки, здійснив поставку товару - 100 кг мороженої риби без голови (хек, сайда), однак замовник не прийняв товар, у зв'язку з тим, що відповідно до декларації виробника від 27.10.2017 датою виробництва товару є вересень 2017 року, а на упаковці товару міститься дата його виробництва -0 07.06.2017.

29.03.2018 замовником було надіслано постачальнику заявку №3 про поставку товару - а 100 кг мороженої риби без голови (хек, сайда), однак, за твердженням позивача, відповідач вказану заявку не виконав взагалі.

03.04.2018 замовником надіслано постачальнику заявку №1497 про поставку товару - 100 кг мороженої риби без голови (хек, сайда).

За твердженням позивача, постачальник 05.04.2018 поставив товар, який не було прийнято замовником внаслідок того, що згідно декларації виробника від 27.10.2017 датою виробництва товару є вересень 2017 року, а на упаковці вказаного товару міститься дата виробництва - 26.05.2017.

03.04.2018 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення №1486 від 02.04.2018 про відмову від прийняття товару, поставленого із порушеннями та вимогою про поставку товару належної якості згідно заявки №1132 від 27.03.2018.

06.04.2018 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення №1525 від 05.04.2018 про дострокове розірвання договору про закупівлю товарів №5-18 від 12.03.2018 з проханням підписати додаткову угоду №1 про дострокове припинення дії укладеного між сторонами правочину. Відповідач отримав вказане повідомлення 11.04.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0315803429775.

13.04.2018 на адресу позивача надійшов лист відповідача №06/3-5 від 06.04.2018, в якому останній повідомив про виникнення між сторонами непорозумінь у вигляді формальних помилок у деклараціях виробника та про безпідставність відмов працівників позивача від прийняття товару, який поставляється відповідачем.

Спір у справі виник внаслідок того, що на думку позивача, товар поставлявся відповідачем із порушенням умов договору та умов тендерної пропозиції внаслідок чого позивач просить суд розірвати договір про закупівлю товарів №5-18 від 12.03.2018.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позов Київської міської клінічної лікарні №6 підлягає задоволенню в повному обсязі. При цьому, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 7 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як свідчать матеріали справи, між контрагентами було укладено договір про закупівлю товарів №5-18 від 12.03.2018, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити замовнику товар, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такий товар на умовах, визначених договором.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно з ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 662 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст.674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що договір про закупівлю товарів №5-18 від 12.03.2018 було укладено між сторонами внаслідок проведення процедури закупівлі UA-2018-02-05-000334-c, назва предмета закупівлі: Риба, рибне філе та інше м'ясо риби морожені 15220000-6 (морожена риба).

При цьому, умовами Тендерної документації на предмет закупівлі: Риба, рибне філе та інше м'ясо риби морожені 15220000-6 (морожена риба), затвердженої Головою тендерного комітету Київської міської клінічної лікарні №6 Пилипенко К.В. за рішенням тендерного комітету згідно протоколу від 19.01.2018 № 5 (яка розміщена на сайті Держзакупівлі.онлайн https://www.dzo.com.ua/tenders/2043123), передбачено наступні якісні характеристики товару:

- Риба заморожена без голів,тушка, хек, сайда. Риба повинна бути патрана, без голів, заморожена не більше одного разу. Тушки риби повинні бути не менше ніж 300 г. (у розмороженому виді) Поверхня риби ціла, рівна, чиста, недеформована, природного кольору, консистенція м'язів - щільна, запах після розморожування - притаманний свіжій рибі без сторонніх запахів і присмаків. Не допускається присутність льоду;

- упаковка: в термозварені пакети або мішки-вкладиші з полімерних матеріалів, а далі - в напівжорстку картонну тару, яка виготовляється із гофрованого двошарового картону, який не пропускає воду та іншу рідину. Маса тари має бути не більше 12 кг. Зовнішній вигляд тари риби: блоки цілі, поверхня рівна, чиста.

- маркування: обов'язкова наявність ярликів із зазначенням найменування продукту, виробника, дати виготовлення, терміну придатності, умов зберігання, поживної та енергетичної цінності, посилання на нормативно-технічну документацію у відповідності до супровідних документів на поставку. Без ГМО, що має бути зазначено на упаковці.

Відповідно до умов наведеної тендерній документації товари, що постачаються, повинні мати необхідні копії сертифікатів якості виробника, реєстраційне посвідчення або іншій подібний документ, що підтверджує відповідність товару даним вимогам: постачальник разом з продукцією надає замовнику накладну на товар та всю супровідну документацію (сертифікат нього загально обов'язковими на території України нормами і правилами, повинен бути оформлений відповідно до вимог законодавства України); залишок зберігання товару повинен бути не менше 75%, від загального терміну зберігання; товар повинен передаватись у заклад в неушкодженій упаковці, має забезпечуватись цілісність товару та збереженню його якості під час транспортування; доставка товарів транспортом постачальника, завантажувально-розвантажувальні роботи за рахунок постачальника; наявність санітарного паспорту на транспортний засіб і санітарної книжки водія - експедитора обов'язкова при постачанні товару. У разі виявлення неякісного товару або такого, що не відповідає умовам договору, постачальник зобов'язаний замінити неякісний товар протягом однієї доби з моменту виявлення неякісного товару, без будь-якої додаткової оплати з боку покупця.

Також, необхідно надати гарантійний лист щодо терміну придатності товару; сертифікат або паспорт якості з підтвердженням відповідності характеристик товару вимогам замовника; постачальник повинен мати усі документи державної реєстрації, ліцензії, дозволи, зареєстровані рахунки в банках.

Як свідчать матеріали справи, а відповідачем твердження позивача не спростовані, позивачем, на виконання умов укладеного між сторонами правочину було направлено на адресу відповідача замовлення на поставку товару, однак останній, всупереч умовам п.п.5.1, 5.3, 5.4 укладеного між сторонами договору, поставив позивачу товар без належних супровідних документів, у зв'язку з чим означений товар не було прийнято позивачем.

Доказів поставки товару у погоджений між контрагентами строк та виконання відповідачем свого обов'язку з поставки позивачу товару із супровідними документами, які свідчать про його походження і якість матеріали справи не містять.

Відповідно до положень ст.610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписом п.1 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Так, ст.188 Господарського кодексу України передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Право на подання позову про розірвання договору на підставі ст.188 Господарського кодексу України виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 Господарського кодексу України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, як вбачається з листа Київської міської клінічної лікарні №6 від 05.04.2018 №1525, який направлено на адресу відповідача 06.04.2018 та отримано останнім 11.04.2018, позивач вказує на істотне порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного, якісного та у повному обсязі виконання свого обов'язку з поставки обумовленого укладеним між сторонами договором товару. При цьому, позивачем було долучено до вказаного листа додаткову угоду №1 про дострокове припинення дії укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів №5-18 від 12.03.2018.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина 3 ст.653 Цивільного кодексу України, ч.4 ст.188 Господарського кодексу України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Разом з тим сторона, яка ставить питання про розірвання договору має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Таким чином, не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару є істотним порушенням умов договору про закупівлю товарів №5-18 від 12.03.2018, внаслідок чого позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Отже, враховуючи висновки суду про те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду порушені відповідачем, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 1762,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір про закупівлю товарів №5-18 від 12.03.2018, який укладений між Київською міською клінічною лікарнею №6 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стартрейдінг".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартрейдінг" (01015, м.Київ, вул.Лаврська, буд.9, корпус 19, ідентифікаційний код 38390363) на користь Київської міської клінічної лікарні №6 (03680, м.Київ, проспект Комарова, буд.3, ідентифікаційний код 25680355) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до суду апеляційної інстанціїї шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 03.10.2018

Суддя Ю.М. Смирнова