Ухвала

від 01.10.2018 по справі 914/2530/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.10.2018 р. Справа № 914/2530/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Юта» , м.Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІРО» , с.Давидів Пустомитівського району Львівської області

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_1, м.Львів

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Мороз Н.В.

при секретарі Ю.Забора

Представники:

Від позивача: н/з

Від відповідача: ОСОБА_2

Від третьої особи-1: ОСОБА_2

Від третьої особи-2: н/з

Присутній: ОСОБА_3

Суть спору:

На розгляді Господарського суду Львівської області (суддя Петрашко М.М.) перебувала справа №914/2530/15 за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» , м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Юта» , м.Львів, за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІРО» , с.Давидів Пустомитівського району Львівської області та третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_1, м. Львів про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Юта» , м.Львів до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» , м.Київ, за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІРО» , с.Давидів Пустомитівського району Львівської області про визнання недійсними договорів іпотеки.

У зв'язку із скасуванням Постановою Вищого господарського суду від 25.04.2017р. постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2017р. та рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2016р. у справі №914/2530/15, в частині відмови в задоволенні первісного позову, і передачею її в цій частині на новий розгляд до господарського суду Львівської області у новому складі суду, проведено автоматизований розподіл справи, за результатом якого справу №914/2530/15 передано на розгляд судді Щигельської О.І.

Хід розгляду справи викладено у попередніх ухвалах суду.

Внаслідок автоматизованого розподілу, у зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Щигельської О.І., справу №914/2530/15 передано на розгляд судді Мороз Н.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2017р.

11.09.2017р. та 26.09.2017р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

17.10.2017р. зупинено провадження у справі для проведення судової екпертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.06.2017р.

15.12.2017р. набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, викладена у розділі І Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017. N 2147-VIII, пунктом 9 розділу XI Перехідних положень якого встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою від 28.02.2018р. поновлено провадження у справі зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою від 21.03.2018р. підготовче засідання відкладено.

Ухвалою від 12.04.2018р. зупинено провадження у справі для проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.06.2017р.

Ухвалою від 13.08.2018р. поновлено провадження у справі та продовжено підготовче провадження на 30 днів.

Ухвалами від 03.09.2018р. та 25.09.2018р. підготовче засідання відкладено з підстав, викладених у відповідних ухвалах.

В судове засідання 01.10.2018р. представники позивача та третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не з'явились.

Представник відповідача та третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання з'явився. Просить суд задоволити заяву від 24.09.2018р. про вступ у справу правонаступників позивача.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, створивши у відповідності ст. 13 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

29.11.2011р. між ПАТ "Астра Банк" та ОСОБА_4 "ЛІРО" (третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) укладено кредитний договір №699000031818009, відповідно до п. 1.1 якого кредитор відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію та встановлює позичальнику кредитний ліміт в розмірі 1 100 000, 00 грн., а позичальник зобов'язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування отриманими кредитними коштами та комісії в порядку, розмірі та в строк, що передбачені цим договором. Кожне надання суми кредиту в межах кредитної лінії супроводжується клопотанням про її надання в рамках цього договору.

Договором №2 від 12.10.2012р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору №699000031818009 від 29.11.2011р. сторони дійшли згоди, що у якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, позичальник у день укладення цього договору укладає: договір іпотеки складських приміщень літ. "Б-2", - двоповерхової будівлі та підвалу загальною площею: 2110,60 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Молочна, буд.№15-а та належить ОСОБА_4 "Компанія-ЮТА" (відповідач).

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 29.11.2011р. та 12.10.2012р. ПАТ "Астра Банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 "Компанія-Юта" (іпотекодавець) укладено договори іпотеки.

Відповідно до 1.1. іпотечних договорів, ці договори забезпечує виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №699000031818009 від 29.11.2011р. з будь-якими змінами та доповненнями до нього, що укладені та можуть бути укладені в подальшому.

Згідно з іпотечним договором від 29.11.2011р. іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку належний йому на праві власності об'єкт нерухомості, а саме: адміністративний корпус літ."А-2", загальною площею 500,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Молочна, буд.№15-а.

За іпотечним договором від 12.10.2012р. іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку належний йому на праві власності об'єкт нерухомості, а саме: складські приміщення літ."Б-2", загальною площею 2 110,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Молочна, буд.№15-а.

02.12.2013р. між ПАТ "Астра Банк" та ПАТ "Дельта Банк" (позивач) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого продавець продав (відступив) права вимоги та передав їх покупцю, а покупець купив права вимоги ПАТ "Астра Банк" за кредитним договором №699000031818009 від 29.11.2011р. та договорам забезпечення.

Так, згідно п.1.1. договору купівлі-продажу прав вимоги, "права вимоги" означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю щодо виконання позичальником та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.09.2016р. та Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2017р. встановлено, що ОСОБА_4 "ЛІРО" свої обов'язки з погашення кредиту не виконувало належним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед банком.

Враховуючи наведене, позивач, який набув право вимоги до відповідача, звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмети іпотеки по іпотечним договорам шляхом визнання за ним права власності на майно.

20.04.2018р. права вимоги за кредитним договором №699000031818009 від 29.11.2011р., іпотечним договором від 29.11.2011р. та іпотечним договором від 12.10.2012р. передано від ПАТ Дельтабанк до ОСОБА_5, що підтверджується Договором №391/К купівлі-продажу майнових прав від 20.04.2018р., договором відступлення права вимоги за іпотечним договором від 20.04.2018р. (реєстраційний номер 1925), договором відступлення права вимоги за іпотечним договором від 20.04.2018р. (реєстраційний номер 1926), та відповідними витягами з державного реєстру речових прав про реєстрацію іпотеки.

В подальшому, відповідні права вимоги за кредитним договором №699000031818009 від 29.11.2011р., іпотечним договором від 29.11.2011р. та іпотечним договором від 12.10.2012р. передано від ОСОБА_5 фізичним особам ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджується договором про відступлення права вимоги від 24.07.2018р. (разом з додатковою угодою до вказаного договору від 24.07.2018р.), договором про відступлення прав вимоги з договором іпотеки від 24.07.2018р. (реєстраційний номер 2012), договором про відступлення прав вимоги з договором іпотеки від 24.07.2018р. (реєстраційний номер 2013).

24.09.2018р. через службу діловодства господарського суду подано заяву про вступ у справу №914/2530/15 правонаступників позивача (Публічного акціонерного товариства Дельтабанк ) - ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Вказаною заявою останні просять суд залучити їх до участі у справі, як правонаступників позивача внаслідок переходу права вимоги за кредитним договором №699000031818009 від 29.11.2011р. (боржник ОСОБА_4 ЛІРО ), іпотечним договором від 29.11.2011р. (заставодавець - ОСОБА_4 КОМПАНІЯ-ЮТА ), іпотечним договором від 20.10.2012р. (заставодавець - ОСОБА_4 КОМПАНІЯ-ЮТА ).

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 52 ГПК України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

У відповідності до ч. 2 ст. 52 ГПК України, усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу (ч. 3 ст. 52 ГПК України).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку замінити позивача по справі Публічне акціонерне товариство Дельта Банк на фізичних осіб -ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Так, в силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності (ч.1 ст. 17 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно ч. 3 ст. 22 названого Закону, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб'єктним складом.

Згідно ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За змістом ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Критерієм розмежування справ цивільного і господарського судочинства є одночасно як суб'єктивний склад учасників процесу, так і характер спірних правовідносин.

З цією метою судом проаналізовано предмет позову, підстави позову, зміст позовної вимоги та суб'єктний склад сторін.

Відтак, для віднесення справи до своєї юрисдикції, господарському суду необхідно визначити, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за умов участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.

Враховуючи здійснене процесуальне правонаступництво, статус позивача у справі набули фізичні особи, без статусу суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому вказаний спір не є таким, що виник з корпоративних відносин, в якому фізична особа, яка не є підприємцем, може бути стороною в господарському суді, що з урахуванням вимог п. 1 ч. 1 ГПК України є недопустимим.

Отже, аналіз вищевказаного суб'єктного складу свідчить про те, що між сторонами виник спір, що підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Аналогічну правову позицію викладено також у постанові Верховного Суду України від 31.05.2017 у справі № 6-703цс17 . В правовій позиції, висловленій у справі, Верховний суд України зазначив, що спір щодо грошових коштів, що підлягають сплаті за умовами цивільно-правового договору, тобто щодо виконання грошового зобов'язання не стосується захисту позивачем своїх прав, пов'язаних з процедурою реалізації корпоративного права, а стосується захисту позивачем своїх майнових прав, тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства .

Враховуючи ту обставину, що позивачами у справі є фізичні особи, які не набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а спір у справі не віднесений законом до юрисдикції господарського суду, суд дійшов висновку, що дана позовна заява не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суддя закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Одночасно суд роз яснює позивачам, що розгляд даної справи віднесено до суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 52, 177, 182, 183, 231, 234 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Замінити позивача по справі Публічне акціонерне товариство Дельта Банк (м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) на фізичних осіб -ОСОБА_6 (м. Львів, вул. Кульпарківська, 170/45, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та ОСОБА_7 (с. Малехів, Львівська область, вул. Коновальця, 60А, ідентифікаційний код НОМЕР_2).

2. Закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.