Рішення

від 19.09.2018 по справі 826/8993/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2018 року № 826/8993/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

при секретарі судового засідання Хаюк К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства Енергетична компанія Севастопольенерго до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проскасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити дії за участю представників :

- від позивача Бужор А.Ю.;

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Енергетична компанія Севастопольенерго звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому просило суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 28 березня 2018 року №88480-54;

- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної у Київській області вжити заходів щодо виключення відомостей про податкову заставу майна Публічного акціонерного товариства Енергетична Компанія Севастопольенерго ;

- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області подати про виконання судового рішення у 10-денний строк після набрання рішенням у справі законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача відсутні будь-які правові підстави для висунення податкової вимоги, а тому остання підлягає скасуванню і, відповідно, відсутні підстави для податкової застави майна позивача.

В судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Представником Публічного акціонерного товариства Енергетична компанія Севастопольенерго 17 квітня 2018 року отримано податкову вимогу від 28 березня 2018 року №88480-54, відповідно до якої у позивача обліковується податковий борг у розмірі 538971,94 грн. з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів. Податкова вимога винесена Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області.

Відповідно до листа Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області борг виник внаслідок самостійно задекларованих грошових зобов'язань згідно декларації від 07 жовтня 2015 року №11023300.

Публічне акціонерне товариство Енергетична компанія Севастопольенерго не погодилось з існуванням податкового боргу, у зв'язку з тим, що декларація, на яку посилається Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, ним не подавалась, тому позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України.

У відповідь на скаргу 05 червня 2018 року отримано рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №17986/6/99-99-17-05-15 від 24 травня 2018 року, яким скарга залишена без задоволення, а в мотивувальній частині наведені інші підставі існування податкового боргу.

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з відповідним позовом до адміністративного суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Податковим зобов'язанням в розумінні підпунктів 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом норм пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

При цьому, у силу норм пункту 31.3 статті 31 ПК України строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктами 38.1 і 38.3 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок є тим документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

За загальним правилом терміну сплати податків, визначеним в абзац 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, за попереднім місцем податкового обліку, Державною податковою інспекцією у м. Херсоні 18 лютого 2015 року прийнято податкову вимогу №598-23, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство Енергетична компанія Севастопольенерго зобов'язано сплатити податковий борг в сумі 2579635,00 грн. Водночас, Державною податковою інспекцією у м. Херсоні прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 20 лютого 2015 року №65. Наявність даного боргу обґрунтовувалось несплатою авансових внесків з податку на прибуток відповідно до податкової декларації від 03 березня 2014 року №9091104311.

Не погоджуючись з такими рішеннями Державної податкової інспекції у м. Херсоні, позивач звернувся з позовом до суду. В процесі розгляду справи №821/743/15-а встановлена необхідність застосування пункту 15.1 статті 15 Закону України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України та скасовано податкову вимогу від 18 лютого 2015 року та рішення про опис майна у податкову заставу від 20 лютого 2015 року №65.

В той же час, у даній справі, виходячи з рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №17986/6/99-99-17-05-15 від 24 травня 2018 року, податковий борг виник на підставі декларації від 03 березня 2014 року №9091104311.

Термін сплати боргу по даній декларації (авансові внески з податку на прибуток) становить 30 січня 2015 року та 28 лютого 2015 року.

Так, відповідно до пункту 9 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України у січні-грудні 2015 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу.

Згідно з правилами вказаного пункту, авансовий внесок за січень 2015 мав бути сплачений до 30 січня 2015 року, за лютий до 28 лютого 2015 року.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Пункт 101.1 статті 101 ПК України визначає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном безнадійний податковий борг розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, якщо граничні дати сплати зобов'язань 30 січня 2015 року та 28 лютого 2015 року, то можливість вживати заходів по їх стягненню сплили 30 січня 2018 року та 28 лютого 2018 року відповідно.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що податкова вимога №8480-54 датується 28 березня 2018 року, тобто з пропущенням встановленим законодавством терміном звернення податкового боргу до стягнення.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача вжити заходів щодо виключення відомостей про податкову заставу майна Публічного акціонерного товариства Енергетична Компанія Севастопольенерго , суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 88.1 статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (пункт 89.1 статті 89 ПК України).

Підпунктом 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 ПК України передбачено, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд вважає за потрібне встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі та зобов'язати відповідача подати у 10-денний строк звіт про виконання судового рішення, з моменту набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 250, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Енергетична компанія Севастопольенерго задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 28 березня 2018 року №88480-54.

3. Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної у Київській області вжити заходів щодо виключення відомостей про податкову заставу майна Публічного акціонерного товариства Енергетична Компанія Севастопольенерго .

4. Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області подати звіт про виконання судового рішення у 10-денний строк після набрання рішенням у справі законної сили

5. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Енергетична компанія Севастопольенерго (код ЄДРПОУ 05471081, Київська область, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 8є) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, адреса: 03680, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 5а) судові витрати у розмірі 9834,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко

Повний текст рішення складено 03.10.2018.