Рішення

від 04.10.2018 по справі 916/1478/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1478/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Муссон" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, б. 10/2, код ЄДРПОУ - 32096736)

До відповідача: Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67794, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Миколаївка, вул. Леніна, б.65 код ЄДРПОУ - 04377874)

про визнання права власності

Суддя Рога Н.В.

Секретар Лазуренко Є.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1- директор;

Від відповідача: не з'явився

У засіданні брали участь:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) Муссон , звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на будівлі і споруди бази відпочинку Волна , розташовані в с.Миколаївка, Білгород-Дністровського району , придбані за договором купівлі-продажу від 28.06.2002р. у Відкритого акціонерного товариства Ізмаїльський завод ремонтно-технологічного устаткування , у складі: вбиральня (інв.№1); душеві (інв.№2); умивальник (інв.№39); їдальня (інв.№№3,4,7,8,9); спальний корпус №2 (інв.№11); побутова кімната (інв.№12); медпункт (інв.№13); приміщення охорони (інв.№10); спальні будинки -вагончики (інв.№№15-25); спальні будинки (інв.№№26-33); спальний корпус №1 (інв.№14); спальний корпус №4 (інв№34); пожежна ємність (інв.№44); будинки відпочинку (інв.№№62-65); радіорубка (інв.№37); колодязь ( інв.№38); ємність видаткова (інв.№40).

Ухвалою суду від 20.07.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11.09.2018р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 02.10.2018р

Представник позивача в судовому засіданні, що відбулося 16.08.2018р., позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов. 10 вересня 2018р. до суду від позивача надійшов лист, згідно якого позивач просив розглядати справу за відсутності представника ТОВ Муссон .

Відповідач по місце, дату та час судових засідань був повідомлений належним чином, але представник відповідача в судові засідання не з'явився. Згідно листа, що надійшов до суду 10.09.2018р. сільський голова Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області просив суд розглядати справу без участі представника сільської ради та зазначив, що заперечень проти позову не має. Відзив на позовну заяву відповідачем до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, справа розглядається за наявними у ній матеріалами відповідно до положень ч.9 ст.165 ГПК України.

Як зазначив позивач у справі, 28 червня 2002р. між Відкритим акціонерним товариством Ізмаїльський завод ремонтно-технологічного устаткування (Продавець) та ТОВ Муссон (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу, згідно якого Продавець продав, а Покупець придбав будівлі та споруди бази відпочинку Волна , розташовані у с.Миколаївка Білгород-Дністровського району, відображені на схематичному плані МБТІ від 10.09.2001р., а саме: вбиральня (інв.№1); душеві (інв.№2); умивальник (інв.№39); їдальня (інв.№№3,4,7,8,9); спальний корпус №2 (інв.№11); побутова кімната (інв.№12); медпункт (інв.№13); приміщення охорони (інв.№10); спальні будинки -вагончики (інв.№№15-25); спальні будинки (інв.№№26-33); спальний корпус №1 (інв.№14); спальний корпус №4 (інв.№34); пожежна ємність (інв.№44); будинки відпочинку (інв.№№62-65); радіорубка (інв.№37); колодязь (інв.№38); ємність видаткова (інв.№40).

Договір укладено у простій письмовій формі. Позивач вважає, що даний договір відповідає чинному на час його укладання законодавству, не позбавляє покупця права власності на майно, що було предметом договору, є належним правовстановлюючим документом , що підтверджує набуття права власності.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.10.2002р. у справі №17-2-28/02-6572 за позовом ТОВ Муссон до міжміського бюро технічної інвентаризації м.Білгород-Дністровський про визнання права власності та спонукання провести державну реєстрацію нерухомого майна, позов задоволено: визнано за ТОВ Муссон право власності на будівлі та споруди бази відпочинку Хвиля , розташовані у с.Миколаївка Білгород-Дністровського району , а саме: вбиральня (інв.№1); душеві (інв.№2); умивальник на 12 місць (інв.№39); їдальня з підсобними кімнатами (інв.№№3,4,7,8,9); спальний корпус №2 (інв.№11); побутова кімната (інв.№12); медпункт (інв.№13); приміщення охорони (інв.№10); спальні будинки -вагончики (інв.№№15-25); спальні будинки ( інв.№№26-33); спальний корпус №1 (інв.№14); спальний корпус №4 (інв.№34); пожежна ємність на 20 куб.м (інв.№44); будинки відпочинку ( інв.№№62-65); радіорубка (інв.№37); колодязь ( інв.№38); ємність видаткова на 10 куб.м (інв.№40) Крім того, зобов'язано міжміське бюро технічної інвентаризації м.Білгород-Дністровський здійснити державну реєстрацію права власності ТОВ Муссон на вказані будівлі та споруди. На виконання рішення 21 10.2002р. видано судовий наказ .

30 жовтня 2002р. Миколаївською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області видано Свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна, згідно якого база відпочинку Хвиля , розташована у с.Миколаївка, належить ТОВ Муссон на праві колективної власності у цілому та складається з таких будівель та споруд : вбиральня (інв.№1); душеві (інв.№2); умивальник на 12 місць (інв.№39); їдальня з підсобними кімнатами (інв.№№3,4,7,8,9); спальний корпус №2 (інв.№11); побутова кімната (інв.№12); медпункт (інв.№13); приміщення охорони (інв.№10); спальні будинки -вагончики (інв.№№15-25); спальні будинки ( інв.№№26-33); спальний корпус №1 (інв.№14); спальний корпус №4 (інв.№34); пожежна ємність на 20 куб.м (інв.№44); будинки відпочинку ( інв.№№62-65); радіорубка (інв.№37); колодязь ( інв.№38); ємність видаткова на 10 куб.м (інв.№40).

11 листопада 2002р. Білгород-Дністровським МБТІ видано реєстраційне посвідчення, згідно якого будівлі та споруди бази відпочинку Хвиля , розташовані у с.Миколаївка Білгород-Дністровського району, зареєстровано за ТОВ Муссон на підставі рішення господарського суду Одеської області .

Позивач зазначає, що у подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2005р. рішення господарського суду Одеської області від 11.10.2002р. у справі №17-2-28/02-6572 було скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області. Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.12.2007р. позов ТОВ Муссон залишено без розгляду.

При цьому, рішенням господарського суду Одеської області від 16.04.2007р. у справі №32-28-21/167-05-5975 відмовлено у задоволенні позову ВАТ Ізмаїльський завод ремонтно-технологічного устаткування до ТОВ Муссон про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.06.2002р., визнання недійсним свідоцтва про право власності та зобов'язання повернути майно, отримане за договором.

У подальшому, рішенням виконкому Миколаївської сільської ради №28 від 10.10.2017р. комплексу будівель та споруд бази відпочинку Волна , що розташовані на території Миколаївської сільської ради за межами населеного пункту, присвоєно юридичну адресу: Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с.Миколаївка, комплекс будівель та споруд №5.

За таких обставин, позивач зазначив, що станом на даний час на паперових носіях ТОВ Муссон є власником будівель та споруд бази відпочинку Хвиля , що розташована в с.Миколаївка, Білгород-Дністровського р-ну, натомість як зазначені будівлі та споруди відносяться до бази відпочинку Волна . На думку позивача, має місце помилка, зроблена при оформленні Свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, яку можна виправити в судовому порядку шляхом визнання права власності позивача на майно, а саме: будівлі і споруди бази відпочинку Волна , розташовані в с.Миколаївка, Білгород-Дністровського району, придбані за договором купівлі-продажу від 28.06.2002р. у Відкритого акціонерного товариства Ізмаїльський завод ремонтно-технологічного устаткування , у складі: вбиральня (інв.№1); душеві (інв.№2); умивальник (інв.№39); їдальня (інв.№№3,4,7,8,9); спальний корпус №2 (інв.№11); побутова кімната (інв.№12); медпункт (інв.№13); приміщення охорони (інв.№10); спальні будинки -вагончики (інв.№№15-25); спальні будинки ( інв.№№26-33); спальний корпус №1 (інв.№14); спальний корпус №4 (інв.№34); пожежна ємність (інв.№44); будинки відпочинку ( інв.№№62-65); радіорубка (інв.№37); колодязь ( інв.№38); ємність видаткова (інв.№40).

Позивач вважає, що Миколаївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області не визнає право власності ТОВ Муссон на будівлі та споруди бази відпочинку Волна , у зв'язку з чим таке право підлягає захисту.

У якості правового обґрунтування позивач посилається на ст.392 Цивільного кодексу України , відповідно до якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідачем заперечень проти позову до суду не надано.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Як встановлено судом, виходячи з прохальної частини позовної заяви ТОВ Муссон , предметом спору у даній справі є визнання за позивачем права власності на будівлі і споруди бази відпочинку Волна , розташовані в с.Миколаївка, Білгород-Дністровського району , придбані за договором купівлі-продажу від 28.06.2002р. у Відкритого акціонерного товариства Ізмаїльський завод ремонтно-технологічного устаткування , у складі: вбиральня (інв.№1); душеві (інв.№2); умивальник (інв.№39); їдальня (інв.№№3,4,7,8,9); спальний корпус №2 (інв.№11); побутова кімната (інв.№12); медпункт (інв.№13); приміщення охорони (інв.№10); спальні будинки-вагончики (інв.№№15-25); спальні будинки (інв.№№26-33); спальний корпус №1 (інв.№14); спальний корпус №4 (інв.№34); пожежна ємність (інв.№44); будинки відпочинку (інв.№№62-65); радіорубка (інв.№37); колодязь (інв.№38); ємність видаткова (інв.№40).

За приписами ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п.6 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Отже, підставою звернення до суду є саме наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, за захистом якого особа звертається до суду.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, у якості підстави звернення до суду з даним позовом позивач - ТОВ Муссон , зазначає помилкове внесення виконкомом Миколаївської сільської ради до Свідоцтва про право власності, виданого 30.10.2002р., назви об'єкта: База відпочинку Хвиля замісить належного База відпочинку Волна .

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач- Миколаївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, у будь-який спосіб не визнає або оспорює право власності ТОВ Муссон на будь-яке нерухоме майно, зокрема , на будівлі та споруди бази відпочинку, розташованої за адресою: с.Миколаївка, Білгород-Дністровського району Одеської області .

Отже, між сторонами у справі відсутній спір щодо права власності на будівлі та споруди бази відпочинку, розташованої за адресою: с.Миколаївка, Білгород-Дністровського району Одеської області.

Крім того, слід зауважити, що за матеріалами справи, підставою для оформлення Свідоцтва про право власності від 30.10.2002р., згідно якого ТОВ Муссон є власником будівель та споруд бази відпочинку Хвиля , зазначено наказ господарського суду Одеської області від 21.10.2002р. по справі №17-2-28/02-6572, виданий судом на виконання рішення господарського суду Одеської області від 11.10.2005р. Зазначене судове рішення було підставою і для реєстрації права власності ТОВ Муссон на будівлі та споруди бази відпочинку Хвиля . Саме у зв'язку з цим назву бази відпочинку визначено як Хвиля , а не Волна , як на тому наполягає позивач, і помилок при оформленні Свідоцтва про право власності та реєстраційного посвідчення допущено не було.

Але, постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2005р. рішення господарського суду Одеської області від 11.10.2002р. у справі №17-2-28/02-6572 було скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області . Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.12.2007р. позов ТОВ Муссон залишено без розгляду.

