Рішення

від 25.09.2018 по справі 904/2206/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2018м. ДніпроСправа № 904/2206/18 за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської Ради, м. Дніпро

до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Біологічний", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором постачання теплової енергії у розмірі

24 028, 43 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №2 від 02.01.2018;

від відповідача - ОСОБА_2, витяг з ЄДРЮО № НОМЕР_1 від 23.05.2018.

СУТЬ СПОРУ :

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської Ради (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Біологічний" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором №98 про постачання теплової енергії у розмірі 24 028, 43 грн., з яких: основний борг - 19 508, 05 грн., 3% річних - 751, 92 грн., інфляційні - 3 226, 32 грн. грн., пеня - 542,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем зобов'язань за договором №98 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 10.11.2015 в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду від 24.05.2018 позовну заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської Ради прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

11.06.2018 від відповідача надійшла заява, за змістом якої останній вказує, що КП "Теплоенерго" Дніпровської міської Ради має заборгованість перед Обслуговуючим кооперативом "Гаражний кооператив "Біологічний" зі сплати орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення №17 від 01.01.2009 у розмірі 39 145, 00 грн.

20.06.2018 позивачем надано відповідь на відзив, за змістом якої останній вказує, що відповідач обізнаний про наявність зобов'язань перед позивачем зі сплати поставленої теплової енергії, проте ігнорує їх виконання, посилаючись на правовідносини, що не пов'язані з предметом спору. Разом з тим, позивач зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору оренди не визначено застережень щодо сплати орендарем комунальних послуг, тому виконання зобов'язань відповідача за договором №38 про постачання теплової енергії не залежить від зобов'язань позивача за договором оренди нежитлового приміщення №17 від 01.01.2009.

Ухвалою суду від 21.06.2018 оголошено перерву.

02.07.2018 відповідачем надано пояснення, згідно яких останній зазначає про наявність заборгованості позивача перед відповідачем за договором оренди нежитлового приміщення №17 від 01.01.2009.

Заявою від 18.07.2018 відповідач зазначає про свою згоду щодо вирішення взаємних претензій шляхом укладення мирової угоди.

18.07.2018 від позивача надійшла уточнена позовна заява, згідно якої позивач просить суд стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Біологічний» на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради суму заборгованості за постачання теплової енергії в розмірі 24 028,43 грн., з яких: основний борг - 19 508, 05 грн., 3% річних - 751, 92 грн., інфляційні - 3 226, 32 грн. грн., пеня - 542,14 грн.

Ухвалою від 18.07.2018 справу №904/2206/18 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

26.07.2018 позивачем надано пояснення, за змістом яких він вказує, що на підставі заяви від 01.09.2017 про залік однорідних зустрічних вимог відповідачу проведено корегування суми нарахувань у розмірі 3 416, 57 грн. Разом з тим, позивач зазначає, що акт звіряння взаємних розрахунків від 18.04.2018 містив помилки, у зв'язку з чим позивачем долучено виправлений акт звіряння від 25.07.2018. Крім того, позивач вказує, що заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 24 028, 43 грн., що є предметом спору, виникла виключно після укладення договору №98 від 10.11.2015.

Ухвалою суду від 26.07.2018 підготовче засідання відкладено.

06.08.2018 відповідачем надано відзив на позов, згідно якого відповідач визнає позовні вимоги частково. Посилаючись на укладений між сторонами договір оренди №17 від 01.01.2009 року, відповідач не визнає позовні вимоги у розмірі 3 646, 00 грн., з огляду на те, що позивач у спірний період орендував у відповідача нежитлове приміщення площею 25 кв.м., і дана сума є варті стю опалення вказаного орендного приміщення.

13.08.2018 позивачем надано відповідь на відзив, згідно якої позивач зазначає, що посилання відповідача на взаємовідносини за договором оренди №17 як підставу для невизнання зобов'язань зі сплати основного боргу за договором №98 про постачання теплової енергії є безпідставними. Також, позивач зазначає про недоречність посилань відповідача на положення договору про теплопостачання №98 від 01.11.2010 року, оскільки останній припинив свою дію 04.10.2012 року. Разом з тим, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на порушення відповідачем зобов'язань за договором №98 про постачання теплової енергії від 10.11.2015 в частині оплати поставленої позивачем теплової енергії.

13.08.2018 відповідачем надано відповідь на письмові пояснення, згідно яких останній наполягає на визнанні позивачем заборгованості перед відповідачем зі сплати орендних платежів у розмірі 39145,00 грн., а також зменшенні розміру стягуваної суми на 3 646, 00 грн., оскільки вказана сума є платою за опалення приміщення, яке було орендовано позивачем у відповідача з грудня 2015 року по березень 2016 року.

27.08.2018 відповідачем надано пояснення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач наголошує на факті врахування судом несплати позивачем орендних платежів за договором №17 від 01.01.2009.

Ухвалою суду від 04.09.2018 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.09.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

Встановив:

10.11.2015 між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) укладено договір №98 про постачання теплової енергії (далі - Договір), за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання з вироблення та поставки споживачу теплової енергії, а споживач зобов'язався одержати теплову енергію та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором (п.2.1 Договору).

За умовами пункту 3.1 Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах, визначених Додатком №1 до Договору для наступних потреб:

- опалення - в опалювальний період (172 доби);

- вентиляції - в опалювального період (172 доби);

- гарячого водопостачання - протягом опалювального періоду (172 доби);

- технологічних потреб відповідно з виробничою програмою споживача.

За умовами пункту 4.2.2 Договору споживач зобов'язується до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, отримати від теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та розглянувши останній, не пізніше 20 числа місяця, наступного за розра хунковим, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу теплопостачального підприємства. В разі не згоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії, споживач зобов'язаний надати на адресу теплопостачального підприємства мотивоване заперечення (з контррозрахунком спожитої теплової енергії, або з відповідним актом, про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) в письмовому вигляді протягом 5 календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період.

Відповідно до пункту 4.2.18 Договору споживач зобов'язується здійснювати звіряння розрахунків на кінець/початок опалювального періоду.

Пунктом 6.2 Договору визначено що облік споживання теплової енергії здійснюється розрахунковим способом за адресою пров. Біологічний, буд. 2-Б.

Відповідно до пункту 6.9 Договору споживач здійснює кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На виконання умов Договору позивачем надано послуги теплопостачання у період з грудня 2015 року по березень 2018 року згідно актів прийому-передачі теплової енергії, проте внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленої теплової енергії у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 19 508, 05 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Сторони обумовили, що в разі прострочення споживачем виконання грошового зобов'язання споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов'язаний сплатити йому борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов'язань споживачем (п.9.4.4 Договору).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач нарахував до сплати відповідачу пеню за період з 21.11.2017 по 02.05.2018 у розмірі 542,14 грн., 3% річних за період з 21.01.2016 по 02.05.2018 у розмірі 751, 92 грн. та інфляційні за період з грудня 2015 року по березень 2018 року у розмірі 3 226, 32 грн., що відображається в розрахунку позивача (а.с.17-59).

Суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

За змістом укладеного між Обслуговуючим кооперативом "Гаражний кооператив "Біологічний (орендодавцем) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської Ради (орендарем) договору оренди нежитлового приміщення №17 від 01.01.2009 (далі - Договір оренди), орендодавцем передано, а орендарем прийнято у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою - м. Дніпропетровськ, провул. Біологічний, 2Б на другому поверсі загальною площею 64,00 кв.м., яке перебуває на балансі Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Біологічний .

Згідно акта прийому-передачі від 01.06.2009 орендодавець передав, а орендар прийняв у в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою - м. Дніпропетровськ, провул. Біологічний, 2Б на другому поверсі будівлі загальною площею 25,0 кв.м. (а.с.140)

Відповідно до пункту 2.2 Договору оренди в редакції додаткової угоди №2 від 01.05.2012 до Договору оренди орендна плата за приміщення становить 234, 50 грн. в т.ч. ПДВ.

Судом встановлено, що комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської Ради порушено зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення №17 від 01.01.2009 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів.

Листом від 10.11.2015 №49 (а.с.143) відповідач звернувся до позивача з пропозицією щодо взаємозаліку зустрічних однорідних вимог в рахунок сплати отриманої теплової енергії за договором №98 про постачання теплової енергії від 10.11.2015 на суму 12 562, 07 грн.

Згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом. (ст.602 ЦК України).

При цьому за змістом ст. 203 Господарського кодексу України для зарахуванням зустрічних однорідних вимог достатньо заяви однієї сторони.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (пункт 31 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що для проведення зарахування необхідна наявність певних умов, а саме:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.02.2016 у справі №6-2784цс15.

Разом з тим, у наведеній постанові Верховного суду зазначено, що зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, а отже законом не визначено обмеження щодо можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог в процесі судового розгляду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з договору оренди нежитлового приміщення №17 від 01.01.2009 та договору №98 про постачання теплової енергії від 10.11.2015.

З огляду на те, що Обслуговуючий кооператив "Гаражний кооператив "Біологічний" звернувся до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської Ради із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог 15.12.2015, судом здійснено розрахунок заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської Ради зобов'язань за договором оренди в частині здійснення орендних платежів, за період з 15.12.2012 по 15.12.2015 на суму 8 442, 00 грн. (36 місяців х 234, 50 грн. = 8 442, 00 грн.), з урахуванням обмежень щодо строків позовної даності, визначених приписами статті 602 ЦК України.

За змістом заяви про залік однорідних зустрічних вимог (а.с.178) позивачем здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачу частково - на суму 3 416, 57 грн. у період з квітня 2017 року по вересень 2017 року, у зв'язку з чим сума 5 025, 43 грн. (8 442, 00 грн. - 3 416, 57 грн. = 5 025, 43 грн.) підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за поставлену теплову енергію за період з грудня 2015 року по березень 2016 року наступним чином:

- за грудень 2015 року (а.с.81) повністю погашено заборгованість на суму 1 561, 94 грн.;

- за січень 2016 року (а.с.82) повністю погашено заборгованість на суму 2 129, 76 грн.;

- за лютий 2016 року (а.с.83) повністю погашено заборгованість на суму 1 288, 18 грн.;

- за березень 2016 року (а.с.84) частково погашено заборгованість на суму 45, 55 грн., залишок заборгованості за березень 2016 року становить суму 1 109, 15 грн. (1 544, 70 грн. - 45,55 грн. = 1 109, 15 грн.)

Таким чином, з урахуванням заліку зустрічних однорідних вимог, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить суму 14 482, 62 грн. (19 508, 05 грн. - 5 025, 43 грн. = 14 482, 62 грн.), доказів сплати якої відповідачем не надано, а тому, з огляду на встановлені обставини справи, підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на здійснений залік зустрічних однорідних вимог, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.04.2016 по 02.05.2018 у розмірі 420, 49 грн. та інфляційних за період з травня 2016 року по березень 2018 року у розмірі 1 667, 17 грн., тоді як в решті нарахувань 3% річних та інфляційних відмовляється судом за безпідставністю.

Щодо здійснених позивачем нарахувань пені за період з 21.11.2017 по 02.05.2018 у розмірі 542, 14 грн., суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Заперечення позивача щодо безпідставності посилань відповідача на договір оренди №17 від 01.01.2009, відхиляються судом з огляду на те, що позивач самостійно визнав вимоги за договором оренди №17 від 01.01.2009 та договором №98 про постачання теплової енергії від 10.11.2015 однорідними, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаними договорами згідно заяви від 01.09.2017 року.

Заперечення відповідача щодо наявності заборгованості позивача перед відповідачем за опалення приміщення, орендованого позивачем згідно договору оренди №17 від 01.01.2009, відхиляються судом, оскільки умовами вказаного договору не передбачено сплати орендарем комунальних послуг.

Решта заперечень сторін відхиляються судом, з огляду на встановлені обставини справи.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Біологічний" (49005, м. Дніпро, провул. Біологічний, 2-б; код 21945710) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської Ради (49000, м. Дніпро, пр. Яворницького, 37; код 32688148) суму 14 482, 62 грн. основного боргу, 542, 14 грн. пені, 420, 49 грн. 3% річних, 1 667, 17 грн. інфляційних, 1 254, 82 грн. судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України.

Повне рішення складено 05.10.2018.

Суддя ОСОБА_3