Постанова

від 02.10.2018 по справі 826/5788/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №826/5788/17

адміністративне провадження №К/9901/59908/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2018 року у справі №826/5788/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовест ЛТД" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Благовест ЛТД , визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від №0014601404 від 03 квітня 2017 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, у грудні 2017 року відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 січня 2018 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня та 1 лютого 2018 року апелянту продовжено строк на сплату судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2018 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику з підстав не усунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк.

У березні 2018 року відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав неповної сплати судового збору, а також не зазначення поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2018 року у справі №826/5788/17 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача з підстав визнання неповажними причин пропуску строку апеляційного оскарження (недостатність фінансування державного органу).

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2018 року (суддя Олендер І.Я) касаційну скаргу повернуто скаржнику з підстав не підтвердження в установленому законом порядку повноважень особи, яка подала скаргу (ненадання наказу на підтвердження повноважень заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, зокрема права підписання довіреності).

21 серпня 2018 року відповідачем повторно подано касаційну скаргу на судове рішення суду апеляційної інстанції, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року (суддя Ханова Р.Ф.), строк касаційного оскарження поновлено.

Касаційна скарга відповідача обґрунтована непогодженням з оцінкою суду апеляційної інстанції в частині визнання неповажними причин пропуску строку апеляційного оскарження. Позиція відповідача доводиться із посиланням на пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України та частину першу статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України в частині забезпечення права на апеляційний і у визначених законом випадках касаційний перегляд справи і оскарження судового рішення, а також посиланням на частину другу статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України щодо максимально можливого строку (1 рік) протягом якого можливо, на думку відповідача, звернутись до адміністративного суду із апеляційною скаргою.

Посилається також на те, що судом апеляційної інстанції не враховано клопотання відповідача про відстрочення сплати частини судового збору, в той час як на виконання ухвали цього суду про залишення апеляційної скарги без руху, частину судового збору вже було сплачено.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України останній визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Частиною першою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 2 червня 2016 року правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

За змістом пункту 3 частини четвертої статті 17 Закону №1402 діє принцип обов'язковості для всіх судів правил судочинства, визначених законом.

Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону №1402 суддя зобов'язаний дотримуватись засад і правил судочинства.

Зі змісту наведених положень законодавства вбачається, що правила (процедури, порядок здійснення) судочинства - це регламентовані законом "процесуальні можливості" суду як правозастосовчого органу, на вирішення якого передано правовий спір, а також "процесуальні можливості" учасників судового процесу.

Усі учасники судового процесу рівні перед законом та судом. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду не є абсолютним. Це право може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

В контексті спірних правовідносин зміст легітимного обмеження права доступу до суду полягає в тому, що законом встановлено вимоги в частині прийнятності скарги, провадження за якою не може бути відкрито, у разі якщо причини пропуску строку апеляційного оскарження визнані судом неповажними.

При цьому, оцінка поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження віднесена до дискреційних повноважень суду.

При винесенні оскарженої ухвали суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

З урахуванням наведеного правового регулювання підстав вважати висновки суду апеляційної інстанції необґрунтованими немає.

В зв'язку з цим, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції норми процесуального права, які б могли призвести до скасування рішення, порушені не були.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2018 року у справі №826/5788/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер