Постанова

від 02.10.2018 по справі 826/14074/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/14074/17

адміністративне провадження №К/9901/52426/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_2

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018 (суддя - Маруліна Л.О.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 (суддя - Беспалов О.О., Губська О.А., Парінов А.Б.)

у справі №826/14074/17

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (далі ДФС) від 30.08.2017.

Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтувала тим, що відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік. Вважаючи, що ДФС неправильно визначила розмір орендної плати, яку позивач повинна сплачувати за оренду землі, ОСОБА_2 просила задовольнити позов.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями адвокат позивача звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

ДФС у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 11.06.2003 між ОСОБА_2 (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки щодо передання у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку по вулиці Сорочинська, 16 у Печерському районі міста Києва, розміром 0,0926 га для будівництва та обслуговування підпірних стінок з благоустроєм прилеглої території у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємно частиною договору.

Пунктом 2.2 вказаного договору обумовлено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 1,5 відсотка від її нормативної грошової оцінки.

30.08.2017 ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення №96574-1305, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 111 838, 24 грн.

У наданому відповідачем розрахунку орендної плати наведено формулу та показники на підставі яких визначено розмір податкового зобов'язання

Відповідно до статті 288 Податкового Кодексу України (в редакції, що була чинною на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. При цьому, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 відсотків її нормативної грошової оцінки.

З залученого до матеріалів справи витягу з технічної документації вбачається, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки, що орендується позивачем становить 3 727 941, 25 грн. і правильність визначення такої оцінки сторонами не заперечується.

Доводи позивача зводяться до того, що при визначенні річної суми платежу за земельну ділянку слід застосовувати передбачені умовами пункту 2.2 договору оренди ставку податку, що дорівнює 1,5 відсотка від нормативної грошової оцінки землі, відтак плата за землю на 2017 рік становить 55 919,12 грн.

В той же час ДФС, з висновками якої погодились суди попередніх інстанцій, при обрахунку річної суми платежу використала показник ставки податку 3 відсотка від нормативної грошової оцінки землі, що становить 111 838, 24 грн.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду враховує наступне.

Згідно з пунктом 284.1. статті 284 Податкового Кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Наведене кореспондується з приписами пункту 10.2 статті 10 цього Кодексу, яким обумовлено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Підпункт 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків до яких віднесено плату за землю.

Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року N242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві затверджено Положення про плату за землю в місті Києві.

В пункті 13.5.1 Положення про плату за землю в місті Києві (в редакції визначеній рішенням Київської міської ради від 26 травня 2016 року N 348/348) обумовлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відтак, на 2017 рік органом місцевого самоврядування встановлено ставку податку в розмірі не меншому ніж 3 відсотка нормативної грошової оцінки.

Крім того, рішенням Київської міської ради від 28 лютого 2013 року N89/9146 внесено зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення та встановлено річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, запропоновано оформити внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

У додатку до цього рішення під №905 значиться ОСОБА_2, яка орендує земельну ділянку по вул. Сорочинська, 16 м. Києва.

Таким чином, відповідачем обґрунтовано та на законним підставах визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 111 838, 24 грн. із застосуванням ставки земельного податку в розмірі 3 відсотка від нормативної грошової оцінки землі.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентує спірні правовідносини, та не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова