Рішення

від 20.09.2018 по справі 910/8866/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2018Справа №910/8866/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ ЕЛЕМЕНТ"

до Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами

про стягнення 34 701,16 грн.,

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Попов А.С. за дов.;

від відповідача - не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВ ЕЛЕМЕНТ" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами про стягнення 34 701,16 грн., з яких основний борг 25 599,21грн., 3% річних -1 012,00грн., інфляційні втрати - 4 113,53грн., 3 976,42грн.пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки товару №01/04-01-17 від 04.01.2017 не було здійснено повної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим позивач просить сплатити вартість поставленого товару у сумі 25 599,21грн.та 3% річних у розмірі 1 012,00грн., інфляційні втрати - 4 113,53грн., 3 976,42грн.пені.

Ухвалою суду від 15.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи №910/8866/18 ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Призначено розгляд справи на 31.07.2018.

31.07.2018 в судовому засіданні представник Відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи , у зв'язку із відсутністю достатнього часу для підготовки відзиву.

Клопотання Відповідача було задоволено судом, в судовому засіданні 31.07.2018 судом оголошено перерву до 20.09.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

В судове засідання 20.09.2018 представник відповідача не з'явився, заяв клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить його підпис в Розписці про оголошення перерви в судовому засіданні від 31.07.2018.

Представник позивача підтримав позов повністю, просив суд задовольнити позов повністю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВ ЕЛЕМЕНТ" (далі - постачальник, позивач) та Державним видавництвом "Преса України" Державного управління справами (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки товару №01/04-01-17 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначеним цим договором, постачальник зобов'язується поставляти і передати у власність покупцю дисперсію Д51/15В (далі іменується - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 4.1. договору покупець оплачує товар, що є предметом договору поставки за цим договором, за ціною, передбаченою у специфікації, яка додається цього договору та рахунку-фактури.

Розрахунок проводиться наступним чином: покупець здійснює 100% передоплату вартості партії товару після підписання специфікації на поставку цієї партії товару.

Моментом здійснення покупцем оплати є момент списання грошових коштів з банківського рахунку покупця. Доказом здійснення оплати є копія платіжного доручення про перерахування відповідної суми грошових коштів з банківського рахунку покупця на банківський рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі, з оригінальною відміткою установи банку покупця про прийняття даного платіжного доручення до виконання (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору оплата здійснюється в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів з банківського рахунку покупця на банківський рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі.

Згідно з п. 5.3. договору сторони встановили, що товар може відпускатися на умовах відтермінування оплати терміном до 14 (чотирнадцяти) календарних днів.

Відповідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать, що останні поставки товару відповідач взагалі не оплатив, хоча визнав заборгованість, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутись з цим позовом.

Так протягом березня - липня 2017 року позивач в якості останніх поставок поставив товар відповідачу на суму 35 115,21 грн., згідно з видатковими накладними:

ВН №90 від 20.03.2017 на суму 5016,46 грн.;

ВН №101 від 23.03.2017 на суму 5016,46 грн.;

ВН №112 від 29.03.2017 на суму 5016,46 грн.;

ВН №116 від 04.04.2017 на суму 7524,68 грн.;

ВН №125 від 12.04.2017 на суму 5016,46 грн.;

ВН №126 від 13.04.2017 на суму 5016,46 грн.;

ВН №218 від 19.07.2017 на суму 2508,23 грн.

Позивач зазначив, що відповідач претензій щодо якості товару не заявляв.

Станом на 20.12.2017 між сторонами було складено та підписано Акт звірки взаєморозрахунків, в якому зафіксовано поточну заборгованість відповідача на користь позивача в сумі 30 099,21 грн.

07.02.2018 представником позивача відповідачу було надіслано вимогу №1/6 від 06.02.2018 на суму 30 099,21 грн., яку відповідач отримав 09.02.2018.

У відповідь своїм листом №103-82-х від 16.02.2018 відповідач визнав свою заборгованість в розмірі 30 099,21 грн. та гарантував, що до 01.04.2018 у повному обсязі розрахується з позивачем за поставлений товар. Проте, свою обіцянку відповідач не виконав, а сплатив борг лише частково в сумі 4500,00 грн. (1500,00 грн. - 16.02.2018 та 3000,00 грн. - 21.03.2018).

В наслідок часткової оплати, основна заборгованість перед позивачем зменшилась, і складає 25 599,21 грн. (30 099,21 грн. - 1500,00 грн. - 3000,00 грн. = 25 599,21 грн.).

Крім, того відповідно до п. 7.2. договору за порушення строків оплати вартості товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення.

У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 25 599,21 грн. основного боргу, 1 012,00 грн. 3% річних, 4 113,53 грн. інфляційних втрат, 3 976,42 грн. пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Отже, судом встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору та поставив відповідачу товар на загальну суму 35 115,21 грн., що підтверджується видатковими накладними: ВН №90 від 20.03.2017 на суму 5016,46 грн.; ВН №101 від 23.03.2017 на суму 5016,46 грн.; ВН №112 від 29.03.2017 на суму 5016,46 грн.; ВН №116 від 04.04.2017 на суму 7524,68 грн.; ВН №125 від 12.04.2017 на суму 5016,46 грн.; ВН №126 від 13.04.2017 на суму 5016,46 грн.; ВН №218 від 19.07.2017 на суму 2508,23 грн.

20.12.2017 між сторонами було складено та підписано Акт звірки взаєморозрахунків, в якому зафіксовано поточну заборгованість відповідача на користь позивача в сумі 30 099,21 грн.

07.02.2018 представником позивача відповідачу було надіслано вимогу №1/6 від 06.02.2018 на суму 30 099,21 грн., яку відповідач отримав 09.02.2018.

У відповідь своїм листом №103-82-х від 16.02.2018 відповідач визнав свою заборгованість в розмірі 30 099,21 грн. та гарантував, що до 01.04.2018 у повному обсязі розрахується з позивачем за поставлений товар. Проте, свою обіцянку відповідач не виконав, а сплатив борг лише частково в сумі 4500,00 грн. (1500,00 грн. - 16.02.2018 та 3000,00 грн. - 21.03.2018).

В наслідок часткової оплати, основна заборгованість перед позивачем зменшилась, і складає 25 599,21 грн. (30 099,21 грн. - 1500,00 грн. - 3000,00 грн. = 25 599,21 грн.).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 25 599,21 грн. доведений суду належним чином.

Строк оплати з умовами договору є таким, що настав.

Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 25 599,21 грн. основного боргу.

Позов в частині стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню повністю в розмірі 25 599,21 грн.

Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1012,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 4113,53 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1012,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 4113,53 грн.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3976,42 грн. пені.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. договору за порушення строків оплати вартості товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, відповідно до розрахунку позивача, дійшов до висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 3976,42 грн.

Позивач, також просив стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду договір про надання юридичної допомоги від 01.02.2018, укладений між Поповим Андрієм Сергійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВ ЕЛЕМЕНТ", витяг Національної асоціації Адвокатів України.

Факт надання правничої допомоги підтверджується платіжним дорученням №144 від 22.06.2018 на суму 5 000,00 грн. призначення платежу оплата за надання правничої допомоги, згідно договору від 01.02.2018 . Позовну заяву від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ ЕЛЕМЕНТ" також підписано адвокатом Поповим Андрієм Сергійовичем.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, з огляду на заявлену позивачем ціну позову та витрат на послуги адвоката, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення витрат на оплату адвокатських послуг підлягають задоволенню у сумі 5 000,00 грн..

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ ЕЛЕМЕНТ" задовольнити повністю.

Стягнути з Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами (03047, м. Київ, Проспект Перемоги, будинок 50, код ЄДРПОУ 05905668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ ЕЛЕМЕНТ" (03062, м. Київ, Вулиця Стрийська, будинок 4, офіс 1-16, код ЄДРПОУ 38995619) 25 599 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 21 коп. основного боргу, 1012 (одна тисяча дванадцять) грн. 00 коп. 3% річних, 4113 (чотири тисячі сто тринадцять) грн. 53 коп. інфляційних втрат, 3976 (три тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн. 42 коп. пені, 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. судового збору, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.10.2018

Суддя І.І. Борисенко