Рішення

від 10.09.2018 по справі 914/964/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2018 Справа № 914/964/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Олвер-999» , м.Трускавець Львівської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тімбер Процесінг» , с.Розвадів Миколаївського району Львівської області

про стягнення 21400,54 грн.

за участю представників сторін :

від позивача : не з'явився;

від відповідача : не з'явився .

Суть спору: Позов заявлено Приватного підприємства «Олвер-999» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тімбер Процесінг» про стягнення 21400,54 грн., з яких 17286,00 грн. - основний борг, 1728,60 грн. - штраф, 1901,46 грн. - інфляційні втрати, 484,48 грн. - 3% річних.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.

Позивач та відповідач явку представників в судове засідання не забезпечили.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив наступне.

10.01.2017р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тімбер Процесінг» (замовник) та Приватним підприємством «Олвер-999» (виконавець) укладено договір №10/01-17 на надання транспортних послуг, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов?язання надати транспортні послуги автомобільним транспортом та/або механізмами, а замовник бере на себе зобов?язання сплатити вартість за надані послуги, згідно виставлених рахунків виконавцем.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що замовник зобов?язаний своєчасно здійснювати оплату за надані послуги на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.4.1. договору, договірна ціна транспортних послуг визначається на основі виставлених рахунків виконавцем, що є невід?ємною частиною договору.

Згідно із п.4.3. замовник проводить оплату за транспортні послуги протягом трьох днів з моменту виставлення рахунків виконавцем.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за порушення термінів оплати за надані послуги, передбачених пунктом 4.3. договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день сплати та штраф в розмірі 10% від неоплаченої суми.

Як стверджує позивач, на виконання п.4.3. договору, він 31.03.2017р. виставив рахунок №11 за надані транспортні послуги у березні 2017р. на суму 14874,00 грн., а 19.04.2017р. виставив рахунок №3 за надані транспортні послуги у квітні 2017р. на суму 6030,00 грн.

Як зазначено у позовній заяві, 28.04.2017р. відповідач частково на суму 3618,00 грн. оплатив транспортні послуги, що були надані у березні 2017р. Рештру транспортних послуг, за твердженням позивача, відповідач не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 17286,00 грн.

Керуючись пунктом 5.3 договору позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 1728,60 грн.

Крім того, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 1901,46 грн. - інфляційних втрат та 484,48 грн. - 3% річних.

Таким чином позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 21400,54 грн., з яких 17286,00 грн. - основний борг, 1728,60 грн. - штраф, 1901,46 грн. - інфляційні втрати, 484,48 грн. - 3% річних.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовоити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вбачається із матеріалів справи 10.01.2017р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тімбер Процесінг» (замовник) та Приватним підприємством «Олвер-999» (виконавець) укладено договір №10/01-17 на надання транспортних послуг, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов?язання надати транспортні послуги автомобільним транспортом та/або механізмами, а замовник бере на себе зобов?язання сплатити вартість за надані послуги, згідно виставлених рахунків виконавцем.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується наступними актами надання транспортних послуг: від 24.03.2017р. на суму 3618,00 грн., від 30.03.2017р. на суму 5628,00 грн., від 31.03.2017р. на суму 5628,00 грн. та від 19.04.2017р. на суму 6030,00 грн. Тобто позивачем у березні та квітні 2017р. було надано відповідачу транспортні послуги на загальну суму 20904,00 грн.

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача за вказаний період становить 17286,00 грн. Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав. Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків, що підписаний обома сторонами, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тімбер Процесінг» становить 17286,00 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 17286,00 грн. є обгрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок штрафу (10% від неоплаченої суми) в розмірі 1728,60 грн., суд дійшов висновку про правомірність його нарахування.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Керуючись ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 1901,46 грн. - інфляційних втрат та 484,48 грн. - 3% річних. Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково. Зокрема суд прийшов до висновку стягнути з відповідача на користь позивача 1899,86 грн. - інфляційних втрат та 484,48 грн. - 3% річних.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тімбер Процесінг» (81634, Львівська область, Миколаївський район, с.Розвадів, вул.Сагайдачного, 72, ідентифікаційний код 40286679) на користь Приватного підприємства «Олвер-999» (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.С.Стуса, 13/8, ідентифікаційний код 30250871) 17286,00 грн. основного боргу, 1728,60 грн. штрафу, 1899,86 грн. інфляційних втрат, 484,48 грн. 3% річних та 1761,89 грн. судового збору.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.09.2018р.

Суддя Гоменюк З.П.