Рішення

від 02.10.2018 по справі 826/9252/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 жовтня 2018 року № 826/9252/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АЛВІР-ТАНДЕМ до Київської міської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю АЛВІР-ТАНДЕМ (далі - позивач, ТОВ АЛВІР-ТАНДЕМ ) до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № 100210/2017/000029/2 від 21.04.2017 та картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100210/20017/00101, видані Київською міською митницею ДФС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає незаконними дії митного органу, оскільки позивачем для митного оформлення імпортованого товару надано відповідачу основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту, проте відповідачем протиправно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що вважає позов необґрунтованим, а при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених положеннями чинного законодавства України. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Враховуючи положення частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України за згодою сторін судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2014 між компанією Модулис НВ (Бельгія) (за контрактом - Продавець) та ТОВ АЛВІР-ТАНДЕМ (Україна) (за контрактом - Покупець) укладено зовнішньоекономічний договір №25/2014 (далі - Контракт №25/2014), відповідно до якого Продавець продає, а Покупець набуває товар (текстильні покриття для підлоги).

Відповідно до умов Контракту, а саме пункту 1.1 Продавець зобов'язується поставляти і передавати на умовах та у встановлені цим Контрактом строки товари у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати Товар у власність і оплачувати його на умовах визначених цим Контрактом та Інвойсом на кожну партію Товару, що є невід'ємною частиною Контракту.

За умовами пункту 1.1 вказаного Контракту Продавець продає, а Покупець купує на умовах, визначених справжнім контрактом товари, згідно інвойсу №2175000556 від 12.04.2017 , який являється невід'ємною частиною справжнього контракту.

Відповідно до укладеного контракту №25/2014 Продавець взяв на себе зобов'язання продати, а Покупець прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами зазначеними в контракті. За умовами пункту 3.1 даного контракту вбачається, що ТОВ АЛВІР-ТАНДЕМ зобов'язується здійснити 100% оплату за товари, шляхом банківського переводу на розрахунковий рахунок вказаний Продавцем. Ціни за товар по цьому Контракту встановлені в Євро.

У зв'язку з необхідністю митного оформленням товару, ТОВ АЛВІР-ТАНДЕМ в межах зовнішньоекономічного контракту Київської міської митниці ДФС митну декларацію (далі - МД) №100210/2017/066615 від 21.04.2017, заявлена митна вартість визначена декларантом за основним методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Одночасно, з вказаною МД на підтвердження митної вартості ТОВ АЛВІР-ТАНДЕМ подано наступні документи:

- інвойс №2175000556 від 12.04.2017;

- платіжне доручення №1622 від 20.02.2017;

- платіжне доручення №1757 від 30.03.2017;

- довідка про транспортні витрати №185/17 від 19.04.2017;

- автотранспортна накладна №В35889CY від 21.04.2017;

- копію митної декларації країни відправлення №17BEE0000015115796 від 12.04.2017;

- зовнішньоекономічний договір між компанією Модулис НВ (Бельгія) та ТОВ АЛВІР-ТАНДЕМ від 25.11.2014 №25/2014;

- заявка на перевезення від 31.03.2017 №5/2017 до зовнішньоекономічного контракту;

- прайс-лист Modulyss NV 01/03/2017;

- договір про надання послуг по організації перевезення вантажів від 03.03.2016 № 5/2016/3 між ТзОВ Атлант-СовТ та ТОВ АЛВІР-ТАНДЕМ ;

- договір перевезення та транспортного експедирування від 01.03.2017 № 93/2017/Е, укладеного між ТзОВ Атлант-Совт та ФОП ОСОБА_1 та виписані на виконання його умов інші документи.

За результатами розгляду поданих документів митний орган повідомленням повідомив декларанта, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові визначення складових митної вартості товарі та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та містять розбіжності, а саме:

у інвойсі від 12.04.2017 № 2175000556 зазначено, що сума повинна бути сплачена не Продавцю Modulyss NV, а підприємству BALTA NV;

перерахування коштів за інвойсом від 12.04.2017 № 2175000556 повинно бути за передоплатою, разом з тим декларантом не надано банківського платіжного доручення та не виконано п.4 ч.2 ст.53 Митного кодексу України;

довідка про транспортні витрати надана ТОВ Атлант-СоВт , тоді як транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_1

За результатами розгляду поданих документів, неподанням позивачем всього переліку додаткових документів, митний орган відмовив позивачу в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, у зв'язку з чим оформив картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100210/20017/00101 з причин обрання позивачем невідповідного методу визначення митної вартості.

Також відповідачем прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 21.04.2017 №100210/2017/000029/2 із застосуванням резервного методу. Внаслідок коригування митної вартості зобов'язання позивача щодо сплати митну вартість товару збільшено з 14 440,00 Євро до 19 013,30 Євро.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 341 частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).

Відповідно до частини четвертої статті 52 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною четвертою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п'ятої статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 статті 55 МК України).

Частиною восьмою вказаної статті МК України визначено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до частини дев'ятої статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Так, частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажу на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що рішенням про коригування митної вартості товарів від 21.04.2017 №100210/2017/000029/2 митна вартість товару визначена із застосуванням резервного методу.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові визначення складових митної вартості товарі та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та містять розбіжності.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до пункту 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ Для відміток митного органу . На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до пункту 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (пункти 2.4, 2.5 Правил).

Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

З огляду на викладені положення, однією із імперативних умов щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації та застосування іншого методу для визначення митної вартості товарів, ніж метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Більш того, суд зазначає, що відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору , зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи декларантом надано належні документи, які вимагають норми законодавства, для підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Зазначена поставка відбувалась в рамках довгострокового контракту №25/2014 від 25.11.2014, посилання на якій містилося у всіх наданих документах інвойсі №2175000556 від 12.04.2017 на конкретну поставку товару, що досліджується, а так само в платіжних дорученнях.

В зовнішньоекономічному контракті №25/2014 від 25.11.2014 зазначено рахунок продавця Modulyss NV у КВС Bank NV - IBAN: ВЕ79731025041533, який міститься і у інвойсі №2175000556 від 12.04.2017 і в платіжних дорученнях №1622 від 20.02.2017 та №1757 від 30.03.2017, на який і було здійснено перерахування коштів за вказаним контрактом.

Зазначене свідчить про непідтвердження зазначених відповідачем доводів щодо відсутності відомостей стосовно ціни, яка сплачена або підлягає сплаті за товар.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що згідно із заявкою №5/2017 замовлення продукції відбулось 31.03.2017, в той час коли оплата була здійснена 20.02.2017, що не надає можливості ідентифікувати вищезазначену оплату із даною поставкою, оскільки як свідчать матеріали справи, попереднє замовлення товарної продукції колекції BASE за контрактом №25/2014 від 25.11.2014, у тому числі і її поставка за МД №100210/2017/066580 відбулась ще у січні 2016 року за заявкою позивача №2320224155 та за Proforma invoice №2399013999 від 30.01.2016.

За платіжним дорученням №1622 від 20.02.2017 відбулась лише попередня та часткова оплата за поставною товарів.

Основна частина оплати за інвойсом №2175000556 від 12.04.2017 у сумі 8 054,70 Євро здійснена 30.03.2017 згідно платіжного доручення №1757, яке надавалось позивачем митному органу.

Також суд не погоджується із твердженням митного органу, викладене у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів стосовно непідтвердження числових значень складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари внаслідок того, що довідка про транспортні витрати видана ТОВ Атлант-Совт , тоді як згідно СМR транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_1

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ Атлант-Совт виступав повіреним за договором-доручення №5/2016/3 від 03.03.2016 з декларантом щодо надання послуг з організації перевезення вантажів, а безпосереднє перевезення та транспортне експедирування здійснювалось за заявкою позивача №5/2017 від 31.03.2017 та за відповідним договором №93/2017/Е від 01.03.2017 ФОП ОСОБА_1 автомобілем НОМЕР_2/НОМЕР_3, про що і зазначено у митній декларації. Копії договору №93/2017/Е від 01.03.2017, акту №ОУ-0000197 приймання-передачі виконаних робіт від 24.04.2017, рахунку-фактури від 21.04.2017 та платіжного доручення №1887 від 25.04.2017 про сплату за транспортно-експедиційні послуги містяться у матеріалах справи.

Крім того, відповідач вказує на те, що договір про надання послуг з організації перевезення вантажів відповідно до п.4.1 оплата встановлюється у гривнях, разом з тим згідно із заявкою №5/2017 від 31.03.2017 погоджена сума фрахту складає 2730 Євро.

В ході розгляду справи з'ясовано, що заявка позивача №5/2017 від 31.03.2017 на адресу ТОВ Атлант-Совт стосувалась не лише одного перевезення за поставкою Modulyss NV за МД №100210/2017/066580, до того ж вартість перевезення вантажу за вказаною МД визначена у національній валюті в сумі 41 600,00 грн. у довідці про транспортні витрати №185/17 від 19.04.2017, що видана ТОВ Атлант-Совт та яка подавалась позивачем до митного органу.

Більш того, вказана вартість підтверджена також актом приймання-передачі виконаних робіт №ОУ-0000197 від 24.04.2017, рахунком-фактурою від 21.04.2017 та платіжним дорученням №1887 від 25.04.2017 про сплату за транспортно-експедиційні послуги, що містяться у матеріалах справи.

Слід зазначити також, що застосування декларантом методу визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) за МД №100210/2017/066580 підтверджується прайс-листом компанії Модулис НВ (Бельгія) - виробника і постачальника товару.

Відповідно до вказаного прайс-листа ціна колекції Вase з 01.03.2017 становить 7,60 Євро за 1 кв.м., що відповідає митній вартості декларантом у митній декларації.

Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невідповідності певним критеріям наданого декларантом прайс-листа, оскільки чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Тоді як положеннями ч. 2 ст. 53 МК України до переліку обов'язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості не віднесено прайс-лист.

Крім того, відповідач у спірному рішенні зазначив також, що копія митної декларації країни виробника не містить остаточної дати модифікації, що можливо, на його думку, митними органами країни відправлення не перевірялась.

Суд не бере до уваги вказані твердження, оскільки вони є припущеннях митного органу та не підтверджені достатніми доказами, що не може бути підставою для неприйняття заявленої декларантом митної вартості товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем надані всі належні основні документи, які передбачали заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу) та які надавали право визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту).

В той час, митним органом не наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею інших документів відбувалось без належного зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а тому застосування зазначеним рішенням іншого методу, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів - є противоправним.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, на думку суду, подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару, а тому рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Водночас, позивач надав достатньо доказів в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються її вимоги.

За таких обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю АЛВІР-ТАНДЕМ задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № 100210/2017/000029/2 від 21.04.2017 та картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100210/20017/00101, видані Київською міською митницею ДФС.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю АЛВІР-ТАНДЕМ (код ЄДРПОУ 34415408) сплачений ним судовий збір у розмірі 3 635,35 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС України (код ЄДРПОУ 39422888).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур