Постанова

від 02.10.2018 по справі 820/4044/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

Київ

справа №820/4044/17

адміністративне провадження №К/9901/9505/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 (суддя - Біленський О.О.)

та Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 (судді - Мінаєва О.М., Донець Л.О., Шевцова Н.В.)

у справі №820/4044/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецвузавтоматика

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Спецвузавтоматика (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ДФС) від 28.08.2017.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ДФС під час перевірки дійшла помилкового висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при визначені Товариством своїх податкових зобов'язань.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017, позов задоволено:

-визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 28.08.2017 року №0002061401, №0002071401, №0002081401;

-стягнуто на користь позивача судовий збір у сумі 25 935, 34 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась до з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, складено акт від 11.08.2017, в якому викладено висновок контролюючого органу про порушення позивачем:

- вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на прибуток у 2015 році та завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток;

- вимог п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.5 ст. 198, п. 187.1 ст. 187, п.198.1, 198.3, п.198.6 ст.198,пп. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192, абз.19 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено суму податку на додану вартість;

- вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних.

На цій підставі 28.08.2017 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0002061401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на суму 455 543 грн;

-№0002071401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 409 450 грн. та 68 938 грн.;

-№0002081401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 795 191, 25 грн.

Свої дії щодо прийняття податкових повідомлень-рішень ДФС обґрунтовує тим, що позивачем не надано належних доказів реального виконання угод, укладених з ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "НВП "Рембудсервіс", ТОВ "Полісся-2016".

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

Аналіз статей 14, 44, 134, 198, 201 Податкового Кодексу України та положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2017 року між Товариством та ТОВ "Арсенал Пром" укладено договір поставки № 5, відповідно до умов якого останнє зобов'язалось поставити в адресу позивача електронне обладнання.

На підтвердження виконання вказаної угоди позивач як під час проведення перевірки, так і під час розгляду справи в суді, надав видаткові накладні, прибуткові ордери, докази оплати товару та інші документи первинного бухгалтерського обліку, оформлені посадовими особами Товариства та ТОВ "Арсенал Пром".

16.02.2017 між позивачем та ТОВ "Полісся-2016" укладено договір поставки №17/2, згідно умов якого останнє зобов'язалось поставити електронні компоненти та інші товарно-матеріальні цінності.

В підтвердження виконання вказаної угоди позивач надав видаткові та прибуткові накладні, докази оплати товару та інші документи первинного бухгалтерського обліку, оформлені посадовими особами Товариства та ТОВ "Полісся-2016".

В той же час, відповідачем надано докази того, що особи, які відповідно до статутних документів ТОВ "Арсенал Пром" та ТОВ "Полісся-2016" є директорами вказаних юридичних осіб, дали письмові пояснення контролюючому органу про те, що вони не мають відношення до діяльності вказаних суб'єктів господарювання, не приймали участі у їх створенні та роботі, тощо.

Судами попередніх інстанцій без належного обґрунтування не прийнято доводів ДФС про фіктивність діяльності ТОВ "Арсенал Пром" та ТОВ "Полісся-2016", не дано належного обґрунтування можливості визнати надані позивачем документи, отримані від ТОВ "Арсенал Пром" та ТОВ "Полісся-2016 документами первинного бухгалтерського обліку в розумінні положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не прийнято належних заходів для встановлення реальності здійснення вказаних господарських угод, отримання позивачем матеріальних цінностей та використання їх у його господарській діяльності.

Таким чином судами попередніх інстанцій зроблено передчасний висновок про обґрунтованість всіх вимог адміністративного позову та не забезпечено повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер