Рішення

від 01.10.2018 по справі 926/1377/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

01 жовтня 2018 року Справа № 926/1377/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ ЕСКО-ПІВНІЧ

до Управління по фізичній культурі та спорту Чернівецької міської ради

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Виконавчий комітет Чернівецької міської ради

про стягнення заборгованості у сумі 95523,00 грн.

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Попова К.Г.

Представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - ОСОБА_1 (довіреність № 8 від 27.08.2018 року)

від третьої особи - ОСОБА_2 (довіреність №01/02-18/3230 від 08.12.2015 року)

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ ЕСКО-ПІВНІЧ звернулося з позовом до Управління по фізичній культурі та спорту Чернівецької міської ради про стягнення заборгованості у сумі 95523,00 грн.

Дані позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач свої зобов'язання за договором № 10/02 від 15 лютого 2017 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ ЕСКО-ПІВНІЧ , Управлінням по фізичній культурі та спорту Чернівецької міської ради та Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 77234,06 грн., а також нарахована пеня у сумі 11418,50 грн., 3% річних у сумі 1020,06 грн., інфляційні втрати у сумі 1988,69 грн., штраф у розмірі 5% від суми заборгованості у сумі 3861,69 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08 серпня 2018 року, якою задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, та призначено розгляд справи по суті на 27 серпня 2018 року. Також, означеною ухвалою залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Виконавчий комітет Чернівецької міської ради.

22 серпня 2018 року третя особа подала суду пояснення щодо позову, в яких вказала , що позовні вимоги не визнає, оскільки вказана заборгованість виникла не з вини відповідача. В обґрунтування поданих пояснень третя особа посилається на те, що строк дії укладеного між сторонами договору № 10/02 від 15.02.2017 року до 31.12.2017 року, а додаткова угода до вказаного договору на постачання природного газу у 2018 року не укладалась. Таким чином, у зв'язку із відсутністю договору на постачання природного газу у 2018 році та бюджетних фінансових зобов'язань щодо сплати за спожитий природний газ у 2018 році, задовольнити вимоги позивача, немає можливості.

Відповідач відзиву на позов не подав, однак у судовому засіданні повністю підтримав подані третьою особою пояснення щодо позову.

У судовому засіданні 27 серпня 2018 року за участю представників сторін та третьої особи оголошено перерву до 12 вересня 2018 року.

Ухвалою від 12 вересня 2018 року суд відклав розгляд справи по суті на 01 жовтня 2018 року.

19 вересня 2018 року позивач подав суду заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 11418,50 грн., 3% річних у сумі 1020,06 грн., інфляційних втрат у сумі 1988,69 грн. та штрафу у розмірі 5% від суми заборгованості у сумі 3861,69 грн.

Пунктом 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, відтак, заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ ЕСКО-ПІВНІЧ приймається судом до розгляду.

Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадках розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

В судовому засіданні 01 жовтня 2018 року було заслухано пояснення присутніх в судовому засіданні представників відповідача та третьої особи, які підтримали викладені позиції в своїх раніше поданих до суду заявах по суті справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

15 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ ЕСКО-ПІВНІЧ (постачальник), Управлінням по фізичній культурі та спорту Чернівецької міської ради (споживач) та Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради (замовник) укладено договір № 10/02 постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати споживачу товар: код ДК 016-2010:06.20.1, код ДК 021-2015:09123000-7. газ природний, скраплений або в газоподібному стані (природний газ) в 2017 році, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.3. договору № 10/02 постачання природного газу від 15.02.2017 року, фактичний обсяг поставки газу за даним договором визначається на підставі актів прийому передачі природного газу, які підписуються уповноваженими представниками обох сторін по закінченню місяця поставки, але не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця наступного за звітним.

У відповідності до п. 4.1. договору № 10/02 постачання природного газу від 15.02.2017 року, оплата за газ проводиться покупцем в наступному порядку: 100% вартості спожитого обсягу газу оплачується на підставі акту прийому-передачі природного газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Договір № 10/02 постачання природного газу від 15.02.2017 року набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 9.5. договору).

В п. 10.2. договору № 10/02 постачання природного газу від 15.02.2017 року зазначено, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 10/02 постачання природного газу від 15.02.2017 року, позивач передав, а відповідач прийняв за період з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року природний газ в обсязі 6,039 тис.куб.м на загальну суму 55803,48 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 року на обсяг 6,039 тис.куб.м., а також за період з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року природний газ в обсязі 7,040 тис.куб.м на загальну суму 70371,84 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 року на обсяг 7,040 тис.куб.м. Зазначені акти підписані та скріплені печатками підприємств, про що не заперечують сторони.

Як зазначив позивач та не заперечує відповідач, а також підтверджується матеріалами справи, за поставлений природний газ відповідач перерахував позивачу 48941,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 677 від 27.12.2017 року.

Позивач стверджує, що відповідач по договору № 10/02 постачання природного газу від 15.02.2017 року розрахувався за поставлений у грудні 2017 року та січні 2018 року природний газ не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 77234,06 грн.

У своїх усних поясненнях відповідач та третя особа не заперечують факту споживання природного газу за період з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року в обсязі 6,039 тис.куб.м на загальну суму 55803,48 грн. та за період з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року в обсязі 7,040 тис.куб.м на загальну суму 70371,84 грн.

Так, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажом товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, як свідчать матеріали справи, у встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо повного розрахунку за спожитий природний газ не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 77234,06 грн., доказів оплати суду відповідач не надав, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 77234,06 грн. за договором № 10/02 постачання природного газу від 15.02.2017 року є законними та обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача та третьої особи відносно того, що договір № 10/02 постачання природного газу від 15.02.2017 року, який, як вважає відповідач та третя особа, припинив свою дію, не поширюється на відносини, що склались між сторонами щодо постачання позивачем природного газу в січні 2018 року, з огляду на наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі природного газу від 31.01.2018 року, який складено сторонами саме на підставі договору № 10/02 постачання природного газу від 15.02.2017 року, про що, відповідно, і зазначено в спірному акті.

Також слід вказати, що в силу статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зазначає, що відсутність бюджетних коштів чи затримки фінансування за рахунок бюджетних коштів, не є підставою для звільнення від обов'язку оплатити поставлений природний газ.

Як зазначалося вище, крім суми основного боргу, позивач також заявив до стягнення пеню у сумі 11418,50 грн., 3% річних у сумі 1020,06 грн., інфляційні втрати у сумі 1988,69 грн. та штраф у розмірі 5% від суми заборгованості у сумі 3861,69 грн., однак в подальшому подав заяву про відмову від позову в цій частині.

За приписами пункту 1 частини другої статті 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частини першої, третьої статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Враховуючи зазначене та те, що заява позивача про відмову від заявлених до стягнення з відповідача пені у сумі 11418,50 грн., 3% річних у сумі 1020,06 грн., інфляційних втрат у сумі 1988,69 грн. та штрафу у розмірі 5% від суми заборгованості у сумі 3861,69 грн. не суперечить чинному законодавству і не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає дану відмову позивача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Таким чином, оскільки позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 11418,50 грн., 3% річних у сумі 1020,06 грн., інфляційних втрат у сумі 1988,69 грн., штрафу у розмірі 5% від суми заборгованості у сумі 3861,69 грн. та відмову прийнято судом, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині.

Витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 46, 73, 80, 123, 129, 130, 191, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління по фізичній культурі та спорту Чернівецької міської ради (58000, м. Чернівці, Шептицького, 23, код ЄДРПОУ 02932682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ ЕСКО-ПІВНІЧ (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10 а, офіс 518, код ЄДРПОУ 30732144) основну заборгованість у сумі 77234,06 грн. та судовий збір у сумі 1762,00 грн.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені у сумі 11418,50 грн., 3% річних у сумі 1020,06 грн., інфляційних втрат у сумі 1988,69 грн., штрафу у розмірі 5% від суми заборгованості у сумі 3861,69 грн.

У судовому засіданні 01 жовтня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 05 жовтня 2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.С. Тинок