Рішення

від 03.10.2018 по справі 910/9157/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 03.10.2018Справа №  910/9157/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю “Металобаза Бочаров” до                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайлайн солюшнз” про                     стягнення 15716,17 грн. Без виклику представників сторін ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Металобаза Бочаров” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайлайн солюшнз” про стягнення 15716,17 грн. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що внаслідок досягнутої з відповідачем домовленості з поставки товару, позивачем відповідно до видаткової накладної № МБ-0001694 від 12.04.2017 та товарно-транспортної накладної № МБ-0001694 від 13.04.2017 року було поставлено товар на загальну суму 27602,58 грн., проте відповідач за вищевказаний товар розрахувався частково на суму 11886,41 грн. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 15716,17 грн. заборгованості. Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 10.08.2018, для подання відзиву на позов – протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 21.08.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) – протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 30.08.2018. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 27.08.2018. З метою повідомлення відповідача    про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.07.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33Б. Однак, станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №01030473421710 із відміткою про відсутність особи за адресою місцезнаходження. В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.07.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 12.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Металобаза Бочаров” (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Скайлайн солюшнз” (відповідач) було укладено договір поставки в спрощений спосіб, відповідно до якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 27602,58 грн. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної № МБ-0001694 від 12.04.2018 та товарно-транспортної накладної № МБ-0001694 від 13.04.2018. Вказані документи підписані уповноваженими представниками обох сторін. За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину. Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом отримання відповідачем поставленого товару на підставі видаткової накладної № МБ-0001694 від 12.04.2018 та товарно-транспортної накладної № МБ-0001694 від 13.04.2018, що не суперечить вимогам ст.181 Господарського кодексу України. Відповідач, в свою чергу, зобов'язання з оплати наданих послуг виконав не в повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунках наявними в матеріалах справи, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 15716,17 грн. За приписами ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські     зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання     зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією №180604/8 від 04.06.2018 в якому останній просив відповідача у семиденний термін здійснити погашення заборгованості у розмірі 15716,17 грн. Проте відповідачем не вчинено жодних дій щодо погашення існуючої перед позивачем заборгованості. Отже, строк виконання обов'язку відповідачем щодо наданих позивачем послуг є таким, що настав. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайлайн солюшнз” заборгованості в розмірі 15716,17 грн. Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин. Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі. Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 126, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайлайн солюшнз” (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33Б; ідентифікаційний код 39362164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Металобаза Бочаров” (09133, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого Прориву, буд. 43-В; ідентифікаційний код 38168706) 15716 (п'ятнадцять тисяч сімсот шістнадцять) грн. 17 коп. заборгованості та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено: 03.10.2018 Суддя                                                                                           Я.В. Маринченко