За таких обставин, відсутнє судове рішення, яким визнано за ТОВ Муссон право власності на будівлі та споруди бази відпочинку Хвиля , розташовані у с.Миколаївка Білгород-Дністровського району , а саме: вбиральня (інв.№1); душеві (інв.№2); умивальник на 12 місць (інв.№39); їдальня з підсобними кімнатами (інв.№№3,4,7,8,9); спальний корпус №2 (інв.№11); побутова кімната (інв.№12); медпункт (інв.№13); приміщення охорони (інв.№10); спальні будинки -вагончики (інв.№№15-25); спальні будинки ( інв.№№26-33); спальний корпус №1 (інв.№14); спальний корпус №4 (інв.№34); пожежна ємність на 20 куб.м (інв.№44); будинки відпочинку ( інв.№№62-65); радіорубка (інв.№37); колодязь ( інв.№38); ємність видаткова на 10 куб.м (інв.№40), у зв'язку з чим Свідоцтво про право власності, видане 30.10.2002р. виконкомом Миколаївської сільської ради, має бути скасоване, так само як і реєстрація права власності, адже, станом на даний час відсутні правовстановлюючі документи, на підставі яких ці документи було видано.

Посилання позивача у справі на наявність договору купівлі-продажу , укладеного 28 червня 2002р. між Відкритим акціонерним товариством Ізмаїльський завод ремонтно-технологічного устаткування (Продавець) та ТОВ Муссон (Покупець), як на правовстановлюючий документ, який підтверджує право власності позивача, у даному випадку не приймається судом до уваги, адже, у даній справі судом розглядаються правовідносини, що виникли між позивачем - ТОВ Муссон та відповідачем - Миколаївською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області у зв'язку із невірним (на думку позивача) визначенням у Свідоцтві про право власності назви бази відпочинку, що, на думку позивача, є невизнанням права власності, а не правовідносини між сторонами за договором купівлі-продажу від 28.06.2002р.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням зазначеного, виходячи з матеріалів справи, на думку суду, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ Муссон , заявлених до Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, щодо визнання за ним права власності на будівлі і споруди бази відпочинку Волна , розташовані в с.Миколаївка, Білгород-Дністровського району, придбані за договором купівлі-продажу від 28.06.2002р. у Відкритого акціонерного товариства Ізмаїльський завод ремонтно-технологічного устаткування , у складі: вбиральня (інв.№1); душеві (інв.№2); умивальник (інв.№39); їдальня (інв.№№3,4,7,8,9); спальний корпус №2 (інв.№11); побутова кімната (інв.№12); медпункт (інв.№13); приміщення охорони (інв.№10); спальні будинки -вагончики (інв.№№15-25); спальні будинки (інв.№№26-33); спальний корпус №1 (інв.№14); спальний корпус №4 (інв.№34); пожежна ємність (інв.№44); будинки відпочинку (інв.№№62-65); радіорубка (інв.№37); колодязь ( інв.№38); ємність видаткова (інв.№40).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Муссон до Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на будівлі і споруди бази відпочинку Волна , розташовані в с.Миколаївка, Білгород-Дністровського району, придбані за договором купівлі-продажу від 28.06.2002р. у Відкритого акціонерного товариства Ізмаїльський завод ремонтно-технологічного устаткування , у складі: вбиральня (інв.№1); душеві (інв.№2); умивальник (інв.№39); їдальня (інв.№№3,4,7,8,9); спальний корпус №2 (інв.№11); побутова кімната (інв.№12); медпункт (інв.№13); приміщення охорони (інв.№10); спальні будинки -вагончики (інв.№№15-25); спальні будинки ( інв.№№26-33); спальний корпус №1 (інв.№14); спальний корпус №4 (інв.№34); пожежна ємність (інв.№44); будинки відпочинку ( інв.№№62-65); радіорубка (інв.№37); колодязь (інв.№38); ємність видаткова (інв.№40) - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повне рішення складено 04 жовтня 2018 р.

Суддя Н.В. Рога