Рішення

від 04.10.2018 по справі 910/9993/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2018Справа № 910/9993/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ульма Опалубка Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Акмебуд

про стягнення 43431,62 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ульма Опалубка Україна звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Акмебуд про стягнення 43431,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідачем не в повному обсязі сплачено кошти за договором оренди №169/11-16 від 29.11.2016, а також не відшкодовано вартість втраченої частини об'єкта оренди за вказаним договором. Враховуючи це, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 43431,62 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі №910/9993/18 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, зважаючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛЬМА Опалубка Україна" (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акмебуд" (надалі - орендар) укладено договір оренди № 169/11-16 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, найменування, перелік та вартість якого з урахуванням індексації визначено у загальних специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами акта приймання-передачі (видачі) об'єкта в оренду.

Відповідно до п.п. 2.3., 2.4, 7.1., 7.5., 7.7. Договору відповідач (орендар) зобов'язався: сплатити позивачу (орендодавцю) передоплату за перші 30 календарних днів користування об'єктом оренди, гарантійний платіж і щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату (не пізніше 10 числа кожного поточного місяця). Ставка орендної плати за Договором на місяць згідно додаткової угоди № 1 до Договору становить 2,75%, (щодо башти Т-60, щодо систем вертикальної та горизонтальної опалубки, консольної системи HG-180, KSP, системи модульних риштувань BRIO, систем Bira, Orma, DSD, Comain) та 0,01% (щодо транспортувальної тари) від вартості об'єкта оренди, що знаходиться у користуванні орендаря.

Пункт 3.1. Договору встановлює обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди орендодавцю на склад не пізніше останнього робочого дня перед датою, яка вказана в додаткові угоді до договору як строк дії цього договору, якщо інше не передбачено цим договором, додатковою угодою або нормами цивільного законодавства. Відповідно до пункту 3.7. договору датою повернення об'єкту оренди вважається дата підписання акту повернення або дата відшкодування орендарем вартості об'єкта оренди відповідно до п. 3.4. Договору.

У разі неповернення об'єкту оренди у визначений Договором термін чи ухилення орендарем від повернення об'єкту оренди або його складових, до чого прирівнюється ухилення від підписання акту повернення, протягом 5 робочих днів з дати, коли таке повернення або підписання повинно було відбутись, орендодавець має право вважати, що об'єкт оренди або його складові втрачені. У разі втрати об'єкту оренди чи його складових орендар на вимогу орендодавця зобов'язаний відшкодувати останньому вартість втраченого об'єкту оренди або його складових. Розмір такого відшкодування встановлюється орендодавцем в односторонньому порядку і не може становити більше ні 50% від загальної вартості втраченого об'єкту оренди або пошкоджених елементів опалубки. Вказане відшкодування здійснюється у розмірі вартості втраченого об'єкта або його складових, що визначені специфікаціями до договору, з додаванням до цієї вартості податку на додану вартість за ставкою, встановленою чинним законодавством України на дату такого відшкодування (п. 3.8. договору).

Додатковою угодою №3 від 29.12.2017 сторони погодили, що Договір діє до 31.01.2018.

Додатком №1 до Договору сторонами погоджено специфікації №1-№7.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. (ст. 760 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем були передано відповідачу в оренду майно, що підтверджується актами приймання-передачі №WZ-12 380/UA від 09.12.2016, №WZ-12 29/UA від 23.01.2017, №WZ-12 504/UA від 27.11.2017.

Як зазначав позивач, станом на дату подання позову, об'єкти оренди були повернуті позивачеві, зокрема, за актами приймання-передачі №PZ-04 16/UA від 12.01.2018, №PZ-04 85/UA від 01.02.2018, №PZ-04 94/UA від 01.02.2018, №PZ-04 92/UA від 14.02.2018, копії яких долучені до позову.

Судом встановлено, що позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками акти надання послуг за Договором: №21 від 12.01.2018 на суму 7493,35 грн., №122 від 31.01.2018 на суму 7864,48 грн., №302 від 13.02.2018 на суму 1812,28 грн., №304 від 15.02.2018 на суму 8449,37 грн., а також видаткову накладну №48 від 01.02.2018 на суму 17812,14 грн. та акт №48 підтвердження прийому-передачі права власності на неповернене майно (відшкодування вартості) на суму 17812,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідачем не в повному обсязі сплачено кошти за договором оренди №169/11-16 від 29.11.2016, а саме не виконано зобов'язання зі сплати орендної плати за період з січня по лютий 2018 року, а також не відшкодовано вартість втраченої частини об'єкта оренди за вказаним договором у розмірі 17812,14 грн., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 43431,62 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем були передано відповідачу в оренду майно, що підтверджується актами приймання-передачі №WZ-12 380/UA від 09.12.2016, №WZ-12 29/UA від 23.01.2017, №WZ-12 504/UA від 27.11.2017.

Як зазначав позивач, станом на дату подання позову, об'єкти оренди були повернуті позивачеві, зокрема, за актами приймання-передачі №PZ-04 16/UA від 12.01.2018, №PZ-04 85/UA від 01.02.2018, №PZ-04 94/UA від 01.02.2018, №PZ-04 92/UA від 14.02.2018, копії яких долучені до позову.

Як зазначено в п. 9.3 договору, строк оренди об'єкта оренди розпочинається з дати прийняття орендарем об'єкта оренди за актом приймання-передачі в оренду і триває до повернення об'єкта оренди орендодавцю за актом повернення.

Як встановлено судом, позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками акти надання послуг за Договором: №21 від 12.01.2018 на суму 7493,35 грн., №122 від 31.01.2018 на суму 7864,48 грн., №302 від 13.02.2018 на суму 1812,28 грн., №304 від 15.02.2018 на суму 8449,37 грн., а також видаткову накладну №48 від 01.02.2018 на суму 17812,14 грн. та акт №48 підтвердження прийому-передачі права власності на неповернене майно (відшкодування вартості) на суму 17812,14 грн.

При цьому, відповідачем не надано доказів сплати коштів за підписаними ним актами №21 від 12.01.2018 на суму 7493,35 грн., №122 від 31.01.2018 на суму 7864,48 грн., №302 від 13.02.2018 на суму 1812,28 грн., №304 від 15.02.2018 на суму 8449,37 грн., а також за видатковою накладною №48 від 01.02.2018 на суму 17812,14 грн. (акт №48 підтвердження прийому-передачі права власності на неповернене майно (відшкодування вартості) на суму 17812,14 грн.), не надано відзиву на позовну заяву позивача.

Відтак, наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором у розмірі 43431,62 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору з огляду на задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Акмебуд (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 4В, оф. 22; ідентифікаційний код: 30440935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ульма Опалубка Україна (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кімната 414; ідентифікаційний код: 31563803) основний борг у розмірі 43431 (сорок три тисячі чотириста тридцять одна) грн. 62 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева